Коваленко Банківські операції (2006)
Умови кредитної угоди
Банківське кредитування здійснюється на основі таких принципів кредитування:
1) принцип строковості, який означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в чітко обумовлений кредитною угодою строк.
Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу обігового капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємства здійснюється за допомогою короткострокових кредитів.
Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення і відновлення основного капіталу, надаються на терміни, обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об'єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Інакше кажучи, формування основного капіталу підприємств здійснюється за допомогою середньо - та довгострокового кредитування.
Від дотримання принципу строковості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в прострочену;
2) цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною угодою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає банку приймати об'єктивніші рішення щодо можливості та доцільності надання кредитів, слугує певною гарантією забезпечення їх повернення.
Надання кредиту пов'язане з оцінкою кредитного ризику проекту, який кредитується. Параметри позички визначаються з урахуванням кредитного ризику, тому нецільове використання коштів може зашкодити інтересам кредитора і збільшує його кредитний ризик;
3) принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника.
Комерційні банки можуть видавати і бланкові кредити, однак їх кількість досить обмежена, оскільки вони пов'язані з великим ризиком для банку;
4) принцип повернення означає, що кредит обов'язково має бути повернений;
5) принцип платності свідчить, що повинна бути повернена не лише основна сума боргу, але й сплачені відсотки, які виступають платою за користування кредитом.
За рахунок доходів у вигляді відсоткової плати банки покривають свої витрати та отримують прибуток.
Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.
Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсотка за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.
На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:
1) опис суб'єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька — хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір;
2) опис умов кредитування — вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку;
3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом;
4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода);
5) обмежувальні умови:
а) захисні;
б) негативні.
Захисні статті - це список дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).
Негативні статті — це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);
6) права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у разі порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;
7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.
Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від подальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутства підприємства.
Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто відшкодовуватиме витрати на вирішення спорів;
8) строк набуття угодою чинності;
9) можливості зміни умов угоди;
10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.
Договір укладається на один рік або триваліший строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об'єктом кредитування є основні засоби, або коротший строк при тимчасовій потребі в коштах або наданні окремого кредиту.
1) принцип строковості, який означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в чітко обумовлений кредитною угодою строк.
Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу обігового капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємства здійснюється за допомогою короткострокових кредитів.
Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення і відновлення основного капіталу, надаються на терміни, обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об'єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Інакше кажучи, формування основного капіталу підприємств здійснюється за допомогою середньо - та довгострокового кредитування.
Від дотримання принципу строковості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в прострочену;
2) цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною угодою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає банку приймати об'єктивніші рішення щодо можливості та доцільності надання кредитів, слугує певною гарантією забезпечення їх повернення.
Надання кредиту пов'язане з оцінкою кредитного ризику проекту, який кредитується. Параметри позички визначаються з урахуванням кредитного ризику, тому нецільове використання коштів може зашкодити інтересам кредитора і збільшує його кредитний ризик;
3) принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника.
Комерційні банки можуть видавати і бланкові кредити, однак їх кількість досить обмежена, оскільки вони пов'язані з великим ризиком для банку;
5) принцип платності свідчить, що повинна бути повернена не лише основна сума боргу, але й сплачені відсотки, які виступають платою за користування кредитом.
За рахунок доходів у вигляді відсоткової плати банки покривають свої витрати та отримують прибуток.
Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.
Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсотка за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.
На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:
1) опис суб'єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька — хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір;
2) опис умов кредитування — вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку;
3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом;
4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода);
5) обмежувальні умови:
а) захисні;
б) негативні.
Захисні статті - це список дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).
Негативні статті — це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);
7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.
Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від подальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутства підприємства.
Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто відшкодовуватиме витрати на вирішення спорів;
8) строк набуття угодою чинності;
9) можливості зміни умов угоди;
10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.
Договір укладається на один рік або триваліший строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об'єктом кредитування є основні засоби, або коротший строк при тимчасовій потребі в коштах або наданні окремого кредиту.
