Денісова О. О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності (2004)
2.3.1. Ретроспектива та концепція побудови
Інтернет (Internet) стала явищем світового масштабу, яке має безліч визначень та епітетів — «мережа мереж», «Всесвітня павутина», «глобальна комп’ютерна мережа», «найбільша у світі мережа» або просто «Мережа».
Можна назвати дві причини, які зумовлюють існування Інтернет та об’єднання мереж загалом — одна мережа не може обслужити всіх користувачів, а користувачі потребують універсальної взаємодії. У 1960-х роках уряд США прийшов до розуміння величезної ролі комп’ютерів в освіті, дослідженнях і розробках у військовій галузі, а тому почав фінансування проекту створення експериментальної комп’ютерної мережі через Агентство перспективних досліджень (US Advanced Research Project Agency, ARPA). Відповідно, створену мережу, яка наприкінці 1969 року об’єднувала чотири комп’ютери, було названо ARPAnet (Advanced Research Projects Agency Network).
ARPAnet об’єднувала локальні мережі американських університетів, наукових лабораторій і військових баз. У 1983 році ARPAnet було поділено на дві частини: MILnet — військову мережу, яка залишилась у віданні Міністерства оборони, та ARPAnet, яку віддали для громадянських досліджень (вона припинила своє існування 1990 року).
Однією з головних цілей досліджень, що проводились в ARPAnet, було створення мережі, яка може зберігати роботоздатність у разі порушення зв’язку між її окремими частинами (зокрема, у разі ядерного нападу).
Інтернет-хребет — backbone
Як і система автошляхів, Інтернет не є однорідною — у ній є свої магістралі та путівці. Магістраль Інтернет — backbone (хребет, опорна мережа) — високошвидкісна мережа, що об’єднує кілька потужних комп’ютерів. Першою backbone була NSFnet, створена у 1980-ті роки з ініціативи Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF, http://www.nsf.gov). NSFnet об’єднувала п’ять суперкомп’ютерних центрів, з’єднаних спеціальними телефонними лініями. В основу NSFnet було покладено IP-технологію ARPAnet (див. п. 2.3.2) і регіональний принцип побудови — зацікавлені заклади з’єднувались між собою, а одержана таким чином мережа в одній із своїх точок — із суперкомп’ютером. Зауважимо, що саме такий підхід зробив Інтернет доступною всім бажаючим.
Це стало однією з головних характеристик Інтернет як наступниці ARPAnet — відсутність центрального вузла, який керує роботою мережі, унеможливлює її катастрофу. Інтернет справді є мережею мереж, які працюють за різними протоколами, пов’язують різні типи комп’ютерів, фізично передають дані по всіх доступних типах ліній. Кожна така мережа функціонує автономно і фінансується з окремих джерел. Не існує організації «Інтернет Inc.», яка збирає плату з усіх мереж або користувачів. Представники мереж збираються разом і вирішують, як їхні мережі будуть зв’язуватись і як підтримувати такі взаємозв’язки. Користувачі платять за доступ провайдерові послуг Інтернет (ISP, Internet Service Provider) — організації, яка надає доступ до Інтернет і може платити за свій доступ мережному власнику державного масштабу.
Нині кількість комп’ютерів і мереж у складі Інтернет точно невідома. Мережа перебуває у стані постійної перебудови і розвитку. Існують і різноманітні перспективні проекти. Триває розробка 2-го покоління Інтернет — «Інтернет-2» — проекту, започаткованого в 1996 році університетами США. Інтернет-2 буде повністю закритою мережею, яку реалізовуватимуть спеціальні консорціуми на основі високошвидкісної базової мережі Національного наукового фонду vBNS (Very high-speed Backbone Network Service). Головним призначенням Інтернет-2 є тестування нових технологій, які згодом переноситимуться на Інтернет. У США Інтернет-2 розглядається як складова глобального державного проекту NGI (Next Generation Internet, Інтернет наступного покоління, http://www.ngi.gov/), для реалізації якого створено спеціальний Центр — глобальну безприбуткову промислову організацію, яка супроводжує, структурує та аналізує широкий діапазон Інтернет-додатків, забезпечує технічну, ринкову, промислову, освітню й користувацьку підтримку для широкої та ефективної взаємодії з урядовими колами на базі Інтернет, вживає заходів з прискорення її розвитку.
