Масляк Географія (2000)
Моря, поверхневі і підземні води. Водні ресурси
Моря, що омивають береги України, її поверхневі та підземні води є важливими складовими фізико-географічних умов, від яких залежить ефективність господарського використання території. Водні природні і створені людиною комплекси урізноманітнюють ландшафти, вони є джерелом гідроелектроенер-гії, рослинних і тваринних ресурсів. Вода є компонентом ландшафту і водночас використовується в промисловості, сільському господарстві, побуті, для відпочинку.
Моря
З півдня Україну омивають Чорне і Азовське моря. Протоками вони сполучаються з Середземним морем. Ізольоване внутріматерикове положення та прісноводний стік річок, що впадають у ці моря, визначають особливості їх фізико-географічних умов.
Чорне море простягається із заходу на схід на 1 167 км, його найбільша ширина 624 км. Загальна площа акваторії — понад 482 тис. квадратних кілометрів. Море займає велику тектонічну западину, максимальна глибина його становить 2 245 м. Довжина берегової лінії Чорного моря 4 090 км, в межах України — 1 540 км. Найбільшими затоками є Джа-рилгацька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. У Чорне море впадають річки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг. На ділянках між річками узбережжя прорізують водойми, що сполучаються з морем,— лимани. На Чорноморському узбережжі відомі Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Дніпровський лимани. Найбільшим півостровом Чорного моря є Кримський, який з'єднується з материковим суходолом Перекопським перешийком. Найбільшим островом є Джарилгач (мал. 21). (Знайдіть на фізичній карті також острови Довгий, Березань, Зміїний. Який з них є найвіддаленішим від суходолу?)
Через Керченську протоку глибиною близько 4 м Чорне море сполучається з Азовським, через протоки Босфор і Дарданелли — з Середземним морем.
Кліматичні умови Чорного моря характеризуються субтропічними рисами. Літо сухе і жарке, а зима волога і тепла.
В зимовий період над морем проходять середземноморські й атлантичні циклони, з ними пов'язана дощова і туманна погода.
В літній період Чорне море знаходиться під впливом Азор-ського антициклону, завдяки чому тут переважає безхмарна погода, грози та смерчі є рідкісними явищами.
Коливання рівня моря, пов'язані з припливами і відпливами, незначні, їх амплітуда 10 см. Вітрові коливання моря досягають 1,5 м. Температура води влітку 24... 26 °С, взимку -6...-7 °С. З глибини 150 м температура стала (8 °С). У роки з суворими зимами північно-західна частина Чорного моря замерзає.
Солоність верхнього шару води в Чорному морі становить 17 — 18 %о. З глибиною солоність зростає до 22—25 %о. (Порівняйте ці показники з такими: середня солоність Світового океану становить 35%о, Середземного моря — до 38 %о, а Червоного моря — 40 %с. Чому солоність вод Чорного моря є набагато нижчою?)
Характерною особливістю Чорного моря є те, що його води на глибинах 100—200 м позбавлені кисню, який витіснений сірководнем. У сірководневому середовищі живуть тільки анаеробні бактерії. Сірководнева товща займає 87 % об'єму Чорного моря. У зв'язку із забрудненням моря промисловими і побутовими відходами сірководень наближається до поверхні.
Рослинність і тваринний світ Чорного моря різноманітний. Тут налічується понад 660 видів рослин, водяться тварини понад 2 000 видів, у тому числі риби 180 видів. З них промислове значення мають білуга, осетер, оселедці, хамса, кефаль, ставрида, скумбрія, тунець. Водяться дельфіни трьох видів. На берегах багато птахів: мартинів, бакланів, альбат-
росів, пеліканів тощо. Щорічно Чорне море дає до 300 тис. тонн біологічних ресурсів. Тут також добувають будівельний пісок, гравій, горючий газ, тривають пошуки нафтових родовищ на шельфі.
Азовське море. За своїми розмірами — це одне з найменших морів світу. Його площа 39,1 тис. квадратних кілометрів. З 2 686 км берегової лінії більша частина припадає на Україну. Азовське море — мілководний басейн: середні глибини становлять 8—10 м, а найбільша — 14 м. Поверхня його дна плоска, береги низовинні, з численними піщаними косами (Арабатська Стрілка, Білосарайська, Бердянська, Обитічна), узбережна смуга має глибину до 5 м. Найбільшими затоками Азовського моря є Темрюцька та Таганрозька. У південній частині море утворює Арабатську та Казантіпську затоки, а з заходу до нього прилягає мілководний Сиваш.
Кліматичні умови Азовського моря на відміну від Чорного мають риси континентальності. Взимку над ним панує континентальне полярне повітря з північно-східними вітрами, влітку — переважають західні і північно-західні вітри. Середні річні суми опадів становлять 300—500 мм. Температура води влітку завдяки доброму прогріванню становить 24—25 °С, а на мілководдях навіть 32 °С. Взимку вода охолоджується до +3—-З °С. Починаючи з грудня Азовське море замерзає. Наприкінці лютого — на початку березня лід тане.
Середня солоність води становить до 14 %о. Цей показник більший від рівня солоності моря в минулому (10,9 %о). її зростання пов'язане із зарегулюванням стоку річок Дону і Кубані для зрошування, що зменшило приток прісних вод у море. Рух води в Азовському морі спостерігається в західному напрямі, що зумовлено переважаючими вітрами.
Рослинність і тваринний світ в Азовському морі бідніші, ніж у Чорному. Тут поширені червоні, зелені водорості, квіткові водні рослини.
