Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)
1. Предмет курсу «Міжнародна економіка» і його зв'язок з іншими навчальними дисциплінами
У світі нема і не було нації чи країни, яка могла б жити чи жила в абсолютному
економічному вакуумі. Археологи постійно знаходять багато речей, що свідчать про існування різноманітних економічних зв'язків. Причому, міжнародні економічні відносини існували не тільки між сусідами, а й між народами різних континентів, яких у новіші історичні ери «відкривали» народи Європи, котрі випередили в історичному розвитку інші частини світу.
Сучасний економічний розвиток інтегрував економіки різних держав до небачених масштабів. Складні потоки товарів, капіталів, технологій і підприємництва пов'язують їх життя і диктують спільні «правила гри». Недотримання законів розвитку світового господарського комплексу спричиняє малі або великі економічні втрати, а інколи й призводить до катастроф. Найруйнівніша з них сталася. Це - падіння урядів і політичних систем країн Ради Економічної Взаємодопомоги, розпад СРСР і Югославії, які, нехтуючи об'єктивними економічними законами, намагалися відокремлено розвивати свої економіки.
Міжнародна економіка як наука покликана розробляти теорії і концепції, що дають змогу будувати найраціональніші економічні відносини однієї країни з іншими, враховуючи свої і чужі особливості. Це обумовлює предмет навчальної дисципліни «Міжнародна економіка». Ним є економічні відносини сучасних країн.
Для України міжнародні економічні зв'язки мають особливе значення. У 1997 році експорт товарів і послуг України становив $20355 млн. при розмірі ВВП 92484 млн. грн., майже 40% ВВП, імпорт країни дорівнював $21891 млн. Це свідчить про велику залежність вітчизняної економіки від міжнародної, адже експортна квота України, тобто питома вага експорту у ВВП вища, ніж, скажімо, такої експортоорієнтованої країни, як Німеччина. Крім цього, в умовах властивого українській економіці фінансового колапсу робота на експорт є чи не єдиним джерелом виплати заробітної плати на багатьох підприємствах.
Уперше за роки існування Україні як суверенній державі довелося суттєво відчути економічну залежність від світового ринку наприкінці літа 1998 року, коли спалахнула російська фінансова криза, що призвела до розпаду грошову і банківську систему Росії та зумовила девальваційні очікування в Україні. Лише завдяки тому, що міжбанківський російський ринок був ізольований від українського (в результаті обмеження операцій за ЛОРО-рахунками, запровадженого НБУ ще в першому кварталі 1998 року) девальвація гривні не була стрімкою, як падіння російського рубля. Але наведений приклад свідчить про те, що в економічних відносинах України важливу роль відіграють питання імпорту інфляції залежно від міжнародної кон'юнктури.
Базуючись на економічних відносинах між державами, міжнародна економіка тісно пов'язана з іншими економічними та неекономічними дисциплінами макро- і мікроекономікою, статистикою,, фінансами, банківською справою, математикою і т. д. Місце міжнародної економіки в системі наук полягає, перш за все, в тому, що як теоретична дисципліна вона є ланцюжком, поєднуючи базові університетські курси макро-і мікроекономіки з прикладними економічними дисциплінами, серед яких виділяються міжнародний маркетинг, фінанси і облік. Проте, як зазначає А. Кирєєв у книзі «Международная экономика», в умовах зростання економічної взаємозалежності значення теорії міжнародної економіки виходить далеко за межі цих рамок. Вона починає вбирати окремі, й вельми суттєві, елементи як базової теорії ринкової економіки, так і прикладних бізнес-дисциплін, поступово перетворюючись на універсальну теорію відкритої економіки, котру можна використати для більшості країн світу і для сфери їхньої економічної взаємодії.
Для осмислення міжнародної економіки як науки треба усвідомити відмінності її предмета від предмета вивчення мікро- і макроекономіки. Таке загострення проблеми випливає з того, що міжнародна економіка «вийшла» з цих наук, поступово набувши статусу самостійної частини економічної теорії. Це сталося у ході розвитку економічної думки і врахування впливу на економічні процеси специфіки міжнародних відносин - від різниці у забезпеченості факторами виробництва і наявності певних конкурентних переваг до встановлення обмежень на кордонах для потоків товарів, послуг та факторів виробництва в юридичних, митних і мовних формах.
