Масляк Географія (2000)
Агропромисловий комплекс
До складу агропромислового комплексу (АПК) входять сільське господарство і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м'ясна, молокопереробна, олійно-жирова, плодоовочева, рибна та ін.). До АПК належать також підприємства й організації, що забезпечують зберігання, перевезення і реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини і обладнання, проводять дослідницьку роботу, підготовку кадрів.
Зерно, наприклад, треба виростити в полі, зібрати, перевезти і перемолоти його на борошномельному комбінаті, спекти на хлібозаводі чи хлібокомбінаті. Зв'язок між цими зовсім різними, на перший погляд, сферами виробництва настільки тісний, що одна без одної вони не можуть існувати. Такі ланцюжки від поля чи ферми до готової продукції (цукор, соки, варення, сметана, ковбаси, лляні тканини і т. д.) називаються спеціалізованими АПК. Чим більша територія, тим більша кількість таких ланцюжків, їх кількість зростає від району до масштабів країни.
Провідною галуззю АПК України є сільське господарство. Воно поділяється на рослинництво і тваринництво. За вартістю продукція рослинництва нині переважає над продукцією тваринництва.
Територія України становить 60,4 млн гектарів. Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн гектарів, тобто 70,3 %
від ЇЇ площі. Розораність земель становить 81 %, а у Вінницькій, Тернопільській та Кіровоградській областях — понад 90 %. Для порівняння розораність земель, наприклад, у США становить 16,9 %, Англії — 29,6, Франції - 32,0, ФРН — 32,3 %.
Україна посідає провідне місце в Європі за валовими зборами пшениці, цукрових буряків, соняшнику. Водночас втрати готової продукції АПК дуже великі. (Чим це можна пояснити?)
І, Рослинництво
Рослинництво — це галузь сільського господарства, що вирощує зернові, технічні, кормові культури, а також овочі й фрукти.
1 Основою рослинництва країни є виробництво зерна пшениці, жита, кукурудзи, рису, ячменю, вівса, проса, гречки, зернобобових. Зерно є основним продуктом харчування людини і сировиною для багатьох галузей промисловості. Воно також забезпечує тваринництво цінними кормами. Тому в структурі посівних площ зернові культури посідають перше місце (мал. 85).
Українці належать до однієї з найдавніших хліборобських націй світу. Переселенці з України завезли високоякісну українську пшеницю до Сполучених Штатів Америки і Канади. Вирощування її здобуло заслужену славу цим країнам і фермерам-українцям. Нині США і Канада постачають зерно на світовий ринок, закуповує його і наша країна.
Українці підняли цілину у Поволжі, на Дону, Кубані, Ставропіллі й Тереку, у Казахстані й Киргизстані, на Далекому Сході. Характер розселення українців за межами України визначався наявністю чорноземів, бо російська соха не могла підняти цілину цих важких для обробітку ґрунтів. Український плуг і воли пройшли від Карпат до Сибіру і Далекого Сходу.
Основною зерновою культурою України є озима пшениця, на яку припадає майже 20 % посівних площ (мал. 86). Озима пшениця забезпечує близько 50 % валового збору зерна в країні. Основні райони вирощування цієї культури — лісостепова, степова зони і частково Полісся. В минулому озиму пшеницю в Україні висівали переважно в Лісостепу. Відома ця культура на нашій території з часів трипільської культури (III ст. до н. е.).
Найкращі природно-кліматичні умови для вирощування озимої пшениці — Лісостеп і північна частина Степу. В Україні виведено багато нових високоврожайних сортів озимої пшениці, які одержали визнання і за межами нашої країни. Яра пшениця поступається озимій врожайністю. Тому вона має незначне поширення, головним чином у степових районах. В лісостеповій зоні яру пшеницю висівають у разі вимерзання озимої (мал. 87). (Які географічні знання необхідні агроному для вирощування озимої пшениці? Яка роль метеорологічної служби в рослинництві?)
Посіви жита займають близько 2 % площі зернових. Його вирощують на Поліссі, в Лісостепу, в Карпатах. Жито більш
як удвічі поступається врожайністю озимій пшениці. (Що визначає таке територіальне поширення жита? Яка із зернових культур вибагливіша до ґрунтово-кліматичних умов — озима пшениця чи жито?)
Велике значення в Україні належить зернофуражним культурам — ячменю, кукурудзі і вівсу.
\^Ячмінь — друга за розмірами посівних площ і за валовими зборами зерна (близько 20 %) яра зернова культура. За врожайністю ячмінь значно перевищує озиме жито. Озимий ячмінь вирощують у південній частині Степу та в передгірних районах Криму.
Третє місце в Україні за площею посівів посідає кукурудза. На неї припадає майже 15 % валового збору зерна. Це — досить врожайна, посухостійка з високою кормовою цінністю культура. Найкращі умови для її вирощування — північний і центральний Степ. Значні посіви кукурудзи зосереджені також у південній частині Лісостепу, Закарпатській, Чернівецькій і Одеській областях.
Як ви гадаєте, чому поряд із степовими районами кукурудза дістала поширення в Закарпатській, Одеській та Чернівецькій областях? Які чинники тут переважають — природні чи соціальні?
Овес займає таку саму площу, як і жито. В Україні він є допоміжною зернофуражною культурою. Його посіви зосереджені на Поліссі та в Передкарпатті.
Велике значення в харчовому раціоні людини мають круп'яні культури — гречка, просо, рис. Але валові збори
їх невеликі. В сумі вони становлять близько 3 % валових зборів зерна в країні.
Найбільшу площу серед круп'яних культур займає гречка. Це одна з традиційних сільськогосподарських культур українського народу. Врожайність гречки невелика — близько 10 ц з 1 га. Сіють її здебільшого в Лісостепу і на Поліссі.
Просо вирощують переважно в Лісостепу і Степу. Це досить посухостійка культура. Основні площі під просом зайняті в степових районах, але найвища врожайність цієї культури — в Лісостепу.
Рис як продовольчу культуру вирощують на поливних землях (чеки) у Миколаївській, Херсонській областях та в Криму. (Які зернові і круп'яні культури вирощують у вашій місцевості? Проаналізуйте, наскільки їх вирощування відповідає ґрунтово-кліматичним умовам вашого району, області чи республіки.)
Зернобобові — горох, люпин, вика та соя — дуже цінні кормові та харчові культури. Крім того, їх вирощування збільшує вміст азоту в ґрунті. Поширені в Україні також боби, квасоля, нут, сочевиця. Горох вирощують переважно на півдні Лісостепу і півночі Степу, люпин — на Поліссі. Соя містить багато протеїну і використовується в харчовій промисловості та як кормова культура. Посіви її зосереджені переважно в Степу і Лісостепу.
На базі зернового господарства працюють галузі харчової промисловості: борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська (мал. 88).
