Народознавство

Купальські пісні.

Перед Купальським святом плодюча енергія Сонця і Землі досягає найвищої точки, а далі йде на спад. Це явище символізує звичай «ховати Ярила», який здійснюють заміжні жінки. Хлопці та дівчата, а також вдови до цього свята не допускалися. Вважалося, що самотність не повинна існувати, все мас бути в парі.

Наставали найкоротші літні ночі — Купайло. Петрівочні пісні — це переважно мрії дівчат про за міжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.

Ой коли ми Петрівочки діждали, То ми її русу косу заплітали. Тепер же ми Петрівочку проведемо, Ми ж її русу косу розплетемо.

Або:

Ой мала нічка-петрівочка — Не виспалася наша дівочка. Не виспалася, не нагулялася І з козаченьком не настоялася.

Як видно, купальські свята і пісні злилися з християнською назвою Петрівки, яка випадає в цей же час.

Купайло за язичницькими віруваннями — Бог шлюбу і земних плодів. У цей день земля має найбільшу силу, яку віддає цілющим травам. До схід сонця треба було збирати трави. Перед початком збирання приносили жертву землі — клали хліб-сіль або монету як плату за щедрість, за цілюще зілля.

Купальське дійство складається з багатьох елементів: плетіння вінків, запалювання вогнища і стрибання через нього, прикрашання дерева (Марени) і водіння хороводів навколо неї, запалювання колеса і спалювання Купайла (солом'яного опудала). Всі ці дії супроводжувалися піснями, веселим сміхом молоді, ворожінням на вінках, купанням, шлюбною ніччю. Найпопулярнішими є пісні, що співають і в наш час, проте в них часто вже переплутана християнська символіка з рідновірською:

Проти Івана сонце іграло,

Ой, рано, на Йвана. А де ж воно ночувало? Ночувало у Івана. А що ж воно вечеряло? Вечеряло варенички...

Та залишилися пісні, що зберегли природну чистоту:

Коло Мареноньки ходили дівоньки, Стороною дощик іде, стороною. Що на морі хвиля, а в долині роса, Стороною дощик іде, стороною, Над нашею рожею червоною. Ой на горі жито, а в долині просо, Стороною дощик іде, ще й дрібненький, Та на наш барвінок зелененький.

Коли дівчата ворожать на віночках, щоб дізнатися про свого судженого, співають:

Заплету віночок,

Заплету шовковий,

На щастя, на долю,

На чорні брови. (2)

Ой пущу віночок На биструю воду На щастя, на долю, На милого вроду. (2)

Ой поплинь, віночку, Прудко за водою, На щастя, на долю, Милому зо мною. (2)

Стрибання через вогонь супроводжувалося піснями:

Ой, на горі, на горі. Там горіли вогні. То ж не вогні горять, То дівоньки ходять, Білу лозу ложать...

Перестрибували через багаття хлопці з дівчатами, міцно тримаючись за руки. Якщо руки не роз'єднаються, значить буде щасливе подружжя. Стрибала не тільки молодь, але й чоловіки й жінки. Вогонь не тільки очищає душі від гріхів, але й перевіряє на сумісність подружжя.

Попіл з купальського вогнища беруть для посипання подвір'я та городу, для здоров'я і родючості. Волхвині (відунки) брали його для своїх потреб: лікування хворих, замовляння та чаклування. Християнські священики залякували людей цими чаклунками, тому, на жаль, в писемних джерелах збереглося тільки негативне значення цього рідновірського звичаю.

У цю ніч слід купатися в річці — це найкращий час для здоров'я.

Купальські розваги молоді і нині є улюбленими в українців. У Києві святкують Купайла на березі Дніпра в Гідропарку. Свято продовжується всю ніч і залишає надовго незабутні враження. Ці звичаї можна відродити у всіх містах і селах України, щоб молодь могла прилучитися до цього живлющого джерела народної пам'яті.