Коваленко Банківські операції (2006)
Аналіз кредитних операцій
У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів банку. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель.
Кредитні вкладення, або кредитний портфель, комерційного банку, — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.
Кредитний портфель банку містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.
Кредитний портфель банку не включає:
* відсотки нараховані, але не сплачені, непрофінансовані;
* зобов'язання видати кредит;
* кредитні лінії, які ще не використані;
* гарантії та акредитиви;
* оперативний лізинг.
Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань:
* визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;
* оцінка адекватності кредитного ризику сумі очікуваного
прибутку;
* визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;
* визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів.
Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:
— оцінюються масштаби кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
— аналізується рух кредитів;
— розраховується оборотність кредитів;
— визначається рівень диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;
— оцінюється повернення позик;
— проводиться кількісна оцінка структури кредитного портфеля залежно від різних класифікаційних ознак;
— виявляється якість кредитного портфеля з погляду ризику і рівня забезпеченості кредитів;
— аналізується дохідність та ефективність кредитних операцій.
Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень
Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку за формулою:
Чк.о.=
Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.
Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.
Наступним етапом аналізу кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту кредитних вкладень. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:
І зрост =
Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:
Іт.прир. =
Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.
Коефіцієнт надання розраховується за формулою:
Кнад=
За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.
Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал.
У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів (Кпог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:
Кпог=
Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий - про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.
Аналіз оборотності кредитів
Аналіз оборотності позик доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.
Ксп.д/кр=
Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.
Якщо є дані на дві дати, для розрахунку середніх залишків застосовується формула простої арифметичної:
де — середній залишок заборгованості за позиками;
Ппоч, Пкін„ — залишок заборгованості за позиками відповідно на початок та кінець періоду.
За наявності даних більше, ніж на дві дати, для розрахунку середньої величини застосовується середня хронологічна моментного ряду за формулою:
Де п – кількість дат, на які є заборгованість за позиками.
Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомогою таких показників:
1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредит, них коштів:
При цьому кредитний оборот являє собою суму погашених позик або дохід від реалізації кредитів.
Цей показник (N0) характеризує, скільки оборотів здійснюють кредити за аналізований період.
2. Тривалість одного обороту в днях:
де t — тривалість одного обороту в днях;
D — кількість днів в аналізованому періоді;
N— кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики);
П — середній залишок позики;
Ок — кредитний оборот (дохід від кредитної операції).
Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два показники перебувають у зворотній залежності — із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий прибуток.
На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення оборотності кредитів) впливають зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення сум погашення позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.
Додаткове звільнення кредитних ресурсів або, навпаки, додаткове їх залучення розраховується за формулою:
З=(t1-t0)OK/D
тобто різниця в тривалості одного обороту помножується на базисний одноденний оборот позик. При цьому оборот позик розраховується як дохід від кредитних операцій або як сума повернених позик разом з відсотками. У свою чергу, на розмір кредитного обороту впливають такі фактори, як розмір відсоткової ставки, обсяг кредитних вкладень, неповернення позик або несвоєчасне повернення позик тощо.
Погіршення повернення позик і зменшення обсягів виданих кредитів підвищує тривалість одного обороту.
Зменшення середньої відсоткової ставки за кредит впливає тривалість обороту у такий спосіб:
Зміна обсягів виданих кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фактор - середня відсоткова ставка за кредит — здебільшого залежить від зовнішніх причин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позикових капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внутрішні фактори (ризик позики, її забезпечення, розмір та термін погашення тощо) менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.
Аналіз погашення виданих позик
Однією з головних проблем кредитної діяльності комерційних банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.
У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів необхідно:
* визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;
* проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;
* проаналізувати структуру простроченої заборгованості розподілі клієнтів;
* проаналізувати давність її виникнення;
* визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;
* визначити суму і питому вагу прострочених кредитів, які були погашені у звітний період;
* проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення про, строченої заборгованості і процентів.
Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та за фактами списання безнадійних позик. Структура «кредитного портфеля» банку може вважатись задовільною тоді, коли питома вага кредитів без забезпечення сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 50 %. У разі вищої питомої ваги «проблемних» кредитів, кредитна діяльність банку оцінюється як «ризикована».
Збільшення частки пролонгованих позик у звітному періоді порівняно з питомою вагою прострочених позик може свідчити про приховування фактів неповернення позик пролонгацією. Тому необхідно докладніше проаналізувати пролонговану кредитну заборгованість.
