Біржове право
1. Торгово-біржова діяльність: поняття, цілі, ознаки.
У сучасній економіці особливе місце належить діяльності товарних бірж, що впливає на розвиток національного й регіонального товарно-фінансового обороту. При цьому конкурентна основа функціонування товарних бірж об'єктивно передбачає прояв певних закономірностей, пов'язаних як зі змістом цієї діяльності,, так і з формами її організації..
Поняття «торгово-біржова діяльність» уперше на законодавчому рівні закріплено в Господарському кодексі України (далі — ГК України), Введення цього поняття в українське законодавство стало певною новелою, тому що дотепер у різних нормативно-правових актах використовується термін «діяльність товарної біржі». Аналогічний підхід зберігається й у законодавстві країн СНД (Росія, Казахстан, Білорусія та їй.). Однак поняття «тортово-біржова діяльність» більш повно відображає суть діяльності товарної біржі як господарюючого суб'єкта. У той же час, з огляду на історичні традиції, різні точки зору сформовані в науковій літературі й законодавстві, дають можливість розглядати поняття «торгово-біржова діяльність» й «діяльність товарної біржі» як тотожні.
При цьому поняття товарної біржі дається в спеціальному нормативно-правовому акті — Законі України «Про товарну біржу» (далі — Закон). Відповідно до цього Закону товарна біржа — це організація, що поєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність і має на меті надання послуг з укладання біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування й спрощення товарообіг],' й пов'язаних з ними торгівельних операцій.
Метою здійснення торгово-біржової діяльності є організація й регулювання торгівлі, шляхом надання послуг суб'єктам господарювання в здійсненні ними торгівельних операцій, спеціально створеною господарською організацією — товарною біржею (ст. 278 ГК України).
Саме така постановка мети в зазначених нормативно-правових актах, є підставою для того, щоб розглядати торгово-біржову діяльність як певний вид господарської діяльності, призначений для досягнення конкретного соціально значимого результату в сфері матеріального виробництва.
Такий результат виражається в створенні товарною біржею певних умов для організованої торгівлі, які дозволяють задовольнити економічні інтереси суб'єктів господарювання, які беруть участь у біржовій торгівлі. Насамперед діяльність товарної біржі дає можливість отримувати високі прибутки учасникам біржової торгівлі при скороченні власних витрат під час купівлі або продажу продукції на біржових торгах. Торгово-біржова діяльність дозволяє домогтися зниження цінового ризику за рахунок страхування від несприятливих змін кон'юнктури ринку. Крім цього, результатом діяльності товарних бірж виступає й прискорення обороту капіталів на біржовому ринку, і проведення біржею офіційного котирування цін.
Розглядаючи цільову спрямованість торгово-біржової діяльності необхідно зазначити, що, відповідно до законодавства України, товарна біржа не займається комерційною діяльністю й не має на меті одержання прибутку. Це дозволяє віднести торгово-біржову діяльність до некомерційної господарської діяльності, регламентованою нормами розділу 5 ГК України. Відповідно ст. 52 ГК України визначає, що некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних й інших результатів без мети одержання прибутку.
Визначення торгово-біржової діяльності як некомерційної господарської діяльності, відповідає загальним тенденціям у світовій практиці біржової торгівлі, тому що більшість біржових організацій світу є некомерційними партнерами, що належать своїм членам (США, Великобританія, Японія й ін.). Однак у цей час у різних країнах світу історично створені у формі неприбуткових організацій товарні біржі поступово перетворюються в комерційні організації, використовуючи при цьому форму акціонерних товариств. Нові біржі споконвічно створюються у формі комерційних організацій.
Щодо даного факту, в науковій літературі висловлюються різні точки зору. Так, Н.Семилютіна відзначає, що зміни в підходах з регулювання діяльності товарних бірж у інших країнах дозволяють говорити про дві глобальні тенденції. Насамперед, мова йде про комерціалізацію діяльності організаторів торгівлі, тобто відходу біржових організацій від правової форми некомерційного партнерства до форми акціонерного товариства й до орієнтації на прибуток. Крім цього відзначається прагнення біржових структур розширити сферу своєї діяльності, прийняти на себе нові функції обслуговування організованих ринків, збільшуючи тим самим ступінь інтеграції біржової діяльності. У цьому випадку можна говорити про тенденції до універсалізації діяльності товарних бірж як організаторів торгівлі, тому що біржа, що забезпечує надання максимально широкого спектра послуг при торгівлі широким спектром фінансових інструментів, виявляється найбільш пристосована до ведення твердої конкурентної боротьби на ринку [1, с 10].