Г. П. Овчинников виділяє п'ять аспектів, що стосуються відмінностей між «внутрішньою» і «зовнішньою» економікою.
По-перше, у традиційній мікроекономіці товаром визнають будь-яку річ чи послугу, вироблену і реалізовану на внутрішньому ринку. Як буде розглянуто далі, у міжнародній економіці товари та послуги поділяються на торгові й неторгові, тобто такі, які можна реалізовувати за кордон і які не підлягають експорту (наприклад, комунальні послуги).
По-друге, в межах кожної національної економіки відбувається порівняно вільне переміщення праці й капіталу, що обумовлює виникнення і функціонування відповідних ринків. Як результат, ціни на робочу силу і капітал вирівнюються, тому традиційна мікроекономіка виходить з передумов, що конкурентні фірми на ринку мають справу якщо не з рівними, то з приблизно однаковими затратами праці й капіталу. У міжнародній економіці ситуація зворотна через імміграційні закони, валютний контроль, додатковий ризик, витрати на отримання додаткової інформації та деякі інші причини. Тому в теорії міжнародної торгівлі розглянута конкуренція на ринках з умовами, за яких фірми несуть різні затрати на придбання факторів виробництва, що впливає на рух товарних потоків і ефективність операцій у внутрішній торгівлі.
По-третє, традиційна мікроекономіка має справу з фірмами, які здійснюють вільну торгівлю всередині країни і, як правило, не користуються підтримкою з боку держави. У теорії міжнародної торгівлі суттєве місце займає обгрунтування діяльності в умовах різного роду обмежень (тарифів, квот, субсидій), їхнього впливу на торгові потоки та інші економічні змінні.
По-четверте, традиційна макроекономіка вивчає діловий цикл, дія якого поширюється на всі регіони країни. Для його регулювання відпрацьовують національну фіскальну і кредитно-грошову політику. Міжнародна економіка має враховувати відмінності, що складаються у країнах з різним рівнем економічного та політичного розвитку, і на цій основі формувати товарні потоки й інші міжнародні операції.
По-п'яте, для традиційної макроекономіки загальною умовою є наявність єдиної валюти, пропозицію якої контролює Центральний банк держави. Лише деякі малі країни використовують грошову одиницю інших країн (наприклад, Ліберія, Панама, острівні країни Тихого океану). Припустима така ситуація у певні історичні періоди, як, скажімо, після проголошення незалежності колишніми республіками Радянського Союзу. У міжнародній економіці розширюється діапазон дослідження до двох і більшої кількостей валют. У полі її зору опиняються валютні ринки, обмінні курси та зміни, що відбуваються у цій сфері в результаті державного втручання.
Треба відрізняти міжнародну економіку від міжнародних відносин. В україномовній літературі детальну інтерпретацію останніх дав А. Камінський. Він нагадав, що Раймон Арон, відомий французький політолог та філософ, у праці «Мир і війна між націями» писав, що коли голландський історик Влекке, якому запропонували очолити першу кафедру міжнародних відносин у Лейдені, в інавгураційній промові спробував дати визначення міжнародних відносин як наукової дисципліни, то це йому не вдалося. Зокрема, важко було окреслити межі свого предмета і репрезентувати його. Арон не бачив у цьому нічого дивного, бо, на його думку, «міжнародні відносини не мають чітко визначених меж, їх не можна матеріально виокремити з-поміж інших суспільних феноменів...», подібно, зрештою, як це є з економікою і політикою, чи, точніше, з політичною економією та політологією.
Сам Арон дефініціював міжнародні відносини як відносини між націями чи, радше, державами як політичними одиницями або величинами. Причому, термін «nation» як політичну величину слід розуміти не в тому історичному сенсі, в якому його визначила Французька революція, а як політичну спільноту, тобто певну колективну державно-політичну організацію на визначеній території всіх часів. Отже, поняття нації охоплює і грецькі міста-держави, і Римську імперію чи Єгипетську великодержаву, і європейські монархії чи республіки, і «народні демократії», як і всі інші державні, територіально й устроєві окреслені формації.