Найбільшу увагу під час аналізу погашення позик слід приділити такій групі кредитів, як «прострочені». Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну її виникнення та питомої ваги кожної групи прострочених кредитів.
З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами погашення позик ведеться в розрізі окремих позичальників за їх кредитними угодами.
Далі в процесі аналізу необхідно також вивчити факти списання безнадійних позик за рахунок резерву на покриття втрат від кредитів, підставу для списання та визначити питому вагу списання кредитів у загальному обсязі прострочених позик, частку списаних кредитів у загальному обсязі позик та частку цих кредитів у сумі створеного резерву.
Частка списаних позик показує ефективність роботи банку з безнадійними кредитами і впливає на підвищення якості кредитного портфеля банку, звільняючи його від ризиків, зменшує частку прострочених позик, підвищує надійність повернення страхових кредитів.
Необхідно також проаналізувати залишки заборгованості за поточними позиками (за термінами погашення, що залишилися) та визначити частку позик зі строком погашення до одного місяця, від одного до шести місяців, від шести місяців до одного року, понад рік. Метою такого аналізу є визначення строків надання кредитів для коригування політики банку в цьому напрямку
Аналіз диверсифікації кредитних вкладень
З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий аналіз кредитного портфеля з погляду диверсифікації кредитних вкладень.
Диверсифікація позик як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.
Портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більшій кількості позичальників буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча ймовірності банкрутства одного чи кількох позичальників.
Аналіз портфельної диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі визначення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру.
Національний банк України пропонує розрахувати норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента за такою формулою:
Н7=
Значення цього показника не повинно перевищувати 25 %. Якщо сума на одного контрагента перевищує 10 % власних коштів банку, то такий кредит вважається «великим». Загальний залишок заборгованості за всіма великими кредитами, виданими банком з урахуванням позабалансових зобов'язань, не повинен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Це співвідношення контролюється за допомогою нормативу великих кредитних ризиків (Н8) за такою формулою:
Н8 =
Якщо сума всіх великих кредитів перевищує восьмикратний розмір власних коштів не більше ніж на 50 %, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16 %), а якщо більше ніж на 50 %, то вимоги потроюються (24 %).
Аналіз дає змогу зробити такі висновки про рівень диверсифікації кредитних вкладень. Поліпшення диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів за зниження їх питомої ваги в загальній сумі кредитних вкладень і зменшення їх середнього розміру великого кредиту. Зниження кількості великих кредитів за незмінної або зростаючої питомої ваги фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню роботу банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних коштів. З метою підвищення ліквідності слід дотримуватись відмінного від нормального рівня граничної суми великих кредитів. При цьому треба виходити з того, що заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50 % фактичних кредитних вкладень.
Сама по собі портфельна диверсифікація кредитів за окремими позичальниками не приведе до зниження ризику. Тут важливо суворо дотримуватись галузевої диверсифікації: не надавати кредит кільком підприємствам однієї галузі, оскільки погіршення становища в цілому по галузі посилює ймовірність банкрутства; не надавати кредит підприємствам різних галузей, але пов'язаних технологічним процесом (наприклад, виробництво цукрового буряка, заводи з перероблення цукрового буряка, кондитерська промисловість, реалізація продукції); піддавати детальному аналізу техніко-економічне обґрунтування на кредит (розрахунок окупності кредитних вкладень).
Також необхідно для зниження кредитного ризику враховувати вплив географічної диверсифікації, котра являє собою розподіл кредитів у різних географічних зонах. Контроль за дотриманням цих принципів зниження кредитного ризику здійснюється за допомогою подальшого аналізу структури кредитного портфеля.
Аналіз структури кредитного портфеля
Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов'язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.
Структурний аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля.
Особливу увагу, як ми вже визначили раніше, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику.
Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами.
Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці.
Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями і може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, у тому числі застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.
За строком використання позики поділяються на:
- строкові;
- безстрокові (до запитання).
Строкові — це позики надані на визначений у договорі строк. У свою чергу, вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів потрібно виділяти такі групи кредитів:
- до одного місяця;
- від одного до трьох місяців;
- від трьох до шести місяців;
- від шести місяців до одного року.
Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, на поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:
- кредити зі строком використання від одного до двох років;
- кредити зі строком використання понад два роки.
Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об'єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже них основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.