Причиною комерціалізації діяльності товарних бірж є:
— по-перше, підсилення конкуренції існуючих бірж із новими організаторами торгів, створеними у формі комерційно-орієнтованих ринкових структур;
— по-друге, зміна ролі посередників;
— по-третє, при сучасному рівні розвитку інформаційних комп'ютерних технологій, практично будь-яка особа має вільний й оперативний доступ до даних про торги й аналітичним матеріалам (у тому числі консультаційного характеру).
Із цих причин діяльність товарних бірж, як некомерційних організацій, перестає бути оптимальною з погляду потреб ринку. Відзначається також той факт, що сама структура товарної біржі, як некомерційної організації, керована системою комітетів її членів, не відповідає ні тенденції росту числа учасників торгів, ні логіці електронних торгівельних систем, ні зростаючій конкуренції між організаторами торгівлі. Крім цього обмеження числа посередників, що мають право на укладання угод, перестає відображати інтереси всіх безпосередніх учасників ринку, тому що члени біржі, виступаючи в ролі посередників, не зацікавлені в зниженні своїх доходів. Як видно, прояв тенденції в зміні цільової спрямованості торгово-біржової діяльності залежить від конкретного рівня розвитку ринкових відносин тієї або іншої країни й визначається реальними потребами біржового ринку.
У той же час досвід діяльності товарних бірж у різних країнах світу показує, що некомерційний характер торгово-біржової діяльності носить домінуючий й економічно обґрунтований характер. Тому відповідні положення національного законодавства відповідають реаліям вітчизняного біржового ринку й відображають еволюційний характер розвитку діяльності товарних бірж в Україні. Однак можна припустити, що розвиток інтеграційних процесів, зближення національного й міжнародного законодавства, посилення конкуренції серед організаторів торгівлі а також цілий ряд інших факторів можуть вплинути на зміну позиції законодавця щодо визначення торгово-біржової діяльності, як некомерційної господарської діяльності.
Відповідно до державного класифікатора України ГК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології й сертифікації від 22 жовтня 1996 р. № 441, діяльність товарної біржі належить до сфери матеріального виробництва. Основний вид діяльності біржі визначається як посередницькі послуги, які надаються при купівлі-продажу продукції сільського господарства, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання. Послуги, які надаються товарною біржею, відповідно до класифікатора, належать до фінансового посередництва або тісно з ним пов'язані, але самі по собі вони не є фінансовим посередництвом (КВЕД 67.11.0).
Такий підхід багато в чому випливає із загального поняття торгово-біржової діяльності, а також положень ст. 1 і ст.4 Закону, які визначають, що товарна біржа забезпечує надання членам і відвідувачам біржі організаційних й інших послуг.
З урахуванням цього ключове значення при визначенні змісту торгово-біржової діяльності має поняття «біржова послуга».
Загальне поняття «біржова послуга» утримується в Положенні про реєстрацію фондових бірж і торгово-інформаційних систем і регулюванні їхньої діяльності, затвердженому наказом Державної комісії з коштовних паперів і фондової біржі № 9 від 15 січня 1997 р. Цей нормативно-правовий акт визначає, що біржовою послугою вважається послуга, що надається клієнтам біржею або членами біржі, з метою задоволення їхніх потреб, пов'язаних з біржовою торгівлею (інформування, консультування, арбітражним й технічним обслуговуванням й т. п.).
