Ківалов С.В. Митна політика України (2002)
Державно-правовий механізм митної політики
Аналіз теоретичних і практичних аспектів митної політики України та державно-правового механізму її формування і реалізації засвідчують, передусім, важливу роль, яку відіграє митна
політика серед інших напрямків державної політики на сучасному етапі. Саме цей вид державної діяльності являє собою впливовий важіль захисту національних інтересів, зокрема в економічній сфері. Маючи великий арсенал засобів економічного та неекономічного характеру, митна політика є, майже за Аристотелем, певним способом досягнення цілей держави. Змістовний аспект митної політики, як і державної політики в цілому, визначається її організаційним та регулятивно-контролюючим спрямуванням.
Митна політика реалізується в процесі діяльності як органів державної влади (зокрема митних органів), так і недержавних інституцій. Згідно з традиційними підходами митна політика виступає, передусім, складовою зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності держави, тобто входить до системи зовнішніх функцій держави, але це є дуже вузьким сприйняттям даного явища. На сьогоднішній день значення митної діяльності держави значно розширилося, навіть важко перелічити ті сфери суспільного і державного життя, на які мають вплив результати цієї діяльності: це і економіка, і внутрішня та зовнішня політика, екологія, соціальна сфера, військова безпека і т. ін. Взагалі, розглядаючи проблему просторового буття держави, необхідно відмітити, що воно виходить за рамки державних кордонів. Якщо мова іде про геополітичні інтереси, про сфери впливу і т. ін., то ці аспекти діяльності державного апарату виходять далеко за межі території окремої держави. Так само як і абсолютно неможливо чітко обмежувати якісь сфери державної діяльності суто внутрішньою або зовнішньою спрямованістю. Тому інституціональний механізм формування митної політики включає не лише внутрішньодержавні, а й міжнародні інституції.
Розглядаючи співвідношення митної політики та митної справи, ми приходимо до висновку, що воно базується на схемі "загальне" і "спеціальне". У рамках такої схеми за митною політикою визнається роль визначення стратегічного спрямування
діяльності, а от за митною справою закріплюються функції конкретної системи реалізації цих стратегічних цілей. У такому разі перша, тобто митна політика, змінюється у відповідності до реформування державного курсу; а друга — митна справа, вдосконалюється у відповідності до потреб підвищення ефективності діяльності системи.
Визначаючи місце митної політики в системі діяльності держави по виконанню її функцій відмічається, що на сучасному етапі виникає необхідність розглядати предмет і зміст діяльності держави та засоби і способи, що її забезпечують у комплексі. Це означає перехід від використання поняття функція держави до такого поняття, як державна політика, оскільки поняття функції держави розкриває лише одну із складових державної політики.
Політика являє собою організаційну та регулятивно-контрольну сфери суспільства, основні в системі інших сфер та такі, що охоплюють відносини та діяльність суб'єктів та об'єктів. Державна політика визначає зміст державної діяльності, способи її організації. Саме політика передбачає урахування та пов'язування інтересів держави з інтересами інших держав, соціальних груп та індивідів, та головне — визначення конкретного змісту та форм діяльності держави в тій чи іншій сфері.
Разом з тим, сама по собі політика є надправовою категорією і звідси регулюється правовими нормами лише у своєму зовнішньому, формалізованому прояві. Але конкретний зміст політики, особливо державної, являє собою волю держави, спрямовану на досягнення конкретної мети. Ця воля держави закріплюється у правових нормах, здійснюється за їхньою допомогою у процесі діяльності державних органів та інститутів. Таким чином, з правової точки зору існує певний механізм формування і реалізації державної політики, в митній сфері це — державно-правовий механізм митної політики.
Державно-правовий механізм митної політики являє собою сукупність державних інституцій, задіяних у процесі формування і впровадження митної політики, їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів.
Цей державно-правовий механізм, як зрозуміло з визначення, складається з декількох взаємопов'язаних між собою елементів.
По-перше, це сукупність державних інституцій задіяних у процесі формування і впровадження митної політики, тобто інституціональний механізм митної політики.
По-друге, це сукупність ролей та відносин, яка включає правові відносини, що виникають при проведенні митної політики та специфічні ролі, форми і методи діяльності суб'єктів проведення митної політики.
