Ортинський Основи права (2005)
1. Цивільне право як галузь права
В умовах ринкової економіки та громадянського суспільства визначальне місце у суспільному житті належить відносинам, сторони яких не перебувають у підпорядкуванні одна одної. Правові норми, які регулюють абсолютну більшість таких відносин, утворюють самостійну галузь права - цивільне право, що становить систему юридичних норм, якими регулюються особисті немай-ію в і та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Учасниками цивільних відносин є: фізичні та юридичні особи; держава Україна; Автономна Республіка Крим; територіальні громади; іноземні держави: інші суб'єкти публічного права.
Основу цивільного права становлять конституційні та галузеві принципи.
До галузевих принципів цивільного права належать: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Форми (джерела) цивільного права, цивільно-правові норми дістають своє втілення у нормативно-правових актах, система яких становить цивільне законодавство.
Основою цивільного законодавства України є Конституція України, Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, всгановлених Конституцією України та законом.
Оскільки цивільні відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, важлива роль у їх регулюванні, поряд з нормами права, закріпленими у законодавстві, належить договору. Саме у договорі сторони безпоседедньо, за взаємною згодою врегульовують відносини між собою, визначають зміст своїх прав та обов'язків, підстави їх виникнення, зміни та припинення.
Окремою формою (джерелом) цивільного права є правовий звичай, зокрема звичай ділового обороту.
Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
І Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
За загальним правилом, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, всгановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Судовий захист цивільного права та інтересу як конституційний та галузевий принцип цивільного права полягає в тому, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Одним з найпоширеніших способів судового захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 Цивільного кодексу України).
Важливим способом захисту цивільних прав та інтересів поряд з відшкодування майнової шкоди є покладення на особу, яка порушила цивільне право чи інтерес, обов'язку відшкодувати.модальну шкоду, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 Цивільного кодексу України).
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Учасниками цивільних відносин є: фізичні та юридичні особи; держава Україна; Автономна Республіка Крим; територіальні громади; іноземні держави: інші суб'єкти публічного права.
Основу цивільного права становлять конституційні та галузеві принципи.
До галузевих принципів цивільного права належать: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Форми (джерела) цивільного права, цивільно-правові норми дістають своє втілення у нормативно-правових актах, система яких становить цивільне законодавство.
Основою цивільного законодавства України є Конституція України, Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, всгановлених Конституцією України та законом.
Окремою формою (джерелом) цивільного права є правовий звичай, зокрема звичай ділового обороту.
Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
І Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
За загальним правилом, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, всгановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Судовий захист цивільного права та інтересу як конституційний та галузевий принцип цивільного права полягає в тому, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Одним з найпоширеніших способів судового захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 Цивільного кодексу України).
Важливим способом захисту цивільних прав та інтересів поряд з відшкодування майнової шкоди є покладення на особу, яка порушила цивільне право чи інтерес, обов'язку відшкодувати.модальну шкоду, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 Цивільного кодексу України).
