Ходаківська Ринок фінансових послуг (2001)
10.3. Сегментний аналіз розвитку ринку фінансових послуг
Сегментний аналіз регіональних ринків фінансових послуг дає можливість виділити рівні територіальної організації окремих структурних підрозділів фінансового ринку України. В якості узагальнюючого показника використано інтегральний показник рівня розвитку регіональних фінансових ринків, побудований на основі стандартизованих значень вхідних показників (по грошовому ринку, ринку капіталів, цінних паперів, валютному ринку та страховому ринку). Результати розрахунків показали, що на сьогодні українські регіональні ринки позичкового капіталу є дрібною часткою регіональної економіки та народного господарства в цілому. Згідно значення інтегрального показника розвиток ринку позичкового капіталу в Україні станом на 01.01.99. перебуває на рівні - 0.14. На регіональних грошових ринках вище середнього по Україні рівня досягай наступні регіони: АР Крим (0.17), Харківська (0.19) та Чернігівська області (0.20), м. Севастополь (0.20). На ринку капіталів виділяється Дніпропетровська область (0.15), Одеська (0.15), Харківська (0.15), м. Севастополь (0.21). Фінансові посередники, які працюють на грошовому ринку та ринку капіталів (кредитному) м. Київ досягай найвищого рівня, про що свідчать значення інтегральних показників: 1.00 - на грошовому і 0.94 - на ринку капіталів.
Проведений аналіз структури активів та пасивів банківських систем регіонів України свідчить, що безпосередньо обсяги пасивів комерційних банків регіонів і, відповідно, їх активних операцій мізерні в порівнянні з потребами економіки. Сумарні пасиви українських банків у 1998 році склали 21 428 944 тис. грн., у 1999 р. - 21 978 694 тис. грн., з яких інвестиційний та кредитний портфель дорівнював у 1998 р. лише 11 088 362 тис.грн. та 11 519 159 тис. грн. у 1999 р. Найвища активність спостерігається у столичних комерційних банках (у 1998 р. на них припадає 71.08% усіх активних
і пасивних операцій, у 1999 р. - 69.29%), на Дніпропетровську область відповідно 10.58%/11.19%, Донецьку - 3.60%/4.18%, Запорізьку - 3.51°/о/3.47° о, Одеську - 1.41%/2.02%, Харківську - 5.73%/ 6.00% (в інших регіонах значення показника в межах 1%).
Структура балансу українських банків за 1998 рік свідчить, що кредитний портфель комерційних банків складає 43% сумарних активів банків, а інвестиційний відповідно - 9%. Пасивна частина балансу українських банків на 40% складається із заборгованості перед клієнтами (залучені депозити) і 14% — заборгованість перед іншими банками (кредити отримані), 23% становить власне капітал банківської системи. Найактивнішу депозитну діяльність ведуть банки Дніпропетровської області (44% пасивів - депозити клієнтів). Ці банки акумулювали 11.58% усіх депозитів банківської системи України. Найбільший кредитний портфель мають банківські системи Дніпропетровської (47% всіх активів), Житомирської (98%), Ів.-Франківської (48%), Тернопільської (77%), Харківської (63%), Хмельницької (76%), Черкаської (80%) областей. Проявом активності регіональних банків є нерівномірність розподілу результатів фінансової діяльності цих установ.
Брак досвіду управління ризиком та бажання збільшити доходи без здійснення основної операції - кредитування, привело більшість банків на ринок цінних паперів, але не корпоративних, а державних - ОВДП. Найбільш активними на ринку ОВДП є банки столиці (вони здійснюють 77.8% операцій на цьому ринку), Дніпропетровської області (11.4%), Донецької (5.4%), Запорізької (2.4%). Складність ситуації, в яку потрапили регіональні банки викликана неможливістю обміну ОВДЗ і КОВДЗ на реальні грошові ресурси. Сьогодні вторинний ринок оцінює КОВДЗ тільки в 20—30% номіналу. З огляду на це, дії громадян, які зберігають заощадження у формі готівки (на долю якої припадає 52% МЗ) або витрачають гроші і взагалі не роблять жодних заощаджень, цілком логічні і мотивовані.
Відсутність коштів на рахунках клієнтів та неповернення виданих кредитів, низькі показники ліквідності, вкрай низький рівень капіталізації, підірвали банківську систему. Згідно розрахунків, ефективність роботи банківської системи України складає лише 19.06%, а прибутковість статутного капіталу - 36% (по 130 найбільших банках). Найкращі показники мають Донецька область (прибутковість статутного капіталу - 83%), Запорізька (159%), Полтавська (76%), м. Київ (31%). В інших областях прибутковість статутного капіталу становить: АР Крим 7%, Івано-Франківській - 10%, Львівській - 12%, Рівненській 1%, Сумській - 4%, Чернігівській - 6%, м. Севастополі - 8% .