Борошномельно-круп'яна промисловість забезпечує населення борошном і крупами, а її відходи використовуються для виробництва комбікормів. Підприємства промисловості розміщуються в районах сировини і центрах споживання: Києві,-Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Звенигородці, Тальному Черкаської області. Дрібніші підприємства є повсюдно.
Під час масового збирання врожаю зерно відправляється на елеватори, де воно зберігається. Елеватори розміщуються у великих містах, залізничних вузлах, морських портах, а також районах виробництва зерна. Тут знаходяться здебільшого і великі млини.
Чим зумовлена така територіальна організація підприємств галузі? Які зв'язки тут переважають? З якими іншими галузями харчової промисловості пов'язана борошномельно-круп'яна промисловість? Базою яких виробництв є борошно? Що, на вашу думку, краще і довше зберігається — зерно чи борошно і крупи?
Борошно — основна сировина для розвитку хлібопекарської, макаронної і частково кондитерської промисловості. Го-
ловним чинником розміщення підприємств хлібопекарської промисловості е обмежені терміни реалізації свіжого хліба. Тому чим більше місто, тим більше в ньому випікається хлібних виробів.
Великі державні хлібозаводи не завжди себе виправдовують. Останнім часом розширюється мережа невеликих приватних пекарень, що максимально наближає випікання хліба до споживача.
Макаронна промисловість у своєму розміщенні цілком орієнтується на споживача, оскільки макаронні вироби перевозити на далекі відстані недоцільно. Найбільші підприємства макаронної промисловості знаходяться в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську.
Кондитерська промисловість також орієнтується в розміщенні на споживача. Окремі види її продукції малотранспор-табельні і мають дуже обмежені терміни реалізації і зберігання. (Що це за продукція? Які терміни її реалізації?) Найбільші підприємства кондитерської промисловості знаходяться у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Луганську, Львові. Окремі з них мають певну спеціалізацію, наприклад виробництво печива, бісквіта, шоколаду тощо.
Технічні культури. Провідні технічні культури України — цукрові буряки та соняшник. Вирощують також льон-довгунець, коноплі, хміль, тютюн.
Україна є основною бурякосіючою країною світу. Вона посідає перше місце в світі за обсягами валових зборів цукрових буряків (мал. 89, 90). Найбільші площі під культурою знаходяться в Лісостепу (Тернопільська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька області). Тут зосереджено 75 % посівів цукрових буряків, їх вирощують також у південній частині Полісся та північній частині Степу. (Чи вирощують цукрові буряки у вашій області? Чи трудомістка ця культура?)
Пригадайте з раніше вивченого, де виробляють бурякозбиральні комбайни. Чи відповідає розміщення цих підприємств районам вирощування цукрових буряків у країні?
В основних районах вирощування цукрових буряків зосереджені цукрові заводи (мал. 91).
Цукрова промисловість — одна з найстаріших галузей України. Потужностей цукрових заводів у період копання буряків не вистачає. Не завжди правильно організовано сировинні
зони заводів, є проблеми із сезонним використанням робітників. Цукрова промисловість — одна з провідних галузей у країні. За вартістю продукції вона поступається тільки м'ясній промисловості.
В Україні близько 200 цукрових заводів, що знаходяться на території 19 областей. До найбільших із них належать Лохвицький цукровий комбінат у Полтавській області, До-линський цукровий завод (Кіровоградська область), Засіль-ський цукровий завод (Миколаївська область), Куп'янський цукровий комбінат (Харківська), Орільський (Полтавська), Кременецький (Тернопільська область) цукрові заводи. (Знайдіть найбільші цукрові заводи на економічній карті України.)
Найбільше цукрових заводів зосереджено в Правобережному Лісостепу, особливо у Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській областях, на Лівобережжі — у Полтавській, Сумській, Харківській областях.
Цукрорафінадне виробництво тяжіє до центрів виробництва цукру-піску, якими є Бердичів (Житомирська область), Шепетівка (Хмельницька), Ходорів (Львівська), Черкаси, Суми (мал. 92), Дружба (Сумська область). Єдине підприємство, що розміщене за межами зони цукробурякового виробництва,— цукрорафінадний завод в Одесі. (Чому саме Одеса, на вашу думку, стала винятком з правила територіальної організації цукрорафінадного виробництва?)
Цукрова промисловість — важлива комплексоутворююча галузь. Навколо цукрових заводів виникає низка суміжних виробництв, що працюють на відходах (дефектний цукор, меляса) і виробляють спирт, дріжджі, вітаміни тощо. Інші відходи, наприклад жом, використовують відгодівельні господарства.
Накресліть у зошиті загальну схему формування цукробурякового комплексу, покажіть зв'язки його з рослинництвом, тваринництвом, іншими галузями харчової промисловості, машинобудуванням, трудовими ресурсами місцевості.
Соняшник — основна олійна культура нашої країни. За обсягами його вирощування Україна посідає перше місце у світі. Основні площі зосереджено у степових районах. Вирощують соняшник також у Лісостепу. Найвища концентрація посівів спостерігається в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях (мал. 93, 94). (Чи поширено вирощування соняшнику у вашій області?)
З інших олійних культур в Україні вирощують кунжут, рицину, мак, ріпак. Ефіроолійні культури вирощують переважно на півдні, коріандр — у Степу, м'яту, фенхель, кмин — у Лісостепу, троянду і лаванду — в Криму.
В областях, де зосереджено вирощування олійних культур, розміщено основні підприємства олійно-жирової промисловості
України. Це пов'язано Із значними сировинними витратами. Так, на виробництво 1 т олії необхідно витратити від 3 до 8 т насіння олійних культур.
Близько 90 % усієї олії в країні виробляють з насіння соняшнику. Основними районами її виробництва є Донбас і Придніпров'я, центрами — Дніпропетровськ, Запоріжжя, Пологи (Запорізька область), Мелітополь (мал. 95). У Причорномор'ї за обсягом виробництва олії попереду Одеська область, у Правобережному Лісостепу — Вінницька область.
Олійно-жирова промисловість має широкі виробничо-територіальні зв'язки з іншими галузями господарства. Відходи
виробництва, особливо макуха, використовуються у тваринництві. Олія — цінний харчовий продукт і водночас важлива сировина для виготовлення маргарину, консервів, мила, а також допоміжний матеріал у металургійній, лакофарбовій, шкіряній та інших галузях промисловості.
В Україні вирощують також і такі технічні культури, як хміль, тютюн, арахіс, лікарські рослини. Вирощування хмелю зосереджено переважно на Поліссі, де особливо виділяється Житомирська область.
Плантації тютюну поширені в Криму, Придністров'ї та на Закарпатті. Тютюн нижчої якості та махорку вирощують у Чернігівській, Полтавській та Сумській областях. На базі вирощування тютюну і махорки в Україні працює тютюново-махоркова промисловість, її підприємства розміщуються в районах сировини та у великих містах — Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Сімферополі, Прилуках, Ромнах (Чернігівська область), Кременчуці, Черкасах. Тютюново-ферментаційні заводи розміщуються в районах вирощування якісного тютюну (Сімферополь, Берегове Закарпатської області, Жмеринка Вінницької області).