В Азовському морі водяться риби багатьох видів. Серед них промислове значення мають тюлька, хамса, судак, камбала, лящ, тараня, оселедці, севрюга, осетр тощо. У зв'язку із зростанням солоності і погіршенням умов для нересту продуктивність риб різних видів та їх вилов з кожним роком зменшуються.
Своєрідною коморою хімічної сировини є Сиваш — затока Азовського моря. Через мілководність і велике випарування його вода перетворюється у ропу, де риба жити не може. Ропу Сиваша використовують для добування кухонної солі, йоду, брому, соди, мірабіліту.
Південне положення Чорного й Азовського морів, сприятливі кліматичні умови, піщані пляжі роблять Азово-Чорно-морське узбережжя одним з найважливіших курортно-рекреаційних районів країни.
Поверхневі води
До поверхневих вод належать річки і канали, озера і водосховища, болота.
Річки. Україна має досить густу річкову сітку. На 1 км2 її території припадає 0,25 км річок. Річок довжиною понад 10 км тут майже 4 000, а понад 100 км — близько 120, великих річок (довжиною більш як 500 км) — 8 (див. додаток 5). Через Україну протікають такі великі річки, як Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай.
Завдяки великій кількості опадів Українські Карпати мають найгустішу річкову сітку, яку утворюють притоки річок Пруту й Тиси.
Річки Криму маловодні: в Степовому Криму буває мало опадів, а в горах поверхневі води або поглинаються карстовими тріщинами і порожнинами, або по коротких схилах швидко збігають до моря, не утворюючи значних річок. Найбільшою річкою Криму є Салгир.
Майже всі річки України належать до Азово-Чорноморсь-кого басейну. І лише Західний Буг і Сян, що на заході країни, прямують до Балтійського моря.
Річки Полісся дуже повільні і покручені. Наприкінці квітня — на початку травня після танення снігів вони виходять з берегів і затоплюють великі простори.
Більшість річок України належить до рівнинного типу і живиться переважно талими водами. Вони мають високу повінь навесні, на яку припадає від 50 до 100 % річного стоку. Влітку річки міліють, течія їх уповільнюється, а в Степу і Криму багато їх пересихає, розпадаючись на окремі частини. На відміну від рівнинних річок річки Українських Карпат і Кримських гір живляться переважно водами атмосферних опадів. Тривалі дощі часом спричиняють паводки у будь-яку пору року. Гірський рельєф зумовлює значну швидкість течії води, яка проводить велику руйнівну роботу. Річища, заповнені галькою і валунами, брилами гірських порід (мал. 22). У місцях, де залягають стійкі гірські породи, потоки води стрім-
ко падають вниз, утворюючи водоспади. Найбільшим з них в Українських Карпатах є водоспад Шипот, в Кримських горах — водоспад Джур-Джур.
Взимку більшість річок, озер і водосховищ України замерзає, хоч в окремі зими цього не трапляється. Льодостав триває 2—3 місяці. Першими скресають річки південно-східної частини країни. Скресання супроводжується льодоходом (мал. 23).
Дніпро за довжиною є найбільшою річкою в Україні. Бере початок з болота Аксенінський Мох, що на Валдайській височині. Разом з притоками на його басейн припадає близько 60 % водних ресурсів України. Із загальної довжини 2 201 км на Україну припадає 981 км. Дніпро вступає на територію України трохи на південь від м. Лоєва. Тут річка має широку долину і протікає серед луків і боліт. Неподалік від кордону з Білоруссю Дніпро приймає повноводну Прип'ять, що має повільну течію і прокладає свій шлях по заболоченій При-п'ятській низовині. По широкому річищу Прип'яті бурувата від наявних у ній домішок заліза вода надходить у верхів'я Київського водосховища. У нижній частині водосховища впадає ліва притока Дніпра — Десна. Після впадання Прип'яті
і Десни Дніпро перетворюється в широку повноводну річку (мал. 24). Приблизно від кордонів Білорусі до Нової Каховки Дніпро перетворений в каскад водосховищ. Від Каховського водосховища річка протікає в природному річищі і впадає в Дніпровський лиман, утворюючи широку дельту.
Південний Буг бере початок на Подільській височині і перетинає Придніпровську височину та Причорноморську низовину. Довжина річки 806 км. У верхній течії на Подільській височині річкові береги низькі й заболочені. В межах Придніпровської височини над річищем нависають гранітні скелі,
в Причорномор'ї річка розширюється і впадає в Бузький лиман (мал. 25).
Дністер починається на північно-східних схилах Українських Карпат, де приймає найбільше приток. Загальна довжина річки 1 362 км, в межах України — 705 км. На Подільській височині Дністер і його притоки глибоко врізаються в рожеві девонські вапняки і пісковики, утворюючи каньйо-ноподібні долини. З правого берега в Дністер впадають повноводні притоки, напоєні карпатськими дощами, ліві притоки мілкі, влітку пересихають. Дністер у нижній течії — це вже рівнинна річка. Впадаючи в лиман, утворює широку дельту.
Найбільшою річкою на сході України є Сіверський Донець — притока Дону. Він бере початок на Середньоросійській височині, протікає в країні середньою течією. Майже 70 % стоку річки припадає на час весняної повені. Має велике значення у водопостачанні Донбасу (мал. 26).
Зі схилів найвищих вершин Українських Карпат — Полонинського хребта та Чорногори беруть початок Чорна Тиса і Біла Тиса. Течія їх швидка, річище заповнене галькою, валунами, кам'яними брилами. За 3 км вище від м. Рахова, зливаючись, вони утворюють власне річку Тису. У межах України вона має довжину 201 км, а далі впадає в Дунай. Найбільші притоки Тиси — Тересва, Ріка, Теребля, Боржава.