Є багато інших визначень міжнародних відносин, але два предмети повністю, «душею і тілом», належать до міжнародних відносин. Це - техніка й теорія дипломатії або просто дипломатія і міжнародні організації. Це очевидно, якщо врахувати, що практичним, дієвим призначенням дисципліни є зовнішня політика, тобто виховання та підготовка практиків і теоретиків зовнішньої політики. Отже, міжнародні відносини як наука мають специфічний предмет вивчення і не досліджують аспектів міжнародного економічного порядку.
економічному вакуумі. Археологи постійно знаходять багато речей, що свідчать про існування різноманітних економічних зв'язків. Причому, міжнародні економічні відносини існували не тільки між сусідами, а й між народами різних континентів, яких у новіші історичні ери «відкривали» народи Європи, котрі випередили в історичному розвитку інші частини світу.
Сучасний економічний розвиток інтегрував економіки різних держав до небачених масштабів. Складні потоки товарів, капіталів, технологій і підприємництва пов'язують їх життя і диктують спільні «правила гри». Недотримання законів розвитку світового господарського комплексу спричиняє малі або великі економічні втрати, а інколи й призводить до катастроф. Найруйнівніша з них сталася. Це - падіння урядів і політичних систем країн Ради Економічної Взаємодопомоги, розпад СРСР і Югославії, які, нехтуючи об'єктивними економічними законами, намагалися відокремлено розвивати свої економіки.
Міжнародна економіка як наука покликана розробляти теорії і концепції, що дають змогу будувати найраціональніші економічні відносини однієї країни з іншими, враховуючи свої і чужі особливості. Це обумовлює предмет навчальної дисципліни «Міжнародна економіка». Ним є економічні відносини сучасних країн.
Для України міжнародні економічні зв'язки мають особливе значення. У 1997 році експорт товарів і послуг України становив $20355 млн. при розмірі ВВП 92484 млн. грн., майже 40% ВВП, імпорт країни дорівнював $21891 млн. Це свідчить про велику залежність вітчизняної економіки від міжнародної, адже експортна квота України, тобто питома вага експорту у ВВП вища, ніж, скажімо, такої експортоорієнтованої країни, як Німеччина. Крім цього, в умовах властивого українській економіці фінансового колапсу робота на експорт є чи не єдиним джерелом виплати заробітної плати на багатьох підприємствах.
Уперше за роки існування Україні як суверенній державі довелося суттєво відчути економічну залежність від світового ринку наприкінці літа 1998 року, коли спалахнула російська фінансова криза, що призвела до розпаду грошову і банківську систему Росії та зумовила девальваційні очікування в Україні. Лише завдяки тому, що міжбанківський російський ринок був ізольований від українського (в результаті обмеження операцій за ЛОРО-рахунками, запровадженого НБУ ще в першому кварталі 1998 року) девальвація гривні не була стрімкою, як падіння російського рубля. Але наведений приклад свідчить про те, що в економічних відносинах України важливу роль відіграють питання імпорту інфляції залежно від міжнародної кон'юнктури.
Базуючись на економічних відносинах між державами, міжнародна економіка тісно пов'язана з іншими економічними та неекономічними дисциплінами макро- і мікроекономікою, статистикою,, фінансами, банківською справою, математикою і т. д. Місце міжнародної економіки в системі наук полягає, перш за все, в тому, що як теоретична дисципліна вона є ланцюжком, поєднуючи базові університетські курси макро-і мікроекономіки з прикладними економічними дисциплінами, серед яких виділяються міжнародний маркетинг, фінанси і облік. Проте, як зазначає А. Кирєєв у книзі «Международная экономика», в умовах зростання економічної взаємозалежності значення теорії міжнародної економіки виходить далеко за межі цих рамок. Вона починає вбирати окремі, й вельми суттєві, елементи як базової теорії ринкової економіки, так і прикладних бізнес-дисциплін, поступово перетворюючись на універсальну теорію відкритої економіки, котру можна використати для більшості країн світу і для сфери їхньої економічної взаємодії.
Для осмислення міжнародної економіки як науки треба усвідомити відмінності її предмета від предмета вивчення мікро- і макроекономіки. Таке загострення проблеми випливає з того, що міжнародна економіка «вийшла» з цих наук, поступово набувши статусу самостійної частини економічної теорії. Це сталося у ході розвитку економічної думки і врахування впливу на економічні процеси специфіки міжнародних відносин - від різниці у забезпеченості факторами виробництва і наявності певних конкурентних переваг до встановлення обмежень на кордонах для потоків товарів, послуг та факторів виробництва в юридичних, митних і мовних формах.
