Всесвітня історія ХХ століття
24. Громадянська війна у Китаї. Проголошення КНР
Після розколу єдиного революційного фронту у 1927 р. в країні розпочалась громадянська війна. КПК, щоб вижити, стала на шлях збройної боротьби. Ця боротьба велась під гаслом встановлення радянської влади.
В ході боротьби між Гомінданом і КПК були сформовані провідні ідеї китайських комуністів: революція у Китаї буде переважно селянською і проходитиме у формі партизанської боротьби.
У період 1930-1934 pp. армія Чан Кайши здійснила п'ять походів проти радянських районів, утворених комуністами. Радником армії Гоміндану в здійсненні цих операцій виступав німецький генерал Сект.
В результаті цих походів армія Гоміндану розгромила основні сили Червоної армії і ліквідувала радянські райони. Таким чином, рух за встановлення радянської влади в Китаї потерпів поразку.
У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун. Під його керівництвом у 1934-1935 pp. партизанські армії перебазувалися у Північний Китай, щоб бути ближче до СРСР і фронту, який утворився після окупації Японією Маньчжурії. Тут, на стику трьох провінцій Шеньсі, Ганьсу і Нінся, був утворений Особливий прикордонний район, який став базою комуністичного руху.
Японська агресія примусила КПК і Гоміндан у квітні 1937 р. знову об'єднати сили. Під час переговорів між КПК і Гомінданом було досягнуто домовленість про припинення бойових дій. КПК зобов'язувалась перетворити Ради в органи демократичної влади, а Червону армію у військові з'єднання Народно-революційної аРмії, припинити конфіскацію земель у землевласників і передачу її селянам.
Основний тягар боротьби взяла на себе 3 млн. армія Чан Кайши. Його уряд став основним, хто отримував американську і Радянську допомогу. СРСР і США надали кредити, бойову техні-^У) радників. Радянських радників очолював генерал В.Чуйков.
Дії китайської армії не можна було назвати успішними. Весь
Східний Китай від Маньчжурії до в'єтнамського кордону бу$ окупований Японією. Чан Кайши при цьому в кожний зручний момент намагався нанести удар по своєму "союзнику" - комуніД тах, в яких він вбачав головних суперників у боротьбі за влад» Невдачі Гоміндану автоматично піднімали авторитет комуністі* які досить послідовно і успішно вели боротьбу з японцями. Кож трольовані ними райони Північного Китаю стали своєрідниіі полігоном для проведення перетворень, спрямованих на покраї щення життя селян. В той же час на території, контрольованії Гомінданом, селяни зазнавали всіляких утисків.
Під кінець війни КПК стала масовою селянською партією, які мала значні військові сили (8 армія НРА і 4 нова армія НРА).
Розгром Квантунської армії радянськими військами розширив територію, контрольовану КПК. КПК отримала трофейні японську зброю. Так було закладено основу для перемоги КПК § громадянській війні.
10 жовтня 1945 р. між КПК і Гомінданом було підписано Угоду про мир і національне відродження. Фактично ця угода стал* перемир'ям напередодні вирішальної фази боротьби за владу в країні.
Виведення радянських військ з Маньчжурії Чан Кайши вирішив використати для встановлення влади над всією країною. X міста, куди вступали війська Гоміндану, ліквідовувались органі влади, створені комуністами. Це викликало сутички з військами комуністів (Національно-визвольна армія Китаю), які перерослі у запеклі бої. У своїх діях Гоміндан спирався на підтримку СПІД комуністи на СРСР. Після року запеклих боїв НВАК зупиниш наступ військ Гоміндану і перейшла у контрнаступ (липені 1947 р.). У серпні 1948 - січні 1949 р. НВАК здобула перемогу! трьох великих битвах. У квітні 1949 р. НВАК форсувала річщ Янцзи. Армія Гоміндану була деморалізована і не змогла оргам зувати опору на півдні Китаю. Залишки армії і уряд Гоміндану Ж допомогою американців було евакуйовано на о.Тайвань. Частив» військ відійшла в Бірму і Тібет.
На території, що переходила під контроль КПК, проводилась аграрна реформа, що забезпечувала комуністів підтримкою св лян. У 1950 р. був прийнятий закон про аграрну реформу: ліквй довувалось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась % власність селян. Також проводилась націоналізація підприємств банків, залізниць, власність іноземного капіталу. Була встановлю* на монополія зовнішньої торгівлі і контроль над імпортом.
1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун на площі Тяньаньмень у Пеків* проголосив утворення Китайської Народної Республіки (КНРІ Китай встановив дипломатичні відносини з багатьма країнам!
світу. 14 лютого 1950 p. .був підписаний договір про дружбу, союз j взаємну допомогу з СРСР. Проте Захід, особливо США, аж до початку 70-х років не визнавав комуністичного уряду Китаю. Місце Китаю в ООН займав представник Гоміндану.
На початку 50-х років весь континентальний Китай опинився під контролем комуністів. До того ж за допомогою китайських військ було врятовано комуністичний режим Кім Ір Сема на Півночі Кореї.
