Ортинський Основи права (2005)

Державна влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Залежно від власного правового статусу кожен із державних органів здійснює притаманні йому завдання і функції держави. Так. єдиний орган законодавчої влади в Україні - парламент (Верховна Рада України). Гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина є глава Української держави - Президент. Кабінет Міністрів реалізує виконавчу владу.

Правосуддя в Україні чинять тільки суди. Вони здійснюють державну владу в трьох формах: законодавчій, виконавчій і судовій. За їх допомогою визначаються конкретні права та обов'язки державних органів, у межах яких вони можуть реалізовувати надані повноваження, приймати відповідні акти, обов'язкові до виконання підпорядкованими органами, службовими особами і громадянами, а також здійснювати контроль за їх виконанням.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України.

Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 77).

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлено Законом України від 25 березня 2004 року "Про вибори народних депутатів України".

Верховна Рада здійснює ряд функцій держави: об'єднаних, зумовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної) та інших, зокрема "технологічних", владних функцій (законодавчої, установчої тощо). Головні функції Верховної Ради законодавча; установча (державотворча, організаційна): функція парламентського контролю.

До важливої функції Верховної Ради належить установча (державотворча, організаційна), що передбачає:

участь у формуванні органів виконавчої влади (п. 12

ст. 85);

формування органів судової влади (п. 26, 27 ст. 85);

створення парламентських структур (ст. 89. п. 35 ст.85);

участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій (п. 15, 16, 17, 18, 19, 20, 25 ст. 85);

розв'язання питань територіального устрою України і забезпечення органів місцевого самоврядування (п. 29, 30 ст. 85). Багатогранна за змістом і формами бюджетно-фінансова діяльність Верховної Ради. Вона вважається однією з основних функцій і водночас їх складовою. Оскільки державний бюджет, бюджетна система і грошова одиниця України становлять органічні атрибути держави, то діяльність пов'язана з їх встановленням (введенням, затвердженням), об'єктивно є складовою частиною державотворення, тобто установчої функції Верховної Ради.

Чільне місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших країн, посідає парламентський контроль.

Основні напрямки контрольної діяльності Верховної Ради:

контроль за діяльністю Кабінету Міністрів (п. 13 ст. 85);

парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина та їх захист (п. 17 ст. 85);

бюджетно-фінансовий контроль (п. 14 ст. 85); прийняття рішення Верховною Радою про направлення запиту до Президента України (п. 34 ст. 85); парламентський контроль за діяльністю органі в прокуратури;

здійснення парламентського контролю з організаційних питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні й тимчасові слідчі комісії. Водночас із законодавчою, установчою та контрольною функціями Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює низку інших функцій.

Головний вид парламентських процедур - законодавча процедура (законодавчий процес), що становить передбачений Конституцією і законами України порядок здійснення законодавчої функції та реалізації законодавчих повноважень. Законодавча процедура складна і багатогранна.

Законодавча процедура складається з низки процедур (стадій): вияв законодавчої ініціативи; обговорення законопроекту; прийняття закону; його підписання й оприлюднення (опублікування).

Кожна з таких основних стадій у свою чергу поділяється на окремі етапи, стадії. З-поміж них розрізняють, зокрема, стосовно першої стадії: розробку проектів законів: внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законопроектів і прийняття законів) - розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія законодавчого процесу містить процедуру підписання законів, опублікування і введення їх у дію тощо.

Для здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України Верховна Рада України утворює Рахункову палату. Ст. 1 Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" передбачає, що Рахункова палата є постійним вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який утворюються Верховною Радою, підпорядкований і підзвітний їй.

Конституція України запровадила самостійний інститут парламентського контролю за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 55 і 101), що здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності зобов'язаний керуватися Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особливе місце в системі органів державної влади належить Президентові України, котрий не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус як глави держави наділяє його повноваженнями,*згідно з якими він впливає на діяльність всієї системи державних органів в Україні переважно через координацію. Його обирають громадяни України на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням терміном на п'ять років (ч. 1 ст. 103 Конституції України). Президентом може бути громадянин України, котрий досягнув 35 років, має право голосу, проживав в Україні впродовж десяти останніх років перед днем виборів і володіє державною мовою (ст. 103 Конституції України).

Загальні положення, порядок і строки призначення, організація та забезпечення проведення виборів, висунення, реєстрація кандидатів у Президенти України, передвиборча агітація, проведення голосування і визначення результатів виборів визначає та регламентує Конституція (ст. 103) і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 року. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року його повноважень.

Функції та повноваження Президента України. Глава нашої держави - Президент. Як керівник держави він виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності держави, дотримання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України). Він представляє Українську державу в міжнародних відносинах, веде переговори, укладає міжнародні угоди України, приймає рішення про визнання іноземних держав, вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. Як глава держави Президент України є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил України; він призначає та звільняє з посад вище командування, присвоює вищі військові звання. Він приймає рішення з питань громадянства: видає укази про прийняття, вихід із громадянства України чи його втрату. На керівника держави покладено також обов'язок припинення повноважень Верховної Ради України у випадку, якщо впродовж 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Він призначає всеукраїнський референдум (ст. 156 Конституції), проголошує його за народною ініціативою тощо.

