Протопопова Економіка підприємств

Ключові слова та поняття: підприємство, суб’єкт і об’єкт ринкових відносин, види підприємств, класифікація підприємств, класифікаційна ознака, місія, стратегія, функції, державне регулювання, концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, зовнішнє середовище, макросередовище, мікросередовище.

Організаційно-правові питання створення та функціонування підприємств детально вивчаються в інших учбових дисциплінах. Студент повинен використовувати ці знання. А саме, вміти сформулювати визначення підприємства як суб'єкта та об'єкта ринкових відносин, знати функції, призначення підприємства, нормативні документи та набір обов'язкових правил створення, взаємовідносини підприємства з державою та іншими суб'єктами ринку, види підприємств за характером діяльності, формою власності, правовим статусом, галузевою належністю, розміром за кількістю робітників, видом технології, організаційним рівнем та ін. (див табл. 1). В курсі "Економіка підприємства" звертається увага на економічну сторону діяльності підприємств, її основу.



Ціль та характер діяльності

Комерційні

Некомерційні

Форма власності на майно

Приватні

Колективні

Державні

Спільні

Належність капіталу

Національні

Закордонні

Змішані

Правовий статус і форма господарювання

Кооперативні

Орендні

Господарчі товариства:

Акціонерні з обмеженою відповідальністю

Повне з додатковою відповідальністю

Командитні

Функціонально-галузевої діяльності

Промислові

Сільськогосподарські

Будівельні

Транспортні

Торгівельні

Виробничо-торгівельні

Торговельно-посередницькі

Інноваційно-впроваджуючі

Лізингові

Банківські

Страхові

Туристичні

Технологічна цілісність та ступень підпорядкування

Головні

Дочірні

Асоційовані

Філії

Розмір кількості робітників

Малі

Середні

Великі

Організаційно-технологічна форма виробництва

Спеціалізовані

Універсальні

Комбіновані

Кооперативні

У відповідності до чинного законодавству ПІДПРИЄМСТВО — це самостійний господарюючий суб'єкт, який виробляє продукцію, виконує роботи та надає послуги з ціллю задовольняння громадських потреб та отримання прибутку.

Підприємство як юридична особа повинне відповідати певним вимогам, які встановлюються законодавче державою. До ознак юридичної особи відносяться:

 наявність свого майна;

 самостійна майнова відповідальність;

 право придбати, користуватися, розпоряджатися власністю;

 право бути позивачем та відповідачем від свого імені;

 мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки.

До підприємства, як господарюючого суб'єкту пред'являються певні організаційно-економічні вимоги. Воно повинне діяти на основі певних правил та процедур. До таких вимог належать:

кожне підприємство повинне починатися з визначення місії підприємства, тобто причини його створення та існування;

мати свою стратегію розвитку та стратегічну ціль.

Стратегія — це генеральна програма діяльності підприємства. Вона передбачає наступні моменти:

наявність конкретних цілей, тобто повинні бути визначеними кількісні та якісні характеристики підприємства, досягнення яких воно прагне. Цілі у підприємства можуть змінюватися (отримання можливого прибутку, завоювання ринку, отримання максимального прибутку та ін.); сформульовані виробничі та господарчі задачі, рішення яких необхідно для досягнення цілей (для завоювання ринку, реалізації продукції, потрапляння на новий ринок).

Позначаючи, що у ринкових відносинах головною ціллю будь-якого підприємства є отримання прибутку, належить підкреслити, що прибуток — це не тільки ціль, але й умова існування підприємства. Отримання прибутку належить досягати не будь-якою ціною, а на основі задовольняння потреб суспільства, які пред'являються ринком. Отримання прибутку є надійним, якщо підприємству вдалося завоювати ринок, домагатися конкурентоспроможності продукції та забезпечити собі фінансову стійкість та платоспроможність. Підприємство як об'єкт ринкових відносин — це означає, що воно може бути продане, тобто стає об'єктом купівлі-продажу, в результаті чого змінюється його власник. Ціна підприємства визначається ринковими законами, в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. В Україні діють нормативні документи по оцінці підприємства як цілісного майнового об'єкта.

Таким чином, підприємство має дві найважливіші ознаки:

перша — займається господарчою діяльністю з ціллю отримання прибутку;

друга — має статус юридичної особи.

Отже, підприємствами не є організації, які не здійснюють підприємницьку діяльність і не висувають фінансових цілей. До їх числа не відносять структурні відділення підприємства (філії та представництва), громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без оформлення юридичної особи та громадські організації громадян (партійні та релігійні спілки).

