Cоціальна психологія особистості і спілкування
3.5.5. Наслідування певному взірцеві.
Наслідування належить до одного з наймасовіших проявів людини у спілкуванні. Під ним у соціальній психології розуміють повторення й відтворення однією людиною дій, учинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини й навіть копіювання певних рис її характеру і стилю життя. Наслідування передбачає певну емоційну й раціональну спрямованість. Воно буває як свідомим, так і несвідомим. Людина свідомо наслідує навички майстерності, ефективні способи спілкування й діяльності, раціональні прийоми виконання трудових дій і операцій — усе те, шо здається їй правильним і корисним. Ідеться про цілеспрямований вияв активності індивіда у процесі наслідування, який є наслідком власної ініціативи, власного бажання. Звичайно, наслідування набуває характеру несвідомого за умови, коли людина проявляє активність як результат впливу інших людей, які розраховують на таку реакцію індивіда і стимулюють його активну поведінку різними засобами.
Наслідування є одним з важливих механізмів соціалізації особистості, одним із способів навчання і виховання. У процесі розвитку дитини наслідування набуває особливого значення. Саме тому в дитячій, віковій і педагогічній психології здійснюється більшість науково-прикладних досліджень з цієї проблематики. Якщо на різних етапах розвитку дитини наслідування виступає основною формою засвоєння дійсності (ідеться як про сліпе копіювання, так і про вмотивоване наслідування), то в дорослої людини наслідування є побічним способом освоєння навколишнього світу. Психологічні механізми наслідування в дорослих набагато складніші, ніж у дитячому та підлітковому віці, через те, що в цей час вони наштовхуються на критичність особистості. Наслідування в дорослому віці стає елементом навчання- в певних видах професійної діяльності, таких як спорт, мистецтво і т. д. Звісно, у будь-якій віковій категорії проблема наслідування як впливу не може розглядатися як односпря-мований рух інформації, зразків поведінки від індуктора до реципієнта. Завжди відбувається, хоч мінімальний, але зворотний процес — від реципієнта до індуктора. Зрозуміло, шо неможливо зводити наслідування лише до одностороннього акту автоматичного й несвідомого повторення заданого зовнішнього взірця поведінки, дії, жесту і т. п. Варто розглядати це складне соціально-психологічне явище в єдності феноменів, якими є сліпе копіювання, абсолютне повторення і творче відтворення того чи іншого прикладу.
Наслідування є одним з важливих механізмів соціалізації особистості, одним із способів навчання і виховання. У процесі розвитку дитини наслідування набуває особливого значення. Саме тому в дитячій, віковій і педагогічній психології здійснюється більшість науково-прикладних досліджень з цієї проблематики. Якщо на різних етапах розвитку дитини наслідування виступає основною формою засвоєння дійсності (ідеться як про сліпе копіювання, так і про вмотивоване наслідування), то в дорослої людини наслідування є побічним способом освоєння навколишнього світу. Психологічні механізми наслідування в дорослих набагато складніші, ніж у дитячому та підлітковому віці, через те, що в цей час вони наштовхуються на критичність особистості. Наслідування в дорослому віці стає елементом навчання- в певних видах професійної діяльності, таких як спорт, мистецтво і т. д. Звісно, у будь-якій віковій категорії проблема наслідування як впливу не може розглядатися як односпря-мований рух інформації, зразків поведінки від індуктора до реципієнта. Завжди відбувається, хоч мінімальний, але зворотний процес — від реципієнта до індуктора. Зрозуміло, шо неможливо зводити наслідування лише до одностороннього акту автоматичного й несвідомого повторення заданого зовнішнього взірця поведінки, дії, жесту і т. п. Варто розглядати це складне соціально-психологічне явище в єдності феноменів, якими є сліпе копіювання, абсолютне повторення і творче відтворення того чи іншого прикладу.