Своєю нижньою течією по території України протікає найбільша річка Європи Дунай — важливий міжнародний водний шлях. У межах України довжина його становить 174 км. Тут
він має повноводне річище з рукавами, протоками, озерами, низькими заболоченими берегами. Це — дунайські плавні, багаті на рибу і водоплавних птахів. Тут знаходиться м. Вил-кове — українська Венеція. Вулицями Вилкового слугують канали, якими снують човни. (Знайдіть це місто на карті.) Канали. Південна частина території України через недостатнє зволоження бідна на водні ресурси. Для забезпечення водою промислових районів, міст, потреб сільського господарства в Україні збудовані канали і зрошувальні системи (мал. 27). Біля околиці смт Райгородка бере початок канал Сіверський Донець — Донбас, що діє з 1958 р. Він має довжину 131,6 км і постачає водою міста Донбасу. Оскільки цей канал не міг забезпечити повністю потреби регіону у воді, в 1969 р. було розпочато будівництво каналу Дніпро—Донбас. Він починається з Дніпродзержинського водосховища неподалік від гирла р. Орелі і має довжину понад 550 км.
Від берега Каховського водосховища біля с. Мар'янського починається канал Дніпро—Кривий Ріг, що має довжину близько 42 км. Його побудовано в 1961 р.
Для забезпечення водою Криму спорудили Північнокрим-ський канал. Він починається від Каховського водосховища і закінчується в м. Керч. Має довжину 400,4 км. Вода по каналу надходить до населених пунктів і курортів, на сільськогосподарські поля.
В Україні створено великі меліоративні зрошувальні системи: Каховська, Інгулецька, Краснознам'янська, Північноро-гачицька, Північнокримська, Сірогозька, Бортницька та ін.
Озера і водосховища. На території України близько 20 тис. озер. А тих, що мають площу 0,1 км2 і більше, понад 7 тис.
На півночі Волині в мальовничому куточку Українського Полісся знаходяться Шацькі озера. Тут зосереджені озера Світязь, Пісочне, Пулемецьке, Люцимир, Піщанські та ін. (мал. 28). Найбільше — Світязь. Довжина його берегової лінії понад 35 км, а площа водного дзеркала 24,2 км2. Середня глибина озера 7 м, а максимальна — 58,4 м. Довжина озера більш як 9 км, ширина — 9,3 км. Прибережна смуга мілководна. Світязь, як і інші озера цього краю, живиться атмосферними і потужними артезіанськими водами. Тому, незважаючи на те, що воно лежить на крейдяних породах, на яких виникають карстові явища, озеро завжди повноводне. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °С і більше. На глибинах температура води стала і становить 9 °С. Каналом озеро Світязь сполучається з озерами Пулемецьким та Лукою.
Шацькі озера багаті бентосом, рибою, водоплавними птахами, тут є сприятливі умови для розведення хутрового звіра. Поєднання водної блакиті озер з веселою зеленню хвойних і мішаних лісів створює неповторні поліські краєвиди. Шацькі озера і навколишні ландшафти стали центром Шацького природного національного парку.
У басейні річки Турії знаходяться озера карстового походження, глибокі, з прозорою водою. (Пригадайте, як утворюються такі озера.) Поблизу с. Скулин серед лісу знахо-
диться озеро Нечимне, ніжна і задумлива краса якого надихала Лесю Українку. Нечимне опоетизоване нею в «Лісовій пісні». На березі озера — меморіальний будинок поетеси.
Багато в Україні заплавних озер. Вони утворились в результаті меандрування і зміщення річища в бік правого берега. Такими є, наприклад, озера Прип'яті (Голянське, Люб'язь, Небель) і Десни (Вершина, Старуха). Як правило, вони з'єднані з річкою і їх режим залежить від її режиму. Заплавні озера різного розміру і форми: довгасті, округлі, підковоподібні та ін. Вони здебільшого не глибокі. Так, озеро Старуха в нижній течії Десни має глибину від 2,5 до 10 м. Це ділянка старого річища Десни. Заплавні озера багаті на рибу, водоплавну птицю, є прекрасними місцями для відпочинку.
У нижній течії річки Дунай утворилося 26 великих озер. Серед них найбільше в Україні прісне озеро Ялпуг. Довжина його 39 км, найбільша ширина — 5 км, середня глибина — 2,6 м, максимальна — 6,0 м, площа — 149 км2. Своєрідним продовженням озера Ялпуг на півдні є озеро Кугурлуй. Протоками вони з'єднуються з Дунаєм. Під час повені дунайська вода через ці протоки надходить в Кугурлуй та Ялпуг. За 5 км від м. Рені знаходиться озеро Кагул. Води придунайських озер використовуються для водопостачання, зрошення, там розвинуте рибальство.
На Причорноморській низовині у місцях впадання річок у море утворилося 22 лимани — мілководних заток. Лимани, відокремлені від моря піщаними косами, належать до водойм озерного типу. Найбільшим прісноводним лиманом України є Дністровський, довжина якого 42 км, максимальна ширина — 12 м, а площа — 360 км2. Відокремлює лиман від моря піщаний пересип, що має довжину 11 км і ширину 500 м. Дністровський лиман з'єднується з Чорним морем Цареград-ським гирлом, ширина якого 300 м, а глибина — 8—10 м.
