Ортинський Основи права (2005)

5. Основи правового регулювання державних доходів в Україні

Необхідно розрізняти поняття державних доходів і фінансових ресурсів держави. Фінансові ресурси держави - поняття більш широке і державні доходи є елементом, складовою фінансових ресурсів держави. Державні доходи - це грошові кошти та інші цінності, що надходять до держави і переходять у її власність без будь-яких умов і обов'язків стосовно інших осіб. Усі передбачені законодавством доходи за соціально-економічною ознакою поділяються на доходи від підприємств та інших організацій різних форм власності; державного майна; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; надходження від особистих доходів громадян. Кожна з цих груп представляє сукупність окремих видів платежів та надходжень. Серед них основна роль належить податкам, які стягуються з юридичних і фізичних осіб.

Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

Перелік бюджетних доходів (надходжень) до Державного та місцевого бюджетів ви значено в Бюджетному кодексі України, а безпосередньо механізми їх мобілізації та використання визначено відповідно у інших законах.

Класифікаційна характеристика державних доходів:

1. За джерелами утворення:

- податки, внески, рентні платежі;

окремі види платежів (за користування природними ресурсами, відрахування на будівництво та ремонт автодоріг); державне мито, мито, митні збори, інші збори.

2. За методом формування:

обов'язкові - податки, збори, обов'язкові платежі. Ст.14 Закону «Про систему оподаткування» дає вичерпний перелік обов'язкових платежів; добровільні надходження - надходження від операцій з державного кредиту; гранти, дарунки тощо.

3. За умовами їх збору і використання:

- зворотні (державний кредит); безповоротні (податки); безвідплатні (платежі до бюджету чи централізовані фонди); компенсаційні (мито чи митні збори як плата за послуги держави).

4. За порядком використання:

загальні - податок не мас цільового використання; цільові - внески чи платежі до цільових позабюджетних фондів.

5. За способом акумуляції коштів державних доходів:

централізовані доходи - залишаються у розпорядженні держави і скеровуються на формування централізованих фондів (державного і місцевого рівнів). Вони формуються, як правило, за рахунок податкових надходжень;

децентралізовані доходи - надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок їх доходів і використовуються згідно фінансових планів.

6. Правові основи податкових відносин. Податкове право

Податкове право - це частина фінансового права, яка регулює відносини що визначають рух коштів від платника до відповідних централізованих фондів у формі податкових платежів. Податкові відносини виникають:

між державою і податковими органами; між податковими органами і платниками;

- між державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами. Державу в цих відносинах представляє Верховна Рада України як законодавчий орган держави. Конституцією України закріплено, що виключно Верховній Раді України належить здійснення законодавчого регулювання системи оподаткування; встановлення податків і зборів. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється представницькими органами влади відповідно до законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Крім нього, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Наступна група суб'єктів, уповноважених державою, складає систему податкових органів: Державна податкова адміністрація; податкова міліція; митні органи України та ін.

Основним змістом податкових правовідносин є сплата обов'язкових платежів.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно Основного Закону України це один із конституційних обов'язків громадян нашої держави.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відносини, які виникають у галузі податків, регулюються як і всі фінансові відносини, фінансово-правовими нормами і набувають форми податкових правовідносин.

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, молена виділити такі ознаки податків:

1) встановлюються законодавчими органами влади;

2) це обов'язкові платежі;

3) за юридичною формою вони є індивідуально безповоротні;

4) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб;

5) суми податків зараховуються до державних чи місцевих бюджетів;

6) сплата податків відбувається в строки і в розмірах, передбачених законодавством.

Враховуючи ці ознаки, поняття податку в правовому аспекті визначається як обов'язковий, індивідуальний, безповоротний платіж фізичних та юридичних осіб, встановлений представницькими (законодавчими) органами державної влади чи місцевого самоврядування для зарахування до державного чи місцевого бюджету з визначенням їх розмірів і термінів сплати.

Види та класифікація обов'язкових платежів

Згідно Закону України «Про податкову систему в Україні", в Україні справляються:

I. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), які встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

II. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища:

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір;

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

електричну та теплову енергію;

26) збір за проведення гастрольних заходів.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний зб і р;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

13) збір з власників собак.

Механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, а саме Декрету Кабінету Міністрів України ''Про місцеві податки і збори". Суми цих податків і зборів (обов'язкових платежів) зараховуються до місцевих бюджетів.