Слід зазначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові належать до групи довгострокових кредитів.
Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.
За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:
- стандартні;
- пролонговані; :
- прострочені;
- безнадійні.
Стандартні — це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачуються вчасно без прострочення платежу.
Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.
Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором минув, а позикові кошти не повернені позичальником.
Аналізуючи кредитний портфель у розрізі цих груп, необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик.
Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна розділити на такі групи:
- кредити юридичним особам державної форми власності;
- кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);
- кредити юридичним особам з недержавною формою власності, у тому числі:
— акціонерним товариствам; -,
— приватним підприємствам;
— кооперативним підприємствам;
— спільним підприємствам та ін.;
- кредити фізичним особам; ,
- міжбанківські кредити.
У процесі аналізу кредитного портфеля треба визначити питому вагу міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання цього коефіцієнта вважається позитивним явищем з погляду зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.
За наявністю та характером забезпечення виділяють:
• забезпечені (ломбардні) позики;
• незабезпечені (бланкові) позики.
Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.
Формами забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; передання вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.
Аналізуючи структуру кредитного портфеля, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.
Аналіз можна продовжувати в напрямку більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо) та за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, цілями кредитування тощо.
Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.
Аналіз якості кредитного портфеля з погляду ризику
В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.
До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:
* лімітування кредитів;
* диверсифікація кредитних вкладень;
* вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника;
* вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення за виданими кредитами;
* контроль та оперативність під час стягнення боргу;
* страхування кредитних операцій;
*видача кредитів на консорціумній основі;
* .використання плаваючої процентної ставки;
*І облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району, країни);
* використання теорії зважених ризиків.
Якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те щоб максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може призвести його до банкрутства.
Для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:
* коефіцієнт покриття класифікованих позик;
* питома вага зважених класифікованих позик;
* коефіцієнт проблемних позик;
* коефіцієнт збитковості позик.
Перелічені показники варто проаналізувати в динаміці, з'ясувати їх зміни, причини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погіршення фінансового стану та визначити способи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.
Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кп кл п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Пзвкл) до власного капіталу (ВК):
Кп кл п=
Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.
Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Чкп) розраховується як співвідношення зважених класифікованих позик (Пзв.кл) до загальної суми позик (П):
Чк.п =
Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.
Коефіцієнт несплачених позик (Кн п) розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми (Ппр) до загального обсягу позик (П):
Кнеспл =
Цей коефіцієнт показує ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та ту, яка не була погашена в строк. Високий відсоток свідчить про погіршення кревної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період означає можливі значні збитки в перспективі.
Коефіцієнт збитковості позик (К3б) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього залишку заборгованості за кредитами (П), або до загального обсягу позик:
Кзб =
Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики повернення допустимого рівня ризику.
Аналіз якості кредитного портфеля банку з погляду захищеності від можливих втрат
Аналіз кредитних операцій повинен проводитися і в напрямку оцінки рівня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності.
Для оцінки цього рівня використовують такі показники:
* коефіцієнт забезпеченості позики;
* коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;
* коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;
* коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;
* ступінь повноти формування резерву;
* коефіцієнт покриття позик власним капіталом.
Коефіцієнт забезпеченості позик (Кз.п) являє собою співвідношення забезпечення кредитів (застава, гарантії, страхування тощо) (Зк) і загальної суми кредитів (П):
Кз.п =
Цей показник характеризує рівень захищеності банку від втрат за позиками за рахунок зовнішніх факторів, таких як гарантії, застава майна, страхування, поручительство.
Коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів (Кз.зб) розраховується як відношення кредитного забезпечення (Зк.зб) збитковими позиками (Зк.зб) до списаних кредитів за аналізований період (Сп):
Кз.зб =
Цей коефіцієнт свідчить про рівень захищеності банку від збитків за позиками з урахуванням тенденції збитковості кредитного портфеля, яка склалася.
До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від можливих збитків належить створення резервів, яке дає змогу захистити банк від можливих збитків у разі неповернення кредитів. Рівень такої захищеності від втрат аналізується за допомогою коефіцієнтів:
* коефіцієнта захищеності позик сумою резерву;
* коефіцієнта покриття збитків за рахунок резерву.
