Золотько Податкова система (2000)

Склад і структура доходів бюджету

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Дані про структуру зведеного бюджету України наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Структура доходів Зведеного бюджету України, %

Податкові надходження	1998	1999	2000	2001	2002
Неподаткові надходження	75,6	76,5	63,8	68,0	74,6
Доходи від операцій з капіталом	9,0	10,3	25,8	28,7	22,3
Цільові фонди	0,2	1,3	0,1	0,9	1,8
Офіційні трансферти	15,2	11,9	10,3	2,0	0,8
				0,4	0,5

Як видно з наведених даних, структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що є наслідком постійних перетворень і змін в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Провідне місце в системі доходів бюджету займають податкові надходження (68% у 2001 році). Починаючи з 2000 року суттєво зросли неподаткові надходження до зведеного бюджету (з 9% у 1998 році до 28,7% у 2001 році). Це пов”язано з двома чинниками: збільшенням надходжень від приватизації державного майна, а також з тим, що з цього року власні надходження бюджетних установ (тобто кошти, які вони заробили від платних послуг) стали обліковуватись на рахунках бюджету. Надходження від операцій з капіталом і офіційні трансферти мають незначне бюджетне значення (0,9% та 0,4% відповідно у 2001 році). Цільові фонди також починаючи з 2001 року не мають суттєвого бюджетного значення. Значне зниження надходжень до цільових фондів (з 15,2% у 1998 році до 2,0 % у 2001 році) пов”язане з тим, що надходження до деяких фондів були скасовані (чорнобильський та інноваційний фонд), а фонд страхування на випадок безробіття та фонд соціального страхування перестали обліковуватись на рахунках зведеного бюджету.

Далі розглянемо склад і структуру податкових надходжень. Податкова система України відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" включає загальнодержавні та місцеві податки і обов’язкові платежі.

До складу загальнодержавних податків і обов’язкових платежів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) гербовий збір;

22) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

27) збір за проведення гастрольних заходів

До місцевих податків і зборів належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

13) збір з власників собак.

Перелік загальнодержавних податків і зборів, що наведений вище, лише називає ті податки і збори, які можуть стягуватись в Україні. На практиці, деякі з указаних податків і зборів вже не стягуються (гербовий збір, збори до іноваційного та чорнобильського фондів), або ще не були введені в діючу податкову систему України (податок на нерухоме майно). А діючий єдиний податок з суб”єктів малого підприємництва взагалі не ввійшов до вищевказаного переліку, оскільки був введений не законом, а указом Президента. Перелік фактично діючих податків і зборів, що стягуються в Україні наведено на рис.1.

Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так до 1994 року провідне місце в надходженнях до бюджету мали непрямі податки (54,7% у 1992 році). Та починаючи з 1994 непрямі податки поступились своїм місцем прямим, що було пов”язане з двома чинниками: 1) підвищенням ставки податку на доходи з 18% до 22% в 1994 році (з 1992 по 1994 роки в Україні стягувався податок на доходи, а не податок на прибуток підприємств); 2) зменшенням ставки податку на додану вартість з 28% до 20% у 1995 році. В подальшому спостерігається стабільна тенденція щодо збільшення бюджетного значення прямих податків (до 53,6% у 2001 році), що пов”язане насамперед зі збільшенням ролі прибуткового податку з громадян.

Щодо окремих податків, провідне місце серед непрямих податків займає податок на додану вартість. Бюджетне значення податку на додану вартість постійно зменшується (з 48% у 1992 році до 28,2% у 2001 році).Це стало наслідком змін в механізмі стягнення податку, найбільш суттєві з яких відбулись у 1995 році (зменшення ставки) і у 1997 році (введено механізм бюджетного відшкодування ПДВ для всіх платників, розширюється перелік пільг). Крім того, платники вже навчились “співіснувати” з цим податком, що має наслідком збільшення ухилення.

Щодо інших непрямих податків, постійно збільшується бюджетне значення мита (з 0.7% у 1992 році до 4,8% у 2001 році) та акцизного збору (7,2% у 2001 році). Різке зменшення по акцизному збору у 1993,1994 та 1995 роках пов”язане з непродуманою податковою політикою: були введені дуже високі ставки на імпортні підакцизні товари з метою захистити вітчизняного виробника та поповними доходи бюджету при одночасному інсуванні легальних можливостей щодо пільгового оподаткування таких товарів (благодійні фонди, спільні підприємства). В результаті чого кошти до бюджету від імпортних підакцизних товарів перестали надходити зовсім, а вітчизняний товаровиробник, який сплачував всі податки, опинився у нерівній конкуренції з імпортними товарами, по яких акцизний збір не сплачувався. Для виправлення такого стану, в 1995 році ставки по вітчизняних і імпортних товарах були зрівняні, а починаючі з 1996 року, для посилення контролю за сплатою акцизного збору були введені марки акцизного збору для алкогольних і тютюнових виробів, які забезпечують найбільші надходження.

Серед прямих податків найбільше бюджетне значення мають податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян. Якщо в 1994 році надходження по податку на прибуток (41,8%) переважали над надходженнями по прибутковому податку з громадян (10%), то в подальшому відбувається подальше зменшення ролі податку на прибуток (до 22,6% у 2001 році) та збільшення – прибуткового податку ( до 23,9% у 2001 році), що пов”язане зі збільшенням легальних грошових доходів громадян. Інші податки і обов”язкові платежі суттєвого бюджетного значення не мають.

Запозичені кошти та грошова емісія використовуються для фінансування видатків держави в умовах недостатніх коштів від податкових і неподаткових надходжень. Проблема покриття дефіциту бюджету виникла починаючи з 1991 року (рис.2). В умовах відсутності цивілізованих методів фінансування дефіциту за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами було покрито за рахунок емісійних кредитів Hаціонального банку України. Hаслідком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки починаючи з 1994 року фінансування дефіциту бюджету було частково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 року - і за рахунок розміщення державних цінних паперів.