Проблеми регіональних банків зводяться до того, що у клієнтів відсутні кошти і велика частина їх неплатоспроможна. Негативного впливу на прибуток банків завдають бартерні відносини і відсутність грошового обороту на рахунках клієнтів. Найбільша кількість неповернень кредитів - це кредити, видані новим та малим підприємствам, товариствам з обмеженою відповідальністю. Більш надійні спільні підприємства, акціонерні та державні підприємства.
Спостерігається економічна й адміністративна залежність економіки регіонів від діяльності системних банків. Так, столичні банки активніше працюють у сфері мобілізації тимчасово вільних коштів населення регіонів. Немісцеві банківські установи є лише авторитетними представництвами в регіонах. Вони обслуговують не більш 1% фінансових потоків областей. Типовою є банківська, система Харківської області, де діє 130 банківських установ. З них лише 26 (20%) є установами комерційних банків регіону (юридичні особи). Решта 80% — установи банків інших регіонів. Такий порядок формування мережі установ банків не відповідає інтересам економічного розвитку регіонів (податки банки (юридичні особи) сплачують на території реєстрації).
Регіональні (в т.ч. муніципальні) банки та інші фінансові посередники покликані створити в регіоні сприятливе середовище для нагромадження фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, домашніх господарств та забезпечити функціонування ефективного механізму трансформації залучених коштів в інвестиції; забезпечувати централізоване обслуговування виконавчих органів місцевої влади, об'єктів міського господарства і організацій, що фінансуються із міського бюджету, а також акумулювати кошти для реалізації міських програм, проводити операції з муніципальними цінними паперами. Стратегія розвитку банківської системи регіонів повинна бути простою та переконливою і формуватись з { ініціативи держави. На сучасному етапі грошово-кредитна політика НБУ побудована на адміністративно-командних методах, практично ігноруються інтереси виробників, не враховуються складні механізми створення грошового капіталу на основі товарообміну.
Висновки зроблені в дисертації щодо територіальної організації ринку цінних паперів в Україні (на основі розрахованого інтегрального показника станом на 01.01.99) враховують наднизький рівень розвитку цього сегменту фінансового ринку взагалі (інтегральний показник — 0.13). Еталоном його розвитку можна вважати м. Київ (отримане значення-0.88). Дещо вищі показники від середнього значення по Україні мають такі регіони: Дніпропетровська область (0.14), Донецька (0.18), Запорізька (0.16), Харківська (0.20), м. Севастополь 0.14). Досить високим, в порівнянні з іншими областями, він є в Миколаївській області (0.11). Низький рівень розвитку ринку цінних паперів спостерігається в таких регіонах як Вінницька область (0.02), Житомирська (0.01), Закарпатська (0.02), Київська (0.01), Кіровоградська (0.03), Луганська (0.03), Хмельницька (0.02).
На сучасному етапі в Україні сформувався споживчо-роз-подільний ринок цінних паперів. Інвестиційні можливості РЦП були і залишаються обмеженими. Не спрацьовує загальноприйнята схема залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб: накопичення - інвестування в цінні папери виробничих, фінансових, муніципальних і державних органів. Це можливо лише при реальному відтворенні - коли ринок цінних паперів повноцінно виконує функцію перерозподілу капіталів та дає прибуток. Поки що, на практиці виходить, що тимчасово вільні кошти замикаються у фінансовому секторі, що зосереджений на відтворенні самого себе. Як видно з табл. 10.4, станом на 01.01.2000 загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих ДКЦПФР, становить 31.682 млрд. грн. У 1999 році спостерігалося зменшення обсягів випуску цінних паперів, що пов’язано із завершенням процесів масової приватизації та корпоратизації державних підприємств, а також низьким рівнем використання інструментів ринку цінних паперів при залученні інвестицій суб'єктами господарської діяльності.
Таблиця 10.4
Обсяг зареєстрованих цінних паперів станом на 01.01.2000
(млрд.грн.)
Купівля пакетів акцій на фондових біржах забезпечує інвесторам той або інший рівень впливу на діяльність ВАТ і контролю над ними. На корпоративні відносини і корпоративне управління в закритих акціонерних товариствах (ЗАТ) біржовий фондовий ринок не має впливу, тому що обіг їх акцій на фондових біржах заборонено чинним законодавством.