На північ від Одеси знаходиться Куяльницький лиман, довжина якого змінюється від 25 до 28 км (мал. 29). Лиман мілководний, вода в ньому прогрівається до ЗО °С. Він відомий лікувальними грязями. Тут працюють курорти міжнародного значення. Лимани і озера півдня України — це резерв води для різних потреб, об'єкти рибного промислу, бази для розвитку курортного господарства.
На півночі Степового Криму багато солоних озер і солончаків. Озера ці мілкі, влітку добре прогріваються і часто пересихають. Вода в них дуже мінералізована. Це насамперед Перекопські озера та озеро-затока Сиваш, відокремлений від Азовського моря Арабатською Стрілкою. Через Генічеську протоку Сиваш з'єднується з Азовським морем. Площа його водної поверхні залежить від напряму та швидкості вітру і змінюється від 2 400 до 2 700 км2. Концентрація солей у Сиваші досягає 20—24 %. Ропа містить солі натрію, калію,
магнію, брому, тому використовується як сировина для хімічної промисловості. На ропі Сиваських озер працює Красно-перекопський бромний завод.
У південній частині Тарханкутського півострова знаходиться озеро Донузлав з стрімкими високими берегами. Концентрація ропи в ньому не перевищує 90 %о. Озеро Сасик, що лежить на схід від міста Євпаторії, має також круті береги і з'єднується штучним каналом з морем. Солоність води навесні в озері Сасик становить 90 %о, восени — 160 %о. Озеро Саки знаходиться поблизу однойменного міста. Через канал воно живиться морською водою. Концентрація солей в озері 40— 80 %. Береги його підносяться над водою до 5 м. Дно озера вкрите шаром темно-сірого мулу. Зверху він чорний, в'язкий і липкий, має лікувальні властивості.
Між лісистими хребтами Українських Карпат в Межигір-ському районі Закарпатської області на висоті 989 м над рівнем моря знаходиться найбільше в цих горах озеро Синевир. Його площа 7 га, середні глибини — 16—17 м, найбільша — 24 м. Чиста прозора вода, цілюще гірське повітря, неповторні лісові краєвиди перетворили Синевир у справжню туристську Мекку.
Між головним хребтом масиву Чорногора і горою Гутин Томнатик розташувалося найвище в Україні (1 801 м над рівнем моря) озеро Бребенескул. Береги озера складені кам'яними уламками, місцями вкриті субальпійською трав'янистою та чагарниковою рослинністю. Довжина водойми 134, а ширина досягає 44 м, глибина — 2,8 м (мал. ЗО).
Водосховища. Першу гідроелектростанцію з водосховищем було збудовано в 1934 р. на Дніпровських порогах в Запоріжжі. Нині на Дніпрі — ціла низка водосховищ: Київське, Канівське, Кременчуцьке (мал. 31), Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське. На Дністрі збудовано Дубоссарську
ГЕС із водосховищем. Для розв'язування проблеми водопостачання створено водосховища також на річках у Криму: Качинське, Альминське, Салгирське. Водосховища забезпечують населені пункти, промислові підприємства, сільськогосподарські поля водою, регулюють весняні повені. (До яких негативних наслідків призвело будівництво водосховищ на рівнинній території?)
Створення водосховищ на Дніпрі та інших річках України змінило їх гідрологічний режим. У водосховищах зменшилась швидкість течії, знизилися водообмін і протічність, з'явилися
застійні ділянки. На їх дні накопичується мул. Водосховища затопили великі площі луків, сіножатей і пасовищ. Берегова лінія водосховищ переформовується: високі праві береги руйнуються під дією хвиль, низькі ліві підтоплені і заболочуються. У водосховища з прилеглих схилів, полів змиваються частки ґрунту з мінеральними добривами, побутові неочищені стоки. Це змінює хімічний склад і погіршує якість їх вод.
Підземні води
Залягання і поширення підземних вод пов'язане з геологічною будовою території. Найціннішими є артезіанські води. На території України знаходиться кілька великих артезіанських басейнів: Дніпровська-Донецький, прісні води якого залягають у мезозойських і кайнозойських породах до глибини 400 м; Волино-Подільський, водоносні горизонти якого виявлено у породах від палеозойських до кайнозойських; Причорноморський з основними водоносними горизонтами в неогенових породах.
Водні ресурси
Водні ресурси України формуються з місцевого стоку річок на своїй території, а також стоку, що надходить з суміжних територій по Дунаю, Дніпру і його притоках, Сіверському Дінцю. Річки України живляться переважно атмосферними опадами, частка підземних вод в їх живленні становить 10— 20 %. У середньому на території України випадає 609 мм опадів. З них лише 83 мм перетворюються на річковий стік. Решта вологи випаровується. За розрахунками гідрологів, у середній за водністю рік ресурси місцевого стоку України становлять 50 км3. Із суміжних з нею територій надходить 159 км3 води. Тому загальні її ресурси оцінюються в 209 км3. Основна кількість водних ресурсів поверхневих вод припадає на басейн Дніпра — 53,5 км3 в середній за водністю рік. Особливістю формування водних ресурсів України є те, що притік води із суміжних з нею територій набагато більший за місцевий стік. Так, по Кілійському рукаву Дунаю надходить 123 км3 води. Отже, Україна м^є зцачні сумарні водні ресурси. Але велика їх частина не може бути використана. Тому основними є місцеві водні ресурсі!. За їх запасами на одного жителя Україна є однією з нашленш забезпечених країн. Запаси водних ресурсів також змінюються рік у рік, нерівномірно розподіляються по території України. Найбільші вони на заході, найменші — в південних районах Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської областей. Це потребує раціонального використання водних ресурсів, їх охорони від забруднення.