Відповідно, член товарної біржі має право сам або через свого представника користуватися всіма послугами біржі. Порядок надання й розмір плати за користування послугами біржі визначаються в Правилах біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ним органом. З урахуванням цього необхідно звернути увагу на кілька моментів. Насамперед, дії товарної біржі з надання послуг можуть мати як фактичний, так й юридичний характер. Так, якщо послуги біржі зі збереження товарів на біржових складах є фактичними діями, то послуги з реєстрації біржових угод, це вже юридичні дії, з якими законодавство пов'язує виникнення конкретних прав й обов'язків учасників біржової торгівлі. При цьому послуги товарної біржі мають вартісний характер, тому що законодавство прямо передбачає право товарної біржі стягувати плату за надані послуги.
Зміст торгово-біржової діяльності може бути розкритий через характеристику відносин, що виникають у ході їх здійснення. У їхній основі лежить те, що товарна біржа, як суб'єкт господарювання, в процесі організації й регулювання ринку наділяється певними функціями управління й контролю. Згідно ГK України й Закону, товарна біржа встановлює власні правила біржової торгівлі, біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів, регулює біржові операції, застосовує санкції до учасників біржової торгівлі й т.д. У той же час товарна біржа надає учасникам біржової торгівлі послуги, виступаючи при цьому рівноправним учасником господарських відносин, що виникають у ході здійснення торгово-біржової діяльності. Тому між товарною біржею й учасниками біржової торгівлі виникають як вертикальні відносини, що створюють субординаційні господарські ланки, так і горизонтальні відносини [2, є. 70].
Сполучення горизонтальних і вертикальних зв'язків, що виникають у процесі здійснення торгово-біржової діяльності, досягається за рахунок єдності таких відносин і є ознакою торгово-біржової діяльності як виду господарської діяльності. З урахуванням цього її зміст може розкриватися на основі загальнотеоретичних положень господарського права. Так, розглядаючи господарську діяльність, як предмет господарського права, Г.Л. Знаменський підкреслює, що варто звернути увагу на одну з найважливіших характерних рис господарських відносин. Поділ її на деякі види (горизонтальні й вертикальні) — це значною мірою умовність. Мова повинна йти, насамперед, про єдність цих відносин, визначеній тим, що всі ці види мають один глибинний зв'язок — вони є організаційно-майновими [3, с 16]. Такий підхід указує на необхідність з'ясування змісту торгово-біржової діяльності на основі аналізу особливостей відносин, що виникають у ході и здійснення.
Ще на початку XX століття О. Штиллих писав, що біржа з погляду індивідуальної, приватногосподарської є ареною, ареною для великого капіталу, де причетні до біржі особи переслідують за мету наживу. Погляд політеконома, зрозуміло, ширше цих рамок. За цим прагненням окремих осіб до справ, придбанню й баришу, він уміє розглянути великі народногосподарські цілі й здійснювані тут необхідності. Біржа служить не тільки торгівлі, вона робить також важливі послуги народному й державному господарству. Ця роль найбільших бірж так глибоко відображається на всіх господарських відносинах і торкає настільки важливих інтересів народного виробництва й постачання, що не можна судити про неї винятково з погляду приватногосподарських інтересів біржовиків, що збираються в ній [4, с 15].
Приватні (горизонтальні) відносини, що складаються між товарною біржею й учасниками біржової торгівлі в процесі надання біржових послуг, містять у собі певний публічний (вертикальний) початок. У свою чергу публічні (вертикальні) відносини, що складаються в ході організації біржової торгівлі, включають приватний початок (приватний інтерес). Прояв даної особливості торгово-біржової діяльності в сучасних умовах господарювання став предметом дослідження в рамках загальних питань господарського права. Так, зокрема, В.К. Мамутов, розглядаючи сутність і зміст господарського права, звертає увагу, що безсумнівно, публічними інститутами є сучасні ринки — товарні й фондові біржі [3, с 23]. У сучасних умовах господарювання торгово-біржова діяльність ще більшою мірою, ніж у минулому, неминуче породжує відносини, які значно пов'язані із суспільним, публічним інтересом.
Торгово-біржова діяльність як різновид господарської діяльності володіє рядом ознак, а саме:
— здійснюється спеціально створеним суб'єктом господарювання — товарною біржею;
— носить некомерційний характер;
— має на меті організацію й регулювання біржової торгівлі;
— зміст торгово-біржової діяльності складають біржові послуги, які надаються суб'єктам господарювання при здійсненні ними торгівельних операцій;
Сукупність зазначених ознак дозволяє розглядати торгово-біржову діяльність як господарську діяльність, що здійснюється в сфері суспільного виробництва і є по своїй суті діяльністю організуючу біржову торгівлю, тобто носить організаційно-майновий характер.
