Зростання кількості атомних електростанцій, хімічно небезпечних і вибухонебезпечних підприємств та інших об'єктів, які порушують екологію зовнішнього середовища, а також зброї масового ураження вимагають від органів влади створювати умови для захисту населення у надзвичайних ситуаціях. В цих умовах терміни проведення захисних заходів можуть бути обмеженими. На першому місці має бути переховування населення у захисних спорудах у місці його перебування — на роботі чи навчанні та в місцях постійного проживання.
Захисні споруди — це спеціальні будівлі для захисту населення від аварій на АЕС. хімічно і вибухонебезпечних об'єктах, ядерної, хімічної , біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження.
Захисні споруди в залежності від захисних якостей поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини. При відсутності захисних споруд у випадку загрози застосування зброї, передбачається їх побудова із готових будівельних матеріалів або конструкцій: бетону, лісоматеріалів, цегли і інших. Під укриття можливе пристосування підвалу, погребу, гірських виробок і інших заглиблених приміщень, а також будування силами населення найпростіших укрить із підручних матеріалів.
Сховище — це інженерна споруда герметичного тішу, яка призначена для захисту людей при аваріях на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин, при аваріях на хімічних і вибухонебезпечних підприємствах, застосуванні противником зброї масового ураження і від високих температур зовнішнього повітря.
У сховищах люди можуть перебувати довгий час, навіть в завалених — протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок міцності відгороджуючих конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне перебування у сховищах. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому та третьому ярусі).
Сховища можуть бути вбудованими та окремими. Найбільш поширені вбудовані сховища. Під сховища використовують підвальні або напівпідвальні поверхи виробничих, громадських та житлових будинків. Конструктивну схему вбудованих сховищ вибирають з урахуванням конструкції будівлі, в яку вбудовується сховище.
Рекомендується використовувати каркасну схему. При цьому поєднання елементіи каркасу наземної частини будівлі з конструкціями вбудованих сховищ повинні вільно спиратися на покриття вбудованих сховищ. При проектуванні сховищ слід передбачити використання типових збірних залізобетонних конструкцій.
Будівництво окремих заглиблених сховищ допускається при неможливості обладнання вбудованих сховищ. Таке сховище повністю або частково заглиблене та обсипане зверху та по боках грунтом. Під сховища можуть бути пристосовані різні підземні переходи, метрополітени. Розміщують сховища у місцях найбільшого зосередження людей, для яких вони призначені. Віддаль від будинків до споруд повинна дорівнювати їх висоті.
Сховище складається з основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей — тамбури, шлюзи, до допоміжних — вентиляційні камери, санітарні вузли, входи ( тамбури та передтамбурн), захищені дизельні електростанції, виходи, медична кімната, комора для продуктів. Приміщення для розміщення людей розраховані на певну кількість людей.: на одну людину передбачається не менше 0,5 кв.м площі підлоги та 1,5 куб.м. внутрішнього об'єму.. Висот\г приміщень сховищ Приймають відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах але не менше 2,2 м від підлоги до низу конструкцій перекриття. Велике за площею перекриття розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік. У приміщеннях обладнуються дво- або триярусні нари — лавки для сидіння та полиці для лежання. Відстань від верхнього яруса до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше, як 0,75 м.
Приміщення сховища, де розміщуються люди, добре герметизуються для того, щоб у них не проходило отруєне повітря. Повітря, яке надходить у примішена, фільтрується сиецільним обладнанням.
Кожне сховище має не менше двох входів, які розміщені у протилежних сторонах з розрахунком напрямку руху основних потоків людей, а вбудоване сховище повинно мати і аварійний вихід, який розташований на відстані не менше половини висоти будинку, у якому розташоване сховище.
