Золотько Податкова система (2000)
Сутність та функції податків.
Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно-необхідних функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Слід підкреслити, що інтерпритація податків через термін “відносини” характерна для пострадянських економістів. Західна наука не вдається до розгляду економічного змісту оподаткування, трактуючи податки як обов”язкові платежі, які є основним джерелом державних доходів, використовуваних для фінансування суспільних благ і послуг, а також для впливу на соціально-економічні процеси. Крім того, у визначеннях західних економістів звертається увага на примусовість та безеквівалентність стягнення податків, демократичний процес їх установлення, а також їх альтернативність до емісій та позик [див. 33, ст.151].
Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата, збори та інші платежі.
Податок характеризують такі ознаки як: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності. Плата, на відміну від податків, передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, тобто платник перераховує кошти до бюджету, одначасно отримуючи можливість використання певних ресурсів чи послуг (наприклад, плата за користування надрами, плата за утримання дітей у школах-інтернатах). Збори передбачають цільове призначення платежів, тобто вказані надходження вводяться для фінансування певних конкретних цілей, наприклад, збори до фондів соціального страхування, митні збори. Використання вищевказаних термінів в практичному аспекті в Україні не завжди відповідає їх теоретичному значенню. Так, досить часто зборами називають платежі, які не мають цільового призначення, замість того, щоб використовувати термін “податки”, як наприклад майже всі збори, які відносяться до складу місцевих податків і зборів ( курортний збір, готельний збір, тощо), або акцизний збір.
До інших платежів, які формують доходи держави відносять різноманітні надходження, такі як отримання коштів від продажу державної власності, фінансові санкції і штрафи, гранти, добровільні пожертвування, тощо. Як правило, такі надходження мають разовий, а не регулярний характер, на відміну від вищевказаних.
Сутність податків проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім фіскальної, податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники.
Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних, називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.
Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата, збори та інші платежі.
Податок характеризують такі ознаки як: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності. Плата, на відміну від податків, передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, тобто платник перераховує кошти до бюджету, одначасно отримуючи можливість використання певних ресурсів чи послуг (наприклад, плата за користування надрами, плата за утримання дітей у школах-інтернатах). Збори передбачають цільове призначення платежів, тобто вказані надходження вводяться для фінансування певних конкретних цілей, наприклад, збори до фондів соціального страхування, митні збори. Використання вищевказаних термінів в практичному аспекті в Україні не завжди відповідає їх теоретичному значенню. Так, досить часто зборами називають платежі, які не мають цільового призначення, замість того, щоб використовувати термін “податки”, як наприклад майже всі збори, які відносяться до складу місцевих податків і зборів ( курортний збір, готельний збір, тощо), або акцизний збір.
До інших платежів, які формують доходи держави відносять різноманітні надходження, такі як отримання коштів від продажу державної власності, фінансові санкції і штрафи, гранти, добровільні пожертвування, тощо. Як правило, такі надходження мають разовий, а не регулярний характер, на відміну від вищевказаних.
Сутність податків проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім фіскальної, податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники.
Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних, називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.
