Романів Ревізія і контроль (2004)
Ревізія фінансової стабільності і платоспроможності та ліквідності підприємства
Завданнями ревізії фінансового стану підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки, є:
• оцінка платоспроможності підприємств за звітний період у динаміці;
• визначення суми оборотних коштів (оборотного капіталу), збільшення його (зменшення) і співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями;
• вивчення структури джерел коштів;
• розрахунок дебіторської заборгованості і запасів;
• оцінка прибутковості підприємств;
• обчислення рентабельності підприємств і факторів, що на неї впливають;
• визначення довгострокової платоспроможності.
Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів і зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль.
Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо.
Основними джерелами для проведення аналізу є звітні форми та розшифровки окремих рахунків.
Передусім необхідно звернути увагу на зміну валюти (підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випадках, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення валюти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. В даному випадку необхідно детально розглянути кожну причину звуження діяльності підприємства. Негативним явищем в балансі є зростання дебіторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.
Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (автономності) Кфн, який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:
Кф.н.=(р.380ф№1+р.430ф№1+р.630ф№1): р640ф№1
Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суми власних коштів. Тобто значення коефіцієнта фінансової незалежності не повинно бути менше ніж 0,5.
Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають озрахункам коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.
Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.
Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів відносять також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види платоспроможності:
1) грошову;
2) розрахункову;
3) фінансову.
Коефіцієнт грошової платоспроможності Кгп (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:
Кг.п.=(р220ф1+р230ф1+р240ф1): р.620ф.№+р.630 ф.№1
*По рядку 630 пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» включається сума, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.
Значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Крп (проміжний коефіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:
К.р.п=(р260ф1-р100ф1-р.110ф1-р.120ф1):р.620ф1
До чисельника та знаменника можуть бути включені відповідно витрати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу.
Даний показник повинен бути вище від попереднього.
Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (К ) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів.
Кр.п.=(р260ф1+р270ф1): (р480ф1+620ф1+р630ф1)
Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1.
Досить поширеним є середній коефіцієнт ліквідності (Клікв(Крит)) та коефіцієнт критичної ліквідності (Клікв(крит)). Перший з них не враховує рівнів ліквідності активів і тому буде не завжди правдивим, оскільки запаси і продукція на стадії незавершеного виробництва не скоро перетворюються на гроші. Тому реальнішим є коефіцієнт критичної ліквідності.
Клікв.(сер) = р260ф1 : р620ф1
Клікв(крит)=[р260ф1-(р100ф1+р110ф1+р120ф1)]: р620ф1
Теоретично оправдано, коли Клікв(крит) дорівнює 1, але в дійсності такого досягти важко. Тому цілком достатньо для Клікв(крит) значення 0,8-0,9.
Рекомендується розраховувати коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець звітного періоду та порівнювати їх між собою. Зменшення значення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.
Для детальнішого аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники оборотності запасів, дебіторської заборгованості, прибутковості тощо. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й інших форм звітності.
Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається відношенням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми негрошових оборотних активів:
Ко.з.=р035ф2: середній залишок не грошових оборотних активів
Середній залишок негрошових оборотних активів визначається як середньоарифметична величина залишків по рядках 100, 110, 120, 130, 140, 150 балансу підприємства (ф.№1) на початок і на кінець звітного періоду.
Даний показник не має оптимального значення і тому його слід порівнювати із середньогалузевим показником.
Для внутрішнього використання цей показник рекомендується визначати іншим шляхом: замість величини виручки від реалізації використати собівартість реалізованої продукції.
К о.з. = р040ф2: середній залишок не грошових оборотних активів
Таке значення непридатне для порівняння із середньогалузевим, але може подати інформацію про середню норму запасів у днях. Для цього необхідно кількість місяців у календарному році (звітному періоді) розділити на коефіцієнт оборотності запасів, визначений з використанням собівартості реалізованої продукції.
Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу (без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і на кінець звітного періоду.
Од.з.= р035ф2: [(р160ф1(поч.)+р160ф1(кін)):2]
Цей показник показує, скільки разів за звітний період обертаються кошти, вкладені у розрахунки і визначає ефективність кредитного контролю, оскільки, надаючи товар іншим суб'єктам з відстрочкою платежу, підприємство фактично їх кредитує. Тривалість оборотів дебіторської заборгованості (термін кредиту покупцям - Ткп) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме:
Тк.п.=[(р160ф1поч+р160ф1кін):2]:р035ф2 *
число календарних днів у звітному періоді = число днів.
В результаті визначається середній термін (в днях), через який надійде оплата за відвантажені товари.
Показники прибутковості (рентабельності) показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фірмою прибутку.
Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.
Відношення прибутку до власного капіталу характеризує прибутковість власного капіталу (рентабельність інвестицій):
Коефіцієнт прибутковості власного капталу =
р220ф2 : середній розмір власного капіталу
Середній розмір власного капіталу визначається як середньоарифметичне значення статутного капіталу (р.300 ф.№1), пайового капіталу (р.310 ф№1), додаткового вкладеного капіталу (р.320 ф.№1), іншого додаткового капіталу (р.ЗЗО ф.№1), резервного капіталу (р.340 ф.№1), нерозподіленого прибутку (р.350ф.№1), нарахованих учасниками дивідендів (р.590 ф.№1) на початок та кінець звітного періоду.
Вимірювачем ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношенням чистого прибутку і середньої суми активів:
Коефіцієнт прибутковості активів =
р200ф2: [(р280ф1поч+р280ф1кін):2]
Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.
Рентабельність продукції визначається відношенням величини прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції
Рентабельність продукції =р100ф2:р040ф2
Цей показник дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту.