Велике значення мають вирощування і промислова переробка лікарських рослин. Першу їх плантацію в Україні було закладено на початку XVIII ст. на Полтавщині. Найбільшого поширення спочатку набуло вирощування шавлії, звіробою, валеріани, ромашки, деревію, споришу, золототисячника. Нині тут діє добре налагоджене агропромислове виробництво: вирощування лікарських рослин і переробка їх на Лубенській хіміко-фармацевтичній фабриці. (Чи збирають лі карські рослини учні вашої школи?)
Провідною волокнистою культурою в Україні є льон-довгу-нець. Ця культура набула найбільшого поширення на Поліссі і в передгір'ях Карпат. (Чому? Які чинники визначають подібне географічне поширення посівів льону?) '
В степових областях зосереджено основні площі льону-ку-черявцю. З інших волокнистих культур поширені коноплі, канатник, кенаф тощо.
Картопля та овочі, баштанні культури, фрукти і ягоди використовуються як цінні харчові продукти, а також як сировина для харчової промисловості.
Найбільші площі сільськогосподарських угідь під картоплею на Поліссі та в Передкарпатті, особливо у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській, Київській, Львівській, Закарпатській та Івано-Франківській областях. Вирощують її також навколо великих міст та курортних зон
(мал. 96).
У районах посівів картоплі концентруються підприємства крохмале-патокової промисловості, де її переробляють. Розміщують такі заводи і цехи переважно в невеликих містах і
селах. Найбільше крохмалю з картоплі виробляють підприємства Житомирської і Чернігівської областей.
Природні умови України дають змогу спеціалізувати вирощування баклажанів, перцю, помідорів, огірків. Огірки, помідори, капусту, цибулю, столові буряки, моркву вирощують на всій території України, особливо навколо великих міст.
Баштанні культури (кавуни, дині) розводять у південних районах країни.
Кормові культури вирощують повсюдно: кукурудзу — на силос і зелений корм, фуражне зерно і кормові коренеплоди — в усіх природних зонах; багаторічні трави, люпин — здебільшого на Поліссі і в Лісостепу; кормові баштанні — в Степу.
Садівництво, ягідництво і виноградарство України мають міждержавне значення. Різні райони України спеціалізуються на вирощуванні різних плодів. Так, основні масиви яблунь, груш розміщено в Лісостепу і на Поліссі, а вишень, слив, абрикос, черешень, персиків, горіхів — у Степу (мал. 97).
У центральних і південних областях черешні, горіхи, абрикоси та інші плодові дерева ростуть у полезахисних лісосмугах, уздовж автошляхів, у лісах. Останнім часом кількість плодових насаджень зросла на дачних ділянках навколо міст. (Який характер спеціалізації садівництва у вашій області?)
Найбільш сконцентровано плодоягідних насаджень у Правобережному Лісостепу, Криму, Закарпатській області.
Промислові ягідні насадження зосереджені здебільшого навколо великих міст з орієнтацією на споживача.
Овочі і плоди в нашій країні — малотранспортабельна продукція, яка довго не зберігається. У зв'язку з цим підприємства плодоовочевої промисловості тяжіють до районів виробництва плодів і овочів. Водночас Україна вільно забезпечується бананами, ананасами, ківі, помідорами та іншою малотранспортабельною продукцією з інших країн світу.
Окремі види продукції овочевих плантацій і садів країни мають світове і міждержавне значення. До них належать ніжинські огірки, мелітопольська черешня, херсонські кавуни тощо.
Важливою галуззю сільського господарства країни є виноградарство. Близько 90 % товарного винограду вирощують в Криму, Одеській, Миколаївській, Херсонській та Закарпатській областях (мал. 98).
Виноробна промисловість — одна з галузей агропромислового комплексу країни, що має міждержавне значення. Вона тяжіє до районів виробництва сировини. (Чому?)
Заводи розливу вина в пляшки розміщуються як у місцях вирощування сировини, так і в місцях споживання вина (переважно у великих містах).
Окремі вина українських підприємств мають міжнародне визнання: «Масандра», «Золота балка», «Коктебель» (Крим), «Шабо» (Одеса).
На різноманітній рослинній сировинній базі розвивається спиртова і лікеро-горілчана промисловість. Спирт застосовують у 150 галузях господарства. Для його виробництва використовують мелясу (патока), дефектний цукор, картоплю, зерно пшениці, кукурудзи, жита, ячменю, відходи від виробництва соків. Підприємства з виробництва спирту розміщуються переважно у невеликих містах, селищах міського типу і селах. їх сировинна база залежить від спеціалізації рослинництва місцевості.
Лікеро-горілчана промисловість зосереджена в основному у великих містах: Києві, Харкові, Львові та ін.
Переважно на сільськогосподарській сировинній базі розвивається виробництво пива і безалкогольних напоїв. Розміщення підприємств галузі орієнтується на споживача (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів та ін.). Як сировину використовують плодоягідні соки, вітчизняні і зарубіжні екстракти, цукор, мед, різноманітні природні тонізуючі речовини тощо. З вітчизняною продукцією останнім часом конкурує продукція зарубіжних фірм.
Близьким до попередньої галузі є і розлив мінеральних вод. Україна надзвичайно багата на мінеральні лікувальні та столові води. Деякі з них є тільки в Україні. (Чи є мінеральні води у вашій місцевості? Як вони використовуються?)
Тваринництво
Тваринництво — друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними продуктами харчування — молоком, маслом, м'ясом, яйцями, а харчову промисловість — сировиною.
У складі тваринництва виділяється кілька галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, звірівництво тощо, їх частка у виробництві м'яса неоднакова (мал. 99).
На структуру, розміщення, спеціалізацію тваринництва країни впливає характер кормової бази, який у різних її місцевостях різний. Понад третину всіх посівних площ в Україні зайнято під кормовими культурами, до яких належать кукурудза на силос і зелений корм, а також соя (в Лісостепу), кормовий люпин (на Поліссі), кормові боби (в західних областях). Решта кормових угідь зайнята під посівами однорічних трав і озимих на зелений корм, багаторічних трав, кормових
коренеплодів тощо.
Важливим джерелом кормів залишаються природні угіддя — сіножаті і пасовища. (Які це райони? Чому саме в них?)
Скотарство — провідна галузь тваринництва. Вона забезпечує потреби населення в молоці, дає сировину для харчової та легкої промисловості.
Поширене скотарство в усіх областях і районах України. Найбільше великої рогатої худоби з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в Лісостепу і на Поліссі.
В основному в країні скотарство має молочно-м'ясний напрям, тобто у структурі продукції, що виробляється, більшу частину становить молоко.
Навколо великих міст і в рекреаційних районах переважає молочний напрям. Висока частка виробництва молока характерна і для господарств у поліських, західних, лісостепових областях, де є для цього кормова база.