Але уряд Гоміндану, що контролював О.Тайвань, не збирався здаватись. Він спочатку намагався підірвати владу комуністів і вичікував, але коли сподівання на падіння влади КПК виявились марними, повів політику, спрямовану на створення двох Китаїв. До теперішнього часу між двома Китаями зберігається напруга, яка переростає або в дипломатичні сутички, або в пряме протистояння.
В ході боротьби між Гомінданом і КПК були сформовані провідні ідеї китайських комуністів: революція у Китаї буде переважно селянською і проходитиме у формі партизанської боротьби.
У період 1930-1934 pp. армія Чан Кайши здійснила п'ять походів проти радянських районів, утворених комуністами. Радником армії Гоміндану в здійсненні цих операцій виступав німецький генерал Сект.
В результаті цих походів армія Гоміндану розгромила основні сили Червоної армії і ліквідувала радянські райони. Таким чином, рух за встановлення радянської влади в Китаї потерпів поразку.
У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун. Під його керівництвом у 1934-1935 pp. партизанські армії перебазувалися у Північний Китай, щоб бути ближче до СРСР і фронту, який утворився після окупації Японією Маньчжурії. Тут, на стику трьох провінцій Шеньсі, Ганьсу і Нінся, був утворений Особливий прикордонний район, який став базою комуністичного руху.
Японська агресія примусила КПК і Гоміндан у квітні 1937 р. знову об'єднати сили. Під час переговорів між КПК і Гомінданом було досягнуто домовленість про припинення бойових дій. КПК зобов'язувалась перетворити Ради в органи демократичної влади, а Червону армію у військові з'єднання Народно-революційної аРмії, припинити конфіскацію земель у землевласників і передачу її селянам.
Основний тягар боротьби взяла на себе 3 млн. армія Чан Кайши. Його уряд став основним, хто отримував американську і Радянську допомогу. СРСР і США надали кредити, бойову техні-^У) радників. Радянських радників очолював генерал В.Чуйков.
Дії китайської армії не можна було назвати успішними. Весь
Східний Китай від Маньчжурії до в'єтнамського кордону бу$ окупований Японією. Чан Кайши при цьому в кожний зручний момент намагався нанести удар по своєму "союзнику" - комуніД тах, в яких він вбачав головних суперників у боротьбі за влад» Невдачі Гоміндану автоматично піднімали авторитет комуністі* які досить послідовно і успішно вели боротьбу з японцями. Кож трольовані ними райони Північного Китаю стали своєрідниіі полігоном для проведення перетворень, спрямованих на покраї щення життя селян. В той же час на території, контрольованії Гомінданом, селяни зазнавали всіляких утисків.
Під кінець війни КПК стала масовою селянською партією, які мала значні військові сили (8 армія НРА і 4 нова армія НРА).
10 жовтня 1945 р. між КПК і Гомінданом було підписано Угоду про мир і національне відродження. Фактично ця угода стал* перемир'ям напередодні вирішальної фази боротьби за владу в країні.
Виведення радянських військ з Маньчжурії Чан Кайши вирішив використати для встановлення влади над всією країною. X міста, куди вступали війська Гоміндану, ліквідовувались органі влади, створені комуністами. Це викликало сутички з військами комуністів (Національно-визвольна армія Китаю), які перерослі у запеклі бої. У своїх діях Гоміндан спирався на підтримку СПІД комуністи на СРСР. Після року запеклих боїв НВАК зупиниш наступ військ Гоміндану і перейшла у контрнаступ (липені 1947 р.). У серпні 1948 - січні 1949 р. НВАК здобула перемогу! трьох великих битвах. У квітні 1949 р. НВАК форсувала річщ Янцзи. Армія Гоміндану була деморалізована і не змогла оргам зувати опору на півдні Китаю. Залишки армії і уряд Гоміндану Ж допомогою американців було евакуйовано на о.Тайвань. Частив» військ відійшла в Бірму і Тібет.
На території, що переходила під контроль КПК, проводилась аграрна реформа, що забезпечувала комуністів підтримкою св лян. У 1950 р. був прийнятий закон про аграрну реформу: ліквй довувалось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась % власність селян. Також проводилась націоналізація підприємств банків, залізниць, власність іноземного капіталу. Була встановлю* на монополія зовнішньої торгівлі і контроль над імпортом.
1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун на площі Тяньаньмень у Пеків* проголосив утворення Китайської Народної Республіки (КНРІ Китай встановив дипломатичні відносини з багатьма країнам!
світу. 14 лютого 1950 p. .був підписаний договір про дружбу, союз j взаємну допомогу з СРСР. Проте Захід, особливо США, аж до початку 70-х років не визнавав комуністичного уряду Китаю. Місце Китаю в ООН займав представник Гоміндану.
На початку 50-х років весь континентальний Китай опинився під контролем комуністів. До того ж за допомогою китайських військ було врятовано комуністичний режим Кім Ір Сема на Півночі Кореї.
Але уряд Гоміндану, що контролював О.Тайвань, не збирався здаватись. Він спочатку намагався підірвати владу комуністів і вичікував, але коли сподівання на падіння влади КПК виявились марними, повів політику, спрямовану на створення двох Китаїв. До теперішнього часу між двома Китаями зберігається напруга, яка переростає або в дипломатичні сутички, або в пряме протистояння.
