Крегул Ю.І. Правові основи державного управління економікою України (2003)
3.10. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільському господарстві (аграрному секторі економіки).
Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільському господарстві передбачена главою 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил”, де містяться статті, що встановлюють відповідальність за: отраву посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи селянських (фермерських) господарств (ст.104); порушення порядку та умов ведення насінництва (ст. 104-1); порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур’янами (ст. 105); вивезення матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (ст.106); невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 106-1); незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 106-2); порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст.107); порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст.107-1); грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108).
Відповідальність за адміністративні правопорушення у сільському господарстві несуть як громадяни так і відповідні посадові особи.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих сільських, селищних, міських рад (статті 104, 105); районними (міськими) судами (суддями) (статті 106-1, 106-2, 107-1); органи внутрішніх справ (ч.2 статті 106-1); органи державного ветеринарного контролю (стаття 107); органи державної служби з карантину рослин (статті 105, 106); органи державного контролю у насінництві (стаття 104-1); органи держсільтехнагляду (стаття 108).
Законом України “Про ветеринарну медицину” від 15 листопада 2001 р. передбачена відповідальність суб’єктів господарювання за правопорушення у галузі ветеринарної медицини.
Суб’єкти господарювання – будь-які юридичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням та реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у формі штрафу за:
порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин – у розмірі від трьох до шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
невиконання заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень – у розмірі від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
переміщення через митний кордон без обов’язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду об’єктів – у розмірі від п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію ввезених на територію України продукцію тваринного і рослинного походження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, - у розмірі від двадцяти п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;
реалізацію на території України ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, не зареєстрованих в Україні, у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких засобів, кормів та кормових добавок відповідно закону;
ухилення від пред’явлення або непред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів) – у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для використання, у тому числі з м’яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отруєними хімікатами, утоплених, а також вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, тощо – у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких харчових продуктів відповідно до закону;
ухилення від обов’язкової ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження – у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
надання власником (уповноваженою особою) торговельних об’єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, у розмірі від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини – у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Сплата штрафів не звільняє суб’єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.
Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.
Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини.
Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами.
Штраф підлягає сплаті суб’єктом господарювання у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.
Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Відповідальність за адміністративні правопорушення у сільському господарстві несуть як громадяни так і відповідні посадові особи.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих сільських, селищних, міських рад (статті 104, 105); районними (міськими) судами (суддями) (статті 106-1, 106-2, 107-1); органи внутрішніх справ (ч.2 статті 106-1); органи державного ветеринарного контролю (стаття 107); органи державної служби з карантину рослин (статті 105, 106); органи державного контролю у насінництві (стаття 104-1); органи держсільтехнагляду (стаття 108).
Законом України “Про ветеринарну медицину” від 15 листопада 2001 р. передбачена відповідальність суб’єктів господарювання за правопорушення у галузі ветеринарної медицини.
Суб’єкти господарювання – будь-які юридичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням та реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у формі штрафу за:
порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин – у розмірі від трьох до шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
невиконання заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень – у розмірі від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
переміщення через митний кордон без обов’язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду об’єктів – у розмірі від п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію ввезених на територію України продукцію тваринного і рослинного походження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, - у розмірі від двадцяти п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;
ухилення від пред’явлення або непред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів) – у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для використання, у тому числі з м’яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отруєними хімікатами, утоплених, а також вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, тощо – у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких харчових продуктів відповідно до закону;
ухилення від обов’язкової ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження – у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
надання власником (уповноваженою особою) торговельних об’єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, у розмірі від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини – у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Сплата штрафів не звільняє суб’єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.
Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.
Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини.
Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами.
Штраф підлягає сплаті суб’єктом господарювання у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.
Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.
