Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект (1997)
15. Нафта і розвиток економічної інтеграції в західній півкулі
В епоху глобалізації розвиток системи світових господарських зв'язків значною мірою визначається інтеграційними процесами, які без перебільшення набули планетарного характеру і, очевидно, в подальшому посилюватимуть свій вплив на світову економіку та зміни, що в ній відбуваються. Уже тепер регіональні, континентальні й міжконтинентальні інтеграційні об'єднання перетворюються на більш значущі суб'єкти міжнародних економічних відносин, ніж окремі держави.
Західна Європа, яка вже понад півстоліття упевнено торує шлях до нового типу спільноти країн і народів, не лише не втратила темпів інтегрування, а й попри всі складнощі поглибила цей процес, піднявшись до найвищого його рівня — економічного і фінансового союзу -і вступивши в етап політичної інтеграції. При цьому здійснено амбіційний план розширення Європейського Союзу за рахунок країн, які ще зовсім недавно перебували в системі інших політичних та економічних координат.
В Азійсько-Тихоокеанському регіоні інтеграційні процеси вже протягом десятиліть визначають головні напрями і зміст його розвитку. Причому ініціатива тут не за субрегіональним АСЕАН, а за потужним, хоча й доволі аморфним, міжконтинентальним інтеграційним конгломератом під назвою «Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво» — АТЕС. Цей «елітарний клуб» країн чотирьох континентів, становлення котрого як суб'єкта міжнародних економічних відносин ще не завершилося, стрімко набирає сили не лише в регіоні, а й у світовому масштабі. Постійно відкритий для нових членів, він формується як динамічний і впливовий економічний союз, у якому зароджується по суті не відомі донині механізми співпраці й узгодження інтересів таких гігантів, як США, Японія, Китай, а з недавнього часу і Російська Федерація, що зрештою добилася членства в цьому клубі.
Сучасна картина світового інтеграційного процесу збагачується новими явищами, котрі спричинені змінами в системі світогосподарських зв'язків і виникненням відповідних передумов для формування інтеграційних угруповань у різних регіонах світу.
У Західній півкулі інтеграційні тенденції знайшли своє продовження в Латиноамериканському регіоні у спільному ринку групи країн Південного Конусу — МЕРКОСУР, а на Північноамериканському континенті — в зоні вільної торгівлі — НАФТА (North American Free Trade Agreement — NAFTA), що заявила себе як тристороннє економічне інтеграційне об'єднання континентальних масштабів, яке охоплює США, Канаду і Мексику.
Місце і роль Північної Америки в системі світогосподарських зв'язків визначається цілою низкою факторів. Звичайно ж, передусім ідеться про економічний і науково-технічний потенціал США і Канади — цих двох членів найбільш престижного і впливового клубу «Велика сімка», що вже протягом досить тривалого часу встановлює правила гри у світовому господарстві. Крім того, США попри всі кризові потрясіння більш ніж століття не знають собі рівних в економічному змаганні, у здатності максимально ефективно використовувати досягнення науково-технологічного прогресу. Присутність США у будь-якому куточку Земної кулі, поширення їхніх інтересів на всі регіони світу є свідченням політичної, економічної та військової могутності, що робить цю країну найбільш впливовою силою сучасного світу.
Зазначені характеристики, а також унікальне географічне розташування дають можливість США посідати важливі стратегічні й тактичні позиції в євроатлантичних структурах, активно співробітничати з Європейським Союзом і взагалі почувати себе «європейською державою». Так само активною є їхня участь в інтеграційних процесах, що відбуваються в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, де представлені також інтереси Мексики й Канади.
Вплив США на світові процеси значно посилюється із виникненням на території Північної Америки міжнародного економічного об'єднання. Північноамериканська економічна інтеграція зумовлена глобальними змінами в системі світових господарських зв'язків, що набули характеру стійкої планетарної тенденції. Вона є продуктом прогресуючого процесу інтернаціоналізації господарського життя, взаємопроникнення і взаємопереплетіння національних економік, значна частина яких перетворилася на потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків товарів, послуг, капіталів, новітніх технологій за межами власних державних кордонів.
Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом походження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв'язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше — виживання) світового господарства. На цьому етапі небувало зростає рівень єднання світового господарства, в якому окремі країни чи угруповання країн — європейське, північноамериканське, африканське, латиноамериканське, азійсько-тихоокеанське — дедалі більшою мірою стають складовими величезної економічної системи, що набирає обрисів глобального економічного простору.
У такому просторі роль Північної Америки визначається тепер уже не силою впливу США на світогосподарські зв'язки, а силою спільних потенційних можливостей трьох по-своєму великих національних економік Північноамериканського континенту, об'єднаних в одну.
