Бухгалтерський облік господарських операцій в проведеннях (2001)
Облік розрахунків по обов'язковому державному соціальному страхуванню
Порядок нарахування, витрачання та обліку розрахунків по збору на обов'язкове державне соціальне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.97 № 402 (із змінами, внесеними відповідно до Закону від 30.12.97 №800), інструкцією про порядок надходження, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженою Правлінням Фонду соціального страхування України від 26.08.99 №11.
Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове соціальне страхування встановлена у розмірі 4% від об'єкта оподаткування.
Об'єктом оподаткування згідно з п. І ст. 2 Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на оплату основної І додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).
До таких витрат не належать витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, аліментів, дивідендів, компенсаційні та інші виплати, які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій відповідно до Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 № 697.
Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо: за ставкою 1% витрат на оплату праці для працюючих інвалідів і за ставкою 4% - для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від витрат на оплату праці працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до Фонду соціального захисту інвалідів.
Для підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, збір на соціальне страхування визначається за ставкою 1% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
Для фізичний осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників або які працюють на умовах трудової угоди, а також для адвокатів і приватних нотаріусів ставка збору на соціальне страхування встановлена у розмірі 1% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), визначеного згідно з законодавством України (тобто від суми чистого доходу, визначеного як різниця між валовим доходом — виручкою у грошовій і натуральній формі — і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням доходу).
В бухгалтерському обліку на суму збору на соціальне страхування роблять запис:
Д-т рах. 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму збору, визначеного до основної і додаткової заробігної плати та інших виплат, що включаються до фонді оплати праці)
К-т рах. 652 «За соціальним страхуванням».
Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.98 № 571 нараховується виходячи Із загального трудового стажу: до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80% і більше 8 років - 100% заробітку (доходу). У розмірі 100% середнього заробітку незалежно від стажу роботи нараховується допомога:
працівників, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;
працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);
ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93;
працівникам, віднесеним до 1 -4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
одному із батьків або особі, яка їх заміняє і доглядає за хворою дитиною віком до Й років;
дружинам (чоловікам) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);
працівникам колишніх дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки;
по вагітності і пологах;
донорам, які протягом року безоплатно здавали кров або її компоненти в підсумковій кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (така пільга діє протягом року після здавання крові або її компонентів).
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи із середнього заробітку за останні два календарних місяці, що передували місяцю призначення допомоги. Якщо у цих двох місяцях працівник не працював і не мав заробітку, то беруть заробіток ще за два попередніх місяці. Якщо у цих чотирьох місяцях не було заробітку, то допомога обчислюється виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу, встановленого працівникові в трудовому договорі.
При роботі працівника за звичайним графіком (тобто 8-годинний робочий день) визначають, як правило, середньоденний заробіток. Якщо графік роботи має свої особливості (наприклад, змінний, вахтовий, добовий, неповний робочий день тощо), то розраховують середньо годинний заробіток. Середньоденний (середньо годинний) заробіток визначають діленням суми заробітку за останні два календарних місяці на кількість робочих днів (годин) у цьому періоді. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденного (середньогодинного) заробітку на кількість днів (годин) непрацездатності.
Середньоденна сума допомоги не повинна перевищувати подвійної тарифної ставки або подвійного посадового (місячного) окладу.
При визначенні загального трудового стажу працівника керуються Правилами визначення загального трудового стажу для призначення працівником допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658. Цими Правилами загальний трудовий стаж визначений як стаж роботи, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню (незалежно від характеру роботи і тривалості перерв). Крім того, до загального трудового стажу зараховується час служби в передбачених законодавством військових формуваннях; час відпусток по вагітності і пологах, доглядом за дитиною; час навчання і перепідготовки новим професіям; участь в оплачуваних громадських роботах і період одержання допомоги (у тому числі і матеріальної) по безробіттю згідно з Законом України «Про зайнятість населення» та деякі інші виплати, передбачені Правилами.