Інтернет — міжнародна взаємодія і розробка політики розвитку
Найвища влада в Інтернет належить ISOC (Internet SOCiety, Всесвітнє співтовариство Інтернет, http://www.isoc.org/) — міжнародній організації з добровільним членством, метою якої є сприяння глобальному обміну інформацією через Інтернет та розвитку всебічного використання Мережі — від комерції та освіти до соціальних питань.
ISOC призначає раду старійшин, яка відповідає за технічну політику, підтримку та управління Інтернет, — IAB (Internet Architecture Board, Рада з архітектури Інтернет, http://www.iab.org/). Вирішення поточних експлуатаційних і технічних проблем покладається на іншу добровільну організацію — IETF (Internet Engineering Task Force, Цільова група з інжинірингу в Інтернет, http://www.ietf.org/), а зокрема — на її робочі групи. Останні мають різні функції: випуск документації, вироблення стратегії дій при виникненні проблем, стратегічні дослідження, розробка нових і доопрацювання вже існуючих стандартів і протоколів.
Також ISOC проводить міжнародні конференції INET (International NETworking conference) та інші форуми, навчальні курси, статистичні і маркетингові дослідження, здійснює публікації і торговельні операції, бере участь в ініціативах соціального, економічного, політичного, етичного і правового характеру.
Інтернет-етикет — netiquette
За відсутності регламентації та багатьох формальних правил, якими люди користуються в особистому спілкуванні, особливого значення в Інтернет набула етика — було вироблено правила хорошого тону, дотримання яких є обов’язком кожного цивілізованого користувача. З-поміж них можна виокремити такі:
не думайте, що коли Ви можете щось зробити, то Ви маєте це робити;
поважайте право інших користувачів на конфіденційність;
розсилаючи електронне повідомлення, спитайте себе, чи бажаєте Ви, щоб його прочитав користувач-новачок, ваші батьки, діти, Ви самі 10 років потому;
несіть відповідальність за свої слова та дії, тоді інші почуватимуться зобов’язаними нести таку саму відповідальність;
пам’ятайте, що в Інтернет працюють люди різних соціальних прошарків і різних поглядів; не вважайте, що інші користувачі мають ті самі права і ті самі обов’язки, що й Ви;
не перевантажуйте ресурсів Інтернет; перш ніж звертатись до її можливостей, зробіть все можливе на локальному комп’ютері.
Узагальнено можна назвати два постулати, які визначають усі правила: по-перше, вияви індивідуальності поважаються і заохочуються, а по-друге, Мережа — річ гарна, яку слід захищати.
В Європі ініціатива належить двом впливовим організаціям. Перша з них — TERENA (Trans-European Research and Education Networking Association, Транс’європейська мережна асоціація в галузі досліджень та освіти, http://www.terena.org) була заснована 1994 року злиттям RARE (Reseaux Associees pour la Recherche Europeene, Європейське об’єднання дослідників) та EARN (European Academic and Research Network, Європейська академічна та дослідницька мережа). Місією TERENA є сприяння та участь у розробці високотехнологічної комп’ю- терної мережної інфраструктури. Другою організацією є найбільша у світі асоціація Інтернет-провайдерів — EuroISPA (http://www.euroispa.org).