Якщо говорити про витоки формування НАФТА, то вони обумовлені вже зазначеними планетарними тенденціями, конкретизованими у посиленні економічної взаємозалежності й поглибленні взаємопроникнення трьох північноамериканських держав. Саме на цих засадах на Північноамериканському континенті виникає прообраз майбутнього єдиного господарського комплексу, в якому національні економіки США, Канади й Мексики інтегруються і функціонують як складові єдиної господарської системи в упевнено зростаючому її вигляді.
Передумови виникнення НАФТА складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою maquiladoras — промислових зон із пільговими умовами підприємництва. Ці передумови складалися і під впливом активної «американізації» провідних галузей канадської економіки. Неабияку роль у їх виникненні відігравало розширення торговельних відносин між США і Мексикою та США і Канадою.
Створенню «троїстого» інтеграційного об'єднання у Північній Америці передував також досвід вільної торгівлі між Канадою і США, запровадженої відповідною угодою, підписаною у вересні 1988 р.
Про тісний зв'язок економіки Канади з економікою США свідчить хоча б той факт, що північноамериканські монополії контролюють майже половину гірничодобувної та понад 40 % обробної промисловості в канадській економіці. Своєю чергою США значною мірою залежать від імпорту з Канади сировинних ресурсів, не говорячи вже про те, що Канада традиційно є великим торговельним партнером США.
У Мексиці на частку ТНК США припадає понад 70 % усіх іноземних інвестицій у провідні галузі національної економіки — автомобільну, хімічну, електротехнічну та ін.
Наприкінці 1980-х років починається серія консультацій і переговорів з приводу поглиблення та юридичного оформлення інтеграційних зв'язків між Мексикою і США. Звичайно ж, Канада не могла залишитися осторонь мексикансько-американського зближення: вона приєднується до переговорного процесу, який завершився у вересні 1992 р. підписанням тристоронньої угоди про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі. Згідно з цією угодою, від січня 1994 р. було розпочато формування найбільшого у світі ринку. Створення його передбачено завершити у 2009 р.
Підписання тристоронньої угоди означало початок нового етапу розвитку інтеграційного процесу в Західній півкулі, а також у світовому господарстві в цілому. Північноамериканське інтеграційне об'єднання за основними економічними показниками перевищує Європейський Союз, а з поширенням зони вільної торгівлі на Латиноамериканський регіон підводить базу під створення міжконтинентального спільного ринку товарів та послуг.
Про масштаби й потенційні можливості північноамериканського економічного об'єднання свідчить порівняння основних показників НАФТА і ЄС (табл. 15.1).
Показники НАФТА поступаються лише перед даними, що характеризують АТЕС, на частку якого, за оцінками зарубіжних експертів, припадає близько половини світового виробництва і 45—46 % обсягу світової торгівлі. Щоправда, до цього азійсько-тихоокеанського конгломерату входять і всі три учасники північноамериканського інтеграційного процесу.
Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західноєвропейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції.
Західна Європа, яка вже понад півстоліття упевнено торує шлях до нового типу спільноти країн і народів, не лише не втратила темпів інтегрування, а й попри всі складнощі поглибила цей процес, піднявшись до найвищого його рівня — економічного і фінансового союзу -і вступивши в етап політичної інтеграції. При цьому здійснено амбіційний план розширення Європейського Союзу за рахунок країн, які ще зовсім недавно перебували в системі інших політичних та економічних координат.
В Азійсько-Тихоокеанському регіоні інтеграційні процеси вже протягом десятиліть визначають головні напрями і зміст його розвитку. Причому ініціатива тут не за субрегіональним АСЕАН, а за потужним, хоча й доволі аморфним, міжконтинентальним інтеграційним конгломератом під назвою «Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво» — АТЕС. Цей «елітарний клуб» країн чотирьох континентів, становлення котрого як суб'єкта міжнародних економічних відносин ще не завершилося, стрімко набирає сили не лише в регіоні, а й у світовому масштабі. Постійно відкритий для нових членів, він формується як динамічний і впливовий економічний союз, у якому зароджується по суті не відомі донині механізми співпраці й узгодження інтересів таких гігантів, як США, Японія, Китай, а з недавнього часу і Російська Федерація, що зрештою добилася членства в цьому клубі.
Сучасна картина світового інтеграційного процесу збагачується новими явищами, котрі спричинені змінами в системі світогосподарських зв'язків і виникненням відповідних передумов для формування інтеграційних угруповань у різних регіонах світу.
У Західній півкулі інтеграційні тенденції знайшли своє продовження в Латиноамериканському регіоні у спільному ринку групи країн Південного Конусу — МЕРКОСУР, а на Північноамериканському континенті — в зоні вільної торгівлі — НАФТА (North American Free Trade Agreement — NAFTA), що заявила себе як тристороннє економічне інтеграційне об'єднання континентальних масштабів, яке охоплює США, Канаду і Мексику.
