Економіка підприємств (2001)

встроенные пылесосы | массаж, массажное кресло | встроенные пылесосы | уборка, клининг | встроенные пылесосы | регистрация фирм,юридические услуги | разработка логотипов | облицовочный кирпич | nokia, sony ericsson, samsung | экспертиза промышленной безопасности

Договірні взаємовідносини в бізнесі. У всіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідноси­нах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договори є ви­значальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взає­мин.

Договір (контракт, угода) — це форма документального закрі­плення партнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов'язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосеред­ковує взаємини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

У ринковій системі господарювання застосовуються два види договорів: установчий та підприємницький. Установчий договір є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї. Підприє­мницький договір відображає згоду сторін (партнерів) стосовно без­посереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності в певній організаційно-правовій формі.

Теоретично і практично заведено виокремлювати кілька груп підприємницьких договорів за сферами діяльності.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ДОГОВОРІВ ЗА СФЕРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ

1 . Купівля-продаж, оренда та лізинг

1.1. Договір купівлі-продажу продукції підприємства

1.2. Договір на поставку товарів через посередника

1.3. Договір про: аукціонний продаж товарів виготовлення продукції із сировини та матеріалів замовника

1.4. Договір продажу майна іншим юридичним особам

1.5. Державний контракт (державне замовлення)

1.6. Договір оренди майна

1.7. Лізингова угода

2. Підрядні послуги

2.1 . Договір про:

консалтинг (інформаційне обслуговування)

надання юридичних послуг

надання аудиторських послуг

надання брокерських послуг

рекламні послуги.

2.2. Договір на виконання науково-дослідних робіт

3. Трудові відносини

3.1. Тарифна угода

3.2. Колективний договір

3.3. Контракт (договір) про наймання:

керівника

працівника (спеціаліста, службовця)

4. Страхування

4.1. Договір:

особистого страхування від нещасних випадків

страхування майна підприємств і громадян

обов'язкового (добровільного) медичного страхування

5. Розрахунки і кредитування

5.1. Договір на розрахункове й касове обслуговування

5.2. Договір позики під заставу майна

5.3. Договір поручительства

5.4. Кредитний договір

6. Зовнішньоеконо­мічна діяльність

6.1. Агентський договір

6.2. Договір на:

декларування товарів для митного контролю

транспортно-експедиційне обслуговування зовні­шньоторговельних вантажів

6.3. Договір консигнації

6.4. Договір на закупівлю товарів за імпортом

6.5. Договір поставки товарів за експортом

6.6. Ліцензійний договір

7. Інші договори

7. 1 . Договір:

доручення

комісії

про спільну діяльність

Пе­реважну більшість документально оформлених взаємовідносин у підприємництві становлять договори щодо внутрішньогосподарсь­кої та зовнішньоекономічної діяльності. Решта господарських чи інших взаємин оформляється у вигляді договорів (контрактів, угод) щодо підрядних послуг, трудових відносин, страхування, розра­хунків і кредитування.

Оскільки сутність переважної більшості договорів (контрактів, угод) є зрозумілою з їхньої назви, то буде доцільним детальніше пояснити суть лише деяких з них.

Договір на поставку товарів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певних видів продукції покуп­цям (споживачам) із наперед обумовленою формою її оплати.

Договір про аукціонний продаж товарів є документальним офор­мленням угоди щодо прилюдного продажу виставленого на аукціон товару (лотами чи поштучно) за найвищу ціну, оголошену покупцем.

Державний контракт є письмовим документом, що передба­чає забезпечення потреб споживачів, які фінансуються за рахунок Державного бюджету, і поповнення державного резерву відповід­ними видами продукції.

Лізингова угода — це договір між виробником і споживачем стосовно довгострокової оренди машин, устаткування, складних приладів, транспортних та інших технічних засобів праці.

Договір обов’язкового медичного страхування відображає до­кументально оформлені відносини між страховиком (страховою ме­дичною установою) і страхувальником (підприємством чи органі­зацією в особі їхніх керівників), що передбачає страхування персо­налу (трудового колективу). Зміст такого договору зводиться до оплати страховиком медичних послуг працівникам страхувальни­ка та сплати останнім певних грошових внесків в обумовлені дого­вором терміни.