Перспективи Інтернет — IPN
У 1997 році Вінтон Серф (один із творців протоколу TCP/IP, «батько» Інтернет) висунув ідею міжпланетарного розширення Інтер- нет. Сьогодні IPN (InterPlaNetary Internet) — це проект, який фінансується NASA і реалізується спільними зусиллями урядових організацій та промислових груп. Метою проекту є підтримка космічних систем зв’язку, проектування роботів, створення в Сонячній системі аванпостів як із присутністю, так і з відсутністю людини. IPN стане «мережею об’єднань Інтернет» — звичайні глобальні мережі підмикатимуться до мережі верхнього рівня. Передавання даних здійснюватиметься за допомогою нового транспортного протоколу, зорієнтованого на великі відстані. Таким чином стане можливим передавання даних між Землею і, приміром, Марсом.
Можна назвати дві причини, які зумовлюють існування Інтернет та об’єднання мереж загалом — одна мережа не може обслужити всіх користувачів, а користувачі потребують універсальної взаємодії. У 1960-х роках уряд США прийшов до розуміння величезної ролі комп’ютерів в освіті, дослідженнях і розробках у військовій галузі, а тому почав фінансування проекту створення експериментальної комп’ютерної мережі через Агентство перспективних досліджень (US Advanced Research Project Agency, ARPA). Відповідно, створену мережу, яка наприкінці 1969 року об’єднувала чотири комп’ютери, було названо ARPAnet (Advanced Research Projects Agency Network).
ARPAnet об’єднувала локальні мережі американських університетів, наукових лабораторій і військових баз. У 1983 році ARPAnet було поділено на дві частини: MILnet — військову мережу, яка залишилась у віданні Міністерства оборони, та ARPAnet, яку віддали для громадянських досліджень (вона припинила своє існування 1990 року).
Однією з головних цілей досліджень, що проводились в ARPAnet, було створення мережі, яка може зберігати роботоздатність у разі порушення зв’язку між її окремими частинами (зокрема, у разі ядерного нападу).
Інтернет-хребет — backbone
Як і система автошляхів, Інтернет не є однорідною — у ній є свої магістралі та путівці. Магістраль Інтернет — backbone (хребет, опорна мережа) — високошвидкісна мережа, що об’єднує кілька потужних комп’ютерів. Першою backbone була NSFnet, створена у 1980-ті роки з ініціативи Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF, http://www.nsf.gov). NSFnet об’єднувала п’ять суперкомп’ютерних центрів, з’єднаних спеціальними телефонними лініями. В основу NSFnet було покладено IP-технологію ARPAnet (див. п. 2.3.2) і регіональний принцип побудови — зацікавлені заклади з’єднувались між собою, а одержана таким чином мережа в одній із своїх точок — із суперкомп’ютером. Зауважимо, що саме такий підхід зробив Інтернет доступною всім бажаючим.
Це стало однією з головних характеристик Інтернет як наступниці ARPAnet — відсутність центрального вузла, який керує роботою мережі, унеможливлює її катастрофу. Інтернет справді є мережею мереж, які працюють за різними протоколами, пов’язують різні типи комп’ютерів, фізично передають дані по всіх доступних типах ліній. Кожна така мережа функціонує автономно і фінансується з окремих джерел. Не існує організації «Інтернет Inc.», яка збирає плату з усіх мереж або користувачів. Представники мереж збираються разом і вирішують, як їхні мережі будуть зв’язуватись і як підтримувати такі взаємозв’язки. Користувачі платять за доступ провайдерові послуг Інтернет (ISP, Internet Service Provider) — організації, яка надає доступ до Інтернет і може платити за свій доступ мережному власнику державного масштабу.
Нині кількість комп’ютерів і мереж у складі Інтернет точно невідома. Мережа перебуває у стані постійної перебудови і розвитку. Існують і різноманітні перспективні проекти. Триває розробка 2-го покоління Інтернет — «Інтернет-2» — проекту, започаткованого в 1996 році університетами США. Інтернет-2 буде повністю закритою мережею, яку реалізовуватимуть спеціальні консорціуми на основі високошвидкісної базової мережі Національного наукового фонду vBNS (Very high-speed Backbone Network Service). Головним призначенням Інтернет-2 є тестування нових технологій, які згодом переноситимуться на Інтернет. У США Інтернет-2 розглядається як складова глобального державного проекту NGI (Next Generation Internet, Інтернет наступного покоління, http://www.ngi.gov/), для реалізації якого створено спеціальний Центр — глобальну безприбуткову промислову організацію, яка супроводжує, структурує та аналізує широкий діапазон Інтернет-додатків, забезпечує технічну, ринкову, промислову, освітню й користувацьку підтримку для широкої та ефективної взаємодії з урядовими колами на базі Інтернет, вживає заходів з прискорення її розвитку.