Г. П. Овчинников виділяє п'ять аспектів, що стосуються відмінностей між «внутрішньою» і «зовнішньою» економікою.
По-друге, в межах кожної національної економіки відбувається порівняно вільне переміщення праці й капіталу, що обумовлює виникнення і функціонування відповідних ринків. Як результат, ціни на робочу силу і капітал вирівнюються, тому традиційна мікроекономіка виходить з передумов, що конкурентні фірми на ринку мають справу якщо не з рівними, то з приблизно однаковими затратами праці й капіталу. У міжнародній економіці ситуація зворотна через імміграційні закони, валютний контроль, додатковий ризик, витрати на отримання додаткової інформації та деякі інші причини. Тому в теорії міжнародної торгівлі розглянута конкуренція на ринках з умовами, за яких фірми несуть різні затрати на придбання факторів виробництва, що впливає на рух товарних потоків і ефективність операцій у внутрішній торгівлі.
По-третє, традиційна мікроекономіка має справу з фірмами, які здійснюють вільну торгівлю всередині країни і, як правило, не користуються підтримкою з боку держави. У теорії міжнародної торгівлі суттєве місце займає обгрунтування діяльності в умовах різного роду обмежень (тарифів, квот, субсидій), їхнього впливу на торгові потоки та інші економічні змінні.
По-четверте, традиційна макроекономіка вивчає діловий цикл, дія якого поширюється на всі регіони країни. Для його регулювання відпрацьовують національну фіскальну і кредитно-грошову політику. Міжнародна економіка має враховувати відмінності, що складаються у країнах з різним рівнем економічного та політичного розвитку, і на цій основі формувати товарні потоки й інші міжнародні операції.
По-п'яте, для традиційної макроекономіки загальною умовою є наявність єдиної валюти, пропозицію якої контролює Центральний банк держави. Лише деякі малі країни використовують грошову одиницю інших країн (наприклад, Ліберія, Панама, острівні країни Тихого океану). Припустима така ситуація у певні історичні періоди, як, скажімо, після проголошення незалежності колишніми республіками Радянського Союзу. У міжнародній економіці розширюється діапазон дослідження до двох і більшої кількостей валют. У полі її зору опиняються валютні ринки, обмінні курси та зміни, що відбуваються у цій сфері в результаті державного втручання.
Треба відрізняти міжнародну економіку від міжнародних відносин. В україномовній літературі детальну інтерпретацію останніх дав А. Камінський. Він нагадав, що Раймон Арон, відомий французький політолог та філософ, у праці «Мир і війна між націями» писав, що коли голландський історик Влекке, якому запропонували очолити першу кафедру міжнародних відносин у Лейдені, в інавгураційній промові спробував дати визначення міжнародних відносин як наукової дисципліни, то це йому не вдалося. Зокрема, важко було окреслити межі свого предмета і репрезентувати його. Арон не бачив у цьому нічого дивного, бо, на його думку, «міжнародні відносини не мають чітко визначених меж, їх не можна матеріально виокремити з-поміж інших суспільних феноменів...», подібно, зрештою, як це є з економікою і політикою, чи, точніше, з політичною економією та політологією.
Сам Арон дефініціював міжнародні відносини як відносини між націями чи, радше, державами як політичними одиницями або величинами. Причому, термін «nation» як політичну величину слід розуміти не в тому історичному сенсі, в якому його визначила Французька революція, а як політичну спільноту, тобто певну колективну державно-політичну організацію на визначеній території всіх часів. Отже, поняття нації охоплює і грецькі міста-держави, і Римську імперію чи Єгипетську великодержаву, і європейські монархії чи республіки, і «народні демократії», як і всі інші державні, територіально й устроєві окреслені формації.
Є багато інших визначень міжнародних відносин, але два предмети повністю, «душею і тілом», належать до міжнародних відносин. Це - техніка й теорія дипломатії або просто дипломатія і міжнародні організації. Це очевидно, якщо врахувати, що практичним, дієвим призначенням дисципліни є зовнішня політика, тобто виховання та підготовка практиків і теоретиків зовнішньої політики. Отже, міжнародні відносини як наука мають специфічний предмет вивчення і не досліджують аспектів міжнародного економічного порядку.
