Депутат Цивільна оборона (2000)
6.4. Спеціальна обробка.
Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення! готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх і завдань з проведення рятувальних робіт.
Спеціальна обробка включає:
санітарну обробку особового складу;
дезактивацію;
дегазацію;
дезінфекцію.
Санітарна обробка — ліквідація з оособового складу радіоактивних речовин, використовуються спеціальні халаты знешкодження та видалення ОР і БЗ.
Дезактивація — знищення РР із забруднених поверхонь до допустимих і розмірів зараження, безпечних для людини.
Дегазація — знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування ] (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.
Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на ! об'єктах, які були заражені.
Дезісекція — знищення комах і кліщів.
Дератізація — знищення гризунів.
Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.
Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу і формувань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка проводиться силами 1 штатних невоєнізованих формувань.
В областях створюються для цього служби ЦО СОЛІОО — санітарної обробки І людей і обеззараження одягу на базі підприємств обласного управління побутового! обслуговування населення та комунально-технічна — на базі обласного управління! комунального господарства.
Для безпосереднього ведення робіт створюються невоь. ізовані формування:
збірні загони (команди, групи) РХЗ;
команди, групи знезараження;
санітарні обмивальні пункти (СОП) (на базі лазні);
станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чисткиЩ
станція обеззаражування траспорту (СОТ) (на базі мийних). Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, І
робітниками і службовцями об'єктів, населенням в усіх випадках, коли вста-1 новлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення.
Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за І розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.
При зараженні РР обробка містить у собі механічне видалення РР з відкритих І частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спо-1
рядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.
При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження 313 не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:
знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);
не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;
обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.
знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;
— прополоскують рот і горло.
Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.
при зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання.
при зараженні БЗ часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження і 313.
Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.
Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).
У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій ] площі, значно легше проходять крізь шкіру).
Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим змиванням білизни та одягу.
Мета обробки — повне знезаражування від РР, ОР і БЗ одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження).
Обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення. Через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.
При забрудненні краплиннорідинними ОР необхідно негайно провести часткову санітарну обробку: наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження ОР і необхідності в її проведенні немає. Заражений одяг повинен бути змінений у максимально короткий термін.
При зараженні БЗ повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі дії БЗ, незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікую-чими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов'язково проводиться дезінфекція забрудненого одягу чи його заміна.
Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.
Повна дезактивація здійснюється наступними методами:
змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;
змивання РР струменем води під тиском;
знищення РР газокрапельним потоком;
знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками;
— змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;
— знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів.
Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.
Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.
Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-при-биральними машинами.
Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.
Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не заб-1 рудненим піском.
Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкиИ або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого.* шару, заражена готова їжа і хліб знищуються.
Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які І створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. І З цією метою розчини можна підігріти.
Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами, і
Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйним™ речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації! здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або 1 обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних j дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять! у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії.
Відходи, які містять речовини лугового характеру створюються:
при очищенні нафтопродуктів;
при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;
при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;
при обезжиренні металевих поверхонь;
при переробці целюлози і інших підприємствах хімічної промисловості. Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу і
(синіє), або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму І складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії створюються:
при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин;
відбілюванні целюлози;
виробництві хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє. І Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні*
за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки "Дом", "Єва" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку)и або розчину в аміачній воді (взимку).
При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і ви- І даляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можутьЯ бути — бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт.
Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і част-Я ковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Прово-Я диться за допомогою теплових машин.
Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.Я Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипай-! ням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.
Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.
Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.
Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами.
Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.
Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого грунту або використання мастил.
Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби:
індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;
індивідуальний дегазаційний силікагелевий пакет ІДС;
індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК-І;
автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4:
авторозливні станції АРС-І2У;
теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д;
димові машини ТДА-М;
дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А;
поливо-мийні, підмітально-прибиральні і пожежні машини;
сільськогосподарські машини для оббризкування рослин;
бульдозери, скрепери, грейдери та інші.