З табл. 10.5 видно, що станом на 01.01.2000 в Україні налічувалось 35.26 тисяч акціонерних товариств. Обсяги залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій ВАТ Залишаються вкрай низькими. Протягом 1999 року ВАТ було залучено капіталу на суму 1.474 млрд. грн. Зберігається тенденція випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській областях, а також у місті Києві. Якщо говорити про конкретних регіональних операторів ринку корпоративних цінних паперів, то їх дозволяють визначити різноманітні фондові індекси, коефіцієнти та рейтинги.
Так, на 01.01.99 до вибірки індексу КАС-20 входили: Металургійний комплекс: Харцизький трубний завод, ВАТ "Маркохім", Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Полтавський ГЗК, Орджонікідзівський ГЗК, Запоріжферросплав. Хімічна промисловість: ВАТ "Азот" (м. Черкаси), "Дніпроазот". Нафтогазовий комплекс: ВАТ "Ексімнафтопродукт", ВАТ "Укрнафта", НПЗ "Галичина", "Нафтохімік Прикарпаття". Промисловість будівельних матеріалів: "Миколаїв — цемент", "Балцемент". Машинобудівний комплекс: "АВТО-ЗАЗ" ВАТ "Запоріжгрансформатор". Інші підприємства (детальніше див. табл. А.4.1-4.3).
Таблиця 10.5
Кількість акціонерних товариств в Україні
Аналіз даних ДКЦПФР свідчить, що зростає частка інституційних учасників фондового ринку (комерційних банків, інвестиційних фондів та компаній, страхових компаній) у загальному випуску акцій. З табл. 10.6 видно, що у 1999 р. випуск акцій непромисловими підприємствами, порівняно з 1998 роком, зріс від 0.625 млрд. грн. до 1.029 млрд. грн., а їх частка від 5.28% до 13%.
Таблиця 10.6
Обсяги випуску акцій у 1996-1999 pp. (за суб"єктами ринку)
(млрд. грн.)
З табл. 10.7 видно, що в Україні мало використовується такий поширений на світових фінансових ринках інструмент як корпоративні облігації. Прийняття Закону України від 15.07.99 "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" усунуло дискримінаційне оподаткування коштів, залучених шляхом випуску облігацій. Цей закон повинен стимулювати випуск корпоративних облігацій та деяких інших видів цінних паперів в Україні.
Таблиця 10.7
Обсяги випуску корпоративних облігацій в Україні у 1996-1999 pp.
<table class="MsoNormalTable" border="0" cellpadding="0" style="border-collapse: collapse; margin-left: 2.0pt" id="table1" width="300">Вид суб' єкта підприємницької діяльностіОбсяг емісій облігацій, млн.грн.1996199719981999Комерційні банки0.6630.5000.0000.000Акціонерні товариства0,0000,0352,6910,000Державні підприємства1,946102,0003,500120,000Товариства з обмеженою відповідальністю10,23,9002,0008,000
Проведений аналіз структури активів та пасивів банківських систем регіонів України свідчить, що безпосередньо обсяги пасивів комерційних банків регіонів і, відповідно, їх активних операцій мізерні в порівнянні з потребами економіки. Сумарні пасиви українських банків у 1998 році склали 21 428 944 тис. грн., у 1999 р. - 21 978 694 тис. грн., з яких інвестиційний та кредитний портфель дорівнював у 1998 р. лише 11 088 362 тис.грн. та 11 519 159 тис. грн. у 1999 р. Найвища активність спостерігається у столичних комерційних банках (у 1998 р. на них припадає 71.08% усіх активних
і пасивних операцій, у 1999 р. - 69.29%), на Дніпропетровську область відповідно 10.58%/11.19%, Донецьку - 3.60%/4.18%, Запорізьку - 3.51°/о/3.47° о, Одеську - 1.41%/2.02%, Харківську - 5.73%/ 6.00% (в інших регіонах значення показника в межах 1%).
Структура балансу українських банків за 1998 рік свідчить, що кредитний портфель комерційних банків складає 43% сумарних активів банків, а інвестиційний відповідно - 9%. Пасивна частина балансу українських банків на 40% складається із заборгованості перед клієнтами (залучені депозити) і 14% — заборгованість перед іншими банками (кредити отримані), 23% становить власне капітал банківської системи. Найактивнішу депозитну діяльність ведуть банки Дніпропетровської області (44% пасивів - депозити клієнтів). Ці банки акумулювали 11.58% усіх депозитів банківської системи України. Найбільший кредитний портфель мають банківські системи Дніпропетровської (47% всіх активів), Житомирської (98%), Ів.-Франківської (48%), Тернопільської (77%), Харківської (63%), Хмельницької (76%), Черкаської (80%) областей. Проявом активності регіональних банків є нерівномірність розподілу результатів фінансової діяльності цих установ.