По-третє, це ієрархічна сукупність правових норм та принципів, яка регулює зміст та процес проведення митної політики, тобто правовий механізм митної політики.
Ефективність митної політики держави в цілому забезпечується ефективністю кожної складової її механізму.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
політика серед інших напрямків державної політики на сучасному етапі. Саме цей вид державної діяльності являє собою впливовий важіль захисту національних інтересів, зокрема в економічній сфері. Маючи великий арсенал засобів економічного та неекономічного характеру, митна політика є, майже за Аристотелем, певним способом досягнення цілей держави. Змістовний аспект митної політики, як і державної політики в цілому, визначається її організаційним та регулятивно-контролюючим спрямуванням.
Митна політика реалізується в процесі діяльності як органів державної влади (зокрема митних органів), так і недержавних інституцій. Згідно з традиційними підходами митна політика виступає, передусім, складовою зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності держави, тобто входить до системи зовнішніх функцій держави, але це є дуже вузьким сприйняттям даного явища. На сьогоднішній день значення митної діяльності держави значно розширилося, навіть важко перелічити ті сфери суспільного і державного життя, на які мають вплив результати цієї діяльності: це і економіка, і внутрішня та зовнішня політика, екологія, соціальна сфера, військова безпека і т. ін. Взагалі, розглядаючи проблему просторового буття держави, необхідно відмітити, що воно виходить за рамки державних кордонів. Якщо мова іде про геополітичні інтереси, про сфери впливу і т. ін., то ці аспекти діяльності державного апарату виходять далеко за межі території окремої держави. Так само як і абсолютно неможливо чітко обмежувати якісь сфери державної діяльності суто внутрішньою або зовнішньою спрямованістю. Тому інституціональний механізм формування митної політики включає не лише внутрішньодержавні, а й міжнародні інституції.
Розглядаючи співвідношення митної політики та митної справи, ми приходимо до висновку, що воно базується на схемі "загальне" і "спеціальне". У рамках такої схеми за митною політикою визнається роль визначення стратегічного спрямування
діяльності, а от за митною справою закріплюються функції конкретної системи реалізації цих стратегічних цілей. У такому разі перша, тобто митна політика, змінюється у відповідності до реформування державного курсу; а друга — митна справа, вдосконалюється у відповідності до потреб підвищення ефективності діяльності системи.
Визначаючи місце митної політики в системі діяльності держави по виконанню її функцій відмічається, що на сучасному етапі виникає необхідність розглядати предмет і зміст діяльності держави та засоби і способи, що її забезпечують у комплексі. Це означає перехід від використання поняття функція держави до такого поняття, як державна політика, оскільки поняття функції держави розкриває лише одну із складових державної політики.
Політика являє собою організаційну та регулятивно-контрольну сфери суспільства, основні в системі інших сфер та такі, що охоплюють відносини та діяльність суб'єктів та об'єктів. Державна політика визначає зміст державної діяльності, способи її організації. Саме політика передбачає урахування та пов'язування інтересів держави з інтересами інших держав, соціальних груп та індивідів, та головне — визначення конкретного змісту та форм діяльності держави в тій чи іншій сфері.
Разом з тим, сама по собі політика є надправовою категорією і звідси регулюється правовими нормами лише у своєму зовнішньому, формалізованому прояві. Але конкретний зміст політики, особливо державної, являє собою волю держави, спрямовану на досягнення конкретної мети. Ця воля держави закріплюється у правових нормах, здійснюється за їхньою допомогою у процесі діяльності державних органів та інститутів. Таким чином, з правової точки зору існує певний механізм формування і реалізації державної політики, в митній сфері це — державно-правовий механізм митної політики.
Державно-правовий механізм митної політики являє собою сукупність державних інституцій, задіяних у процесі формування і впровадження митної політики, їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів.
Цей державно-правовий механізм, як зрозуміло з визначення, складається з декількох взаємопов'язаних між собою елементів.
По-друге, це сукупність ролей та відносин, яка включає правові відносини, що виникають при проведенні митної політики та специфічні ролі, форми і методи діяльності суб'єктів проведення митної політики.
По-третє, це ієрархічна сукупність правових норм та принципів, яка регулює зміст та процес проведення митної політики, тобто правовий механізм митної політики.
Ефективність митної політики держави в цілому забезпечується ефективністю кожної складової її механізму.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