Розчини, які використовуються для спеціальної обробки:
мийний порошок СФ-2У — від білого до жовтого кольору, добре розчиня- І ється у воді при t = +10-15 °С. Для дезактивації техніки використовується 0,15% водний розчин СФ-2У;
порошок СН-50 — суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки І використовуються 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14 °С. І Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, мийні засоби — "Новость", "Лотос", Я "Кристал". У Чорнобилі використовували: сульфанол (СФ-2У) — 0,5-0,6%; І щавелева кислота — 0,5—1,5%; трилон Б — 0,3—0,4%; глиноділомід — 15— І 20%; ьода — 77—83%. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних;
діхлорамін ДТ-2 (ДТХ-2) — кристалоподібний порошок жовто-білого ! кольору із запахом хлору. У воді не розчиняється, у діхлоретані розчиняється добре. При додаванні у сухий діхлорамін органічних речовин він самозагорається. Зберігається у фанерних бачках по 40 кг;
діхлоретан — безколірна (трошки жовта) летуча речовина з запахом спирту. Кипить при +84 °С, замерзає при -35 °С. У воді не розчиняється, горить | чадним полум'ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії | на шкіру;
— їдкий натрій (каустична сода) — топлений моноліт або чешуйки.
Гігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше
З—5%) роз'їдає шкірні покриви, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий І натрій у герметичних металевих барабанах по 25—100 л;
— моноєтамоналамін (технічний) — в'язка рідина (колір жовтий) зі слабким 1
аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура
замерзання -30 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 300 л;
аміачна вода є 20—25% розчином аміаку у воді. Подразнює слизові ] оболонки очей і носа, на шкірні покриви практично не діє. Температура замерзання 1 -40 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л;
двітретіосновна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТСТК) — білий сипкий І порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних роз- J чинниках не розчиняється. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей
і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефар- і бованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з один- ' кованої сталі по 25—50 л;
хлорне вапно — білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється погано, у органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пошкоджує тканини, руйнує взуття;
скло натрієве рідке — темно-бура рідина. Використовується для | стабілізації водних суспензій ДТС-ГК. Зберігається у металевих бочках по 250 л при температурі повітря від +5 до -5 °С;
монохлорамін Б — білий (трошки жовтуватий) кристалоподібний! порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, негорючий. І Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг.
Дегазаційні розчини:
дегазаційний розчин № 1 є 2% (за вагою) розчином діхлораміна ДТ-2 у діхлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпрітом. Використовується при температурі повітря до -35 °С при нормі витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5—7 діб;
дегазаційний розчин № 2 бш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25%' моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, 313, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину -ЗО °С. Норма витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину не більше одного року;
дегазаційний розчин № 2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2% їдкого натрію, 5% моноєтаноламіна і 20—25% аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, що і розчину № 2 бш. Температура замерзання розчину -40 °С. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% аміачної води і 5 л моноєтаноламіна. Одержаний розчин перемішують 3 хв. Розчин готовий;
1% водна суспензія ДТС-ГК — призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпрітом. Використовується при температурі повітря +5 °С та вище. Норма витрати 1,5 л/м2;
водна кашка ДТС-ГК — (дві частини ДТС-ГК та одна частка води). Використовується для дегазації металевих та дерев'яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпрітом при температурі повітря не нижче +5 °С;
1% водний розчин порошку СН-50 — призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої X, заманом, іпрітом за допомогою комплекту ДК — при температурі повітря від 25 до 40 °С. У каністру місткістю 20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1—3 хвилини.
Дезінфікуючі речовини і розчини:
формальдегід — безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді 35—40% водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;
фенол — тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою. З—5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Зберігається у металевих бочках і скляних бутлях;
крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу, слабо розчиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;
лізол — червоно-бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5% водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках;
— нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила, 10% водний
розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості.
Для дезінфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовуються розчини:
— 10% монохлораміна Б і 17—20% формальдегіда;
— 5% (по вазі) водна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря вище +5 °С.
Для дезінфекції об'єктів, які заражені вегетативними формами мікробів,
використовуються розчини:
З—5% формальдегіду;
2% монохлораміну;
З—5% фенолу;
5% крезолу і лізолу;
5—10% нафталізолу;
1 % водна суспензія ДТС-ГК; —- 2% порошку СН-50.
Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використовуються 20—25% водна суспенсія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які утримають 10—12% активного хлору. Суспензії стабілізуються від випадання осаду рідким склом (1% від ваги).
Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію.
В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміна Б.
Спеціальна обробка включає:
санітарну обробку особового складу;
дезактивацію;
дегазацію;
дезінфекцію.
Санітарна обробка — ліквідація з оособового складу радіоактивних речовин, використовуються спеціальні халаты знешкодження та видалення ОР і БЗ.
Дезактивація — знищення РР із забруднених поверхонь до допустимих і розмірів зараження, безпечних для людини.
Дегазація — знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування ] (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.
Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на ! об'єктах, які були заражені.
Дератізація — знищення гризунів.
Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.
Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу і формувань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка проводиться силами 1 штатних невоєнізованих формувань.
В областях створюються для цього служби ЦО СОЛІОО — санітарної обробки І людей і обеззараження одягу на базі підприємств обласного управління побутового! обслуговування населення та комунально-технічна — на базі обласного управління! комунального господарства.
Для безпосереднього ведення робіт створюються невоь. ізовані формування:
збірні загони (команди, групи) РХЗ;
команди, групи знезараження;
санітарні обмивальні пункти (СОП) (на базі лазні);
станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чисткиЩ
станція обеззаражування траспорту (СОТ) (на базі мийних). Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, І
робітниками і службовцями об'єктів, населенням в усіх випадках, коли вста-1 новлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення.
Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за І розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.
При зараженні РР обробка містить у собі механічне видалення РР з відкритих І частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спо-1
рядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.
знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);
не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;
обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.
знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;
— прополоскують рот і горло.
Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.
при зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання.
при зараженні БЗ часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження і 313.
Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.
Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).
У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій ] площі, значно легше проходять крізь шкіру).
Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим змиванням білизни та одягу.
Мета обробки — повне знезаражування від РР, ОР і БЗ одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження).
Обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення. Через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.
При забрудненні краплиннорідинними ОР необхідно негайно провести часткову санітарну обробку: наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження ОР і необхідності в її проведенні немає. Заражений одяг повинен бути змінений у максимально короткий термін.
При зараженні БЗ повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі дії БЗ, незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікую-чими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов'язково проводиться дезінфекція забрудненого одягу чи його заміна.
Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.
Повна дезактивація здійснюється наступними методами:
змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;
знищення РР газокрапельним потоком;
знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками;
— змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;
— знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів.
Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.
Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.
Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-при-биральними машинами.
Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.
Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не заб-1 рудненим піском.
Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкиИ або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого.* шару, заражена готова їжа і хліб знищуються.
Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які І створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. І З цією метою розчини можна підігріти.
Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами, і
Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйним™ речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації! здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або 1 обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних j дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять! у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії.
Відходи, які містять речовини лугового характеру створюються:
при очищенні нафтопродуктів;
при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;
при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;
при обезжиренні металевих поверхонь;
при переробці целюлози і інших підприємствах хімічної промисловості. Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу і
(синіє), або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму І складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії створюються:
при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин;
відбілюванні целюлози;
виробництві хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє. І Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні*
за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки "Дом", "Єва" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку)и або розчину в аміачній воді (взимку).
При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і ви- І даляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можутьЯ бути — бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт.
Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і част-Я ковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Прово-Я диться за допомогою теплових машин.
Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.Я Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипай-! ням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.
Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.
Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.
Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами.
Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.
Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого грунту або використання мастил.
Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби:
індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;
індивідуальний дегазаційний силікагелевий пакет ІДС;
індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК-І;
автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4:
авторозливні станції АРС-І2У;
теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д;
димові машини ТДА-М;
дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А;
поливо-мийні, підмітально-прибиральні і пожежні машини;
сільськогосподарські машини для оббризкування рослин;
бульдозери, скрепери, грейдери та інші.