Рентабельність реалізації визначається співвідношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації (без ПДВ і акцизів).
Можливий також розрахунок показників рентабельності окремих видів продукції, виробничих фондів тощо.
• оцінка платоспроможності підприємств за звітний період у динаміці;
• визначення суми оборотних коштів (оборотного капіталу), збільшення його (зменшення) і співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями;
• вивчення структури джерел коштів;
• розрахунок дебіторської заборгованості і запасів;
• оцінка прибутковості підприємств;
• обчислення рентабельності підприємств і факторів, що на неї впливають;
• визначення довгострокової платоспроможності.
Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів і зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль.
Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо.
Основними джерелами для проведення аналізу є звітні форми та розшифровки окремих рахунків.
Передусім необхідно звернути увагу на зміну валюти (підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випадках, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення валюти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. В даному випадку необхідно детально розглянути кожну причину звуження діяльності підприємства. Негативним явищем в балансі є зростання дебіторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.
Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (автономності) Кфн, який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:
Кф.н.=(р.380ф№1+р.430ф№1+р.630ф№1): р640ф№1
Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суми власних коштів. Тобто значення коефіцієнта фінансової незалежності не повинно бути менше ніж 0,5.
Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають озрахункам коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.
Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.
Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів відносять також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види платоспроможності:
1) грошову;
2) розрахункову;
3) фінансову.
Коефіцієнт грошової платоспроможності Кгп (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:
Кг.п.=(р220ф1+р230ф1+р240ф1): р.620ф.№+р.630 ф.№1
Значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Крп (проміжний коефіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:
К.р.п=(р260ф1-р100ф1-р.110ф1-р.120ф1):р.620ф1
До чисельника та знаменника можуть бути включені відповідно витрати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу.
Даний показник повинен бути вище від попереднього.
Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (К ) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів.
Кр.п.=(р260ф1+р270ф1): (р480ф1+620ф1+р630ф1)
Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1.
Досить поширеним є середній коефіцієнт ліквідності (Клікв(Крит)) та коефіцієнт критичної ліквідності (Клікв(крит)). Перший з них не враховує рівнів ліквідності активів і тому буде не завжди правдивим, оскільки запаси і продукція на стадії незавершеного виробництва не скоро перетворюються на гроші. Тому реальнішим є коефіцієнт критичної ліквідності.
Клікв.(сер) = р260ф1 : р620ф1
Клікв(крит)=[р260ф1-(р100ф1+р110ф1+р120ф1)]: р620ф1
Теоретично оправдано, коли Клікв(крит) дорівнює 1, але в дійсності такого досягти важко. Тому цілком достатньо для Клікв(крит) значення 0,8-0,9.
Рекомендується розраховувати коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець звітного періоду та порівнювати їх між собою. Зменшення значення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.
Для детальнішого аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники оборотності запасів, дебіторської заборгованості, прибутковості тощо. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й інших форм звітності.
Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається відношенням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми негрошових оборотних активів:
Ко.з.=р035ф2: середній залишок не грошових оборотних активів
Середній залишок негрошових оборотних активів визначається як середньоарифметична величина залишків по рядках 100, 110, 120, 130, 140, 150 балансу підприємства (ф.№1) на початок і на кінець звітного періоду.
Даний показник не має оптимального значення і тому його слід порівнювати із середньогалузевим показником.
Для внутрішнього використання цей показник рекомендується визначати іншим шляхом: замість величини виручки від реалізації використати собівартість реалізованої продукції.
К о.з. = р040ф2: середній залишок не грошових оборотних активів
Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу (без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і на кінець звітного періоду.
Од.з.= р035ф2: [(р160ф1(поч.)+р160ф1(кін)):2]
Цей показник показує, скільки разів за звітний період обертаються кошти, вкладені у розрахунки і визначає ефективність кредитного контролю, оскільки, надаючи товар іншим суб'єктам з відстрочкою платежу, підприємство фактично їх кредитує. Тривалість оборотів дебіторської заборгованості (термін кредиту покупцям - Ткп) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме:
Тк.п.=[(р160ф1поч+р160ф1кін):2]:р035ф2 *
число календарних днів у звітному періоді = число днів.
В результаті визначається середній термін (в днях), через який надійде оплата за відвантажені товари.
Показники прибутковості (рентабельності) показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фірмою прибутку.
Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.
Відношення прибутку до власного капіталу характеризує прибутковість власного капіталу (рентабельність інвестицій):
Коефіцієнт прибутковості власного капталу =
р220ф2 : середній розмір власного капіталу
Середній розмір власного капіталу визначається як середньоарифметичне значення статутного капіталу (р.300 ф.№1), пайового капіталу (р.310 ф№1), додаткового вкладеного капіталу (р.320 ф.№1), іншого додаткового капіталу (р.ЗЗО ф.№1), резервного капіталу (р.340 ф.№1), нерозподіленого прибутку (р.350ф.№1), нарахованих учасниками дивідендів (р.590 ф.№1) на початок та кінець звітного періоду.
Вимірювачем ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношенням чистого прибутку і середньої суми активів:
Коефіцієнт прибутковості активів =
р200ф2: [(р280ф1поч+р280ф1кін):2]
Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.
Рентабельність продукції визначається відношенням величини прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції
Рентабельність продукції =р100ф2:р040ф2
Цей показник дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту.
Рентабельність реалізації визначається співвідношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації (без ПДВ і акцизів).
Можливий також розрахунок показників рентабельності окремих видів продукції, виробничих фондів тощо.
