Небава Макроекономіка (2003)
16.2 Модель внутрішньої і зовнішньої рівноваги в умовах фіксованого обмінного курсу. Правило розподілу ролей
Економічна політика, що спрямована на досягнення тільки внутрішньої рівноваги (звичайно через регулювання сукупного попиту) лише у виняткових випадках одночасно приводить і до зовнішньої рівноваги. Аналогічна ситуація складається при відособленому регулюванні зовнішньої рівноваги. Тому завдання одночасного досягнення зовнішнього і внутрішнього балансу ставиться як окреме і піддається вирішенню звичайно важко.
У ході аналізу проблеми внутрішньої і зовнішньої рівноваги був вироблений фундаментальний принцип розробки і проведення економічної політики: для досягнення двох незалежних цілей – внутрішнього балансу (бажаний обсяг випуску при природному рівні безробіття і низькою або нульовою інфляцією) і зовнішнього балансу (сальдо платіжного або торгового балансу дорівнює нулю) - вимагаються принаймні, два незалежних інструменти економічної політики1. Відповідно для досягнення трьох цілей економічної політики повинні бути використані три інструменти і так далі.
У роботах Р. Манделла було показано, що використання інструментів кредитно-грошової і бюджетно-податкової політики дозволяє одночасно досягти двох цілей – зовнішньої і внутрішньої рівноваги за умови, що модель припускає міжнародне пересування капіталу.
Теоретичний аспект проблеми внутрішньої і зовнішньої рівноваги часто розглядається з використанням дещо модифікованої моделі IS-LM шляхом додавання до неї третьої кривої ВР, що показує рівновагу платіжного балансу. Ця модель будується для різних режимів валютних курсів – фіксованого і змінного, а також для різного ступеня мобільності капіталу2. Мала відкрита економіка з досконалою мобільністю капіталу може аналізуватися за допомогою моделі Манделла-Флемінга3.
Підхід до даної проблеми з погляду конкретних практичних рекомендацій для економічної політики може бути і дещо іншим (можливо, більш спрощеним у порівнянні з названими моделями).
Розглянемо один із варіантів такого підходу, що досить часто використовується для рішення задачі одночасного досягнення внутрішнього і зовнішнього балансу в умовах, коли уряд підтримує фіксований валютний курс.
Графічне зображення даного підходу припускає, що на осях координат безпосередньо задані два основних інструменти політики, використовувані для рішення двох поставлених задач (внутрішня і зовнішня рівновага), - рівень державних витрат (G) і ставка відсотка (R). На рис. 16.1 крива ВВ являє собою набір поєднань обсягів державних витрат (G) і значень ставки відсотка (R), що відповідають підтримці зовнішнього балансу, тобто ситуації, коли сальдо платіжного балансу дорівнює нулю (ВР=0).
Позитивний нахил кривої пояснюється в такий спосіб. Нехай у початковій точці Е досягнутий внутрішній і зовнішній баланс. Підвищення державних витрат (G) буде відбито рухом управо від точки Е, наприклад, до точки А. Результатом стане ріст прибутку, а разом із ним і збільшення
Рисунок 16.1 – Графік поєднань G і R в умовах зовнішнього балансу
імпорту, що викликає дефіцит торгового балансу (тут розглядаються лише короткострокові наслідки фіскальної політики і не торкаються впливу наступної зміни валютних резервів на пропозицію грошей). Тепер для усунення виникшого дефіциту платіжного балансу (ВР
У ході аналізу проблеми внутрішньої і зовнішньої рівноваги був вироблений фундаментальний принцип розробки і проведення економічної політики: для досягнення двох незалежних цілей – внутрішнього балансу (бажаний обсяг випуску при природному рівні безробіття і низькою або нульовою інфляцією) і зовнішнього балансу (сальдо платіжного або торгового балансу дорівнює нулю) - вимагаються принаймні, два незалежних інструменти економічної політики1. Відповідно для досягнення трьох цілей економічної політики повинні бути використані три інструменти і так далі.
У роботах Р. Манделла було показано, що використання інструментів кредитно-грошової і бюджетно-податкової політики дозволяє одночасно досягти двох цілей – зовнішньої і внутрішньої рівноваги за умови, що модель припускає міжнародне пересування капіталу.
Теоретичний аспект проблеми внутрішньої і зовнішньої рівноваги часто розглядається з використанням дещо модифікованої моделі IS-LM шляхом додавання до неї третьої кривої ВР, що показує рівновагу платіжного балансу. Ця модель будується для різних режимів валютних курсів – фіксованого і змінного, а також для різного ступеня мобільності капіталу2. Мала відкрита економіка з досконалою мобільністю капіталу може аналізуватися за допомогою моделі Манделла-Флемінга3.
Підхід до даної проблеми з погляду конкретних практичних рекомендацій для економічної політики може бути і дещо іншим (можливо, більш спрощеним у порівнянні з названими моделями).
Розглянемо один із варіантів такого підходу, що досить часто використовується для рішення задачі одночасного досягнення внутрішнього і зовнішнього балансу в умовах, коли уряд підтримує фіксований валютний курс.
Графічне зображення даного підходу припускає, що на осях координат безпосередньо задані два основних інструменти політики, використовувані для рішення двох поставлених задач (внутрішня і зовнішня рівновага), - рівень державних витрат (G) і ставка відсотка (R). На рис. 16.1 крива ВВ являє собою набір поєднань обсягів державних витрат (G) і значень ставки відсотка (R), що відповідають підтримці зовнішнього балансу, тобто ситуації, коли сальдо платіжного балансу дорівнює нулю (ВР=0).
Позитивний нахил кривої пояснюється в такий спосіб. Нехай у початковій точці Е досягнутий внутрішній і зовнішній баланс. Підвищення державних витрат (G) буде відбито рухом управо від точки Е, наприклад, до точки А. Результатом стане ріст прибутку, а разом із ним і збільшення
Рисунок 16.1 – Графік поєднань G і R в умовах зовнішнього балансу