Інтернет — міжнародна взаємодія і розробка політики розвитку
Найвища влада в Інтернет належить ISOC (Internet SOCiety, Всесвітнє співтовариство Інтернет, http://www.isoc.org/) — міжнародній організації з добровільним членством, метою якої є сприяння глобальному обміну інформацією через Інтернет та розвитку всебічного використання Мережі — від комерції та освіти до соціальних питань.
Також ISOC проводить міжнародні конференції INET (International NETworking conference) та інші форуми, навчальні курси, статистичні і маркетингові дослідження, здійснює публікації і торговельні операції, бере участь в ініціативах соціального, економічного, політичного, етичного і правового характеру.
Інтернет-етикет — netiquette
За відсутності регламентації та багатьох формальних правил, якими люди користуються в особистому спілкуванні, особливого значення в Інтернет набула етика — було вироблено правила хорошого тону, дотримання яких є обов’язком кожного цивілізованого користувача. З-поміж них можна виокремити такі:
не думайте, що коли Ви можете щось зробити, то Ви маєте це робити;
поважайте право інших користувачів на конфіденційність;
розсилаючи електронне повідомлення, спитайте себе, чи бажаєте Ви, щоб його прочитав користувач-новачок, ваші батьки, діти, Ви самі 10 років потому;
несіть відповідальність за свої слова та дії, тоді інші почуватимуться зобов’язаними нести таку саму відповідальність;
пам’ятайте, що в Інтернет працюють люди різних соціальних прошарків і різних поглядів; не вважайте, що інші користувачі мають ті самі права і ті самі обов’язки, що й Ви;
не перевантажуйте ресурсів Інтернет; перш ніж звертатись до її можливостей, зробіть все можливе на локальному комп’ютері.
Узагальнено можна назвати два постулати, які визначають усі правила: по-перше, вияви індивідуальності поважаються і заохочуються, а по-друге, Мережа — річ гарна, яку слід захищати.
В Європі ініціатива належить двом впливовим організаціям. Перша з них — TERENA (Trans-European Research and Education Networking Association, Транс’європейська мережна асоціація в галузі досліджень та освіти, http://www.terena.org) була заснована 1994 року злиттям RARE (Reseaux Associees pour la Recherche Europeene, Європейське об’єднання дослідників) та EARN (European Academic and Research Network, Європейська академічна та дослідницька мережа). Місією TERENA є сприяння та участь у розробці високотехнологічної комп’ю- терної мережної інфраструктури. Другою організацією є найбільша у світі асоціація Інтернет-провайдерів — EuroISPA (http://www.euroispa.org).
Перспективи Інтернет — IPN
У 1997 році Вінтон Серф (один із творців протоколу TCP/IP, «батько» Інтернет) висунув ідею міжпланетарного розширення Інтер- нет. Сьогодні IPN (InterPlaNetary Internet) — це проект, який фінансується NASA і реалізується спільними зусиллями урядових організацій та промислових груп. Метою проекту є підтримка космічних систем зв’язку, проектування роботів, створення в Сонячній системі аванпостів як із присутністю, так і з відсутністю людини. IPN стане «мережею об’єднань Інтернет» — звичайні глобальні мережі підмикатимуться до мережі верхнього рівня. Передавання даних здійснюватиметься за допомогою нового транспортного протоколу, зорієнтованого на великі відстані. Таким чином стане можливим передавання даних між Землею і, приміром, Марсом.
