Ємельяненко Л. М Конфліктологія (2003)

Для виходу зі стресових ситуацій необхідно застосовувати спеціальні прийоми [16, с. 222—225].

1. Учіться правильно розпоряджатися своїм часом.

Уміння правильно організувати свій час — важливий засіб запобігання стресу. Існує кілька простих правил:

під час складання списку необхідних справ перелічуйте в ньому, крім необхідних, такі, які б вам хотілося зробити саме сьогодні. Регулярно відзначаючи, що вдалося зробити, ви відчуєте почуття задоволення;

усі справи діліть на категорії: головні та ті, що можна зробити пізніше; важливо вміти ставити цілі і розставляти пріоритети. Ця рекомендація, за всієї її простоти, досить складна у здійсненні: вона включає уміння говорити «ні», обмежувати себе, планувати свою діяльність щодня з урахуванням цілей, поставлених на тривалий період;

уникайте зайвих обіцянок; це призводить до зайвого навантаження на нервову систему, якщо ви не можете виконати обіцяного;

чітко уточніть для себе різницю між активністю та продуктивністю. Активність — прояв зовнішньої великої енергії, що не завжди йде на користь справі; іноді це метушливість, багато рухів, але мало результатів. Продуктивність — виконання наміченого, поступове наближення до поставленої мети;

проаналізуйте причини втрати часу: тривалі розмови по телефону, чекання в черзі, виконання незапланованих справ. Існує безліч технічних засобів для щоденного планування справ і проведення аналізу втрат часу: щоденники, органайзер, офісні програми персональних комп’ютерів та ін.

2. Змусьте стрес працювати на вас.

Якщо неприємностей не можна уникнути, то доцільно спробувати витягти з них, якщо це можливо, користь за рахунок зміни точки зору:

постарайтеся прийняти негативну подію як позитивну (втрату роботи як можливість знайти кращу);

поставтеся до стресу як до джерела енергії. У спокійному стані ви не змогли б стільки зробити, у збудженому стані встигли незрівнянно більше. Сприймайте проблему як виклик;

не думайте про минулі події як про поразку;

ви не можете відповідати за вчинки інших людей, а можете тільки контролювати свою реакцію на них. Головне — перемога над емоціями;

не намагайтеся догодити всім, це нереально, час від часу догоджайте собі самому.

3. Лікуйтеся від трудоголізму.

Трудоголіки — це люди, для яких нічого не існує, крім роботи. Ознаки такого стану: зниження ефективності в роботі; нехтування родиною та громадським життям; деформоване уявлення про те, що важливо в житті. Як можна досягти балансу в праці й відпочинку:

поступово скоротіть кількість робочих годин на тиждень; забороніть собі працювати у вихідні; уникайте різких змін у роботі й особистому житті;

плануючи свій день, відведіть час на розваги, хобі;

щодня необхідно небагато фізичних вправ і свіжого повітря;

хоча б один вид діяльності повинен бути пов’язаним із сімейним спілкуванням;

забороніть собі відчувати почуття провини, якщо ви не зайняті роботою — це основна вимога.

4. Поведінка в кризових ситуаціях.

Існує кілька способів пережити серйозні життєві колізії:

постарайтеся дивитися в майбутнє з позитивної точки зору. Хоча б ненадовго згадуйте, як ви відчували себе, коли все було добре. Під час війни багато тих, хто пережив голод, розповідають, що спогади про те смачне, що вони їли до війни, дозволяло пережити муки голоду й вижити;

учіться прийомам фізичного розслаблення, відмовтеся від напружених поз, що викликають стресовий стан;

живіть сьогоднішнім днем: установіть цілі на сьогодні, не вимагайте занадто багато від себе;

за необхідності вирішувати велику та складну задачу, від однієї думки про яку опускаються руки, розбийте її на невеликі частини й почніть їх поступово вирішувати;

не дозволяйте потонути в жалості до себе й до свого життя, не відмовляйтеся від допомоги близьких вам людей;

пам’ятайте, що ви не самотні. Те, що ви переживаєте зараз, інші, можливо, пережили й вижили. Так буде і у вас.

5. Не допускайте суперечок у родині.

Опір стресові здійснюйте вдома:

знаходьте можливість обговорити вдома проблеми, що виникли; намагайтеся розділити тривоги іншої сторони;

не «розряджайтеся» на домашніх;

учіться приймати проблеми близьких із позитивним настроєм, а не як додаткове навантаження: «Ну, що там у тебе знову відбулося?»;

будьте завжди разом, нехай проблема об’єднує вас, а не приносить додаткові проблеми.