Виходячи з того, що не нараховується збір на обов'язкове соціальне страхування, не зараховуються до загального трудового стажу при призначенні працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності:
час участі в страйках, визнаних в судовому порядку незаконними;
час очного навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі, ординатурі (проте враховується час навчання в професійно-технічних закладах);
час роботи засуджених в колонії-поселенні і відбуття виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи (якщо інше не передбачено законом).
Визначається трудовий стаж на підставі записів у трудовій книжці.
У підрахунках середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, премії, одноразові винагороди за підсумками роботи підприємства за минулий рік (які припадають на розрахунковий період – у розмірі 1/12 річної суми, помноженої на 2), за винятком оплат, передбачених п. 4 Порядку визначення середньої заробітної плати від 08.02.95 № 100:
виплати за виконання доручень разового характеру (крім доплат за суміщення професій і посад, заміщення тимчасово відсутніх працівників тощо);
разові і компенсаційні виплати (матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога при виході на пенсію, компенсація за невикористану відпустку, витрати на відрядження, підйомні);
деякі види премій (за винахідництво і рацпропозиції, впровадження нової техніки і технології, збір і здачу металобрухту, збір і здачу на відновлення відпрацьованих деталей машин, введення в дію виробничих потужностей і об'єктів будівництва працівникам небудівельних організацій);
грошові і речові нагороди за призові місця у змаганнях, конкурсах тощо;
соціальні і компенсаційні виплати (пенсії, державна допомога);
вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних і знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування;
вартість безоплатно наданих працівникам комунальних послуг, житла, палива або сум їх компенсації;
дотації на харчування, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок;
виплати, пов'язані з ювілейними датами;
суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові трудовим каліцтвом або ушкодженням здоров'я;
доходи по акціях трудового колективу і вкладах в майно підприємства;
заробітна плата за роботу по сумісництву (якщо її включення до середнього заробітку прямо не передбачено законодавством).
Виняток зроблено для випадків виробничого травматизму і профзахворювання, для осіб, які постраждали під час ліквідації аварії на ЧАЕС і віднесених до 1-ї і 2-Ї категорій, а також при призначенні допомоги по вагітності і пологах.
Особам, що є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за їхнім бажанням сума допомоги може бути нарахована виходячи з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час ліквідації наслідків аварії, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-ХП).
Порядок призначення допомоги по вагітності і пологах регламентується Положенням про порядок призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим наказом Мінпраці, Мінзахисту, Міносвіти і Мінфіну України від 11.03.93 № 04-800. Відповідно до цього Положення право на допомогу по вагітності і пологах мають жінки,
які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності - у розмірі 100% заробітку;
звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства розмірі 100% заробітку, який вони мали за останнім місцем роботи;
зареєстровані у державній службі зайнятості по безробіттю не менше 10 місяців - у розмірі 16 грн. 60 коп, (постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян») від 26.07.96 № 832;
військовослужбовці - у розмірі ІОО^о грошового натурального забезпечення;
які навчаються з відривом від виробництва – у розмірі місячних стипендій.
Допомога по непрацездатності по вагітності і пологах видається сумарно на період 126 календарних днів. У разі ускладнення пологів або народження двох і більше дітей - на 140 календарних днів. Працюючим жінкам, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (1-4-ї категорій), листок непрацездатності видається на 180 календарних днів.
Якщо відпустка по вагітності і пологах настає у період відпустки без збереження заробітної плати, наданої жінці у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею віку шести років, листок непрацездатності підлягає оплаті; а при догляді за дитиною до трьох років - жінкам надається на їх вибір допомога по вагітності і пологах або по догляду за дитиною.
Допомога по вагітності і пологах працюючим жінкам призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби, навчання), а іншим жінкам, які мають право на цю допомогу, - органами соціального захисту населення за місцем проживання. Підставою для призначення жінкам допомоги по вагітності і пологах є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.
Обчислення середнього заробітку для призначення допомоги по вагітності і пологах проводиться за тими самими правилами зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, що і при загальному захворюванні. Проте обчислений середньоденний заробіток не обмежується двома тарифними ставками або двома посадовими окладами. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденної допомоги на число робочих днів періоду відпустки по вагітності і пологах.