Скотарство дає також багато м'яса (яловичина і телятина). М'ясні породи великої рогатої худоби вирощують на відгодівельних пунктах поблизу цукрових, спиртових, крохмале-патокових заводів, у спеціалізованих господарствах, що займаються вирощуванням і відгодівлею тварин (мал. 100).
Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Частка свинини у виробництві м'яса наближається до 40 %. Основна частина поголів'я свиней зосереджена на Поліссі, в Степу та в Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неоднакова. На Поліссі і в Лісостепу переважають породи м'ясо-сального, в Степу — сального напрямів. (Поміркуйте, від чого це залежить.)
Найбільше свиней на 100 га сільськогосподарських угідь спостерігається у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій та Рівненській областях (мал. 101). (Яка кормова база для розвитку свинарства є в цих областях?)
Важливе місце серед галузей тваринництва займає птахівництво. Крім дієтичного поживного м'яса птахівництво дає яйця, а також пір'я і пух. Для галузі характерний найвищий у тваринництві рівень механізації і автоматизації.
У структурі птахівництва переважає вирощування курей (94 %), розводять також качок, гусей та індиків. Ця галузь добре розвинута в Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму. (Чому?)
Птахівництво відіграє в основному допоміжну роль у різних типах господарств, проте є і спеціалізовані підприємства — птахофабрики і птахорадгоспи. Кормовою базою птахівництва є концентровані корми. Найкраще птахоферми поєднуються з молочним скотарством та вівчарством, оскільки ці галузі не є конкурентами в споживанні кормів.
Вівчарство - одна з найдавніших галузей тваринництва в Україні. Найбільшого поширення набуло воно в Степу (мал 102) і Карпатах. Внаслідок екстенсивного характеру вівчарства трудові витрати тут менші, ніж в інших галузях тваринництва країни. Вівчарство майже повністю базується на природних кормових угіддях. Кормова база його в зимовий період недостатня.
Продукція галузі дуже цінна. В легкій промисловості використовують вовну, смушки та овчину. Крім того, вівчарство дає м'ясо (баранина), молоко, жир.
Кролівництво дістало розвиток на Поліссі та в Лісостепу. (В чому переваги і недоліки цієї галузі? Яке значення в її розвитку мають підсобні господарства?)
Переважно на продукцію скотарства орієнтується молокопереробна галузь харчової промисловості. Вона поділяється на маслоробну, сироварну і молочноконсервну галузі, їх продукція: масло, сир твердий і м'який, молочні консерви, сухе молоко, продукти дитячого харчування тощо.
На розміщення молокопереробних заводів впливають сировинні чинники та наявність масового споживача. Виробництво продукції з незбираного молока — пастеризоване молоко, сметана, кефір, ряжанка — знаходиться у великих містах, тобто орієнтується на споживача. Виробництво масла, сиру, молочних консервів зосереджено в невеликих містах і селищах у сільськогосподарських районах з розвинутим молочним тваринництвом. (Які підприємства цієї галузі вам відомі? Знайдіть на карті населені пункти, де розміщуються ці підприємства.)
Нині молокопереробна промисловість України зіткнулася з низкою проблем, найголовніша з яких — знецінення грошей і застаріле виробниче устаткування.
Натомість зросла кількість невеликих приватних виробництв молокопереробки, які виробляють сир і масло. Зросли і обсяги поставок цієї продукції, особливо молочнокислої, із зарубіжних країн.
Тваринництво є сировинною базою для м'ясної промисловості. У торгівлі харчовими продуктами м'ясо поступається тільки хлібобулочним виробам. Крім харчових продуктів м'ясна промисловість виробляє також корми для сільського господарства, лікувальні препарати тощо. З тваринницької сировини дістають відомий усім гематоген.
Головні підприємства цієї галузі промисловості — м'ясокомбінати — зосереджені у великих містах, а також у районах Розвинутого тваринництва. Найбільші з них — у Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку. Сировинна база тваринництва останнім часом розширювалася за рахунок прискореного розвитку птахівництва в Донбасі, Придніпров'ї, навколо Києва та Харкова, а також у курортних зонах.
Полтавський м'ясокомбінат відомий як підприємство без відходів, що є єдиним у нашій країні, де виробляють струни Для скрипок та інших інструментів з натуральної сировини.
Шовківництво. Найпоширеніше воно в степовій і лісостеповій зонах України. Тут зосереджено основні площі шовковиці, листям якої живиться гусінь тутового шовкопряда. З 11 коконів виробляють натуральне шовкове волокно. У Києві
працює єдиний в Україні шовковий комбінат, що постачає країні тканини з натурального шовку.
Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію — мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, найпоширеніше в Степу, Лісостепу і Карпатах. Продукція бджільництва активно використовується різними галузями харчової промисловості, зокрема лікеро-горілчаною, пивобезалкогольних напоїв та ін. Крім того, виробництво багатьох видів ліків базується також на цій сировині. (Як, на вашу думку, впливають екологічні проблеми на розвиток
бджільництва? )
Ставкове рибництво має в Україні значні перспективи розвитку, які реалізовані далеко не повністю. Найбільш розвинуте воно в Лісостепу і Карпатах (мал. 103).
Основна частина загального вилову риби і морепродуктів в Україні припадає на моря і океани. Скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних видів — мойви, минтая, сардин, скумбрії, ставриди. Головні рибопереробні підприємства знаходяться у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі. (Знайдіть ці міста на карті.) Частина риби і морепродуктів переробляється безпосередньо в морі на плавучих рибоконсервних заводах.
На базі тваринництва, включаючи кліткове звірівництво, яке поширене в Лісостепу, розвиваються вовняна, шкіряна і взуттєва промисловість та хутрове виробництво.
Сільськогосподарське виробництво в Україні має зональний характер спеціалізації. (Чим зумовлені ці відмінності?) Відповідно до цього склалась і певна спеціалізація переробних галузей легкої і харчової промисловості. На Поліссі природні умови сприяють розвитку тваринництва (молочно-м'ясне скотарство і свинарство), льонарства, картоплярства і зернового господарства. Це — Поліська агропромислова зона.
У Лісостепу, де родючі ґрунти і достатня зволоженість, переважає рослинництво буряківничо-зернового напряму з м'ясомолочним скотарством і свинарством. Це — Лісостепова агропромислова зона.
У Степу на родючих ґрунтах при недостатній зволоженості сформувалась зона зернових і олійних культур (яких саме?) з розвинутим овочівництвом, баштанництвом і виноградарством, м'ясо-молочним скотарством. Це — Степова агропромислова зона.
Навколо великих міст і промислових центрів виникли приміські зони господарства, які спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів, виробництві молока і м'яса, яєць. Утворення приміських зон визначають не природні умови, а потреби населення міст у тваринницькій і плодоовочевій продукції, їх спеціалізація не залежить від природної зони.