З давніх-давен наш народ мав традицію охороняти річки від забруднення і замулювання, впорядковувати джерела, укріплювати
береги ставків. Нині річки, ставки та джерела України потребують допомоги, їх береги часто захаращені, перетворені на звалища, розмиваються, зникають джерела. Втрачається краса рідної землі, без якої душа стає байдужою і холодною. Уже мало не забруднювати річки самому, треба активно очищати їх береги. Подумайте, що може зробити кожен з вас особисто, учні вашого класу для покращання становища внутрішніх вод вашої місцевості.
Моря
З півдня Україну омивають Чорне і Азовське моря. Протоками вони сполучаються з Середземним морем. Ізольоване внутріматерикове положення та прісноводний стік річок, що впадають у ці моря, визначають особливості їх фізико-географічних умов.
Чорне море простягається із заходу на схід на 1 167 км, його найбільша ширина 624 км. Загальна площа акваторії — понад 482 тис. квадратних кілометрів. Море займає велику тектонічну западину, максимальна глибина його становить 2 245 м. Довжина берегової лінії Чорного моря 4 090 км, в межах України — 1 540 км. Найбільшими затоками є Джа-рилгацька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. У Чорне море впадають річки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг. На ділянках між річками узбережжя прорізують водойми, що сполучаються з морем,— лимани. На Чорноморському узбережжі відомі Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Дніпровський лимани. Найбільшим півостровом Чорного моря є Кримський, який з'єднується з материковим суходолом Перекопським перешийком. Найбільшим островом є Джарилгач (мал. 21). (Знайдіть на фізичній карті також острови Довгий, Березань, Зміїний. Який з них є найвіддаленішим від суходолу?)
Через Керченську протоку глибиною близько 4 м Чорне море сполучається з Азовським, через протоки Босфор і Дарданелли — з Середземним морем.
Кліматичні умови Чорного моря характеризуються субтропічними рисами. Літо сухе і жарке, а зима волога і тепла.
В зимовий період над морем проходять середземноморські й атлантичні циклони, з ними пов'язана дощова і туманна погода.
В літній період Чорне море знаходиться під впливом Азор-ського антициклону, завдяки чому тут переважає безхмарна погода, грози та смерчі є рідкісними явищами.
Коливання рівня моря, пов'язані з припливами і відпливами, незначні, їх амплітуда 10 см. Вітрові коливання моря досягають 1,5 м. Температура води влітку 24... 26 °С, взимку -6...-7 °С. З глибини 150 м температура стала (8 °С). У роки з суворими зимами північно-західна частина Чорного моря замерзає.
Характерною особливістю Чорного моря є те, що його води на глибинах 100—200 м позбавлені кисню, який витіснений сірководнем. У сірководневому середовищі живуть тільки анаеробні бактерії. Сірководнева товща займає 87 % об'єму Чорного моря. У зв'язку із забрудненням моря промисловими і побутовими відходами сірководень наближається до поверхні.
Рослинність і тваринний світ Чорного моря різноманітний. Тут налічується понад 660 видів рослин, водяться тварини понад 2 000 видів, у тому числі риби 180 видів. З них промислове значення мають білуга, осетер, оселедці, хамса, кефаль, ставрида, скумбрія, тунець. Водяться дельфіни трьох видів. На берегах багато птахів: мартинів, бакланів, альбат-
росів, пеліканів тощо. Щорічно Чорне море дає до 300 тис. тонн біологічних ресурсів. Тут також добувають будівельний пісок, гравій, горючий газ, тривають пошуки нафтових родовищ на шельфі.
Азовське море. За своїми розмірами — це одне з найменших морів світу. Його площа 39,1 тис. квадратних кілометрів. З 2 686 км берегової лінії більша частина припадає на Україну. Азовське море — мілководний басейн: середні глибини становлять 8—10 м, а найбільша — 14 м. Поверхня його дна плоска, береги низовинні, з численними піщаними косами (Арабатська Стрілка, Білосарайська, Бердянська, Обитічна), узбережна смуга має глибину до 5 м. Найбільшими затоками Азовського моря є Темрюцька та Таганрозька. У південній частині море утворює Арабатську та Казантіпську затоки, а з заходу до нього прилягає мілководний Сиваш.
Кліматичні умови Азовського моря на відміну від Чорного мають риси континентальності. Взимку над ним панує континентальне полярне повітря з північно-східними вітрами, влітку — переважають західні і північно-західні вітри. Середні річні суми опадів становлять 300—500 мм. Температура води влітку завдяки доброму прогріванню становить 24—25 °С, а на мілководдях навіть 32 °С. Взимку вода охолоджується до +3—-З °С. Починаючи з грудня Азовське море замерзає. Наприкінці лютого — на початку березня лід тане.
Середня солоність води становить до 14 %о. Цей показник більший від рівня солоності моря в минулому (10,9 %о). її зростання пов'язане із зарегулюванням стоку річок Дону і Кубані для зрошування, що зменшило приток прісних вод у море. Рух води в Азовському морі спостерігається в західному напрямі, що зумовлено переважаючими вітрами.
Рослинність і тваринний світ в Азовському морі бідніші, ніж у Чорному. Тут поширені червоні, зелені водорості, квіткові водні рослини.