Коефіцієнт захищеності позик сумою створеного резерву (Кзах) розраховується як відношення резервів на покриття збитків за позиками (Рзб) до загальної суми позик (П):
Кзах =
Коефіцієнт покриття збитків за позиками (Кп.зб) розраховується відношенням резервів на покриття збитків за позиками (Рзб) до збиткових позик (Пзб):
Кп.зб =
Ступінь повноти формування резерву (Кп) розраховується відношення фактично створеного резерву (Рф) до розрахункової суми резерву (Рр) виходячи з кредитного ризику:
Кп =
Коефіцієнт покриття позик власним капіталом (Кз.к) розраховується відношенням власних коштів банку (Вк) до загальної суми позик (П):
Кз.к =
Цей коефіцієнт показує, яка частина кредитного портфеля фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання даного коефіцієнта свідчить про посилення захищеності кредитів власним капіталом.
Аналіз ефективності кредитних операцій
Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, дохід від кредитної діяльності банку традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структурі доходів банку.
Аналіз ефективності кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:
*рентабельність кредитних операцій;
* дохідність кредитних операцій;
* прибутковість кредитних операцій;
*питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів.
Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів (Дкр) на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтам) (3):
Р =
Зростання цього показника свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади.
Дохідність кредитних операцій на 1 грн активу (Кдох.кр.а) розраховується як відношення доходу від наданих кредитів (Дкр) до середніх активів (А):
Кдох.кр.а. =
Дохідність кредитних операцій (Кдох.кр) розраховується відношенням доходів від кредитних операцій (Дкр) до середніх кредитних вкладень (Кс.вк)
Кдох.кр. =
За ідеального стану кредитного портфеля, коли всі кредити будуть повертатись повністю, а відсотки сплачуватись згідно з договором, цей коефіцієнт дорівнюватиме відсотковій ставці за кредитами.
Прибутковість кредитних операцій (Кприб.кр) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій (Пкр) на середні акти-ви (А):
Кприб.кр =
Ці коефіцієнти свідчать про те, скільки отримано доходу (прибутку) від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в активи. Зростання показника прибутковості швидшими темпами порівняно з показником дохідності свідчить про зростання ефективності кредитних вкладень.
Частка доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів (Чкр) розраховується діленням доходу від надання кредитів (Дкр) на загальну суму доходів банку (Дзаг):
Чкр =
Цей коефіцієнт показує питому вагу доходів, отриманих банком від надання кредитів порівняно з доходами від інших операцій. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.
Повна версія підручник на сайті Погляд
Кредитні вкладення, або кредитний портфель, комерційного банку, — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.
Кредитний портфель банку містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.
Кредитний портфель банку не включає:
* відсотки нараховані, але не сплачені, непрофінансовані;
* зобов'язання видати кредит;
* кредитні лінії, які ще не використані;
* гарантії та акредитиви;
* оперативний лізинг.
Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань:
* оцінка адекватності кредитного ризику сумі очікуваного
прибутку;
* визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;
* визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів.
Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:
— оцінюються масштаби кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
— аналізується рух кредитів;
— розраховується оборотність кредитів;
— визначається рівень диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;
— оцінюється повернення позик;
— проводиться кількісна оцінка структури кредитного портфеля залежно від різних класифікаційних ознак;
— виявляється якість кредитного портфеля з погляду ризику і рівня забезпеченості кредитів;
— аналізується дохідність та ефективність кредитних операцій.
Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень
Чк.о.=
Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.
Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.
Наступним етапом аналізу кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту кредитних вкладень. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:
І зрост =
Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:
Іт.прир. =
Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.
Коефіцієнт надання розраховується за формулою:
Кнад=
За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.
Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал.
У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів (Кпог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:
Кпог=
Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий - про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.
Аналіз оборотності кредитів
Аналіз оборотності позик доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.
Ксп.д/кр=
Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.
де — середній залишок заборгованості за позиками;
Ппоч, Пкін„ — залишок заборгованості за позиками відповідно на початок та кінець періоду.
За наявності даних більше, ніж на дві дати, для розрахунку середньої величини застосовується середня хронологічна моментного ряду за формулою:
Де п – кількість дат, на які є заборгованість за позиками.
Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомогою таких показників:
1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредит, них коштів:
При цьому кредитний оборот являє собою суму погашених позик або дохід від реалізації кредитів.
Цей показник (N0) характеризує, скільки оборотів здійснюють кредити за аналізований період.
2. Тривалість одного обороту в днях:
де t — тривалість одного обороту в днях;
D — кількість днів в аналізованому періоді;
N— кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики);
П — середній залишок позики;
Ок — кредитний оборот (дохід від кредитної операції).
Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два показники перебувають у зворотній залежності — із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий прибуток.
На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення оборотності кредитів) впливають зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення сум погашення позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.
Додаткове звільнення кредитних ресурсів або, навпаки, додаткове їх залучення розраховується за формулою:
З=(t1-t0)OK/D
тобто різниця в тривалості одного обороту помножується на базисний одноденний оборот позик. При цьому оборот позик розраховується як дохід від кредитних операцій або як сума повернених позик разом з відсотками. У свою чергу, на розмір кредитного обороту впливають такі фактори, як розмір відсоткової ставки, обсяг кредитних вкладень, неповернення позик або несвоєчасне повернення позик тощо.
Погіршення повернення позик і зменшення обсягів виданих кредитів підвищує тривалість одного обороту.
Зменшення середньої відсоткової ставки за кредит впливає тривалість обороту у такий спосіб:
Зміна обсягів виданих кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фактор - середня відсоткова ставка за кредит — здебільшого залежить від зовнішніх причин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позикових капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внутрішні фактори (ризик позики, її забезпечення, розмір та термін погашення тощо) менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.
Аналіз погашення виданих позик
Однією з головних проблем кредитної діяльності комерційних банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.
У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів необхідно:
* визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;
* проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;
* проаналізувати структуру простроченої заборгованості розподілі клієнтів;
* проаналізувати давність її виникнення;
* визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;
* визначити суму і питому вагу прострочених кредитів, які були погашені у звітний період;
* проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення про, строченої заборгованості і процентів.
Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та за фактами списання безнадійних позик. Структура «кредитного портфеля» банку може вважатись задовільною тоді, коли питома вага кредитів без забезпечення сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 50 %. У разі вищої питомої ваги «проблемних» кредитів, кредитна діяльність банку оцінюється як «ризикована».
Збільшення частки пролонгованих позик у звітному періоді порівняно з питомою вагою прострочених позик може свідчити про приховування фактів неповернення позик пролонгацією. Тому необхідно докладніше проаналізувати пролонговану кредитну заборгованість.
Найбільшу увагу під час аналізу погашення позик слід приділити такій групі кредитів, як «прострочені». Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну її виникнення та питомої ваги кожної групи прострочених кредитів.
З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами погашення позик ведеться в розрізі окремих позичальників за їх кредитними угодами.
Далі в процесі аналізу необхідно також вивчити факти списання безнадійних позик за рахунок резерву на покриття втрат від кредитів, підставу для списання та визначити питому вагу списання кредитів у загальному обсязі прострочених позик, частку списаних кредитів у загальному обсязі позик та частку цих кредитів у сумі створеного резерву.
Частка списаних позик показує ефективність роботи банку з безнадійними кредитами і впливає на підвищення якості кредитного портфеля банку, звільняючи його від ризиків, зменшує частку прострочених позик, підвищує надійність повернення страхових кредитів.
Необхідно також проаналізувати залишки заборгованості за поточними позиками (за термінами погашення, що залишилися) та визначити частку позик зі строком погашення до одного місяця, від одного до шести місяців, від шести місяців до одного року, понад рік. Метою такого аналізу є визначення строків надання кредитів для коригування політики банку в цьому напрямку
Аналіз диверсифікації кредитних вкладень
З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий аналіз кредитного портфеля з погляду диверсифікації кредитних вкладень.
Диверсифікація позик як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.
Портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більшій кількості позичальників буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча ймовірності банкрутства одного чи кількох позичальників.
Аналіз портфельної диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі визначення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру.
Національний банк України пропонує розрахувати норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента за такою формулою:
Н7=
Значення цього показника не повинно перевищувати 25 %. Якщо сума на одного контрагента перевищує 10 % власних коштів банку, то такий кредит вважається «великим». Загальний залишок заборгованості за всіма великими кредитами, виданими банком з урахуванням позабалансових зобов'язань, не повинен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Це співвідношення контролюється за допомогою нормативу великих кредитних ризиків (Н8) за такою формулою:
Н8 =
Якщо сума всіх великих кредитів перевищує восьмикратний розмір власних коштів не більше ніж на 50 %, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16 %), а якщо більше ніж на 50 %, то вимоги потроюються (24 %).