У Карпатах і Криму (гірські і передгірні території) природні умови своєрідні, що позначається на особливостях господарювання. (Поясніть, у чому полягає ця своєрідність.)
У Криму вирощують виноград, тютюн, розвинуте садівництво, тваринництво має молочно-м'ясний напрям. У гірських районах випасають овець.
У Передкарпатті вирощують зерно, льон, хміль, картоплю, розвинуто тут скотарство і свинарство. У горах Карпатах, на полонинах, випасають овець.
На Закарпатті переважаючими напрямами господарства є скотарство, виноградарство та вирощування тютюну. (Чим зумовлена така спеціалізація? Які природні умови цьому сприяли?)
Зерно, наприклад, треба виростити в полі, зібрати, перевезти і перемолоти його на борошномельному комбінаті, спекти на хлібозаводі чи хлібокомбінаті. Зв'язок між цими зовсім різними, на перший погляд, сферами виробництва настільки тісний, що одна без одної вони не можуть існувати. Такі ланцюжки від поля чи ферми до готової продукції (цукор, соки, варення, сметана, ковбаси, лляні тканини і т. д.) називаються спеціалізованими АПК. Чим більша територія, тим більша кількість таких ланцюжків, їх кількість зростає від району до масштабів країни.
Провідною галуззю АПК України є сільське господарство. Воно поділяється на рослинництво і тваринництво. За вартістю продукція рослинництва нині переважає над продукцією тваринництва.
Територія України становить 60,4 млн гектарів. Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн гектарів, тобто 70,3 %
від ЇЇ площі. Розораність земель становить 81 %, а у Вінницькій, Тернопільській та Кіровоградській областях — понад 90 %. Для порівняння розораність земель, наприклад, у США становить 16,9 %, Англії — 29,6, Франції - 32,0, ФРН — 32,3 %.
Україна посідає провідне місце в Європі за валовими зборами пшениці, цукрових буряків, соняшнику. Водночас втрати готової продукції АПК дуже великі. (Чим це можна пояснити?)
І, Рослинництво
Рослинництво — це галузь сільського господарства, що вирощує зернові, технічні, кормові культури, а також овочі й фрукти.
1 Основою рослинництва країни є виробництво зерна пшениці, жита, кукурудзи, рису, ячменю, вівса, проса, гречки, зернобобових. Зерно є основним продуктом харчування людини і сировиною для багатьох галузей промисловості. Воно також забезпечує тваринництво цінними кормами. Тому в структурі посівних площ зернові культури посідають перше місце (мал. 85).
Українці підняли цілину у Поволжі, на Дону, Кубані, Ставропіллі й Тереку, у Казахстані й Киргизстані, на Далекому Сході. Характер розселення українців за межами України визначався наявністю чорноземів, бо російська соха не могла підняти цілину цих важких для обробітку ґрунтів. Український плуг і воли пройшли від Карпат до Сибіру і Далекого Сходу.
Основною зерновою культурою України є озима пшениця, на яку припадає майже 20 % посівних площ (мал. 86). Озима пшениця забезпечує близько 50 % валового збору зерна в країні. Основні райони вирощування цієї культури — лісостепова, степова зони і частково Полісся. В минулому озиму пшеницю в Україні висівали переважно в Лісостепу. Відома ця культура на нашій території з часів трипільської культури (III ст. до н. е.).
Найкращі природно-кліматичні умови для вирощування озимої пшениці — Лісостеп і північна частина Степу. В Україні виведено багато нових високоврожайних сортів озимої пшениці, які одержали визнання і за межами нашої країни. Яра пшениця поступається озимій врожайністю. Тому вона має незначне поширення, головним чином у степових районах. В лісостеповій зоні яру пшеницю висівають у разі вимерзання озимої (мал. 87). (Які географічні знання необхідні агроному для вирощування озимої пшениці? Яка роль метеорологічної служби в рослинництві?)
Посіви жита займають близько 2 % площі зернових. Його вирощують на Поліссі, в Лісостепу, в Карпатах. Жито більш
як удвічі поступається врожайністю озимій пшениці. (Що визначає таке територіальне поширення жита? Яка із зернових культур вибагливіша до ґрунтово-кліматичних умов — озима пшениця чи жито?)
Велике значення в Україні належить зернофуражним культурам — ячменю, кукурудзі і вівсу.
\^Ячмінь — друга за розмірами посівних площ і за валовими зборами зерна (близько 20 %) яра зернова культура. За врожайністю ячмінь значно перевищує озиме жито. Озимий ячмінь вирощують у південній частині Степу та в передгірних районах Криму.
Третє місце в Україні за площею посівів посідає кукурудза. На неї припадає майже 15 % валового збору зерна. Це — досить врожайна, посухостійка з високою кормовою цінністю культура. Найкращі умови для її вирощування — північний і центральний Степ. Значні посіви кукурудзи зосереджені також у південній частині Лісостепу, Закарпатській, Чернівецькій і Одеській областях.
Як ви гадаєте, чому поряд із степовими районами кукурудза дістала поширення в Закарпатській, Одеській та Чернівецькій областях? Які чинники тут переважають — природні чи соціальні?
Овес займає таку саму площу, як і жито. В Україні він є допоміжною зернофуражною культурою. Його посіви зосереджені на Поліссі та в Передкарпатті.
Велике значення в харчовому раціоні людини мають круп'яні культури — гречка, просо, рис. Але валові збори
їх невеликі. В сумі вони становлять близько 3 % валових зборів зерна в країні.
Найбільшу площу серед круп'яних культур займає гречка. Це одна з традиційних сільськогосподарських культур українського народу. Врожайність гречки невелика — близько 10 ц з 1 га. Сіють її здебільшого в Лісостепу і на Поліссі.
Просо вирощують переважно в Лісостепу і Степу. Це досить посухостійка культура. Основні площі під просом зайняті в степових районах, але найвища врожайність цієї культури — в Лісостепу.
Зернобобові — горох, люпин, вика та соя — дуже цінні кормові та харчові культури. Крім того, їх вирощування збільшує вміст азоту в ґрунті. Поширені в Україні також боби, квасоля, нут, сочевиця. Горох вирощують переважно на півдні Лісостепу і півночі Степу, люпин — на Поліссі. Соя містить багато протеїну і використовується в харчовій промисловості та як кормова культура. Посіви її зосереджені переважно в Степу і Лісостепу.
На базі зернового господарства працюють галузі харчової промисловості: борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська (мал. 88).
Борошномельно-круп'яна промисловість забезпечує населення борошном і крупами, а її відходи використовуються для виробництва комбікормів. Підприємства промисловості розміщуються в районах сировини і центрах споживання: Києві,-Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Звенигородці, Тальному Черкаської області. Дрібніші підприємства є повсюдно.
Під час масового збирання врожаю зерно відправляється на елеватори, де воно зберігається. Елеватори розміщуються у великих містах, залізничних вузлах, морських портах, а також районах виробництва зерна. Тут знаходяться здебільшого і великі млини.