Поняття «торгово-біржова діяльність» уперше на законодавчому рівні закріплено в Господарському кодексі України (далі — ГК України), Введення цього поняття в українське законодавство стало певною новелою, тому що дотепер у різних нормативно-правових актах використовується термін «діяльність товарної біржі». Аналогічний підхід зберігається й у законодавстві країн СНД (Росія, Казахстан, Білорусія та їй.). Однак поняття «тортово-біржова діяльність» більш повно відображає суть діяльності товарної біржі як господарюючого суб'єкта. У той же час, з огляду на історичні традиції, різні точки зору сформовані в науковій літературі й законодавстві, дають можливість розглядати поняття «торгово-біржова діяльність» й «діяльність товарної біржі» як тотожні.
При цьому поняття товарної біржі дається в спеціальному нормативно-правовому акті — Законі України «Про товарну біржу» (далі — Закон). Відповідно до цього Закону товарна біржа — це організація, що поєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність і має на меті надання послуг з укладання біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування й спрощення товарообіг],' й пов'язаних з ними торгівельних операцій.
Метою здійснення торгово-біржової діяльності є організація й регулювання торгівлі, шляхом надання послуг суб'єктам господарювання в здійсненні ними торгівельних операцій, спеціально створеною господарською організацією — товарною біржею (ст. 278 ГК України).
Саме така постановка мети в зазначених нормативно-правових актах, є підставою для того, щоб розглядати торгово-біржову діяльність як певний вид господарської діяльності, призначений для досягнення конкретного соціально значимого результату в сфері матеріального виробництва.
Такий результат виражається в створенні товарною біржею певних умов для організованої торгівлі, які дозволяють задовольнити економічні інтереси суб'єктів господарювання, які беруть участь у біржовій торгівлі. Насамперед діяльність товарної біржі дає можливість отримувати високі прибутки учасникам біржової торгівлі при скороченні власних витрат під час купівлі або продажу продукції на біржових торгах. Торгово-біржова діяльність дозволяє домогтися зниження цінового ризику за рахунок страхування від несприятливих змін кон'юнктури ринку. Крім цього, результатом діяльності товарних бірж виступає й прискорення обороту капіталів на біржовому ринку, і проведення біржею офіційного котирування цін.
Розглядаючи цільову спрямованість торгово-біржової діяльності необхідно зазначити, що, відповідно до законодавства України, товарна біржа не займається комерційною діяльністю й не має на меті одержання прибутку. Це дозволяє віднести торгово-біржову діяльність до некомерційної господарської діяльності, регламентованою нормами розділу 5 ГК України. Відповідно ст. 52 ГК України визначає, що некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних й інших результатів без мети одержання прибутку.
Визначення торгово-біржової діяльності як некомерційної господарської діяльності, відповідає загальним тенденціям у світовій практиці біржової торгівлі, тому що більшість біржових організацій світу є некомерційними партнерами, що належать своїм членам (США, Великобританія, Японія й ін.). Однак у цей час у різних країнах світу історично створені у формі неприбуткових організацій товарні біржі поступово перетворюються в комерційні організації, використовуючи при цьому форму акціонерних товариств. Нові біржі споконвічно створюються у формі комерційних організацій.
Щодо даного факту, в науковій літературі висловлюються різні точки зору. Так, Н.Семилютіна відзначає, що зміни в підходах з регулювання діяльності товарних бірж у інших країнах дозволяють говорити про дві глобальні тенденції. Насамперед, мова йде про комерціалізацію діяльності організаторів торгівлі, тобто відходу біржових організацій від правової форми некомерційного партнерства до форми акціонерного товариства й до орієнтації на прибуток. Крім цього відзначається прагнення біржових структур розширити сферу своєї діяльності, прийняти на себе нові функції обслуговування організованих ринків, збільшуючи тим самим ступінь інтеграції біржової діяльності. У цьому випадку можна говорити про тенденції до універсалізації діяльності товарних бірж як організаторів торгівлі, тому що біржа, що забезпечує надання максимально широкого спектра послуг при торгівлі широким спектром фінансових інструментів, виявляється найбільш пристосована до ведення твердої конкурентної боротьби на ринку [1, с 10].