Аналіз дає змогу зробити такі висновки про рівень диверсифікації кредитних вкладень. Поліпшення диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів за зниження їх питомої ваги в загальній сумі кредитних вкладень і зменшення їх середнього розміру великого кредиту. Зниження кількості великих кредитів за незмінної або зростаючої питомої ваги фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню роботу банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних коштів. З метою підвищення ліквідності слід дотримуватись відмінного від нормального рівня граничної суми великих кредитів. При цьому треба виходити з того, що заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50 % фактичних кредитних вкладень.
Сама по собі портфельна диверсифікація кредитів за окремими позичальниками не приведе до зниження ризику. Тут важливо суворо дотримуватись галузевої диверсифікації: не надавати кредит кільком підприємствам однієї галузі, оскільки погіршення становища в цілому по галузі посилює ймовірність банкрутства; не надавати кредит підприємствам різних галузей, але пов'язаних технологічним процесом (наприклад, виробництво цукрового буряка, заводи з перероблення цукрового буряка, кондитерська промисловість, реалізація продукції); піддавати детальному аналізу техніко-економічне обґрунтування на кредит (розрахунок окупності кредитних вкладень).
Також необхідно для зниження кредитного ризику враховувати вплив географічної диверсифікації, котра являє собою розподіл кредитів у різних географічних зонах. Контроль за дотриманням цих принципів зниження кредитного ризику здійснюється за допомогою подальшого аналізу структури кредитного портфеля.
Аналіз структури кредитного портфеля
Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов'язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.
Структурний аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля.
Особливу увагу, як ми вже визначили раніше, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику.
Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами.
Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці.
Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями і може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, у тому числі застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.
За строком використання позики поділяються на:
- строкові;
- безстрокові (до запитання).
Строкові — це позики надані на визначений у договорі строк. У свою чергу, вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів потрібно виділяти такі групи кредитів:
- до одного місяця;
- від одного до трьох місяців;
- від трьох до шести місяців;
- від шести місяців до одного року.
Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, на поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:
- кредити зі строком використання від одного до двох років;
- кредити зі строком використання понад два роки.
Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об'єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже них основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.
Слід зазначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові належать до групи довгострокових кредитів.
Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.
За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:
- стандартні;
- пролонговані; :
- прострочені;
- безнадійні.
Стандартні — це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачуються вчасно без прострочення платежу.
Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.
Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором минув, а позикові кошти не повернені позичальником.
Аналізуючи кредитний портфель у розрізі цих груп, необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик.
Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна розділити на такі групи:
- кредити юридичним особам державної форми власності;
- кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);
- кредити юридичним особам з недержавною формою власності, у тому числі:
— акціонерним товариствам; -,
— приватним підприємствам;
— кооперативним підприємствам;
— спільним підприємствам та ін.;
- кредити фізичним особам; ,
- міжбанківські кредити.
У процесі аналізу кредитного портфеля треба визначити питому вагу міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання цього коефіцієнта вважається позитивним явищем з погляду зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.
За наявністю та характером забезпечення виділяють:
• забезпечені (ломбардні) позики;
• незабезпечені (бланкові) позики.
Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.
Формами забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; передання вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.
Аналізуючи структуру кредитного портфеля, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.
Аналіз можна продовжувати в напрямку більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо) та за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, цілями кредитування тощо.
Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.
Аналіз якості кредитного портфеля з погляду ризику
В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.
До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:
* лімітування кредитів;
* диверсифікація кредитних вкладень;
* вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника;
* вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення за виданими кредитами;
* контроль та оперативність під час стягнення боргу;
* страхування кредитних операцій;
*видача кредитів на консорціумній основі;
* .використання плаваючої процентної ставки;
*І облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району, країни);
* використання теорії зважених ризиків.
Якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те щоб максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може призвести його до банкрутства.
Для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:
* коефіцієнт покриття класифікованих позик;
* питома вага зважених класифікованих позик;
* коефіцієнт проблемних позик;
* коефіцієнт збитковості позик.
Перелічені показники варто проаналізувати в динаміці, з'ясувати їх зміни, причини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погіршення фінансового стану та визначити способи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.
Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кп кл п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Пзвкл) до власного капіталу (ВК):
Кп кл п=
Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.
Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Чкп) розраховується як співвідношення зважених класифікованих позик (Пзв.кл) до загальної суми позик (П):
Чк.п =
Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.
