Мумінова-Савіна Судово-бухгалтерська експертиза (2004)
1.1. Поняття економічного контролю, його сутність, об
Перехід України до ринкових відносин, роздержавлен-ня економіки та різка зміна форм власності супроводжуються значним зростанням правопорушень у господарській діяльності. Для їх швидкого виявлення та розробки заходів з усунення при-чин їхніх проявів необхідно мати чітко налагоджену систему економічного контролю. Згідно з Декларацією Міжнародної ор-ганізації вищих контролюючих органів контроль за суспільними коштами є обов’язковим елементом управління, а таке управлін-ня пов’язане з відповідальністю перед суспільством.
Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується в основному соціального управ-ління, політичного керівництва, народної демократії, правової держави.
Контроль як функція управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування даного об’єкта для встанов-лення його відповідності чи відхилення від заданих параметрів.
Контроль об’єктивно необхідний у разі здійснення будь-якого з видів управління, що мають місце у правовій державі з ринко-вою економікою. Він спрямовує процес управління за встановле-ними моделями, керуючи поведінкою підконтрольного об’єкта.
Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійс-нює облік і перевірку того, наскільки точно і в повному обсязі об’єкт управління виконує його настанови. Основною метою контролю є блокування відхилень діяльності суб’єкта управління від заданої програми, а в разі виявлення аномалій — приведення ке-рованої системи у певний стан за допомогою всіх важелів, які можуть бути задіяні у відповідній системі управління.
В управлінні контроль є з’єднуючим елементом між управлін-ськими циклами. Процес управління складається з таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і пе-ревірки виконання; оцінки результатів. Контроль є необхідною самостійною функцією управління.
Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводжує процес розробки конкретної програми дій і найбільш повно виявляється на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює сприятливу перспективу для но-вого управлінського циклу. Під час контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефективність тих організаційних заходів, яких було вжито для його виконання; відповідність орга-нізації об’єкта цілям успішного виконання настанов управлінсь-кого рішення, а також доцільність розстановки кадрів, які вико-нують ці рішення.
Контроль є універсальним способом одержання інформації каналом зворотного зв’язку. Без механізму зворотного зв’язку між суб’єктом і об’єктом процес управління втрачає чіткість і ці-леспрямованість. Для успішного управління керівник повинен знати результати свого управлінського впливу на об’єкти управ-ління. Контроль надає можливість здобувати оперативну інфор-мацію, яка об’єктивно розкриває стан справ на підконтрольних об’єктах, визначає відповідність затвердженій програмі, виявляє недоліки в ухвалених рішеннях, організації виконання, способах і засобах їх реалізації.
Таким чином, контроль — це система спостереження і пе-ревірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, установ-лення результатів управлінського впливу на керований об’єкт за допомогою виявлення відповідностей або відхи-лень, здійснених у ході виконання цих рішень.
За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв’язку між об’єктом і системою управління, він на-дає інформацію про дійсний стан керованого об’єкта, фактичне виконання управлінського рішення.
Контроль є основою правової держави, отже, роль економіч-ного контролю в демократичному суспільстві в умовах ринкової економіки полягає в регулюванні процесу розширеного відтво-рення суспільно необхідного продукту відповідно до конститу-ційних норм.
У даних умовах, коли в країні триває трансформація економічної системи, важливого значення набуває контроль за процесами, які відбуваються в цій сфері.
Контроль є складовою частиною управління суспільним від-творенням. Будь-яке суспільство не може нормально функціону-вати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за фінансово-господарською діяльністю.
Контроль являє собою діяльність, спрямовану на запобігання недолікам у різних сферах життя країни та усунення їх в разі ви-явлення. Турбуючись про подальший економічний розвиток та для запобігання злочинам в усіх галузях економіки, держава по-дбала про створення служби, яка повинна перешкодити можли-вим зловживанням у цій сфері, сформувавши Державну контро-льно-ревізійну службу України (ДКРСУ).