Причиною комерціалізації діяльності товарних бірж є:
— по-друге, зміна ролі посередників;
— по-третє, при сучасному рівні розвитку інформаційних комп'ютерних технологій, практично будь-яка особа має вільний й оперативний доступ до даних про торги й аналітичним матеріалам (у тому числі консультаційного характеру).
Із цих причин діяльність товарних бірж, як некомерційних організацій, перестає бути оптимальною з погляду потреб ринку. Відзначається також той факт, що сама структура товарної біржі, як некомерційної організації, керована системою комітетів її членів, не відповідає ні тенденції росту числа учасників торгів, ні логіці електронних торгівельних систем, ні зростаючій конкуренції між організаторами торгівлі. Крім цього обмеження числа посередників, що мають право на укладання угод, перестає відображати інтереси всіх безпосередніх учасників ринку, тому що члени біржі, виступаючи в ролі посередників, не зацікавлені в зниженні своїх доходів. Як видно, прояв тенденції в зміні цільової спрямованості торгово-біржової діяльності залежить від конкретного рівня розвитку ринкових відносин тієї або іншої країни й визначається реальними потребами біржового ринку.
У той же час досвід діяльності товарних бірж у різних країнах світу показує, що некомерційний характер торгово-біржової діяльності носить домінуючий й економічно обґрунтований характер. Тому відповідні положення національного законодавства відповідають реаліям вітчизняного біржового ринку й відображають еволюційний характер розвитку діяльності товарних бірж в Україні. Однак можна припустити, що розвиток інтеграційних процесів, зближення національного й міжнародного законодавства, посилення конкуренції серед організаторів торгівлі а також цілий ряд інших факторів можуть вплинути на зміну позиції законодавця щодо визначення торгово-біржової діяльності, як некомерційної господарської діяльності.
Відповідно до державного класифікатора України ГК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології й сертифікації від 22 жовтня 1996 р. № 441, діяльність товарної біржі належить до сфери матеріального виробництва. Основний вид діяльності біржі визначається як посередницькі послуги, які надаються при купівлі-продажу продукції сільського господарства, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання. Послуги, які надаються товарною біржею, відповідно до класифікатора, належать до фінансового посередництва або тісно з ним пов'язані, але самі по собі вони не є фінансовим посередництвом (КВЕД 67.11.0).
Такий підхід багато в чому випливає із загального поняття торгово-біржової діяльності, а також положень ст. 1 і ст.4 Закону, які визначають, що товарна біржа забезпечує надання членам і відвідувачам біржі організаційних й інших послуг.
З урахуванням цього ключове значення при визначенні змісту торгово-біржової діяльності має поняття «біржова послуга».
Загальне поняття «біржова послуга» утримується в Положенні про реєстрацію фондових бірж і торгово-інформаційних систем і регулюванні їхньої діяльності, затвердженому наказом Державної комісії з коштовних паперів і фондової біржі № 9 від 15 січня 1997 р. Цей нормативно-правовий акт визначає, що біржовою послугою вважається послуга, що надається клієнтам біржею або членами біржі, з метою задоволення їхніх потреб, пов'язаних з біржовою торгівлею (інформування, консультування, арбітражним й технічним обслуговуванням й т. п.).
Відповідно, член товарної біржі має право сам або через свого представника користуватися всіма послугами біржі. Порядок надання й розмір плати за користування послугами біржі визначаються в Правилах біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ним органом. З урахуванням цього необхідно звернути увагу на кілька моментів. Насамперед, дії товарної біржі з надання послуг можуть мати як фактичний, так й юридичний характер. Так, якщо послуги біржі зі збереження товарів на біржових складах є фактичними діями, то послуги з реєстрації біржових угод, це вже юридичні дії, з якими законодавство пов'язує виникнення конкретних прав й обов'язків учасників біржової торгівлі. При цьому послуги товарної біржі мають вартісний характер, тому що законодавство прямо передбачає право товарної біржі стягувати плату за надані послуги.
