Золотько Податкова система (2000)
Класифікація податків
Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.
За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов”язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:
повністю надходити до державного бюджету;
повністю надходити до місцевих бюджетів;
розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення :
1) місцеві органи влади мають право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків;
2) встановлення місцевими органами місцевих податків в межах переліку, затвередженого вищими органами влади;
3) встановлення місцевими органами влади будь-яких податків без обмежень. Цей варіант суто теоретичний, який на практиці не застосовується.
За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування.
За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.
За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов”язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:
повністю надходити до державного бюджету;
повністю надходити до місцевих бюджетів;
розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення :
1) місцеві органи влади мають право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків;
2) встановлення місцевими органами місцевих податків в межах переліку, затвередженого вищими органами влади;
За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування.
За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.