Входи у сховище обладнуються у вигляді двох шлюзових камер, відділених від основного приміщення та перегороджених між собою герметичними дверима. Для сховищ місткістю від 300 до 600 чоловік обладнується Однокамерніїіі, а більше 600 чоловік — двокамерний тамоур — шлюз. Зовні вхід обладнується металевими захисно-герметпчннми дверима, які МОЖУТЬ стримувати тиск ударної хвилі будь-якого виду вибуху.
Територію через вертикальну шахту. У сховищах, які стоять окремо допускається один вихід, що розміщений поза зоною можливих завалів. Аварійні виходи слід розміщувати вище рівня грунту.
Повітропостачання сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря при умові його попередньої очистки. Система повітропостачання подає у сховища необхідну кількість повітря, захищає від попадання у сховище радіоактивного пороху, отруйних речовин, біологічних засобів, диму, окису вуглецю при пожежах. Система повітропостачання сховищ може працювати в одному з трьох режимів.
Режим І — режим чистої вентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху.
Режим 2 — режим фільтровентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху, отруйних речовин і біологічних засобів.
Режим 3 — режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря. Цей режим передбачається у сховищах, які розміщені на території, де можлива загазованість повітря отруйними речовинами або пожежа. У цьому режимі передбачається регенерація повітря і подача кисню для дихання із спеціальних кисневих балонів, які встановлюються у приміщенні фільтровентиляційного обладнання.
Подача повітря у сховища здійснюється електровентиляторами по трубопроводах. Кількість повітря, яке подається у сховища, залежить від температури зовнішнього повітря і повинно бути в режимі 1: 8м3/год — до 20°С, 10 мУгод - 20 - 25°С, ! 1 м3/год - 25 - 30°С. ІЗ м3/год - більше 30"С.
В режимі 2 — на одну людину, яка захищається у сховищі, норма очистки повітря — 2 м3/год, а на одну людину, що працює у У сховишах використовуються фільтровентиляційні обладнання типу ФВК — t і ФВК - 2.
У ко м п л е к: т Ф В К -1 входять: для очистки від пороху — протиіюроховий фільтр, три фільтри-поілиначі ФПУ-200, які очищають повітря від радіоактивного пороху, отруйних речовин, аерозолів і бактеріологічних засобів, електроручннй вентилятор ЕРВ-600/300.
У комплект ФВК-2 , який забезпечує роботу в трьох режимах; входять всі елементи ФВК-1, фільтр для очистки повітря від окису вуглецю ФГ-70, регенеративна установка РУ-150/6. Продуктивність фільтровентиляційних комплектів становить: по режиму чистої вентиляції 600 м3 повітря в годину, по режиму фільтровентиляції 300 м'Угод.
Розрахунок потрібної кількості ФВК ведеться по режиму фільтровентиляції.
Для подачі повітря в сховище у режимі чистої вентиляції встановлюються вентилятори типу ЕРВ-72-2 або ЕРВ-72-3.
При розрахунках потрібної кількості вентиляторів ЕРВ-72 необхідно знати їх продукти виїсть: ЕРВ-72-2 — очищає 900м3/год повітря, а ЕРВ-72-3 - 1300 м3/год.
Повітропроводи для режимів чистої вентиляції, фільтровентиляції і вентиляції приміщення дизельної електростанції будуються окремо.
Відпрацьоване повітря із сховищ виходить само або за допомогою венгиляторів. Труби подачі повітря розміщені у сховищах, вони фарбуються: режиму чистої вентиляції — в білий колір, режиму фільтровентиляції — в червоний. Труби рециркуляції повітря фарбуються також в червоний колір. Приміщення для дизельної електростанції розміщуються біля зовнішньої стіни, а від інших приміщень відокремлюються вогнетривкою стіною з межею вогнетривалості в одну годину. Сховища обладнуються системами електропостачання та зв'язку, водопостачання, каналізації, опалення.
Електропостачання та зв'язок. Електропостачання здійснюється від зовнішньої електромережі, а при необхідності від авт шомного електроджерела (дизельної електростанції). На "випадок порушення електропостачання у сховищі передбачається освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних батарей і дизельних електростанцій.
