Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

6. Інтрасекторна торгівля

Положення інтрасекторної (внутрішньосекторної) торгівлі випливають із емпіричних спостережень, у результаті яких значна частина товарних потоків між країнами з великими доходами на душу населення не є обміном товарів сектора і на товари сектора j, a обміном між подібними товарами одного сектора. Французи імпортують німецькі автомобілі, і навпаки. Цей феномен визначається як інтрасекторна торгівля. Згідно зі згаданим спостереженням відбувається зовнішньоторговельна спеціалізація не між секторами, а між субсекторами однієї галузі економіки. Тобто на противагу зовнішньосекторній торгівлі в моделі Гекшера — Оліна (обміну між секторами), існує внутрішньосекторна торгівля, тобто обмін усередині сектора. Найпоширенішим виміром внутрішньопромислової торгівлі є індекс Грубеля – Ллойда



причому В. - 1 (X. = М.) визначає максимальну внутрішньопромислову торгівлю, а В = 0 означає, що внутрішньопромислової торгівлі не існує. Як правило, сектори поділяються за стандартною промисловою класифікацією (SITC). Наприклад, індекс Грубеля — Ллойда для 3,5-9 підрозділів SITC (усі групи товарів, окрім сільськогоспо¬дарських) дорівнював для більшості країн-учасниць організації міжнародного співробітництва і розвитку у 1985 році приблизно 2/3. Внутрішньопромислова торгівля сільськогосподарськими товарами і сировиною є меншою.



Розглядаючи внутрішньопромислову торгівлю, товари необхідно поділяти на однорідні та диференційовані. Внутрісекторна торгівля однорідними товарами між країнами доцільна в тих випадках, коли реалізація цих товарів на віддалених вітчизняних ринках супроводжується високими транспортними витратами. Інтрасекторну торгівлю диференційованими товарами можна розглядати за допомогою трьох підходів. Перший: товари подібного використання з різною технологією виробництва (меблі з дерева і металу) можуть бути пояснені згідно з теоремою Гекшера - Оліна. Другий: товари з низькою взаємозамінністю, при виробництві яких використовують аналогічну технологію (бензин і дьоготь), можуть бути пояснені за допомогою теореми Гекшера — Оліна, коли вони є взаємопов'язаними, і технічні умови призводять до надлишку певного товару в країні. Третій: товари з аналогічним призначенням і однаковим процесом виробництва (різні марки автомобілів) відрізняються, як правило, лише назвою фірми. При цьому йдеться про диференційовані товари, для яких можуть бути використані положення внутрішньопромислової торгівлі.

Щодо цих диференційованих товарів, то велике значення має теза Ліндера про подібність попиту. Вона визнає твердження Гекшера - Оліна про первинні товари, проте стосовно промислових товарів з цієї тези випливає, що товар лише тоді може стати експортним, коли його спочатку виробляють для вітчизняного споживача. Національний попит визначає, таким чином, експортний потенціал країни. Тому зовнішня торгівля може виникнути лише тоді, коли експортні потенціали країн перекриваються. Співвідношення попиту в країнах подібні. Оскільки подібність попиту також залежить від доходів на душу населення, то можна висунути тезу, що обсяги торгівлі промисловими товарами між двома країнами зростають, якщо доходи на душу населення в цих країнах

ідентичні. Таке врахування значення попиту може пояснити, чому майже половина світової торгівлі відбувається між промислово розвиненими індустріальними країнами.

Внутрішньопромислова торгівля проявляється в інтернаціоналізації виробництва і вертикальній інтеграції. Проте в центрі уваги перебуває комбінація спадаючих витрат на одиницю продукції і диференційованість товарів. Неоднорідність товарів або переваги товарної різноманітності, з точки зору домогосподарств, перешкоджають надто глибокій спеціалізації на користь однієї країни, і відбувається перехід від монополістичних позицій до монополістичної конкуренції.