Брак досвіду управління ризиком та бажання збільшити доходи без здійснення основної операції - кредитування, привело більшість банків на ринок цінних паперів, але не корпоративних, а державних - ОВДП. Найбільш активними на ринку ОВДП є банки столиці (вони здійснюють 77.8% операцій на цьому ринку), Дніпропетровської області (11.4%), Донецької (5.4%), Запорізької (2.4%). Складність ситуації, в яку потрапили регіональні банки викликана неможливістю обміну ОВДЗ і КОВДЗ на реальні грошові ресурси. Сьогодні вторинний ринок оцінює КОВДЗ тільки в 20—30% номіналу. З огляду на це, дії громадян, які зберігають заощадження у формі готівки (на долю якої припадає 52% МЗ) або витрачають гроші і взагалі не роблять жодних заощаджень, цілком логічні і мотивовані.
Відсутність коштів на рахунках клієнтів та неповернення виданих кредитів, низькі показники ліквідності, вкрай низький рівень капіталізації, підірвали банківську систему. Згідно розрахунків, ефективність роботи банківської системи України складає лише 19.06%, а прибутковість статутного капіталу - 36% (по 130 найбільших банках). Найкращі показники мають Донецька область (прибутковість статутного капіталу - 83%), Запорізька (159%), Полтавська (76%), м. Київ (31%). В інших областях прибутковість статутного капіталу становить: АР Крим 7%, Івано-Франківській - 10%, Львівській - 12%, Рівненській 1%, Сумській - 4%, Чернігівській - 6%, м. Севастополі - 8% .
Проблеми регіональних банків зводяться до того, що у клієнтів відсутні кошти і велика частина їх неплатоспроможна. Негативного впливу на прибуток банків завдають бартерні відносини і відсутність грошового обороту на рахунках клієнтів. Найбільша кількість неповернень кредитів - це кредити, видані новим та малим підприємствам, товариствам з обмеженою відповідальністю. Більш надійні спільні підприємства, акціонерні та державні підприємства.
Спостерігається економічна й адміністративна залежність економіки регіонів від діяльності системних банків. Так, столичні банки активніше працюють у сфері мобілізації тимчасово вільних коштів населення регіонів. Немісцеві банківські установи є лише авторитетними представництвами в регіонах. Вони обслуговують не більш 1% фінансових потоків областей. Типовою є банківська, система Харківської області, де діє 130 банківських установ. З них лише 26 (20%) є установами комерційних банків регіону (юридичні особи). Решта 80% — установи банків інших регіонів. Такий порядок формування мережі установ банків не відповідає інтересам економічного розвитку регіонів (податки банки (юридичні особи) сплачують на території реєстрації).
Регіональні (в т.ч. муніципальні) банки та інші фінансові посередники покликані створити в регіоні сприятливе середовище для нагромадження фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, домашніх господарств та забезпечити функціонування ефективного механізму трансформації залучених коштів в інвестиції; забезпечувати централізоване обслуговування виконавчих органів місцевої влади, об'єктів міського господарства і організацій, що фінансуються із міського бюджету, а також акумулювати кошти для реалізації міських програм, проводити операції з муніципальними цінними паперами. Стратегія розвитку банківської системи регіонів повинна бути простою та переконливою і формуватись з { ініціативи держави. На сучасному етапі грошово-кредитна політика НБУ побудована на адміністративно-командних методах, практично ігноруються інтереси виробників, не враховуються складні механізми створення грошового капіталу на основі товарообміну.
На сучасному етапі в Україні сформувався споживчо-роз-подільний ринок цінних паперів. Інвестиційні можливості РЦП були і залишаються обмеженими. Не спрацьовує загальноприйнята схема залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб: накопичення - інвестування в цінні папери виробничих, фінансових, муніципальних і державних органів. Це можливо лише при реальному відтворенні - коли ринок цінних паперів повноцінно виконує функцію перерозподілу капіталів та дає прибуток. Поки що, на практиці виходить, що тимчасово вільні кошти замикаються у фінансовому секторі, що зосереджений на відтворенні самого себе. Як видно з табл. 10.4, станом на 01.01.2000 загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих ДКЦПФР, становить 31.682 млрд. грн. У 1999 році спостерігалося зменшення обсягів випуску цінних паперів, що пов’язано із завершенням процесів масової приватизації та корпоратизації державних підприємств, а також низьким рівнем використання інструментів ринку цінних паперів при залученні інвестицій суб'єктами господарської діяльності.
