Мумінова-Савіна Судово-бухгалтерська експертиза (2004)

5.1. порядок визначення судово бухгалтерської експертизи.

Порядок призначення судової експертизи в експертних установах визначається Законом України «Про судову експертизу», Кримінальнопроцесуальним, Цивільнопроцесуальним та Господарськопроцесуальним кодексами України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та іншими нормативноправовими актами з питань судової експертизи.

Судовобухгалтерська діяльність здійснюється за принципами законності, незалежності, об’єктивності та повноти дослідження. Гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновків забезпечуються:

? процесуальним порядком призначення судового експерта;

? забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

? існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та попереднього слідства;

? створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

? кримінальною відповідальністю судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

? можливістю призначення повторної судової експертизи;

? присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.



Призначена судово бухгалтерська експертиза є важливою слідчою дією. Від чіткого та безпомилкового її проведення здебільшого залежать якість і строки розслідування кримінальної справи. Судово-бухгалтерська експертиза призначається, коли перед слідчим (судом) після проведення ним певних слідчих дій (судового розгляду) виникли конкретні запитання, вирішити які може лише спеціаліст, і в справі є достатня кількість слідчого та документального матеріалу, необхідного для дослідження експертом бухгалтером. Судово-бухгалтерську експертизу призначають як на стадії попереднього розслідування, так і за розгляду справ у суді. Питання про призначення судово-бухгалтерської експертизи вирішується у кожному окремому випадку залежно від обставин справи.

Як правило, судово бухгалтерська експертиза призначається, якщо:

• висновки ревізії суперечать матеріалам справи та для усунення суперечень потрібен висновок експерта бухгалтера;

• ревізором не прийняті до обліку надані матеріально відповідальними особами документи, акти про нестачу товарів — через їх неналежне оформлення, несвоєчасне надання;

• є обґрунтоване клопотання звинуваченого про призначення судово бухгалтерської експертизи;

• є суперечення у висновках первинної та повторної ревізій;

• методи, що застосовуються ревізором для визначення матеріальних збитків, викликають сумнів;

• така необхідність випливає з висновків експерта іншої спеціальності.

До експертної установи надсилаються постанова (ухвала) про призначення експертизи, а також об’єкти дослідження.

Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виключають можливість організації проведення експертизи (не надійшла постанова або ухвала про призначення експертизи, не надійшли об’єкти досліджень і т. ін.), керівник установи негайно повідомляє про це особу або орган, які призначили експертизу. Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають належних заходів для усунення цих перешкод, керівник установи після закінчення одного місяця з дня надсилання зазначеного повідомлення повертає їм матеріали.

Відповідно до процесуального законодавства експерт не може самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, але він має право знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи, та порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для розв’язання поставлених питань.

Якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом місяця не отримав відповіді, він має право письмово повідомити особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення.

Таким чином, призначена судово-бухгалтерська експертиза в правоохоронній діяльності є процесуальною дією, яка має забезпечити додержання прав звинувачуваного в установленні істини.