Необхідність державного втручання у діяльність підприємств виникає за певних умов та передумов. До них належать: якщо безробіття в державі перевищує свій природний рівень (4-6%); якщо інфляція досягає небезпечного рівня (помірною вважається— 10% на рік, галопуючою — від 20% до 200%; гіперінфляцією — темпи ще вищі); якщо в державі великий дефіцит бюджету.

Функції, які виконує держава для нормальної діяльності підприємств: створення правової основи діяльності підприємств, забезпечення належного порядку в державі, стабілізації економіки, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, національної безпеки, захист сумлінної конкуренції.

Вивчаючи питання про види підприємств, належить звернути увагу на те, що їх перелік доповнюється різними за організаційно-технологічними особливостями виробництва видами підприємств. Ці особливості утворюються концентрацією, спеціалізацією, кооперуванням та комбінуванням виробництва, які є прогресивними формами організації підприємств та використовуються у всіх галузях народного господарства.

Якою є їх сутність у промисловості?

Концентрація — це процес, спрямований на збільшення випуску продукції на одному підприємстві. Розвивається на основі чотирьох напрямків: збільшення випуску однорідної продукції (спеціалізовані підприємства); збільшення впуску різнорідної продукції (універсальне підприємство); комбінування виробництва (комбінати); на основі диверсифікації виробництва: більш широка діяльність, крім основної — багатоцільові комплекси, коли більш 30% продукції не пов'язані з основною діяльністю.

Спеціалізація — це процес зосередження випуску визначених видів продукції в окремих галузях, підприємствах, цехах або виконання окремих технічних операцій (предметна, детальна, стадії технології, спеціалізація допоміжних виробництв на випуску тари, упаковки, ремонтні роботи).

Кооперування — це тривалі виробничі зв'язки між підприємствами, які випускають таку складну продукцію як автомобілі, обладнання. Форми кооперування: предметне, агрегатне, детальне, технологічне (стадійне).

Комбінування виробництва — це процес випуску різнорідної продукції в одному підприємстві за рахунок послідовної обробки сировини (металургійний комбінат: залізна руда — чавун — сталь — прокат); комплексного використання сировини (нафтохімкомбінати); використання відходів виробництва.

В торгівлі також розвивались різні напрямки організації господарської діяльності. В результаті з'явились універсами, великі оптові спеціалізовані бази, оптово-роздрібні фірми, біржі.

Економічне обґрунтування доцільності концентрації спеціалізації або комбінування ґрунтується на сумірності ефекту у вигляді зниження собівартості продукції з додатковим збільшенням транспортних витрат у зв'язку з ростом відстані на доставку сировини, технологічного палива, реалізації готової продукції.

Крім цього, належить звернути увагу на суму додаткових інвестицій, необхідних для впровадження спеціалізації або іншої форми організації виробництва, в порівнянні з додатковою сумою прибутку, тобто повинен здійснюватись пошук оптимального альтернативного варіанта проекту.

Таким чином, організаційно-технічні форми виробництва вплинули на виникнення спеціалізованих, універсальних, комбінованих і кооперованих підприємств.

Зовнішнє середовище діяльності підприємства. Не дивлячись на те, що в умовах ринкової економіки підприємство є основним господарюючим об'єктом, на його діяльність дуже впливає навколишнє соціально-економічне середовище.

Ефективність його підприємницької діяльності в значній мірі визначається в цілому станом економіки в державі та конкретно — станом того сегмента ринку, на якому працює дане підприємство.

Усе різноманіття факторів, які створюють зовнішнє середовище діяльності підприємства, поєднується у дві групи: у фактори макросередовища та фактори мікросередовища.

Макросередовище характеризується наступними групами факторів у державі та в регіоні: економічні, політичні, правові, демографічні, природні, науково-технічні, соціально-культурні.

Перша група факторів проявляється в масштабах держави та в межах регіону і не завжди прямо та за часом швидко впливає на підприємство.

До економічних факторів відносяться: рівень та зміни грошових та натуральних доходів населення; розмір зарплати, пенсій, посібника, їх зміну; другий загальноекономічний фактор — інфляція, стійкість національної валюти, чим нижчій індекс інфляції, тим вище платоспроможній попит, тим більша маса товарів буде затребувана на ринку.

До економічних факторів відносяться стан та розвиток вітчизняного виробництва, транспорту, будівництва, розвиток економічних міжнародних зв'язків та ін.

Великий вплив надає податкова система, динаміка її розвитку. Високі податки негативно впливають на підприємництво, на малий та середній бізнес.

До політичних факторів відносять політичну стабільність у країні, регіоні, напрямки в розвитку політичної системи.

До правових факторів відносять вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність підприємств, відношення державних органів до малого бізнесу — його стимулюванню або, навпаки, стримування, методи державного регулювання діяльності підприємств, стабільність законодавства.

