Економіка підприємства
Порядок розрахунку оптової та роздрібної ціни
Оптова ціна — ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших суб'єктів, що хазяюють, незалежно від підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають, продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання всім покупцям, крім населення.
Включає:
? повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами);
? прибуток (нормативну рентабельність);
? непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт і ін.).
Повинна забезпечувати нормально працюючому підприємству відшкодування витрат виробництва, внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансування інших витрат і одержання прибутку.
До переходу до ринкових відносин використовувалися два її види:
Оптова ціна підприємства, по якій виготовлювач реалізовував свою продукцію безпосередньо чи споживачу збутовим організаціям;
Оптова ціна промисловості, по якій оптові (постачальницько-збутові й ін.) організації продавали її споживачу. Оптова ціна промисловості включала ціну підприємства, податок з обороту і націнку постачальницько-збутових організацій. В даний час вона встановлюється за згодою сторін (покупця і продавця) з урахуванням попиту і чи пропозиції декларується в органи ціноутворення, що реєструють неї. Порядок декларування цін встановлюється урядом, виходячи з економічної і соціальної значимості товару. Можуть установлюватися граничні коефіцієнти підвищення чи цін граничні рівні рентабельності.
Роздрібна ціна (фіксована або вільна)– ціна по якій товар реалізується населенню. Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами) виходячи з:
• ціни відпускної підприємства-виробника;
• ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу;
• сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників);
• торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу;
• встановлених податків і неподаткових сплат;
• необхідного прибутку.
Включає:
? повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами);
? прибуток (нормативну рентабельність);
? непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт і ін.).
Повинна забезпечувати нормально працюючому підприємству відшкодування витрат виробництва, внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансування інших витрат і одержання прибутку.
До переходу до ринкових відносин використовувалися два її види:
Оптова ціна підприємства, по якій виготовлювач реалізовував свою продукцію безпосередньо чи споживачу збутовим організаціям;
Оптова ціна промисловості, по якій оптові (постачальницько-збутові й ін.) організації продавали її споживачу. Оптова ціна промисловості включала ціну підприємства, податок з обороту і націнку постачальницько-збутових організацій. В даний час вона встановлюється за згодою сторін (покупця і продавця) з урахуванням попиту і чи пропозиції декларується в органи ціноутворення, що реєструють неї. Порядок декларування цін встановлюється урядом, виходячи з економічної і соціальної значимості товару. Можуть установлюватися граничні коефіцієнти підвищення чи цін граничні рівні рентабельності.
• ціни відпускної підприємства-виробника;
• ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу;
• сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників);
• торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу;
• встановлених податків і неподаткових сплат;
• необхідного прибутку.