Статус ДКРС України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Цей закон містить чотири розділи:
І. Загальні положення.
ІІ. Основні функції ДКРСУ.
ІІІ. Права, обов’язки і відповідальність ДКРСУ.
IV. Правовий захист службових осіб ДКРСУ.
Працівники ДКРСУ зобов’язані суворо дотримуватися Кон-ституції України, обстоювати права та інтереси громадян, під-приємств та організацій, що охороняються законом. За невико-нання або неналежне виконання службовими особами ДКРСУ своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної або кри-мінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
У випадках виявлення зловживань і порушень чинного зако-нодавства на контрольованих об’єктах службові особи зобов’язані передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а та-кож повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи, уповноважені керувати державним майном.
У разі вилучення документів у зв’язку з їх підробкою або ін-шими виявленими зловживаннями працівник ДКРС зобов’язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені до-кументи зберігаються у ревізора до закінчення ревізії або переві-рки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про їх виїмку.
Працівники ДКРСУ повинні забезпечувати дотримання коме-рційної та службової таємниць.
Скарги на дії службових осіб контрольно-ревізійних управлінь у районах, містах розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дії службових осіб Головного контро-льно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя розглядаються та вирішуються нача-льником Головного контрольно-ревізійного управління України.
Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не піз-ніше ніж через місяць з моменту їх надходження. У разі незгоди юридичних і фізичних осіб з рішеннями вони можуть бути оскаржені в суді або в господарському суді.
Головне завдання контролю — забезпечення законності ви-конання операцій, збереження коштів, майна та цінностей, а його мета — запобігання протиправним, незаконним та неправильно оформленим документами операціям, які надалі можуть призвес-ти або призводять до викривлення даних наступної підсумкової інформації, що впливає на фінансову та господарську діяльність підприємства. Викривлення підсумкової інформації негативно позначається на прийнятті управлінських рішень керівництвом підприємства.
Викриття причин виявлених порушень та правил у здійсненні операцій, веденні бухгалтерського обліку надає можливість за-безпечити дієвість заходів з боку керівництва та персоналу для усунення виявлених недоліків.
Контроль має загальноприйняті види: державний, незалежний (аудиторський), внутрішньовідомчий, внутрішньогосподарський — та форми: тематична перевірка, ревізія, аудит, судово-бухгалтерська експертиза, службове розслідування.
Основними принципами контролю є:
1. Повсюдність — контроль не є винятком для якогось регіо-ну, а здійснюється в усіх економічних регіонах, областях, містах та районах.
2. Загальність — перевіркою мають бути охоплені всі сторони роботи господарюючого суб’єкта.
3. Універсальність, яка виявляється:
як функція управління;
як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зло-вживанням;
як засіб забезпечення заощадливого та раціонального вико-ристання усіх ресурсів.
4. Масовість.
5. Раптовість — про початок перевірки не повинні знати пра-цівники організацій та установ, що перевіряються. Дотримання цього принципу забезпечує найбільшу об’єктивність в оцінці ви-робничої, господарсько-фінансової діяльності та обґрунтованості дій службових осіб.
6. Безперервність — перевірка не має сезонного характеру, а здійснюється постійно.
7. Системність — контроль здійснюється не стихійно, а в плановому організованому порядку, з дотриманням певної мето-дики перевірки, з використанням ефективних способів, методів та засобів обчислювальної техніки.
До організаційних принципів контролю належать:
недопустимість повного адміністративного підпорядкування функціональних контрольних служб і підрозділів лінійним керів-никам;
забезпечення спеціальними засобами контролю, які застосо-вуються одночасно з виконанням господарських операцій.
Важливим моментом під час реалізації результатів контролю є коректне застосування принципів конфіденційності та гласності.