Чим зумовлена така територіальна організація підприємств галузі? Які зв'язки тут переважають? З якими іншими галузями харчової промисловості пов'язана борошномельно-круп'яна промисловість? Базою яких виробництв є борошно? Що, на вашу думку, краще і довше зберігається — зерно чи борошно і крупи?
Борошно — основна сировина для розвитку хлібопекарської, макаронної і частково кондитерської промисловості. Го-
ловним чинником розміщення підприємств хлібопекарської промисловості е обмежені терміни реалізації свіжого хліба. Тому чим більше місто, тим більше в ньому випікається хлібних виробів.
Великі державні хлібозаводи не завжди себе виправдовують. Останнім часом розширюється мережа невеликих приватних пекарень, що максимально наближає випікання хліба до споживача.
Макаронна промисловість у своєму розміщенні цілком орієнтується на споживача, оскільки макаронні вироби перевозити на далекі відстані недоцільно. Найбільші підприємства макаронної промисловості знаходяться в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську.
Кондитерська промисловість також орієнтується в розміщенні на споживача. Окремі види її продукції малотранспор-табельні і мають дуже обмежені терміни реалізації і зберігання. (Що це за продукція? Які терміни її реалізації?) Найбільші підприємства кондитерської промисловості знаходяться у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Луганську, Львові. Окремі з них мають певну спеціалізацію, наприклад виробництво печива, бісквіта, шоколаду тощо.
Технічні культури. Провідні технічні культури України — цукрові буряки та соняшник. Вирощують також льон-довгунець, коноплі, хміль, тютюн.
Україна є основною бурякосіючою країною світу. Вона посідає перше місце в світі за обсягами валових зборів цукрових буряків (мал. 89, 90). Найбільші площі під культурою знаходяться в Лісостепу (Тернопільська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька області). Тут зосереджено 75 % посівів цукрових буряків, їх вирощують також у південній частині Полісся та північній частині Степу. (Чи вирощують цукрові буряки у вашій області? Чи трудомістка ця культура?)
Пригадайте з раніше вивченого, де виробляють бурякозбиральні комбайни. Чи відповідає розміщення цих підприємств районам вирощування цукрових буряків у країні?
В основних районах вирощування цукрових буряків зосереджені цукрові заводи (мал. 91).
Цукрова промисловість — одна з найстаріших галузей України. Потужностей цукрових заводів у період копання буряків не вистачає. Не завжди правильно організовано сировинні
зони заводів, є проблеми із сезонним використанням робітників. Цукрова промисловість — одна з провідних галузей у країні. За вартістю продукції вона поступається тільки м'ясній промисловості.
В Україні близько 200 цукрових заводів, що знаходяться на території 19 областей. До найбільших із них належать Лохвицький цукровий комбінат у Полтавській області, До-линський цукровий завод (Кіровоградська область), Засіль-ський цукровий завод (Миколаївська область), Куп'янський цукровий комбінат (Харківська), Орільський (Полтавська), Кременецький (Тернопільська область) цукрові заводи. (Знайдіть найбільші цукрові заводи на економічній карті України.)
Найбільше цукрових заводів зосереджено в Правобережному Лісостепу, особливо у Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській областях, на Лівобережжі — у Полтавській, Сумській, Харківській областях.
Цукрорафінадне виробництво тяжіє до центрів виробництва цукру-піску, якими є Бердичів (Житомирська область), Шепетівка (Хмельницька), Ходорів (Львівська), Черкаси, Суми (мал. 92), Дружба (Сумська область). Єдине підприємство, що розміщене за межами зони цукробурякового виробництва,— цукрорафінадний завод в Одесі. (Чому саме Одеса, на вашу думку, стала винятком з правила територіальної організації цукрорафінадного виробництва?)
Накресліть у зошиті загальну схему формування цукробурякового комплексу, покажіть зв'язки його з рослинництвом, тваринництвом, іншими галузями харчової промисловості, машинобудуванням, трудовими ресурсами місцевості.
Соняшник — основна олійна культура нашої країни. За обсягами його вирощування Україна посідає перше місце у світі. Основні площі зосереджено у степових районах. Вирощують соняшник також у Лісостепу. Найвища концентрація посівів спостерігається в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях (мал. 93, 94). (Чи поширено вирощування соняшнику у вашій області?)
З інших олійних культур в Україні вирощують кунжут, рицину, мак, ріпак. Ефіроолійні культури вирощують переважно на півдні, коріандр — у Степу, м'яту, фенхель, кмин — у Лісостепу, троянду і лаванду — в Криму.
В областях, де зосереджено вирощування олійних культур, розміщено основні підприємства олійно-жирової промисловості
України. Це пов'язано Із значними сировинними витратами. Так, на виробництво 1 т олії необхідно витратити від 3 до 8 т насіння олійних культур.
Близько 90 % усієї олії в країні виробляють з насіння соняшнику. Основними районами її виробництва є Донбас і Придніпров'я, центрами — Дніпропетровськ, Запоріжжя, Пологи (Запорізька область), Мелітополь (мал. 95). У Причорномор'ї за обсягом виробництва олії попереду Одеська область, у Правобережному Лісостепу — Вінницька область.
Олійно-жирова промисловість має широкі виробничо-територіальні зв'язки з іншими галузями господарства. Відходи
виробництва, особливо макуха, використовуються у тваринництві. Олія — цінний харчовий продукт і водночас важлива сировина для виготовлення маргарину, консервів, мила, а також допоміжний матеріал у металургійній, лакофарбовій, шкіряній та інших галузях промисловості.
В Україні вирощують також і такі технічні культури, як хміль, тютюн, арахіс, лікарські рослини. Вирощування хмелю зосереджено переважно на Поліссі, де особливо виділяється Житомирська область.
Плантації тютюну поширені в Криму, Придністров'ї та на Закарпатті. Тютюн нижчої якості та махорку вирощують у Чернігівській, Полтавській та Сумській областях. На базі вирощування тютюну і махорки в Україні працює тютюново-махоркова промисловість, її підприємства розміщуються в районах сировини та у великих містах — Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Сімферополі, Прилуках, Ромнах (Чернігівська область), Кременчуці, Черкасах. Тютюново-ферментаційні заводи розміщуються в районах вирощування якісного тютюну (Сімферополь, Берегове Закарпатської області, Жмеринка Вінницької області).
Велике значення мають вирощування і промислова переробка лікарських рослин. Першу їх плантацію в Україні було закладено на початку XVIII ст. на Полтавщині. Найбільшого поширення спочатку набуло вирощування шавлії, звіробою, валеріани, ромашки, деревію, споришу, золототисячника. Нині тут діє добре налагоджене агропромислове виробництво: вирощування лікарських рослин і переробка їх на Лубенській хіміко-фармацевтичній фабриці. (Чи збирають лі карські рослини учні вашої школи?)
