Народознавство

Національна емоційно-образна свідомість.

У нашому фольклорі криється глибокий етнічний генофонд, який включає в себе насамперед відчуття прив'язаності людини до певного місця на землі — до своєї батьківщини. Це і ландшафт, і клімат, і рослинний світ, і характер народу. Всі ці атрибути приховані в його історичній пам'яті, в геокультурі.

Кожен етнос має свою емоційно-образну систему, яка передається від покоління до покоління насамперед в усній формі і фіксується саме в фольклорній пам'яті. Сюди належить і національна флора й фауна, і мораль, і мова, ідеали і навички трудової діяльності.

Назви одягу в піснях можуть набувати символічного значення: шапка — сила, пояс — оберіг, жупан — багатство, свита або сіряк — бідність. Але «шапка-бирка, зверху

дірка» — символ злидарства. Колір має також свою символіку: білий — дівоча чистота (вбрання нареченої), чорний — скорбота (пор. у японців білий — скорбота, чорний — мудрість). Рушник — символ гостинності, дороги або весілля.

Національна українська фауна: коник вороненький, орел, сокіл, соловейко, волики сивенькі тощо; а флора: калина, дуб, явір, барвінок, вишня, тополя (Клавдія Фролова) .

Щоб не втратити своє національне коріння, людині треба не тільки спілкуватися із простими людьми, але й з рідною природою: полями, лугами, лісом, річкою, птахами і квітами.

Кожен народ зберігає в фольклорній пам'яті свою неповторну картину світу, органічно поєднану з образом рідної землі, яка дає животворну енергію всім, хто ще не втратив свого національного коріння.