Анцелевич Міжнародне право (2003)

Міжнародне право в перехідний період розвитку від буржуазного до сучасного

Підсумки Першої світової війни потрясли світ і мали дуже відчутні наслідки.

Колосальні бідування, загибель маси людей, жах, перенесений багатьма народами, змусили міжнародне співтовариство глибоко задуматися над шляхами подальшого розвитку світу. Ставало очевидним, що шлях демократизації відносин між державами в співтоваристві в цілому є найбільш прийнятним. Дієвим інструментом у цьому стало міжнародне право в його класичному варіанті.

Дуже відчутним поштовхом у прогресивному розвитку міжнародного права на цьому етапі послужили перші декрети Радянської влади і, особливо, Декрет про мир (листопад 1917 р.). У цьому Декреті:

1. Грабіжницькі війни оголошувалися найбільшим злочином проти людства.

2. Висувалася вимога ліквідації колоніальної системи.

3. Інститут контрибуцій, як елемент, що супроводжує практику агресивних воєн, скасовувався.

4. Проголошувалося право народів на самовизначення (і це було підтверджено спеціальною Декларацією прав народів Росії).

5. Захоплення чужих земель (анексія) кваліфікувалось як протиправне діяння.

6. Скасовувалися всі нерівноправні і таємні договори Росії з іншими державами (Іран, Туреччина, Китай та ін.), зокрема, скасовувалися таємні договори з Японією про колонізацію Китаю, з Англією і Францією про поділ Туреччини (1916 p.); з Англією про поділ сфер впливу в Персії, Тібеті, Афганістані (1907 p.).

7. Визначалася можливість співробітництва держав із різними соціальними системами.

8. Визнавалася наявність загального міжнародного права.

Ці положення Радянського декрету про мир не могли не викликати реакції інших держав, котрі змушені були теж висловити своє ставлення до перебудови післявоєнного світу.

В цьому відношенні особливо характерні 14 пунктів (як умови миру) Президента США Вільсона Конгресу США (січень 1918 р.), суть яких у тому, що США обстоювали:

- свободу міжнародної торгівлі;

- скорочення озброєнь;

- переділ колоній (так розуміли США право народів на самовизначення);

- демократичне вирішення територіальних проблем у Європі;

- створення союзу націй з метою взаємної гарантії незалежності держав.

У 1919 р. США виступили ініціатором створення Ліги націй як першої всесвітньої політичної організації, що прийняла свій основний документ - Статут.

Основні положення Статуту зводилися до такого:

- встановлення панування справедливості (замість панування сили);

- сумлінне виконання всіх міжнародних договорів (згідно "pacta sunt servanda");

- обов'язковість дотримання всіма урядами норм міжнародного права (тобто, визнання юридичної чинності за нормами міжнародного права);

- створення механізму міжнародно-правового регулювання і реалізації норм міжнародного права у вигляді третейських судів і обов'язковості судового розгляду міжнародних конфліктних ситуацій.

Однак Статут мав і негативні сторони, оскільки:

- обмежував дію міжнародного права рамками цивілізованих народів;

- зі сфери дії міжнародного права виключалися народи колоніальних країн, чим визнавалося існування колоніальної системи. Замість вислову "колонії" вживався вислів "підмандатні території", \цо входять у мандатну систему;

- не поставив поза законом застосування сили як засобу розв'язання міжнародних суперечок;

- введенням в обіг терміну "репарації" побічно визнавав існування контрибуцій.

У цілому прийняття Статуту сприяло прогресивному розвитку міжнародного права, про що свідчать:

1. 1921 р. - Міжнародна (перша) конференція в Генуї і обговорення за пропозицією Росії загального скорочення озброєнь: спірні питання вирішувати мирним шляхом, використовувати заборону варварських методів у воєнних діях, включаючи отруйні гази (однак конструктивних рішень прийнято не було).

2. Заснування в 1922 р. Постійної палати міжнародного правосуддя як першого постійного міжнародного суду.