Коефіцієнт несплачених позик (Кн п) розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми (Ппр) до загального обсягу позик (П):
Кнеспл =
Цей коефіцієнт показує ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та ту, яка не була погашена в строк. Високий відсоток свідчить про погіршення кревної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період означає можливі значні збитки в перспективі.
Коефіцієнт збитковості позик (К3б) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього залишку заборгованості за кредитами (П), або до загального обсягу позик:
Кзб =
Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики повернення допустимого рівня ризику.
Аналіз якості кредитного портфеля банку з погляду захищеності від можливих втрат
Аналіз кредитних операцій повинен проводитися і в напрямку оцінки рівня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності.
Для оцінки цього рівня використовують такі показники:
* коефіцієнт забезпеченості позики;
* коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;
* коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;
* коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;
* ступінь повноти формування резерву;
* коефіцієнт покриття позик власним капіталом.
Коефіцієнт забезпеченості позик (Кз.п) являє собою співвідношення забезпечення кредитів (застава, гарантії, страхування тощо) (Зк) і загальної суми кредитів (П):
Кз.п =
Цей показник характеризує рівень захищеності банку від втрат за позиками за рахунок зовнішніх факторів, таких як гарантії, застава майна, страхування, поручительство.
Коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів (Кз.зб) розраховується як відношення кредитного забезпечення (Зк.зб) збитковими позиками (Зк.зб) до списаних кредитів за аналізований період (Сп):
Кз.зб =
Цей коефіцієнт свідчить про рівень захищеності банку від збитків за позиками з урахуванням тенденції збитковості кредитного портфеля, яка склалася.
До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від можливих збитків належить створення резервів, яке дає змогу захистити банк від можливих збитків у разі неповернення кредитів. Рівень такої захищеності від втрат аналізується за допомогою коефіцієнтів:
* коефіцієнта захищеності позик сумою резерву;
* коефіцієнта покриття збитків за рахунок резерву.
Коефіцієнт захищеності позик сумою створеного резерву (Кзах) розраховується як відношення резервів на покриття збитків за позиками (Рзб) до загальної суми позик (П):
Кзах =
Коефіцієнт покриття збитків за позиками (Кп.зб) розраховується відношенням резервів на покриття збитків за позиками (Рзб) до збиткових позик (Пзб):
Кп.зб =
Ступінь повноти формування резерву (Кп) розраховується відношення фактично створеного резерву (Рф) до розрахункової суми резерву (Рр) виходячи з кредитного ризику:
Кп =
Коефіцієнт покриття позик власним капіталом (Кз.к) розраховується відношенням власних коштів банку (Вк) до загальної суми позик (П):
Кз.к =
Цей коефіцієнт показує, яка частина кредитного портфеля фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання даного коефіцієнта свідчить про посилення захищеності кредитів власним капіталом.
Аналіз ефективності кредитних операцій
Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, дохід від кредитної діяльності банку традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структурі доходів банку.
Аналіз ефективності кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:
*рентабельність кредитних операцій;
* дохідність кредитних операцій;
* прибутковість кредитних операцій;
*питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів.
Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів (Дкр) на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтам) (3):
Р =
Зростання цього показника свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади.
Дохідність кредитних операцій на 1 грн активу (Кдох.кр.а) розраховується як відношення доходу від наданих кредитів (Дкр) до середніх активів (А):
Кдох.кр.а. =
Дохідність кредитних операцій (Кдох.кр) розраховується відношенням доходів від кредитних операцій (Дкр) до середніх кредитних вкладень (Кс.вк)
Кдох.кр. =
За ідеального стану кредитного портфеля, коли всі кредити будуть повертатись повністю, а відсотки сплачуватись згідно з договором, цей коефіцієнт дорівнюватиме відсотковій ставці за кредитами.
Прибутковість кредитних операцій (Кприб.кр) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій (Пкр) на середні акти-ви (А):
Кприб.кр =
Ці коефіцієнти свідчать про те, скільки отримано доходу (прибутку) від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в активи. Зростання показника прибутковості швидшими темпами порівняно з показником дохідності свідчить про зростання ефективності кредитних вкладень.
Частка доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів (Чкр) розраховується діленням доходу від надання кредитів (Дкр) на загальну суму доходів банку (Дзаг):
Чкр =
Цей коефіцієнт показує питому вагу доходів, отриманих банком від надання кредитів порівняно з доходами від інших операцій. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.
Повна версія підручник на сайті Погляд