Складовими елементами економічного контролю є контрольні перевірки, аудит, ревізії та судово-бухгалтерські експертизи, які досліджують один і той самий предмет — фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, користуючись за-гальними методичними прийомами та процедурами економічно-го контролю. Їхня функція — виявлення негативних явищ у практиці господарювання з метою їх ліквідації та недопущення в майбутньому. Крім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинну облікову документацію, регістри бухгал-терського обліку та звітність) та спираються на одні й ті самі за-конодавчі та нормативні акти з питань фінансово-господарської діяльності.
Разом із тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово-бухгалтерською експертизою є суттєві відмінності, які обумовлені їхньою юридичною природою та завданнями, що розв’язуються.
Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується в основному соціального управ-ління, політичного керівництва, народної демократії, правової держави.
Контроль як функція управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування даного об’єкта для встанов-лення його відповідності чи відхилення від заданих параметрів.
Контроль об’єктивно необхідний у разі здійснення будь-якого з видів управління, що мають місце у правовій державі з ринко-вою економікою. Він спрямовує процес управління за встановле-ними моделями, керуючи поведінкою підконтрольного об’єкта.
Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійс-нює облік і перевірку того, наскільки точно і в повному обсязі об’єкт управління виконує його настанови. Основною метою контролю є блокування відхилень діяльності суб’єкта управління від заданої програми, а в разі виявлення аномалій — приведення ке-рованої системи у певний стан за допомогою всіх важелів, які можуть бути задіяні у відповідній системі управління.
В управлінні контроль є з’єднуючим елементом між управлін-ськими циклами. Процес управління складається з таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і пе-ревірки виконання; оцінки результатів. Контроль є необхідною самостійною функцією управління.
Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводжує процес розробки конкретної програми дій і найбільш повно виявляється на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює сприятливу перспективу для но-вого управлінського циклу. Під час контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефективність тих організаційних заходів, яких було вжито для його виконання; відповідність орга-нізації об’єкта цілям успішного виконання настанов управлінсь-кого рішення, а також доцільність розстановки кадрів, які вико-нують ці рішення.
Контроль є універсальним способом одержання інформації каналом зворотного зв’язку. Без механізму зворотного зв’язку між суб’єктом і об’єктом процес управління втрачає чіткість і ці-леспрямованість. Для успішного управління керівник повинен знати результати свого управлінського впливу на об’єкти управ-ління. Контроль надає можливість здобувати оперативну інфор-мацію, яка об’єктивно розкриває стан справ на підконтрольних об’єктах, визначає відповідність затвердженій програмі, виявляє недоліки в ухвалених рішеннях, організації виконання, способах і засобах їх реалізації.
Таким чином, контроль — це система спостереження і пе-ревірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, установ-лення результатів управлінського впливу на керований об’єкт за допомогою виявлення відповідностей або відхи-лень, здійснених у ході виконання цих рішень.
Контроль є основою правової держави, отже, роль економіч-ного контролю в демократичному суспільстві в умовах ринкової економіки полягає в регулюванні процесу розширеного відтво-рення суспільно необхідного продукту відповідно до конститу-ційних норм.
У даних умовах, коли в країні триває трансформація економічної системи, важливого значення набуває контроль за процесами, які відбуваються в цій сфері.
Контроль є складовою частиною управління суспільним від-творенням. Будь-яке суспільство не може нормально функціону-вати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за фінансово-господарською діяльністю.
Контроль являє собою діяльність, спрямовану на запобігання недолікам у різних сферах життя країни та усунення їх в разі ви-явлення. Турбуючись про подальший економічний розвиток та для запобігання злочинам в усіх галузях економіки, держава по-дбала про створення служби, яка повинна перешкодити можли-вим зловживанням у цій сфері, сформувавши Державну контро-льно-ревізійну службу України (ДКРСУ).
Статус ДКРС України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Цей закон містить чотири розділи:
І. Загальні положення.
ІІ. Основні функції ДКРСУ.
ІІІ. Права, обов’язки і відповідальність ДКРСУ.