Провідною волокнистою культурою в Україні є льон-довгу-нець. Ця культура набула найбільшого поширення на Поліссі і в передгір'ях Карпат. (Чому? Які чинники визначають подібне географічне поширення посівів льону?) '
В степових областях зосереджено основні площі льону-ку-черявцю. З інших волокнистих культур поширені коноплі, канатник, кенаф тощо.
Картопля та овочі, баштанні культури, фрукти і ягоди використовуються як цінні харчові продукти, а також як сировина для харчової промисловості.
Найбільші площі сільськогосподарських угідь під картоплею на Поліссі та в Передкарпатті, особливо у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській, Київській, Львівській, Закарпатській та Івано-Франківській областях. Вирощують її також навколо великих міст та курортних зон
(мал. 96).
У районах посівів картоплі концентруються підприємства крохмале-патокової промисловості, де її переробляють. Розміщують такі заводи і цехи переважно в невеликих містах і
селах. Найбільше крохмалю з картоплі виробляють підприємства Житомирської і Чернігівської областей.
Природні умови України дають змогу спеціалізувати вирощування баклажанів, перцю, помідорів, огірків. Огірки, помідори, капусту, цибулю, столові буряки, моркву вирощують на всій території України, особливо навколо великих міст.
Баштанні культури (кавуни, дині) розводять у південних районах країни.
Кормові культури вирощують повсюдно: кукурудзу — на силос і зелений корм, фуражне зерно і кормові коренеплоди — в усіх природних зонах; багаторічні трави, люпин — здебільшого на Поліссі і в Лісостепу; кормові баштанні — в Степу.
Садівництво, ягідництво і виноградарство України мають міждержавне значення. Різні райони України спеціалізуються на вирощуванні різних плодів. Так, основні масиви яблунь, груш розміщено в Лісостепу і на Поліссі, а вишень, слив, абрикос, черешень, персиків, горіхів — у Степу (мал. 97).
У центральних і південних областях черешні, горіхи, абрикоси та інші плодові дерева ростуть у полезахисних лісосмугах, уздовж автошляхів, у лісах. Останнім часом кількість плодових насаджень зросла на дачних ділянках навколо міст. (Який характер спеціалізації садівництва у вашій області?)
Найбільш сконцентровано плодоягідних насаджень у Правобережному Лісостепу, Криму, Закарпатській області.
Промислові ягідні насадження зосереджені здебільшого навколо великих міст з орієнтацією на споживача.
Овочі і плоди в нашій країні — малотранспортабельна продукція, яка довго не зберігається. У зв'язку з цим підприємства плодоовочевої промисловості тяжіють до районів виробництва плодів і овочів. Водночас Україна вільно забезпечується бананами, ананасами, ківі, помідорами та іншою малотранспортабельною продукцією з інших країн світу.
Окремі види продукції овочевих плантацій і садів країни мають світове і міждержавне значення. До них належать ніжинські огірки, мелітопольська черешня, херсонські кавуни тощо.
Важливою галуззю сільського господарства країни є виноградарство. Близько 90 % товарного винограду вирощують в Криму, Одеській, Миколаївській, Херсонській та Закарпатській областях (мал. 98).
Виноробна промисловість — одна з галузей агропромислового комплексу країни, що має міждержавне значення. Вона тяжіє до районів виробництва сировини. (Чому?)
Заводи розливу вина в пляшки розміщуються як у місцях вирощування сировини, так і в місцях споживання вина (переважно у великих містах).
Окремі вина українських підприємств мають міжнародне визнання: «Масандра», «Золота балка», «Коктебель» (Крим), «Шабо» (Одеса).
На різноманітній рослинній сировинній базі розвивається спиртова і лікеро-горілчана промисловість. Спирт застосовують у 150 галузях господарства. Для його виробництва використовують мелясу (патока), дефектний цукор, картоплю, зерно пшениці, кукурудзи, жита, ячменю, відходи від виробництва соків. Підприємства з виробництва спирту розміщуються переважно у невеликих містах, селищах міського типу і селах. їх сировинна база залежить від спеціалізації рослинництва місцевості.
Лікеро-горілчана промисловість зосереджена в основному у великих містах: Києві, Харкові, Львові та ін.
Переважно на сільськогосподарській сировинній базі розвивається виробництво пива і безалкогольних напоїв. Розміщення підприємств галузі орієнтується на споживача (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів та ін.). Як сировину використовують плодоягідні соки, вітчизняні і зарубіжні екстракти, цукор, мед, різноманітні природні тонізуючі речовини тощо. З вітчизняною продукцією останнім часом конкурує продукція зарубіжних фірм.
Близьким до попередньої галузі є і розлив мінеральних вод. Україна надзвичайно багата на мінеральні лікувальні та столові води. Деякі з них є тільки в Україні. (Чи є мінеральні води у вашій місцевості? Як вони використовуються?)
Тваринництво
Тваринництво — друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними продуктами харчування — молоком, маслом, м'ясом, яйцями, а харчову промисловість — сировиною.
У складі тваринництва виділяється кілька галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, звірівництво тощо, їх частка у виробництві м'яса неоднакова (мал. 99).
На структуру, розміщення, спеціалізацію тваринництва країни впливає характер кормової бази, який у різних її місцевостях різний. Понад третину всіх посівних площ в Україні зайнято під кормовими культурами, до яких належать кукурудза на силос і зелений корм, а також соя (в Лісостепу), кормовий люпин (на Поліссі), кормові боби (в західних областях). Решта кормових угідь зайнята під посівами однорічних трав і озимих на зелений корм, багаторічних трав, кормових
коренеплодів тощо.
Важливим джерелом кормів залишаються природні угіддя — сіножаті і пасовища. (Які це райони? Чому саме в них?)
Скотарство — провідна галузь тваринництва. Вона забезпечує потреби населення в молоці, дає сировину для харчової та легкої промисловості.
Поширене скотарство в усіх областях і районах України. Найбільше великої рогатої худоби з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в Лісостепу і на Поліссі.
В основному в країні скотарство має молочно-м'ясний напрям, тобто у структурі продукції, що виробляється, більшу частину становить молоко.
Навколо великих міст і в рекреаційних районах переважає молочний напрям. Висока частка виробництва молока характерна і для господарств у поліських, західних, лісостепових областях, де є для цього кормова база.
Скотарство дає також багато м'яса (яловичина і телятина). М'ясні породи великої рогатої худоби вирощують на відгодівельних пунктах поблизу цукрових, спиртових, крохмале-патокових заводів, у спеціалізованих господарствах, що займаються вирощуванням і відгодівлею тварин (мал. 100).
Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Частка свинини у виробництві м'яса наближається до 40 %. Основна частина поголів'я свиней зосереджена на Поліссі, в Степу та в Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неоднакова. На Поліссі і в Лісостепу переважають породи м'ясо-сального, в Степу — сального напрямів. (Поміркуйте, від чого це залежить.)