3. Прийняття Лігою націй у 1924 р. Протоколу про мирне розв'язання суперечок, що став першим міжнародно-правовим документом, у якому давалося визначення агресії і агресивна війна оголошувалася міжнародним злочином (але Протокол не набрав сили).

4. 1925 р. - прийняття Женевського протоколу "Про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів".

5. 1925 р. - Локарнська конференція (Англія, Франція, Німеччина, Бельгія, Польща, Чехословаччина). Вона сприяла відродженню німецького реваншизму і спрямуванню його на Схід.

6. 1928 р. - прийняття Паризького пакту Бріана - Келлога про відмову від війни як знаряддя національної політики (війна допускалася тільки як засіб захисту від агресії або як захід колективної безпеки). Пакт мав значення, як документ, що підтверджує необхідність вирішення міжнародних суперечок мирними засобами.

7. 1930 р. - Гаазька конференція з кодифікації міжнародного права (конференція відчутних результатів не дала).

8. 1933 р. - у Женеві відбулася Міжнародна конференція з роззброєння. На цій конференції СРСР вніс проект визначення агресії. Але Конференція показала непідготовленість країн до роззброєння. Тоді СРСР уклав із 10 сусідніми країнами Конвенцію про визначення агресії. Це відбулося в липні 1933 р. у Лондоні. Конвенція ґрунтувалася на Пакті Бріана - Келлога.

9. 1934 р. -у Лігу націй вступає СРСР.

10. 1936 р. - у Монтре приймається Конвенція про протоки (Чорноморські), що показала зразок демократичного вирішення складного питання про протоки.

11. 1936 р. - у Лондоні прийнято протокол про дії підводних човнів проти торгових суден. Цей протокол також підкреслював демократичність розв'язання складних міжнародно-правових питань.

12. 1937 р. - прийнята Ніонська угода, в якій практика нападу підводних човнів на торгові судна була засуджена і дії підводних човнів оголошувалися піратськими. Це все - в умовах, коли світ котився до розв'язання Другої світової війни.

13. 1938 р. - Мюнхенська змова між Німеччиною, Англією, Францією та Італією про -поділ Чехословаччини та анексію Австрії (це порушило положення про суверенітет, суверенну рівність, про територіальну цілісність, свободу волевиявлення, мирне вирішення суперечок та ін. Зокрема від Чехословаччини була відірвана Судетська область та ін.).

14. Серпень 1939 p. - укладення радянсько-німецького пакту про ненапад і поділ сфер впливу в Європі, згідно з таємними протоколами до Пакту (їх було 4).

15. 1939 р. - напад Німеччини на Польщу.

16. ЗО листопада 1939 р. - напад СРСР на Фінляндію, зближення СРСР із Німеччиною і виключення 14 грудня 1939 р. СРСР із Ліги націй, після чого вона розпалася. Ці та наступні події показали, що, хоча міжнародне право і проголошувало заборону агресії, однак не було створено механізму ефективного її відвернення і колективних засобів боротьби з нею.

17. 1941 р. - напад Німеччини на СРСР.

18. 1 січня 1942 р. - у Вашингтоні 26 держав підписали Декларацію Об'єднаних Націй.

19. 1942 р. - англо-американські, радянські за участю Франції і Китаю переговори про спільні дії у війні і про створення ООН.

20. 1943 p. - Московська і Тегеранська конференції (СРСР, США, Англія). Планування створення ООН і спільних дій. Зокрема в Москві були прийняті Декларації про відповідальність гітлерівців за здійснювані звірства і Декларація про загальну безпеку.

21. 1944 р. - Конференція експертів у Думбартон-Оксі та вироблення проекту Статуту ООН.

22. 1945 p. - Ялтинська конференція і вирішення питання про перебудову післявоєнного світу, а також рішення про створення ООН і про репарації з Німеччиною, щоб відшкодувати збитки союзникам максимально можливою мірою.

23. 1945 р. - Конференція в Сан-Франциско - створення ООН і прийняття Статуту ООН.