IV. Правовий захист службових осіб ДКРСУ.
Працівники ДКРСУ зобов’язані суворо дотримуватися Кон-ституції України, обстоювати права та інтереси громадян, під-приємств та організацій, що охороняються законом. За невико-нання або неналежне виконання службовими особами ДКРСУ своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної або кри-мінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
У випадках виявлення зловживань і порушень чинного зако-нодавства на контрольованих об’єктах службові особи зобов’язані передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а та-кож повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи, уповноважені керувати державним майном.
У разі вилучення документів у зв’язку з їх підробкою або ін-шими виявленими зловживаннями працівник ДКРС зобов’язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені до-кументи зберігаються у ревізора до закінчення ревізії або переві-рки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про їх виїмку.
Працівники ДКРСУ повинні забезпечувати дотримання коме-рційної та службової таємниць.
Скарги на дії службових осіб контрольно-ревізійних управлінь у районах, містах розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дії службових осіб Головного контро-льно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя розглядаються та вирішуються нача-льником Головного контрольно-ревізійного управління України.
Головне завдання контролю — забезпечення законності ви-конання операцій, збереження коштів, майна та цінностей, а його мета — запобігання протиправним, незаконним та неправильно оформленим документами операціям, які надалі можуть призвес-ти або призводять до викривлення даних наступної підсумкової інформації, що впливає на фінансову та господарську діяльність підприємства. Викривлення підсумкової інформації негативно позначається на прийнятті управлінських рішень керівництвом підприємства.
Викриття причин виявлених порушень та правил у здійсненні операцій, веденні бухгалтерського обліку надає можливість за-безпечити дієвість заходів з боку керівництва та персоналу для усунення виявлених недоліків.
Контроль має загальноприйняті види: державний, незалежний (аудиторський), внутрішньовідомчий, внутрішньогосподарський — та форми: тематична перевірка, ревізія, аудит, судово-бухгалтерська експертиза, службове розслідування.
Основними принципами контролю є:
1. Повсюдність — контроль не є винятком для якогось регіо-ну, а здійснюється в усіх економічних регіонах, областях, містах та районах.
2. Загальність — перевіркою мають бути охоплені всі сторони роботи господарюючого суб’єкта.
3. Універсальність, яка виявляється:
як функція управління;
як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зло-вживанням;
як засіб забезпечення заощадливого та раціонального вико-ристання усіх ресурсів.
4. Масовість.
5. Раптовість — про початок перевірки не повинні знати пра-цівники організацій та установ, що перевіряються. Дотримання цього принципу забезпечує найбільшу об’єктивність в оцінці ви-робничої, господарсько-фінансової діяльності та обґрунтованості дій службових осіб.
6. Безперервність — перевірка не має сезонного характеру, а здійснюється постійно.
7. Системність — контроль здійснюється не стихійно, а в плановому організованому порядку, з дотриманням певної мето-дики перевірки, з використанням ефективних способів, методів та засобів обчислювальної техніки.
До організаційних принципів контролю належать:
недопустимість повного адміністративного підпорядкування функціональних контрольних служб і підрозділів лінійним керів-никам;
забезпечення спеціальними засобами контролю, які застосо-вуються одночасно з виконанням господарських операцій.
Важливим моментом під час реалізації результатів контролю є коректне застосування принципів конфіденційності та гласності.
Складовими елементами економічного контролю є контрольні перевірки, аудит, ревізії та судово-бухгалтерські експертизи, які досліджують один і той самий предмет — фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, користуючись за-гальними методичними прийомами та процедурами економічно-го контролю. Їхня функція — виявлення негативних явищ у практиці господарювання з метою їх ліквідації та недопущення в майбутньому. Крім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинну облікову документацію, регістри бухгал-терського обліку та звітність) та спираються на одні й ті самі за-конодавчі та нормативні акти з питань фінансово-господарської діяльності.