Найбільше свиней на 100 га сільськогосподарських угідь спостерігається у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій та Рівненській областях (мал. 101). (Яка кормова база для розвитку свинарства є в цих областях?)
Важливе місце серед галузей тваринництва займає птахівництво. Крім дієтичного поживного м'яса птахівництво дає яйця, а також пір'я і пух. Для галузі характерний найвищий у тваринництві рівень механізації і автоматизації.
У структурі птахівництва переважає вирощування курей (94 %), розводять також качок, гусей та індиків. Ця галузь добре розвинута в Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму. (Чому?)
Птахівництво відіграє в основному допоміжну роль у різних типах господарств, проте є і спеціалізовані підприємства — птахофабрики і птахорадгоспи. Кормовою базою птахівництва є концентровані корми. Найкраще птахоферми поєднуються з молочним скотарством та вівчарством, оскільки ці галузі не є конкурентами в споживанні кормів.
Вівчарство - одна з найдавніших галузей тваринництва в Україні. Найбільшого поширення набуло воно в Степу (мал 102) і Карпатах. Внаслідок екстенсивного характеру вівчарства трудові витрати тут менші, ніж в інших галузях тваринництва країни. Вівчарство майже повністю базується на природних кормових угіддях. Кормова база його в зимовий період недостатня.
Продукція галузі дуже цінна. В легкій промисловості використовують вовну, смушки та овчину. Крім того, вівчарство дає м'ясо (баранина), молоко, жир.
Кролівництво дістало розвиток на Поліссі та в Лісостепу. (В чому переваги і недоліки цієї галузі? Яке значення в її розвитку мають підсобні господарства?)
Переважно на продукцію скотарства орієнтується молокопереробна галузь харчової промисловості. Вона поділяється на маслоробну, сироварну і молочноконсервну галузі, їх продукція: масло, сир твердий і м'який, молочні консерви, сухе молоко, продукти дитячого харчування тощо.
На розміщення молокопереробних заводів впливають сировинні чинники та наявність масового споживача. Виробництво продукції з незбираного молока — пастеризоване молоко, сметана, кефір, ряжанка — знаходиться у великих містах, тобто орієнтується на споживача. Виробництво масла, сиру, молочних консервів зосереджено в невеликих містах і селищах у сільськогосподарських районах з розвинутим молочним тваринництвом. (Які підприємства цієї галузі вам відомі? Знайдіть на карті населені пункти, де розміщуються ці підприємства.)
Нині молокопереробна промисловість України зіткнулася з низкою проблем, найголовніша з яких — знецінення грошей і застаріле виробниче устаткування.
Натомість зросла кількість невеликих приватних виробництв молокопереробки, які виробляють сир і масло. Зросли і обсяги поставок цієї продукції, особливо молочнокислої, із зарубіжних країн.
Тваринництво є сировинною базою для м'ясної промисловості. У торгівлі харчовими продуктами м'ясо поступається тільки хлібобулочним виробам. Крім харчових продуктів м'ясна промисловість виробляє також корми для сільського господарства, лікувальні препарати тощо. З тваринницької сировини дістають відомий усім гематоген.
Головні підприємства цієї галузі промисловості — м'ясокомбінати — зосереджені у великих містах, а також у районах Розвинутого тваринництва. Найбільші з них — у Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку. Сировинна база тваринництва останнім часом розширювалася за рахунок прискореного розвитку птахівництва в Донбасі, Придніпров'ї, навколо Києва та Харкова, а також у курортних зонах.
Полтавський м'ясокомбінат відомий як підприємство без відходів, що є єдиним у нашій країні, де виробляють струни Для скрипок та інших інструментів з натуральної сировини.
Шовківництво. Найпоширеніше воно в степовій і лісостеповій зонах України. Тут зосереджено основні площі шовковиці, листям якої живиться гусінь тутового шовкопряда. З 11 коконів виробляють натуральне шовкове волокно. У Києві
працює єдиний в Україні шовковий комбінат, що постачає країні тканини з натурального шовку.
Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію — мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, найпоширеніше в Степу, Лісостепу і Карпатах. Продукція бджільництва активно використовується різними галузями харчової промисловості, зокрема лікеро-горілчаною, пивобезалкогольних напоїв та ін. Крім того, виробництво багатьох видів ліків базується також на цій сировині. (Як, на вашу думку, впливають екологічні проблеми на розвиток
бджільництва? )
Ставкове рибництво має в Україні значні перспективи розвитку, які реалізовані далеко не повністю. Найбільш розвинуте воно в Лісостепу і Карпатах (мал. 103).
Основна частина загального вилову риби і морепродуктів в Україні припадає на моря і океани. Скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних видів — мойви, минтая, сардин, скумбрії, ставриди. Головні рибопереробні підприємства знаходяться у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі. (Знайдіть ці міста на карті.) Частина риби і морепродуктів переробляється безпосередньо в морі на плавучих рибоконсервних заводах.
На базі тваринництва, включаючи кліткове звірівництво, яке поширене в Лісостепу, розвиваються вовняна, шкіряна і взуттєва промисловість та хутрове виробництво.
Сільськогосподарське виробництво в Україні має зональний характер спеціалізації. (Чим зумовлені ці відмінності?) Відповідно до цього склалась і певна спеціалізація переробних галузей легкої і харчової промисловості. На Поліссі природні умови сприяють розвитку тваринництва (молочно-м'ясне скотарство і свинарство), льонарства, картоплярства і зернового господарства. Це — Поліська агропромислова зона.
У Лісостепу, де родючі ґрунти і достатня зволоженість, переважає рослинництво буряківничо-зернового напряму з м'ясомолочним скотарством і свинарством. Це — Лісостепова агропромислова зона.
У Степу на родючих ґрунтах при недостатній зволоженості сформувалась зона зернових і олійних культур (яких саме?) з розвинутим овочівництвом, баштанництвом і виноградарством, м'ясо-молочним скотарством. Це — Степова агропромислова зона.
Навколо великих міст і промислових центрів виникли приміські зони господарства, які спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів, виробництві молока і м'яса, яєць. Утворення приміських зон визначають не природні умови, а потреби населення міст у тваринницькій і плодоовочевій продукції, їх спеціалізація не залежить від природної зони.
У Карпатах і Криму (гірські і передгірні території) природні умови своєрідні, що позначається на особливостях господарювання. (Поясніть, у чому полягає ця своєрідність.)
У Криму вирощують виноград, тютюн, розвинуте садівництво, тваринництво має молочно-м'ясний напрям. У гірських районах випасають овець.
У Передкарпатті вирощують зерно, льон, хміль, картоплю, розвинуто тут скотарство і свинарство. У горах Карпатах, на полонинах, випасають овець.
На Закарпатті переважаючими напрямами господарства є скотарство, виноградарство та вирощування тютюну. (Чим зумовлена така спеціалізація? Які природні умови цьому сприяли?)