Визначення допомоги для відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я» пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, здійснюється згідно з Правилами відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, нанесеної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 № 472 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 № 1100). У цьому разі за бажанням потерпілого такий розрахунок робиться або за 12, або за 3 останніх повних календарних місяці роботи, що передували каліцтву або повній втраті професійної працездатності.
Деякі особливості є в порядку нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які забезпечують себе роботою самостійно. До такої категорії належать члени творчих спілок, творчі працівники, які не являються членами творчих спілок, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси. Нарахування допомоги зазначеним особам регламентується Порядком визначення розміру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з вагітністю і пологами особам, доход яких повністю може бути визначений тільки за результатами роботи за рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 651.
Відповідно до вказаного Порядку виплати коштів з Фонду соціального страхування ця категорія осіб одержує за умови їх реєстрації в територіальному органі Фонду і сплати ними добровільних страхових внесків. Загальний трудовий стаж визначається за часом сплати внесків на обов'язкове соціальне страхування. Допомога по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи з середнього доходу. Середній доход, який враховується при призначенні допомоги особам, які мають постійно обчислюваний доход, визначається виходячи з доходу за 12 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою. Якщо страхові збори сплачувались менше 12 місяців, то в розрахунок приймається доход виходячи з фактичного часу сплати внесків. Особам, доход яких може бути визначений тільки за підсумками роботи за рік, для визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності береться доход за попередній рік.
Середньоденний доход визначається діленням сукупного доходу на кількість календарних днів в періоді, що береться до розрахунку. При цьому дні тимчасової непрацездатності і відпустка, по вагітності і пологах не включаються до кількості календарних днів, на які ділиться сукупний доход. Розмір допомоги визначається множенням середньоденного доходу на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності (з урахуванням відсотків, величина яких залежить від стажу роботи). Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не повинна перевищувати 10-кратної суми сплачених страхових внесків на день непрацездатності.
Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності включаються до сукупного оподатковуваного доходу і підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.
Допомога по тимчасовій непрацездатності не видається:
особам, які умисно заподіяли шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або інших обов'язків;
при тимчасовій непрацездатності від захворювання або травм, спричинених сп'янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем;
особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок травм, одержаних при здійсненні ними злодійства;
за час примусового лікування за рішенням суду (крім психічно хворих);
за час перебування під арештом і за час судово-медичної експертизи.
В бухгалтерському обліку використання коштів соціального страхування відображається по дебету рахунка 652 «За соціальним страхуванням» і кредиту рахунків:
661 «Розрахунки за заробітною платою» (на суму нарахованої допомоги по тим-часовій непрацездатності працівникам),
30 «Каса» (на суму разової допомоги, виплаченої з каси за рахунок коштів соціального страхування),
31 «Рахунки в банках» (на суми коштів соціального страхування, використані в безготівковому порядку, а також перераховані до Фонду соціального страхування України).
Щоквартально платники збору подають звіт (розрахункову відомість за формою № Ф4-ФСС) про нараховані, використані і перераховані кошти збору на соціальне страхування
Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове соціальне страхування встановлена у розмірі 4% від об'єкта оподаткування.
Об'єктом оподаткування згідно з п. І ст. 2 Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на оплату основної І додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).
До таких витрат не належать витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, аліментів, дивідендів, компенсаційні та інші виплати, які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій відповідно до Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 № 697.
Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо: за ставкою 1% витрат на оплату праці для працюючих інвалідів і за ставкою 4% - для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від витрат на оплату праці працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до Фонду соціального захисту інвалідів.
Для підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, збір на соціальне страхування визначається за ставкою 1% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
Для фізичний осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників або які працюють на умовах трудової угоди, а також для адвокатів і приватних нотаріусів ставка збору на соціальне страхування встановлена у розмірі 1% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), визначеного згідно з законодавством України (тобто від суми чистого доходу, визначеного як різниця між валовим доходом — виручкою у грошовій і натуральній формі — і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням доходу).