Демографічна ситуація характеризується загальною чисельністю населення, його статево-віковим складом, темпами та напрямками зміни чисельності в цілому в державі та безпосередньо у даному регіоні.

Природні фактори характеризуються станом екології у державі, регіоні та у цілому світі. Погіршення екологічних показників негативно відбивається на економіці держави та його державі. Розвиток науки та техніки, прогресивні технології забезпечують економічний ріст та добробут населення держави.

Дуже важливий та найбільш безпосередній вплив мають соціальні показники, які характеризуються рівнем народного добробуту, рівнем задовольняння фізіологічних та раціональних норм споживання.

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки завжди пов'язані з визначними обмеженнями.

До таких обмежень відносяться:

1. Обмеження, обумовлені ресурсами, тобто ресурси витраченні (матеріальні, трудові) повинні бути меншими або рівними за існуючих у наявності ресурсів.

2. Обмеження, обумовлені попитом, тобто обсяг реалізації завжди менший або рівний обсягу купівельного попиту.

3. Бюджетні (фінансові) обмеження, тобто грошові витрати підприємства повинні бути меншими або рівними за грошові ресурси (сумі грошових фондів та грошових доходів підприємства).

4. Тимчасові обмеження, пов'язанні з інфляцією. Цей вид обмежень викликає необхідність максимально скорочувати термін оборотності грошової готівки підприємства з метою запобігання її знецінення.

В умовах ринкової економіки найбільш важливим лімітним фактором є обмеження, обумовлені попитом.

Мікросередовище включає наступні групи факторів:

 Споживачі (стан та розвиток потреб, попиту на товари, розвиток ринку).

 Постачальники (привабливість постачальників, доцільність договірної політики).

 Конкуренти (число активних конкурентів, стан конкуренції та ін.).

Фактори мікросередовища проявляються в результаті взаємодії підприємства із суб'єктами ринкових взаємовідносин.

Усі фактори, які формують зовнішнє середовище діяльності підприємства, схильні до змін, часто, дуже суттєвих. Тому дослідження та оцінка можливих змін у зовнішньому середовищі є необхідною умовою успішної діяльності підприємства.

Особливої уваги з боку кожного підприємства заслуговує інформація про конкурентів та конкуренцію.

В умовах ринкової економіки, в період її формування, як показав вітчизняний досвід, конкуренція є формою економічної боротьби за "своє місце на ринку", захват ринку, розширення свого положення на ринку. Тому що чим вищі конкурентні переваги підприємства, тим стійкіше його фінансове положення.

Конкуренція буває галузевою, міжгалузевою, на споживчому ринку (цінова, нецінова).

На думку Ф. Котлера, доцільно виділити чотири типи ринку, кожний з яких потребує від підприємства відповідної поведінки.

Ринок чистої конкуренції складається з чисельних продавців та покупців якого-небудь схожого товарного продукту, наприклад, пшениці, міді, цінних паперів. Жоден з окремих покупців або продавців не має великого впливу на рівень поточних ринкових цін товару. Продавець не в змозі запросити ціну вище ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару за цією ринковою ціною. Не будуть продавці запрошувати ціну нижче ринкової, оскільки можуть продати все, що потрібно, по існуючій ринковій ціні. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, тому що до тих пір, поки ринок лишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту та інших заходів мінімальна.

Ринок монополістичної конкуренції складається з чисельних покупців та продавців, які здійснюють угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін пояснюється здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися одне від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням. Різниця може полягати і в супутніх товарам послугах. Покупці бачать різницю в пропозиціях та готові платити за товари по-різному. Щоб виділятися чимось, окрім ціни, продавці намагаються розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів та широко користуються практикою надання товарам марочних назв, рекламою та методами власного продажу.

Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення та маркетингових стратегій один одного. Товари можуть бути схожими (сталь, алюміній), а можуть бути й несхожими (автомобілі, комп'ютери). Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко впровадитися на цей ринок. Кожен продавець чутливо реагує на стратегію та дії конкурентів. Якщо яка-небудь сталеливарна компанія знизить свої ціни на 10%, покупці швидко переключаться на цього постачальника. Іншим виробникам сталі прийдеться реагувати або теж зниженням цін, або запропонувати більшу кількість або обсяг послуг. Олігополіст ніколи не відчуває впевненості, що може здобути який-небудь довгостроковий результат за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо олігополіст підвищить ціни, конкуренти можуть не піти його прикладу. І тоді він буде змушений або повертатися до попередніх цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів.

При чистій монополії на ринку є всього один продавець. Це може бути державна організація, приватна регульована монополія або приватна нерегульована монополія.

Таким чином, глибоке вивчення стану ринків конкретних товарів, розуміння механізму конкуренції — необхідна вимога для кожного підприємства.