Зміст торгово-біржової діяльності може бути розкритий через характеристику відносин, що виникають у ході їх здійснення. У їхній основі лежить те, що товарна біржа, як суб'єкт господарювання, в процесі організації й регулювання ринку наділяється певними функціями управління й контролю. Згідно ГK України й Закону, товарна біржа встановлює власні правила біржової торгівлі, біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів, регулює біржові операції, застосовує санкції до учасників біржової торгівлі й т.д. У той же час товарна біржа надає учасникам біржової торгівлі послуги, виступаючи при цьому рівноправним учасником господарських відносин, що виникають у ході здійснення торгово-біржової діяльності. Тому між товарною біржею й учасниками біржової торгівлі виникають як вертикальні відносини, що створюють субординаційні господарські ланки, так і горизонтальні відносини [2, є. 70].
Сполучення горизонтальних і вертикальних зв'язків, що виникають у процесі здійснення торгово-біржової діяльності, досягається за рахунок єдності таких відносин і є ознакою торгово-біржової діяльності як виду господарської діяльності. З урахуванням цього її зміст може розкриватися на основі загальнотеоретичних положень господарського права. Так, розглядаючи господарську діяльність, як предмет господарського права, Г.Л. Знаменський підкреслює, що варто звернути увагу на одну з найважливіших характерних рис господарських відносин. Поділ її на деякі види (горизонтальні й вертикальні) — це значною мірою умовність. Мова повинна йти, насамперед, про єдність цих відносин, визначеній тим, що всі ці види мають один глибинний зв'язок — вони є організаційно-майновими [3, с 16]. Такий підхід указує на необхідність з'ясування змісту торгово-біржової діяльності на основі аналізу особливостей відносин, що виникають у ході и здійснення.
Ще на початку XX століття О. Штиллих писав, що біржа з погляду індивідуальної, приватногосподарської є ареною, ареною для великого капіталу, де причетні до біржі особи переслідують за мету наживу. Погляд політеконома, зрозуміло, ширше цих рамок. За цим прагненням окремих осіб до справ, придбанню й баришу, він уміє розглянути великі народногосподарські цілі й здійснювані тут необхідності. Біржа служить не тільки торгівлі, вона робить також важливі послуги народному й державному господарству. Ця роль найбільших бірж так глибоко відображається на всіх господарських відносинах і торкає настільки важливих інтересів народного виробництва й постачання, що не можна судити про неї винятково з погляду приватногосподарських інтересів біржовиків, що збираються в ній [4, с 15].
Приватні (горизонтальні) відносини, що складаються між товарною біржею й учасниками біржової торгівлі в процесі надання біржових послуг, містять у собі певний публічний (вертикальний) початок. У свою чергу публічні (вертикальні) відносини, що складаються в ході організації біржової торгівлі, включають приватний початок (приватний інтерес). Прояв даної особливості торгово-біржової діяльності в сучасних умовах господарювання став предметом дослідження в рамках загальних питань господарського права. Так, зокрема, В.К. Мамутов, розглядаючи сутність і зміст господарського права, звертає увагу, що безсумнівно, публічними інститутами є сучасні ринки — товарні й фондові біржі [3, с 23]. У сучасних умовах господарювання торгово-біржова діяльність ще більшою мірою, ніж у минулому, неминуче породжує відносини, які значно пов'язані із суспільним, публічним інтересом.
Торгово-біржова діяльність як різновид господарської діяльності володіє рядом ознак, а саме:
— носить некомерційний характер;
— має на меті організацію й регулювання біржової торгівлі;
— зміст торгово-біржової діяльності складають біржові послуги, які надаються суб'єктам господарювання при здійсненні ними торгівельних операцій;
Сукупність зазначених ознак дозволяє розглядати торгово-біржову діяльність як господарську діяльність, що здійснюється в сфері суспільного виробництва і є по своїй суті діяльністю організуючу біржову торгівлю, тобто носить організаційно-майновий характер.