В Азовському морі водяться риби багатьох видів. Серед них промислове значення мають тюлька, хамса, судак, камбала, лящ, тараня, оселедці, севрюга, осетр тощо. У зв'язку із зростанням солоності і погіршенням умов для нересту продуктивність риб різних видів та їх вилов з кожним роком зменшуються.
Своєрідною коморою хімічної сировини є Сиваш — затока Азовського моря. Через мілководність і велике випарування його вода перетворюється у ропу, де риба жити не може. Ропу Сиваша використовують для добування кухонної солі, йоду, брому, соди, мірабіліту.
Південне положення Чорного й Азовського морів, сприятливі кліматичні умови, піщані пляжі роблять Азово-Чорно-морське узбережжя одним з найважливіших курортно-рекреаційних районів країни.
Поверхневі води
До поверхневих вод належать річки і канали, озера і водосховища, болота.
Річки. Україна має досить густу річкову сітку. На 1 км2 її території припадає 0,25 км річок. Річок довжиною понад 10 км тут майже 4 000, а понад 100 км — близько 120, великих річок (довжиною більш як 500 км) — 8 (див. додаток 5). Через Україну протікають такі великі річки, як Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай.
Завдяки великій кількості опадів Українські Карпати мають найгустішу річкову сітку, яку утворюють притоки річок Пруту й Тиси.
Майже всі річки України належать до Азово-Чорноморсь-кого басейну. І лише Західний Буг і Сян, що на заході країни, прямують до Балтійського моря.
Річки Полісся дуже повільні і покручені. Наприкінці квітня — на початку травня після танення снігів вони виходять з берегів і затоплюють великі простори.
Більшість річок України належить до рівнинного типу і живиться переважно талими водами. Вони мають високу повінь навесні, на яку припадає від 50 до 100 % річного стоку. Влітку річки міліють, течія їх уповільнюється, а в Степу і Криму багато їх пересихає, розпадаючись на окремі частини. На відміну від рівнинних річок річки Українських Карпат і Кримських гір живляться переважно водами атмосферних опадів. Тривалі дощі часом спричиняють паводки у будь-яку пору року. Гірський рельєф зумовлює значну швидкість течії води, яка проводить велику руйнівну роботу. Річища, заповнені галькою і валунами, брилами гірських порід (мал. 22). У місцях, де залягають стійкі гірські породи, потоки води стрім-
ко падають вниз, утворюючи водоспади. Найбільшим з них в Українських Карпатах є водоспад Шипот, в Кримських горах — водоспад Джур-Джур.
Взимку більшість річок, озер і водосховищ України замерзає, хоч в окремі зими цього не трапляється. Льодостав триває 2—3 місяці. Першими скресають річки південно-східної частини країни. Скресання супроводжується льодоходом (мал. 23).
Дніпро за довжиною є найбільшою річкою в Україні. Бере початок з болота Аксенінський Мох, що на Валдайській височині. Разом з притоками на його басейн припадає близько 60 % водних ресурсів України. Із загальної довжини 2 201 км на Україну припадає 981 км. Дніпро вступає на територію України трохи на південь від м. Лоєва. Тут річка має широку долину і протікає серед луків і боліт. Неподалік від кордону з Білоруссю Дніпро приймає повноводну Прип'ять, що має повільну течію і прокладає свій шлях по заболоченій При-п'ятській низовині. По широкому річищу Прип'яті бурувата від наявних у ній домішок заліза вода надходить у верхів'я Київського водосховища. У нижній частині водосховища впадає ліва притока Дніпра — Десна. Після впадання Прип'яті
і Десни Дніпро перетворюється в широку повноводну річку (мал. 24). Приблизно від кордонів Білорусі до Нової Каховки Дніпро перетворений в каскад водосховищ. Від Каховського водосховища річка протікає в природному річищі і впадає в Дніпровський лиман, утворюючи широку дельту.
Південний Буг бере початок на Подільській височині і перетинає Придніпровську височину та Причорноморську низовину. Довжина річки 806 км. У верхній течії на Подільській височині річкові береги низькі й заболочені. В межах Придніпровської височини над річищем нависають гранітні скелі,
в Причорномор'ї річка розширюється і впадає в Бузький лиман (мал. 25).
Дністер починається на північно-східних схилах Українських Карпат, де приймає найбільше приток. Загальна довжина річки 1 362 км, в межах України — 705 км. На Подільській височині Дністер і його притоки глибоко врізаються в рожеві девонські вапняки і пісковики, утворюючи каньйо-ноподібні долини. З правого берега в Дністер впадають повноводні притоки, напоєні карпатськими дощами, ліві притоки мілкі, влітку пересихають. Дністер у нижній течії — це вже рівнинна річка. Впадаючи в лиман, утворює широку дельту.
Найбільшою річкою на сході України є Сіверський Донець — притока Дону. Він бере початок на Середньоросійській височині, протікає в країні середньою течією. Майже 70 % стоку річки припадає на час весняної повені. Має велике значення у водопостачанні Донбасу (мал. 26).
Зі схилів найвищих вершин Українських Карпат — Полонинського хребта та Чорногори беруть початок Чорна Тиса і Біла Тиса. Течія їх швидка, річище заповнене галькою, валунами, кам'яними брилами. За 3 км вище від м. Рахова, зливаючись, вони утворюють власне річку Тису. У межах України вона має довжину 201 км, а далі впадає в Дунай. Найбільші притоки Тиси — Тересва, Ріка, Теребля, Боржава.