Договір поручительства — документально оформлена домо­вленість між трьома сторонами (поручителем, кредитором і борж­ником), відповідно до якої поручитель у разі неплатоспроможності боржника зобов'язується протягом наперед обумовленого терміну з моменту настання строку платежу відшкодувати позичену борж­ником суму.

Ліцензійний договір відрізняється від звичайної ліцензії (доз­волу) на здійснення певного виду підприємницької діяльності. Він укладається між власником конкретної інновації (ліцензіаром) та особою, яка бажає набути право на її використання (ліцензіатом), і передбачає надання виключної ліцензії на використання винаходів чи «ноу-хау» за певну винагороду у вигляді пашуального платежу або роялті.

Договір про спільну діяльність належить до документів госпо­дарського призначення, що передбачає започаткування спільної діяльності без створення юридичної особи (без заснування товари­ства). Основною його умовою є сплата учасниками (партнерами) майнових або грошових внесків, які потім стають загальною пайо­вою власністю.

Як відомо, укладенню договорів (контрактів, угод) завжди пе­редують переговори, під час яких в усній або письмовій формі ви­словлюються наміри (пропозиції) щодо встановлення договірних взаємин для наступної співпраці. Такий намір (пропозицію) у пись­мовій формі називають офертою. При цьому варто знати різницю між поняттями «твердої» і «вільної» оферти.

Тверда оферта завжди надсилається тільки одному потенцій­ному партнеру і може перетворитися на реальний договір за умови, коли:

1) оферту підписано (схвалено) іншою стороною (покупцем);

2) після підписання цей офіційний документ надіслано оференту (автору оферти);

3) письмовий документ останнім отримано. Оферта має певний термін чинності (зазвичай один місяць від дня її відправ­лення).

Вільну оферту надсилають одночасно кільком адресатам (по­тенційним партнерам). При цьому вільна оферта може стати дого­вором за дотримання не тільки трьох названих умов, а ще й додат­кової четвертої — потенційний партнер (покупець) має підписати одержаний документ й повернути його оференту, а останній — по­відомити вибраного ним покупця про згоду вважати підписану ним

оферту за чинний договір. Якщо покупець не отримає підтверд­ження від оферента протягом короткого терміну (як правило, трьох днів з моменту закінчення дії оферти), то він може вважати себе вільним від зобов'язань.

Будь-який договір складається з преамбули (вступу до догово­ру), основної і заключної частин. Преамбула має містити: чітку назву договору; місце і час (дату) укладення договору; зазначення факту укладення договору згідно з умовами, викладеними в його тексті; юридичну назву сторін договору (партнерів).

Основна частина договору неодмінно охоплює специфічні (ха­рактерні для конкретної угоди) і загальні (стандартні) умови. До специфічних умов договору належать:

1) предмет договору й кількість товару;

2) якість товару;

3) ціна товару; знижки або на­цінки, якщо те чи те застосовується;

4) засадні умови поставки;

5) форма оплати;

6) термін поставки;

7) маркування, упаковка, тара;

8) порядок здавання-приймання товару;

9) відповідальність сторін;

10) додаткові застереження, якщо такі є.

Загальні умови включа­ються до всіх договорів незалежно від їхньої специфіки. Такими умовами є арбітражні приписи (застереження) і перелік форсмажорних обставин, з настанням яких виконання договірних зобов'я­зань припиняється на час їхньої дії.

Обов'язковими атрибутами заключної частини договору вважа­ються: усі необхідні додатки (ескізи, зразки товару); юридичні ад­реси сторін (партнерів); підписи вповноважених сторонами (парт­нерами) осіб.

Характеристика партнерських зв’язків. Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв’язки. Спонукальним мотивом встанов­лення партнерських зв'язків є реальний порядок дій для практич­ної реалізації бізнес-проекту. Форму партнерських зв'язків завжди пропонує один з бізнесменів-партнерів, а конкретна форма таких зв'язків залежить від специфічних особливостей даного бізнесу.