Президент України, згідно з Конституцією, призначає за згодою парламенту керівника українського уряду - Прем'єр-міністра, а також пришшяє його повноваження, приймає рішення про його відставку. Президент України за поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих органів державних адміністрацій.

Як голова української держави Президент України створює суди у визначеному законом порядку, призначає третину складу Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції терміном на п'ять років (перше призначення на посаду професійного судді). За згодою Верховної Ради України Президент призначає на посаду і звільняє з неї Генерального прокурора України.

Однією з особливостей статусу Президента є те, шо він не може передавати повноваження іншим особам або органам. Це становить гарантію як статусу Президента, так і Конституційного ладу загалом (ст. 106 Конституції). Президент України на основі Конституції і законів України видає укази і розпорядження, обов'язкові до виконання на території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно до Конституції України, підписами Прем'єр-міністра, відповідального за акт та його виконання (ст. 106).

Для здійснення повноважень Президент у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, створює консультаційні, дорадчі й інші допоміжні органи і служби, які називаються Адміністрацією Президента України.

Особливою організаційною формою гарантування Президентом конституційного ладу України, державної незалежності та безпеки є Рада національної безпеки й оборони - координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

До виконавчих органів України належить: вищий орган у системі органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації на відповідній території. Сукупно вони становлять єдину систему органів виконавчої влади.

На відміну від органів законодавчої влади органи виконавчої влади призначає Президент України. Вони здійснюють виконавчу діяльність, яка полягає у виконанні Конституції України, нормативних актів законодавчих органів державної влади, Президента України.

За характером повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції (відають всіма або багатьма галузями виконавчої діяльності - Кабінет Міністрів України) й органи спеціальної компетенції (міністерства, інші органи державної виконавчої влади). В свою чергу, органи спеціальної компетенції залежно від повноважень поділяються на галузеві органи (відають певними галузями - міністерства), та міжгалузеві (здійснюють міжгалузеве управління -державні комітети).

Повноваження Кабінету Міністрів України. Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів забезпечує суверенітет та економічну незалежність України, внутрішню та зовнішню політику держави, виконання Конституцій законів України, актів Президента; розробляє і здійснює загальнонаціональні (загальнодержавні) програми економічного, науково-технічного розвитку держави; управляє об'єктами державної власності; розробляє проект Державного бюджету і забезпечує його виконання (після затвердження Державного бюджету України), подає Верховній Раді звіт про його виконання; здійснює заходи, спрямовані на забезпечення обороноздатності України, національної безпеки держави, безпеки громадського порядку, а також заходи боротьби зі злочинністю; організовує митну справу, забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також політики у сфері соціального захисту населення, освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; вживає заходів для забезпечення прав і свобод людини і громадянина. На Кабінет Міністрів України покладено також обов'язок спрямовувати і координувати роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (ст. 116 Конституції України). Кабінет Міністрів України виконує інші функції, визначені Конституцією та законом України, актами Президента України (п. 10 ст. 116).

Третій вид державних органів - органи судової влади. Це -Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної компетенції, вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У сукупності вони становлять судову систему України, здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального, господарського судочинства.

Для органів судової влади характерним є те, що судді обираються безстроково. Відокремлене місце від судової системи має Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної та спеціальної компетенції порядком утворення (суддів Конституційного Суду України призначають Верховна Рада України, Президент і з'їзд суддів України), складом (18 суддів), специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов'язковості рішень Конституційного Суду, а також терміном призначення на посаду (дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк).

Особливим видом державних органів, який не належить до жодної гілки органів державної влади, є органи прокуратури. їх конституційний статус визначений розділом VII Конституції України.

Побудова в Україні громадянського суспільства, демократичної правової держави з пріоритетом прав людини супроводжується становленням і розвитком місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади -жителів села, селища, міста - самостійно розв'язувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України. Згідно з Конституцією України (ст. 140) та Законом України про місцеве самоврядування (п. 2 ст. 2, п. 1 і 2 ст. 10), воно здійснюється названими громадами як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Обрання депутатів місцевих рад відбувається згідно з Законом України від 6 квітня 2004 р. "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, яких обирають жителі села, селища, міста на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням терміном на чотири роки (ч. 1ст. 141 Конституції України).

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням обирають терміном на чотири роки відповідного сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на його засіданнях (ч. 2 ст. 141 Конституції України).

Вибори проводяться в одномандатних виборчих округах. Одна й та сама особа не може бути кандидатом у депутати і кандидатом на посаду голови однієї й тієї ж ради.

Отже, територіальні громади й органи місцевого самоврядування є основним елементами системи місцевого самоврядування в Україні. Як окремі елементи цієї системи Закон про місцеве самоврядування називає ще сільського, селищного, міського голову, а також органи самоорганізації населення. У містах з районним поділом, за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися ще й районні в місті ради, а останні - утворювати свої виконавчі органи (ст. 5).

Місцеве самоврядування - невід'ємний елемент громадянського суспільства, яке прагне побудувати Україна. Отже, в міру становлення такого суспільства відбуватиметься розвиток місцевого самоврядування в Україні.