Розчини, які використовуються для спеціальної обробки:
мийний порошок СФ-2У — від білого до жовтого кольору, добре розчиня- І ється у воді при t = +10-15 °С. Для дезактивації техніки використовується 0,15% водний розчин СФ-2У;
порошок СН-50 — суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки І використовуються 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14 °С. І Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, мийні засоби — "Новость", "Лотос", Я "Кристал". У Чорнобилі використовували: сульфанол (СФ-2У) — 0,5-0,6%; І щавелева кислота — 0,5—1,5%; трилон Б — 0,3—0,4%; глиноділомід — 15— І 20%; ьода — 77—83%. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних;
діхлорамін ДТ-2 (ДТХ-2) — кристалоподібний порошок жовто-білого ! кольору із запахом хлору. У воді не розчиняється, у діхлоретані розчиняється добре. При додаванні у сухий діхлорамін органічних речовин він самозагорається. Зберігається у фанерних бачках по 40 кг;
діхлоретан — безколірна (трошки жовта) летуча речовина з запахом спирту. Кипить при +84 °С, замерзає при -35 °С. У воді не розчиняється, горить | чадним полум'ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії | на шкіру;
— їдкий натрій (каустична сода) — топлений моноліт або чешуйки.
Гігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше
З—5%) роз'їдає шкірні покриви, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий І натрій у герметичних металевих барабанах по 25—100 л;
— моноєтамоналамін (технічний) — в'язка рідина (колір жовтий) зі слабким 1
аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура
замерзання -30 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 300 л;
аміачна вода є 20—25% розчином аміаку у воді. Подразнює слизові ] оболонки очей і носа, на шкірні покриви практично не діє. Температура замерзання 1 -40 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л;
двітретіосновна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТСТК) — білий сипкий І порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних роз- J чинниках не розчиняється. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей
і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефар- і бованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з один- ' кованої сталі по 25—50 л;
хлорне вапно — білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється погано, у органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пошкоджує тканини, руйнує взуття;
скло натрієве рідке — темно-бура рідина. Використовується для | стабілізації водних суспензій ДТС-ГК. Зберігається у металевих бочках по 250 л при температурі повітря від +5 до -5 °С;
монохлорамін Б — білий (трошки жовтуватий) кристалоподібний! порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, негорючий. І Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг.
Дегазаційні розчини:
дегазаційний розчин № 1 є 2% (за вагою) розчином діхлораміна ДТ-2 у діхлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпрітом. Використовується при температурі повітря до -35 °С при нормі витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5—7 діб;
дегазаційний розчин № 2 бш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25%' моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, 313, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину -ЗО °С. Норма витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину не більше одного року;
дегазаційний розчин № 2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2% їдкого натрію, 5% моноєтаноламіна і 20—25% аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, що і розчину № 2 бш. Температура замерзання розчину -40 °С. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% аміачної води і 5 л моноєтаноламіна. Одержаний розчин перемішують 3 хв. Розчин готовий;
1% водна суспензія ДТС-ГК — призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпрітом. Використовується при температурі повітря +5 °С та вище. Норма витрати 1,5 л/м2;
водна кашка ДТС-ГК — (дві частини ДТС-ГК та одна частка води). Використовується для дегазації металевих та дерев'яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпрітом при температурі повітря не нижче +5 °С;
1% водний розчин порошку СН-50 — призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої X, заманом, іпрітом за допомогою комплекту ДК — при температурі повітря від 25 до 40 °С. У каністру місткістю 20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1—3 хвилини.
Дезінфікуючі речовини і розчини:
формальдегід — безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді 35—40% водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;
фенол — тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою. З—5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Зберігається у металевих бочках і скляних бутлях;
крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу, слабо розчиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;
лізол — червоно-бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5% водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках;
— нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила, 10% водний
розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості.
Для дезінфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовуються розчини:
— 10% монохлораміна Б і 17—20% формальдегіда;
— 5% (по вазі) водна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря вище +5 °С.
Для дезінфекції об'єктів, які заражені вегетативними формами мікробів,
використовуються розчини:
З—5% формальдегіду;
2% монохлораміну;
З—5% фенолу;
5% крезолу і лізолу;
5—10% нафталізолу;
1 % водна суспензія ДТС-ГК; —- 2% порошку СН-50.
Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використовуються 20—25% водна суспенсія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які утримають 10—12% активного хлору. Суспензії стабілізуються від випадання осаду рідким склом (1% від ваги).
Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію.
В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміна Б.