Таблиця 10.4
Обсяг зареєстрованих цінних паперів станом на 01.01.2000
(млрд.грн.)
| Вид цінних паперів | Обсяг емісій |
| Акції | 31,021 |
| Облігації підприємств | 0,270 |
| Обсяг місцевих позик | 0,182 |
| Інвестиційні сертифікати | 0,209 |
| Разом | 31,682 |
Купівля пакетів акцій на фондових біржах забезпечує інвесторам той або інший рівень впливу на діяльність ВАТ і контролю над ними. На корпоративні відносини і корпоративне управління в закритих акціонерних товариствах (ЗАТ) біржовий фондовий ринок не має впливу, тому що обіг їх акцій на фондових біржах заборонено чинним законодавством.
З табл. 10.5 видно, що станом на 01.01.2000 в Україні налічувалось 35.26 тисяч акціонерних товариств. Обсяги залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій ВАТ Залишаються вкрай низькими. Протягом 1999 року ВАТ було залучено капіталу на суму 1.474 млрд. грн. Зберігається тенденція випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській областях, а також у місті Києві. Якщо говорити про конкретних регіональних операторів ринку корпоративних цінних паперів, то їх дозволяють визначити різноманітні фондові індекси, коефіцієнти та рейтинги.
Так, на 01.01.99 до вибірки індексу КАС-20 входили: Металургійний комплекс: Харцизький трубний завод, ВАТ "Маркохім", Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Полтавський ГЗК, Орджонікідзівський ГЗК, Запоріжферросплав. Хімічна промисловість: ВАТ "Азот" (м. Черкаси), "Дніпроазот". Нафтогазовий комплекс: ВАТ "Ексімнафтопродукт", ВАТ "Укрнафта", НПЗ "Галичина", "Нафтохімік Прикарпаття". Промисловість будівельних матеріалів: "Миколаїв — цемент", "Балцемент". Машинобудівний комплекс: "АВТО-ЗАЗ" ВАТ "Запоріжгрансформатор". Інші підприємства (детальніше див. табл. А.4.1-4.3).
Таблиця 10.5
Кількість акціонерних товариств в Україні
| Тип акціонерного товариства | Кількість акціонерних товариств (тис.) | ||
| на 01.01.1998 | на 01.01.1999 | на 01.01.2000 | |
| Відкриті акціонерні товариства | 10.6 | 11.6 | 11.85 |
| Закриті акціонерні товариства | 22.9 | 23.98 | 23.41 |
| Разом: | 33.5 | 35.58 | 35.26 |
Аналіз даних ДКЦПФР свідчить, що зростає частка інституційних учасників фондового ринку (комерційних банків, інвестиційних фондів та компаній, страхових компаній) у загальному випуску акцій. З табл. 10.6 видно, що у 1999 р. випуск акцій непромисловими підприємствами, порівняно з 1998 роком, зріс від 0.625 млрд. грн. до 1.029 млрд. грн., а їх частка від 5.28% до 13%.
Таблиця 10.6
Обсяги випуску акцій у 1996-1999 pp. (за суб"єктами ринку)
| Суб'єкти ринку | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Комерційні банки (ЗАТ) | 0.006 | 0.170 | 0,231 | 0.215 |
| Комерційні банки (ВАТ) | 0,049 | 0,269 | 0.324 | 0,639 |
| Страхові компанії | 0,002 | 0,015 | 0.100 | 0.165 |
| Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди | 0,001 | 0,018 | -0,030 | 0,010 |
| Підприємства (ЗАТ) | 0,068 | 1,724 | 6,254 | 2.516 |
| Підприємства (ВАТ) | 1,696 | 7,247 | 4,960 | 4,374 |
| Разом: | 1,821 | 9,443 | 11,839 | 7,919 |
З табл. 10.7 видно, що в Україні мало використовується такий поширений на світових фінансових ринках інструмент як корпоративні облігації. Прийняття Закону України від 15.07.99 "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" усунуло дискримінаційне оподаткування коштів, залучених шляхом випуску облігацій. Цей закон повинен стимулювати випуск корпоративних облігацій та деяких інших видів цінних паперів в Україні.
Таблиця 10.7
Обсяги випуску корпоративних облігацій в Україні у 1996-1999 pp.
<table class="MsoNormalTable" border="0" cellpadding="0" style="border-collapse: collapse; margin-left: 2.0pt" id="table1" width="300">Вид суб' єкта підприємницької діяльностіОбсяг емісій облігацій, млн.грн.1996199719981999Комерційні банки0.6630.5000.0000.000Акціонерні товариства0,0000,0352,6910,000Державні підприємства1,946102,0003,500120,000Товариства з обмеженою відповідальністю10,23,9002,0008,000