Місце і роль Північної Америки в системі світогосподарських зв'язків визначається цілою низкою факторів. Звичайно ж, передусім ідеться про економічний і науково-технічний потенціал США і Канади — цих двох членів найбільш престижного і впливового клубу «Велика сімка», що вже протягом досить тривалого часу встановлює правила гри у світовому господарстві. Крім того, США попри всі кризові потрясіння більш ніж століття не знають собі рівних в економічному змаганні, у здатності максимально ефективно використовувати досягнення науково-технологічного прогресу. Присутність США у будь-якому куточку Земної кулі, поширення їхніх інтересів на всі регіони світу є свідченням політичної, економічної та військової могутності, що робить цю країну найбільш впливовою силою сучасного світу.
Зазначені характеристики, а також унікальне географічне розташування дають можливість США посідати важливі стратегічні й тактичні позиції в євроатлантичних структурах, активно співробітничати з Європейським Союзом і взагалі почувати себе «європейською державою». Так само активною є їхня участь в інтеграційних процесах, що відбуваються в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, де представлені також інтереси Мексики й Канади.
Вплив США на світові процеси значно посилюється із виникненням на території Північної Америки міжнародного економічного об'єднання. Північноамериканська економічна інтеграція зумовлена глобальними змінами в системі світових господарських зв'язків, що набули характеру стійкої планетарної тенденції. Вона є продуктом прогресуючого процесу інтернаціоналізації господарського життя, взаємопроникнення і взаємопереплетіння національних економік, значна частина яких перетворилася на потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків товарів, послуг, капіталів, новітніх технологій за межами власних державних кордонів.
Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом походження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв'язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше — виживання) світового господарства. На цьому етапі небувало зростає рівень єднання світового господарства, в якому окремі країни чи угруповання країн — європейське, північноамериканське, африканське, латиноамериканське, азійсько-тихоокеанське — дедалі більшою мірою стають складовими величезної економічної системи, що набирає обрисів глобального економічного простору.
Якщо говорити про витоки формування НАФТА, то вони обумовлені вже зазначеними планетарними тенденціями, конкретизованими у посиленні економічної взаємозалежності й поглибленні взаємопроникнення трьох північноамериканських держав. Саме на цих засадах на Північноамериканському континенті виникає прообраз майбутнього єдиного господарського комплексу, в якому національні економіки США, Канади й Мексики інтегруються і функціонують як складові єдиної господарської системи в упевнено зростаючому її вигляді.
Передумови виникнення НАФТА складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою maquiladoras — промислових зон із пільговими умовами підприємництва. Ці передумови складалися і під впливом активної «американізації» провідних галузей канадської економіки. Неабияку роль у їх виникненні відігравало розширення торговельних відносин між США і Мексикою та США і Канадою.
Створенню «троїстого» інтеграційного об'єднання у Північній Америці передував також досвід вільної торгівлі між Канадою і США, запровадженої відповідною угодою, підписаною у вересні 1988 р.
Про тісний зв'язок економіки Канади з економікою США свідчить хоча б той факт, що північноамериканські монополії контролюють майже половину гірничодобувної та понад 40 % обробної промисловості в канадській економіці. Своєю чергою США значною мірою залежать від імпорту з Канади сировинних ресурсів, не говорячи вже про те, що Канада традиційно є великим торговельним партнером США.
У Мексиці на частку ТНК США припадає понад 70 % усіх іноземних інвестицій у провідні галузі національної економіки — автомобільну, хімічну, електротехнічну та ін.
Наприкінці 1980-х років починається серія консультацій і переговорів з приводу поглиблення та юридичного оформлення інтеграційних зв'язків між Мексикою і США. Звичайно ж, Канада не могла залишитися осторонь мексикансько-американського зближення: вона приєднується до переговорного процесу, який завершився у вересні 1992 р. підписанням тристоронньої угоди про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі. Згідно з цією угодою, від січня 1994 р. було розпочато формування найбільшого у світі ринку. Створення його передбачено завершити у 2009 р.
Підписання тристоронньої угоди означало початок нового етапу розвитку інтеграційного процесу в Західній півкулі, а також у світовому господарстві в цілому. Північноамериканське інтеграційне об'єднання за основними економічними показниками перевищує Європейський Союз, а з поширенням зони вільної торгівлі на Латиноамериканський регіон підводить базу під створення міжконтинентального спільного ринку товарів та послуг.
Про масштаби й потенційні можливості північноамериканського економічного об'єднання свідчить порівняння основних показників НАФТА і ЄС (табл. 15.1).
Показники НАФТА поступаються лише перед даними, що характеризують АТЕС, на частку якого, за оцінками зарубіжних експертів, припадає близько половини світового виробництва і 45—46 % обсягу світової торгівлі. Щоправда, до цього азійсько-тихоокеанського конгломерату входять і всі три учасники північноамериканського інтеграційного процесу.
Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західноєвропейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції.