Сутнісно-змістова характеристика окремих форм співробітниц­тва зводиться до такого.

Виробнича кооперація — здійснення замкнутого виробничого циклу готового до споживання продукту всіма партнерами спільно, причому кожний з них виконує свою частку робіт у рам­ках єдиного (інтегрованого) виробничого процесу.

Проектне фінансування — форма підприємницького співробітництва, за якої:

а) один з партнерів зобов'язується фінансу­вати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера;

б) партнер-розробник пропонує іншому партнерові здійснювати практичну його реалізацію і зобов'язується фінансувати всі необхідні

роботи. При цьому в обох випадках одержаний кредит має бути повернутий у товарній формі, тобто за рахунок виготовленої після реалізації бізнес-проекту продукції.

Управління за контрактом — форма партнерських зв'язків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому «ноу-хау» управлінського характеру і забезпечення тим іншим інвесту­вання процесу практичного його використання; за своєю сутністю її можна вважати експортом управлінських послуг. ГГ7] Підрядне виробництво характеризує форму юридичне оформлених взаємин між підприємцями, відповідно до якої один з них здійснює цільове виробництво продукції на пряму вказів­ку іншого.

Спільне підприємництво означає функціонування організа­ційного утворення (підприємства, іншого суб'єкта госпо­дарювання), статутний фонд якого формується за рахунок пайо­вих внесків партнерів-засновників, котрі уособлюють різні фор­ми власності, або один з них є іноземною фізичною чи юридич­ною особою.

Бартерні операції (бартер) — форма реалізації укладеної угоди в натуральній формі згідно з попередньо узгодженою но­менклатурою обмінюваних товарів, а також узгодженими строка­ми взаємних поставок продукції. Масштаби таких партнерських зв'язків мають бути виправданими конкретними економічними умовами: за ринкових умов господарювання надмірні обсяги бар­теру не підтримуються і не заохочуються державою.

Зустрічна поставка є різновидом бартеру, але передбачає дещо інші умови виконання. Партнери визначають, який товар має бути поставлений, а конкретний асортимент визначається згодом і оформляється у вигляді додатку до договору (угоди).

Комерційна тріангуляція полягає в тім, що до бартерних операцій залучається ще й третій партнер (чи більше), якщо цього потребує пошук необхідного продукту (товару).

Звичайна угода — це загальновизнана універсальна угода про купівлю-продаж, за якої партнерські взаємини оформ­ляються у вигляді договору поставки певного товару.

Форвардні угоди є документально оформленими договірними взаємовідносинами, що потребують термінової практич­ної реалізації.

Угоди про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» реалізуються обов'язково за певну матеріальну винагороду, умови і роз­міри якої визначаються цими угодами.

Угоди про встановлення прямих зв’язків — партнерські зв'язки суб'єктів господарювання, що базуються на безпосередній співпраці в конкретній сфері діяльності.

Угоди про експорт — це юридичне оформлені договірні відно-1—* сини, спрямовані на поставку конкурентоспроможної продукції конкретним споживачам в інших країнах. Угоди про реекспорт харак­теризують виробничо-економічні відносини, що передбачають купів­лю тим чи тим партнером відповідних видів товарів за кордоном з ме­тою наступної їх поставки (перепродажу) партнерам з третьої країни.

Угоди про імпорт товарів — форма партнерських зв'язків для організації завезення потрібних товарів з іншої країни.

Ø Факторинг відображає фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчас­тіше банками), які за певну винагороду беруть на себе організацію одержання дебіторської заборгованості суб'єктам господарювання з боку інших фірм, або просто купують у них документи (рахунки-фактури), що дають право вимагати в боржників уплати боргу.

Ø Комерційний трансферт застосовується в системі міжбанківських зв'язків і міждержавних відносин. Він означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначе­них розмірах за договірного ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.

Отже, у ринковій системі господарювання партнерські зв'язки здійснюються за кількома основними напрямами (виробництво, товарообмін, торгівля, фінансові відносини). Тільки таке комплек­сне здійснення партнерських зв'язків може забезпечити належний розвиток та ефективність підприємництва в Україні.