Своєю нижньою течією по території України протікає найбільша річка Європи Дунай — важливий міжнародний водний шлях. У межах України довжина його становить 174 км. Тут
він має повноводне річище з рукавами, протоками, озерами, низькими заболоченими берегами. Це — дунайські плавні, багаті на рибу і водоплавних птахів. Тут знаходиться м. Вил-кове — українська Венеція. Вулицями Вилкового слугують канали, якими снують човни. (Знайдіть це місто на карті.) Канали. Південна частина території України через недостатнє зволоження бідна на водні ресурси. Для забезпечення водою промислових районів, міст, потреб сільського господарства в Україні збудовані канали і зрошувальні системи (мал. 27). Біля околиці смт Райгородка бере початок канал Сіверський Донець — Донбас, що діє з 1958 р. Він має довжину 131,6 км і постачає водою міста Донбасу. Оскільки цей канал не міг забезпечити повністю потреби регіону у воді, в 1969 р. було розпочато будівництво каналу Дніпро—Донбас. Він починається з Дніпродзержинського водосховища неподалік від гирла р. Орелі і має довжину понад 550 км.
Від берега Каховського водосховища біля с. Мар'янського починається канал Дніпро—Кривий Ріг, що має довжину близько 42 км. Його побудовано в 1961 р.
Для забезпечення водою Криму спорудили Північнокрим-ський канал. Він починається від Каховського водосховища і закінчується в м. Керч. Має довжину 400,4 км. Вода по каналу надходить до населених пунктів і курортів, на сільськогосподарські поля.
В Україні створено великі меліоративні зрошувальні системи: Каховська, Інгулецька, Краснознам'янська, Північноро-гачицька, Північнокримська, Сірогозька, Бортницька та ін.
Озера і водосховища. На території України близько 20 тис. озер. А тих, що мають площу 0,1 км2 і більше, понад 7 тис.
На півночі Волині в мальовничому куточку Українського Полісся знаходяться Шацькі озера. Тут зосереджені озера Світязь, Пісочне, Пулемецьке, Люцимир, Піщанські та ін. (мал. 28). Найбільше — Світязь. Довжина його берегової лінії понад 35 км, а площа водного дзеркала 24,2 км2. Середня глибина озера 7 м, а максимальна — 58,4 м. Довжина озера більш як 9 км, ширина — 9,3 км. Прибережна смуга мілководна. Світязь, як і інші озера цього краю, живиться атмосферними і потужними артезіанськими водами. Тому, незважаючи на те, що воно лежить на крейдяних породах, на яких виникають карстові явища, озеро завжди повноводне. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °С і більше. На глибинах температура води стала і становить 9 °С. Каналом озеро Світязь сполучається з озерами Пулемецьким та Лукою.
У басейні річки Турії знаходяться озера карстового походження, глибокі, з прозорою водою. (Пригадайте, як утворюються такі озера.) Поблизу с. Скулин серед лісу знахо-
диться озеро Нечимне, ніжна і задумлива краса якого надихала Лесю Українку. Нечимне опоетизоване нею в «Лісовій пісні». На березі озера — меморіальний будинок поетеси.
Багато в Україні заплавних озер. Вони утворились в результаті меандрування і зміщення річища в бік правого берега. Такими є, наприклад, озера Прип'яті (Голянське, Люб'язь, Небель) і Десни (Вершина, Старуха). Як правило, вони з'єднані з річкою і їх режим залежить від її режиму. Заплавні озера різного розміру і форми: довгасті, округлі, підковоподібні та ін. Вони здебільшого не глибокі. Так, озеро Старуха в нижній течії Десни має глибину від 2,5 до 10 м. Це ділянка старого річища Десни. Заплавні озера багаті на рибу, водоплавну птицю, є прекрасними місцями для відпочинку.
У нижній течії річки Дунай утворилося 26 великих озер. Серед них найбільше в Україні прісне озеро Ялпуг. Довжина його 39 км, найбільша ширина — 5 км, середня глибина — 2,6 м, максимальна — 6,0 м, площа — 149 км2. Своєрідним продовженням озера Ялпуг на півдні є озеро Кугурлуй. Протоками вони з'єднуються з Дунаєм. Під час повені дунайська вода через ці протоки надходить в Кугурлуй та Ялпуг. За 5 км від м. Рені знаходиться озеро Кагул. Води придунайських озер використовуються для водопостачання, зрошення, там розвинуте рибальство.
На Причорноморській низовині у місцях впадання річок у море утворилося 22 лимани — мілководних заток. Лимани, відокремлені від моря піщаними косами, належать до водойм озерного типу. Найбільшим прісноводним лиманом України є Дністровський, довжина якого 42 км, максимальна ширина — 12 м, а площа — 360 км2. Відокремлює лиман від моря піщаний пересип, що має довжину 11 км і ширину 500 м. Дністровський лиман з'єднується з Чорним морем Цареград-ським гирлом, ширина якого 300 м, а глибина — 8—10 м.
На північ від Одеси знаходиться Куяльницький лиман, довжина якого змінюється від 25 до 28 км (мал. 29). Лиман мілководний, вода в ньому прогрівається до ЗО °С. Він відомий лікувальними грязями. Тут працюють курорти міжнародного значення. Лимани і озера півдня України — це резерв води для різних потреб, об'єкти рибного промислу, бази для розвитку курортного господарства.