Сховище повинно мати телефонний зв'язок з пунктом управління об'єкту та репродуктор, який підключений до районної або місцевої радіотрансляційної мережі.
Водопостачання та каналізація сховнша здійснюються на базі загальних водопровідних та каналізаційних мереж. У сховищі мас бути аварійний запас води, приймачі води, які мають бути зроблені незалежно від зовнішніх мереж (труби водопостачання фарбуються у зеленіш колір).
Мінімальний запас води створюють з розрахунку 8 л для пиття і 4 л для еанітарно-гігн нічних потреб на одну людину. 11а весь строк ' перебування у сховищі місткістю 600 чоловік та більше, додатково для пожежогасіння 4,5 м:і.
Опалення, У сховищі передбачається опалення. Воно здійснюється від загальної системи (опалювальної системи будинку). Для регулювання температури та відключення опалювання в опалювальній, системі обладнують запірну арматуру (труби фарбуються у коричневий колір). У приміщенні сховища розміщують дозиметричні приладі!, прилади хімічної та радіаційної розвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, запас води та продуктів харчування, санітарне майно.
По місткості сховища класифікуються на маленькі, які розраховані на 150-600 чоловік, середні — 600-2000 чоловік, великі — більше 2000 людей.
Сховища характеризуються коефіцієнтом послаблення радіації (К ) і стійкості до надлишкового тиску ударної хвилі (АР ). За ступенем захисту діляться на п'ять класів:
У кожному сховищі є документи, які містять його характеристику, схеми зовнішніх і внутрішніх мереж з вказівкою місць відключення, а також журнал перевірки стану сховища.
Швидкозбудовані сховища. Вони повинні мати приміщення для розміщення людей, для фільтровентиляційного обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи та виходи, аварійний вихід. У сховищах невеликої місткості санвузол та баки для сміття можна розмішувати в тамбурі, баки з водою, там де знаходяться люди.
Для сховищ, що швидко будуються, використовується збірний залізобетон, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства. Установлюються секції за допомогою баштових кранів. На вході ТАКОГО сховища обов'язково ставлять надійні, захисно-герметичні двері типу БД, або металеві, типу ЗД-70, які розраховані на таке ж навантаження, що й основні конструкції сховища.
Внутрішнє обладнання швндкозбудованого сховища вимагає засобів повітрогіодачі з фільтрами, бачків для води, пристосування для освітлення, пари та лавки для розміщення людей, а також місткості для відходів, засоби повітрозабірішх та витяжних каналів.
Будівництво швидкозбудованих сховищ (ШЗС) планується заздалегідь. Для цього необхідно мати відповідну документацію: календарні графіки, схеми установки баштових кранів і розміщення конструкцій на будівельному майданчику, інші необхідні документи.
Будівництво ШЗС планується на вільних місцях між виробничими будівлями на віддалі 20-25 м від будинків. У документах передбачаються будівельні організації, які будуть надавати допомогу у будівництві і виконанні найбільш складних робіт (такі, як монтаж залізобетонних конструкцій, установка захисних дверей, вентиляційних каналів і т.н.). Транспортні підприємства забезпечують доставку конструкції! згідно з планом штабу цивільної оборони об'єкту, міста, району.
Обладнання, яке виготовляється на підприємстві для швидкозбудованих сховищ, також вказується у плані штабу ЦО (який цех чи майстерня виготовляє захисні секції, місткості для води і відходів, вентилятори і інші необхідні для будівництва сховищ комплектуючі деталі). На будівництво 4-6 ШЗС виділяється 40-50 чоловік, 2 бульдозери, екскаватор, два автокрани, при необхідності електро- та газозварювальний апарати та компресор з відбійними молотками. Такий розрахунок сил та засобів може побудувати групу ШЗС (4-6) за 2-3 доби безперервної роботи.