Зельніченко О.І. Митна справа (2000)

Правила визначення країни походження товарів

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про єдиний митний тариф" країною походження товарів вважається країна, де товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці.

Поняття "походження товарів" має вирішальне значення при оподаткуванні товарів, що імпортуються в Україну ввідним митом. У правилах, що застосовується для визначення країни походження товарів, використовують два основні критерії: критерій товарів "повністю вироблених" в даній країні, де враховується тільки одна країна, та критерій "достатньої переробки чи обробки", коли у виробництві товарів можуть брати участь дві або декілька країн.

Критерій "повністю вироблених" товарів відноситься, головним чином, до натуральних речовин і до повністю виготовлених товарів, так що товари, які містять будь-які компоненти або матеріали невстановленого походження, як правило, виключаються з переліку даного критерію.

Повністю виробленими в даній країні вважаються:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;

• рослинна продукція, вирощена на її грунті;

• живі тварини, вирощені в ній;

• продукція, одержана в ній від живих тварин;

• вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;

• продукція морського промислу у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

• вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

• товари, вироблені в даній країні виключно з продукції, зазначеної вищезгаданими пунктами.

Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо:

• декларовані товари класифікуються в тарифній позиції, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

• у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не менше ніж 50 відсотків.

Не можуть визнаватися як достатня переробка товарів такі технологічні операції:

• щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспортування;

• підготовка товарів до продажу і транспортування (подріблення партії, формування відправлень, сортування та переупакування);

• прості складальні операції;

• змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

Використана література: Зельніченко, О.І. Митна справа: підручник / О І Зельніченко. — К.: КНТЕУ, 2000.