Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання
2.1. Міжнародні розрахунки і вдосконалення валютно-фінансових відносин
Міжнародні розрахунки - це система організації і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами, які знаходяться на території різних держав.
Експортери, імпортери, банки є суб'єктами міжнародних розрахунків, що взаємодіють між собою у процесі руху товаророзпорядчих документів. Посередниками в міжнародних розрахунках є банки, що організовують рух грошей учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Правова основа розрахункових відносин - міжнародні договори і норми внутрішнього національного законодавства. На правове регулювання міжнародних розрахунків впливають систематизовані уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної банківської практики. Сукупність внутрішніх правових норм, що регулюють валютні відносини, називають валютним законодавством.
Валюту України розуміють як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України. Іноземну валюту розуміють як власне іноземну валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті.
Валютні операції розуміють як дії, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, з вивезенням, переказом і пересилання на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Валютні операції можуть здійснювати банки з різною формою власності, а також будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають ліценції Національного банку України на здійснення валютних операцій і виконують валютний контроль за операціями клієнтів.
Потрібно визначити, що проблеми стабілізації валютного курсу української гривні, введення її внутрішньої конвертації є складними і багатоплановими, тому порядок організації торгівлі іноземною валютою й організація розрахунків в Україні ще лише увійшли в початкову фазу свого становлення.
Згідно з реформою зовнішньополітичної діяльності змінюється система розподілу централізованих валютних ресурсів. Їх переважно потрібно спрямовувати на задоволення загальнодержавних потреб, а також на виконання пріоритетних проектів на конкурентній основі.
Підприємства в основному мають використовувати валюту, зароблену самостійно, чи банківський кредит.
Для зміцнення фінансового стану держави застосовують також розподіл частини централізованих валютних ресурсів через валютні аукціони і біржі, де підприємства, організації і фірми можуть їх купити за валюту України.
Конвертованість валюти може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня конвертованість означає можливість вільного переказу валюти на рахунки іноземних нерезидентів і вільної конвертації засобів у даній валюті. Внутрішня конвертованість дає можливість громадянам і підприємствам даної країни здійснювати платежі за кордон і купувати іноземну валюту без обмежень. Сукупність внутрішньої і зовнішньої конвертованості - повна форма конвертованості валюти. Її функціонування дає змогу підтримувати однакові умови, що створюються на внутрішньому ринку, зі світовим ринком і забезпечувати аналітичне порівняння рівнів і структури, внутрішніх та світових цін, витрат виробництва. Повна конвертованість означає відсутність валютних обмежень, що дає змогу здійснювати вільний обмін національної валюти на будь-яку іноземну, вільно вивозити її за кордон у всіх видах операцій. Більше 150 членів Міжнародного валютного фонду і 60 держав офіційно підтримують вільну конвертованість своїх валют. ВКВ кількох країн широко використовують як створення валютних резервів. Резервною валютою зараз вважають долар США, англійський фунт стерлінгів, німецьку марку японську єну, швейцарський франк.
До частково конвертованих належать валюти країн, в яких зберігаються валютні обмеження переважно для резидентів (представників даної країни).
Неконвертованими (закритими) є валюти країн, в яких існують різні валютні обмеження як для громадян і підприємств цієї країни (резидентів), так і для закордонних громадян і підприємств (нерезидентів). Звичайно відсутнє вільне вивезення і ввезення валют, нема вільної купівлі-продажу валют. Замкненими є валюти багатьох країн, що розвиваються, країн Східної Європи, України. Резервні валюти часто використовують для обслуговування платежів України з різними країнами. При цьому ціни можуть виражатися в одних валютах, а платежі здійснюватися в інших.
У розрахунках між країнами можна використовувати клірингові валюти. Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, заснована на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. Розрізняють внутрішній міжбанківський і міжнародний кліринги. Звичайно клірингові валюти (розрахунковий долар, розрахункова гривня, індійська рупія) не обмінюють на відповідну національну валюту.
Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями різних країн, пропорція обміну однієї валюти на іншу. Національний банк України регулярно здійснює котировки іноземних валют, що дає можливість відобразити співвідношення між іноземними валютами і національною валютою України.
Експортери, імпортери, банки є суб'єктами міжнародних розрахунків, що взаємодіють між собою у процесі руху товаророзпорядчих документів. Посередниками в міжнародних розрахунках є банки, що організовують рух грошей учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Правова основа розрахункових відносин - міжнародні договори і норми внутрішнього національного законодавства. На правове регулювання міжнародних розрахунків впливають систематизовані уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної банківської практики. Сукупність внутрішніх правових норм, що регулюють валютні відносини, називають валютним законодавством.
Валюту України розуміють як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України. Іноземну валюту розуміють як власне іноземну валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті.
Валютні операції розуміють як дії, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, з вивезенням, переказом і пересилання на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Валютні операції можуть здійснювати банки з різною формою власності, а також будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають ліценції Національного банку України на здійснення валютних операцій і виконують валютний контроль за операціями клієнтів.
Потрібно визначити, що проблеми стабілізації валютного курсу української гривні, введення її внутрішньої конвертації є складними і багатоплановими, тому порядок організації торгівлі іноземною валютою й організація розрахунків в Україні ще лише увійшли в початкову фазу свого становлення.
Згідно з реформою зовнішньополітичної діяльності змінюється система розподілу централізованих валютних ресурсів. Їх переважно потрібно спрямовувати на задоволення загальнодержавних потреб, а також на виконання пріоритетних проектів на конкурентній основі.
Підприємства в основному мають використовувати валюту, зароблену самостійно, чи банківський кредит.
Конвертованість валюти може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня конвертованість означає можливість вільного переказу валюти на рахунки іноземних нерезидентів і вільної конвертації засобів у даній валюті. Внутрішня конвертованість дає можливість громадянам і підприємствам даної країни здійснювати платежі за кордон і купувати іноземну валюту без обмежень. Сукупність внутрішньої і зовнішньої конвертованості - повна форма конвертованості валюти. Її функціонування дає змогу підтримувати однакові умови, що створюються на внутрішньому ринку, зі світовим ринком і забезпечувати аналітичне порівняння рівнів і структури, внутрішніх та світових цін, витрат виробництва. Повна конвертованість означає відсутність валютних обмежень, що дає змогу здійснювати вільний обмін національної валюти на будь-яку іноземну, вільно вивозити її за кордон у всіх видах операцій. Більше 150 членів Міжнародного валютного фонду і 60 держав офіційно підтримують вільну конвертованість своїх валют. ВКВ кількох країн широко використовують як створення валютних резервів. Резервною валютою зараз вважають долар США, англійський фунт стерлінгів, німецьку марку японську єну, швейцарський франк.
До частково конвертованих належать валюти країн, в яких зберігаються валютні обмеження переважно для резидентів (представників даної країни).
Неконвертованими (закритими) є валюти країн, в яких існують різні валютні обмеження як для громадян і підприємств цієї країни (резидентів), так і для закордонних громадян і підприємств (нерезидентів). Звичайно відсутнє вільне вивезення і ввезення валют, нема вільної купівлі-продажу валют. Замкненими є валюти багатьох країн, що розвиваються, країн Східної Європи, України. Резервні валюти часто використовують для обслуговування платежів України з різними країнами. При цьому ціни можуть виражатися в одних валютах, а платежі здійснюватися в інших.
У розрахунках між країнами можна використовувати клірингові валюти. Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, заснована на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. Розрізняють внутрішній міжбанківський і міжнародний кліринги. Звичайно клірингові валюти (розрахунковий долар, розрахункова гривня, індійська рупія) не обмінюють на відповідну національну валюту.
Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями різних країн, пропорція обміну однієї валюти на іншу. Національний банк України регулярно здійснює котировки іноземних валют, що дає можливість відобразити співвідношення між іноземними валютами і національною валютою України.
