Каленський М.М. Митний контроль та митне оформлення (2002)
Митно-тарифне регулювання як інструмент економічної політики
Зовнішньоекономічну політику держави можна визначити як комплекс заходів, які спрямовуються на досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і на захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів.
Відповідно до обраних форм регулювання зовнішньої торгівлі зовнішньоекономічну політику держави можна поділити на політику протекціонізму та політику вільної торгівлі (політика торговельних преференцій).
Протекціонізм і вільна торгівля вимагають від держави обережного використання і гнучкості зовнішньоекономічної політики. Вони мають бути пристосованими до конкретних економічних умов і бути готовими оперативно згорнутися зі зміною обставин.
Політика вільної торгівлі — це політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на засадах вільних ринкових сил попиту та пропозиції.
Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.
В.В. Рокоча у навчальному посібнику "Міжнародна економіка" (Частина 1) зазначає, що "перехід постсоціалістичних країн до вільної торгівлі у світлі позитивного ефекту лібералізації зовнішньоторговельних зв'язків міг би підвищити трансформаційні потужності перехідної економіки і пом'якшити жорсткість її пристосування до ринкових правил функціонування. Цей процес повинен розвиватися поступально, щоб пом'якшити наслідки можливих банкрутств підприємств, зростання безробіття, зниження ринкового прибутку. Інакше внутрішня економічна криза буде підсилюватися зовнішньоекономічними факторами і стане ще більш затяжною. Отже, перехідні економіки мусять з обережністю використовувати методи політики вільної торгівлі..." Отже, метод вільної торгівлі не завжди є прийнятним для країн, які здійснюють глобальні економічні перетворення щодо переходу до іншої системи господарських зв'язків та економічного господарювання. У вказаному вище навчальному посібнику автор пропонує використовувати на даному етапі регулювання зовнішньої торгівлі в Україні селективний протекціонізм, відповідно до якого практично завжди ринки споживчих товарів можуть бути об'єктами політики протекціонізму. У той же час протекціоністські заходи щодо ринків інвестиційних товарів мають бути вибірковими, оскільки:
— ця група товарів визначає конкурентні переваги країни;
— як правило, ці товари користуються обмеженим або одиничним попитом;
— ринки таких товарів відчутно реагують на зміну господарської кон'юнктури, що потребує при використанні методів протекціонізму враховувати фазу ділового циклу, в якій перебуває економіка.
В Україні ця політика на даний час реалізується відповідно до виробничих можливостей щодо випуску певних видів товарів та забезпечення їх необхідною сировинною базою, або необхідним устаткуванням та обладнанням.
У той же час обмеження міжнародної конкуренції може супроводжуватися зниженням її інтенсивності на внутрішньому ринку. В умовах зростаючої капіталомісткості сучасних наукомістких виробництв це може спричинити розвиток процесів монополізації в цій і супутніх галузях промисловості. Крім того, як засвідчує міжнародний досвід, вимоги запровадження протекціоністських заходів нерідко зумовлені небажанням суб'єктів
господарської діяльності адекватно реагувати на кон'юнктуру ринку, що змінюється. І в такому разі політика протекціонізму призводить до прямо протилежних, ніж очікувані, результатів: послаблюється боротьба за споживача, зростають витрати виробництва, стають морально застарілими технології. Внаслідок цього політика протекціонізму обернеться міжнародною ізоляцією національної економіки.
Відповідно до певних політичних та економічних напрямків зовнішньоторговельної політики розглянемо застосування в Україні тарифних інструментів протекціоністської політики.
Використана література: Каленський, М.М. Митний контроль та митне оформлення: Нач.посіб. / За ред. М.М.Кленського, П.В.Пашка. - К.: Т-во ’Знання’, КОО, 2002. - 284 с. - (Митна справа в Україні). / М.М. Каленський, П.В. Пашко. — 2002. — іл.
Відповідно до обраних форм регулювання зовнішньої торгівлі зовнішньоекономічну політику держави можна поділити на політику протекціонізму та політику вільної торгівлі (політика торговельних преференцій).
Протекціонізм і вільна торгівля вимагають від держави обережного використання і гнучкості зовнішньоекономічної політики. Вони мають бути пристосованими до конкретних економічних умов і бути готовими оперативно згорнутися зі зміною обставин.
Політика вільної торгівлі — це політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на засадах вільних ринкових сил попиту та пропозиції.
Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.
В.В. Рокоча у навчальному посібнику "Міжнародна економіка" (Частина 1) зазначає, що "перехід постсоціалістичних країн до вільної торгівлі у світлі позитивного ефекту лібералізації зовнішньоторговельних зв'язків міг би підвищити трансформаційні потужності перехідної економіки і пом'якшити жорсткість її пристосування до ринкових правил функціонування. Цей процес повинен розвиватися поступально, щоб пом'якшити наслідки можливих банкрутств підприємств, зростання безробіття, зниження ринкового прибутку. Інакше внутрішня економічна криза буде підсилюватися зовнішньоекономічними факторами і стане ще більш затяжною. Отже, перехідні економіки мусять з обережністю використовувати методи політики вільної торгівлі..." Отже, метод вільної торгівлі не завжди є прийнятним для країн, які здійснюють глобальні економічні перетворення щодо переходу до іншої системи господарських зв'язків та економічного господарювання. У вказаному вище навчальному посібнику автор пропонує використовувати на даному етапі регулювання зовнішньої торгівлі в Україні селективний протекціонізм, відповідно до якого практично завжди ринки споживчих товарів можуть бути об'єктами політики протекціонізму. У той же час протекціоністські заходи щодо ринків інвестиційних товарів мають бути вибірковими, оскільки:
— ця група товарів визначає конкурентні переваги країни;
— як правило, ці товари користуються обмеженим або одиничним попитом;
— ринки таких товарів відчутно реагують на зміну господарської кон'юнктури, що потребує при використанні методів протекціонізму враховувати фазу ділового циклу, в якій перебуває економіка.
В Україні ця політика на даний час реалізується відповідно до виробничих можливостей щодо випуску певних видів товарів та забезпечення їх необхідною сировинною базою, або необхідним устаткуванням та обладнанням.
господарської діяльності адекватно реагувати на кон'юнктуру ринку, що змінюється. І в такому разі політика протекціонізму призводить до прямо протилежних, ніж очікувані, результатів: послаблюється боротьба за споживача, зростають витрати виробництва, стають морально застарілими технології. Внаслідок цього політика протекціонізму обернеться міжнародною ізоляцією національної економіки.
Відповідно до певних політичних та економічних напрямків зовнішньоторговельної політики розглянемо застосування в Україні тарифних інструментів протекціоністської політики.
Використана література: Каленський, М.М. Митний контроль та митне оформлення: Нач.посіб. / За ред. М.М.Кленського, П.В.Пашка. - К.: Т-во ’Знання’, КОО, 2002. - 284 с. - (Митна справа в Україні). / М.М. Каленський, П.В. Пашко. — 2002. — іл.