На півночі Степового Криму багато солоних озер і солончаків. Озера ці мілкі, влітку добре прогріваються і часто пересихають. Вода в них дуже мінералізована. Це насамперед Перекопські озера та озеро-затока Сиваш, відокремлений від Азовського моря Арабатською Стрілкою. Через Генічеську протоку Сиваш з'єднується з Азовським морем. Площа його водної поверхні залежить від напряму та швидкості вітру і змінюється від 2 400 до 2 700 км2. Концентрація солей у Сиваші досягає 20—24 %. Ропа містить солі натрію, калію,
магнію, брому, тому використовується як сировина для хімічної промисловості. На ропі Сиваських озер працює Красно-перекопський бромний завод.
У південній частині Тарханкутського півострова знаходиться озеро Донузлав з стрімкими високими берегами. Концентрація ропи в ньому не перевищує 90 %о. Озеро Сасик, що лежить на схід від міста Євпаторії, має також круті береги і з'єднується штучним каналом з морем. Солоність води навесні в озері Сасик становить 90 %о, восени — 160 %о. Озеро Саки знаходиться поблизу однойменного міста. Через канал воно живиться морською водою. Концентрація солей в озері 40— 80 %. Береги його підносяться над водою до 5 м. Дно озера вкрите шаром темно-сірого мулу. Зверху він чорний, в'язкий і липкий, має лікувальні властивості.
Між лісистими хребтами Українських Карпат в Межигір-ському районі Закарпатської області на висоті 989 м над рівнем моря знаходиться найбільше в цих горах озеро Синевир. Його площа 7 га, середні глибини — 16—17 м, найбільша — 24 м. Чиста прозора вода, цілюще гірське повітря, неповторні лісові краєвиди перетворили Синевир у справжню туристську Мекку.
Між головним хребтом масиву Чорногора і горою Гутин Томнатик розташувалося найвище в Україні (1 801 м над рівнем моря) озеро Бребенескул. Береги озера складені кам'яними уламками, місцями вкриті субальпійською трав'янистою та чагарниковою рослинністю. Довжина водойми 134, а ширина досягає 44 м, глибина — 2,8 м (мал. ЗО).
Водосховища. Першу гідроелектростанцію з водосховищем було збудовано в 1934 р. на Дніпровських порогах в Запоріжжі. Нині на Дніпрі — ціла низка водосховищ: Київське, Канівське, Кременчуцьке (мал. 31), Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське. На Дністрі збудовано Дубоссарську
ГЕС із водосховищем. Для розв'язування проблеми водопостачання створено водосховища також на річках у Криму: Качинське, Альминське, Салгирське. Водосховища забезпечують населені пункти, промислові підприємства, сільськогосподарські поля водою, регулюють весняні повені. (До яких негативних наслідків призвело будівництво водосховищ на рівнинній території?)
Створення водосховищ на Дніпрі та інших річках України змінило їх гідрологічний режим. У водосховищах зменшилась швидкість течії, знизилися водообмін і протічність, з'явилися
застійні ділянки. На їх дні накопичується мул. Водосховища затопили великі площі луків, сіножатей і пасовищ. Берегова лінія водосховищ переформовується: високі праві береги руйнуються під дією хвиль, низькі ліві підтоплені і заболочуються. У водосховища з прилеглих схилів, полів змиваються частки ґрунту з мінеральними добривами, побутові неочищені стоки. Це змінює хімічний склад і погіршує якість їх вод.
Підземні води
Залягання і поширення підземних вод пов'язане з геологічною будовою території. Найціннішими є артезіанські води. На території України знаходиться кілька великих артезіанських басейнів: Дніпровська-Донецький, прісні води якого залягають у мезозойських і кайнозойських породах до глибини 400 м; Волино-Подільський, водоносні горизонти якого виявлено у породах від палеозойських до кайнозойських; Причорноморський з основними водоносними горизонтами в неогенових породах.
Водні ресурси
Водні ресурси України формуються з місцевого стоку річок на своїй території, а також стоку, що надходить з суміжних територій по Дунаю, Дніпру і його притоках, Сіверському Дінцю. Річки України живляться переважно атмосферними опадами, частка підземних вод в їх живленні становить 10— 20 %. У середньому на території України випадає 609 мм опадів. З них лише 83 мм перетворюються на річковий стік. Решта вологи випаровується. За розрахунками гідрологів, у середній за водністю рік ресурси місцевого стоку України становлять 50 км3. Із суміжних з нею територій надходить 159 км3 води. Тому загальні її ресурси оцінюються в 209 км3. Основна кількість водних ресурсів поверхневих вод припадає на басейн Дніпра — 53,5 км3 в середній за водністю рік. Особливістю формування водних ресурсів України є те, що притік води із суміжних з нею територій набагато більший за місцевий стік. Так, по Кілійському рукаву Дунаю надходить 123 км3 води. Отже, Україна м^є зцачні сумарні водні ресурси. Але велика їх частина не може бути використана. Тому основними є місцеві водні ресурсі!. За їх запасами на одного жителя Україна є однією з нашленш забезпечених країн. Запаси водних ресурсів також змінюються рік у рік, нерівномірно розподіляються по території України. Найбільші вони на заході, найменші — в південних районах Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської областей. Це потребує раціонального використання водних ресурсів, їх охорони від забруднення.
З давніх-давен наш народ мав традицію охороняти річки від забруднення і замулювання, впорядковувати джерела, укріплювати
береги ставків. Нині річки, ставки та джерела України потребують допомоги, їх береги часто захаращені, перетворені на звалища, розмиваються, зникають джерела. Втрачається краса рідної землі, без якої душа стає байдужою і холодною. Уже мало не забруднювати річки самому, треба активно очищати їх береги. Подумайте, що може зробити кожен з вас особисто, учні вашого класу для покращання становища внутрішніх вод вашої місцевості.