В бухгалтерському обліку на суму збору на соціальне страхування роблять запис:
Д-т рах. 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму збору, визначеного до основної і додаткової заробігної плати та інших виплат, що включаються до фонді оплати праці)
Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.98 № 571 нараховується виходячи Із загального трудового стажу: до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80% і більше 8 років - 100% заробітку (доходу). У розмірі 100% середнього заробітку незалежно від стажу роботи нараховується допомога:
працівників, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;
працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);
ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93;
працівникам, віднесеним до 1 -4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
одному із батьків або особі, яка їх заміняє і доглядає за хворою дитиною віком до Й років;
дружинам (чоловікам) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);
працівникам колишніх дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки;
по вагітності і пологах;
донорам, які протягом року безоплатно здавали кров або її компоненти в підсумковій кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (така пільга діє протягом року після здавання крові або її компонентів).
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи із середнього заробітку за останні два календарних місяці, що передували місяцю призначення допомоги. Якщо у цих двох місяцях працівник не працював і не мав заробітку, то беруть заробіток ще за два попередніх місяці. Якщо у цих чотирьох місяцях не було заробітку, то допомога обчислюється виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу, встановленого працівникові в трудовому договорі.
При роботі працівника за звичайним графіком (тобто 8-годинний робочий день) визначають, як правило, середньоденний заробіток. Якщо графік роботи має свої особливості (наприклад, змінний, вахтовий, добовий, неповний робочий день тощо), то розраховують середньо годинний заробіток. Середньоденний (середньо годинний) заробіток визначають діленням суми заробітку за останні два календарних місяці на кількість робочих днів (годин) у цьому періоді. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденного (середньогодинного) заробітку на кількість днів (годин) непрацездатності.
Середньоденна сума допомоги не повинна перевищувати подвійної тарифної ставки або подвійного посадового (місячного) окладу.
Виходячи з того, що не нараховується збір на обов'язкове соціальне страхування, не зараховуються до загального трудового стажу при призначенні працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності:
час участі в страйках, визнаних в судовому порядку незаконними;
час очного навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі, ординатурі (проте враховується час навчання в професійно-технічних закладах);
час роботи засуджених в колонії-поселенні і відбуття виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи (якщо інше не передбачено законом).
Визначається трудовий стаж на підставі записів у трудовій книжці.
У підрахунках середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, премії, одноразові винагороди за підсумками роботи підприємства за минулий рік (які припадають на розрахунковий період – у розмірі 1/12 річної суми, помноженої на 2), за винятком оплат, передбачених п. 4 Порядку визначення середньої заробітної плати від 08.02.95 № 100:
виплати за виконання доручень разового характеру (крім доплат за суміщення професій і посад, заміщення тимчасово відсутніх працівників тощо);
разові і компенсаційні виплати (матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога при виході на пенсію, компенсація за невикористану відпустку, витрати на відрядження, підйомні);
деякі види премій (за винахідництво і рацпропозиції, впровадження нової техніки і технології, збір і здачу металобрухту, збір і здачу на відновлення відпрацьованих деталей машин, введення в дію виробничих потужностей і об'єктів будівництва працівникам небудівельних організацій);
грошові і речові нагороди за призові місця у змаганнях, конкурсах тощо;
соціальні і компенсаційні виплати (пенсії, державна допомога);
вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних і знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування;
вартість безоплатно наданих працівникам комунальних послуг, житла, палива або сум їх компенсації;
дотації на харчування, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок;
виплати, пов'язані з ювілейними датами;
суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові трудовим каліцтвом або ушкодженням здоров'я;
доходи по акціях трудового колективу і вкладах в майно підприємства;
заробітна плата за роботу по сумісництву (якщо її включення до середнього заробітку прямо не передбачено законодавством).
Виняток зроблено для випадків виробничого травматизму і профзахворювання, для осіб, які постраждали під час ліквідації аварії на ЧАЕС і віднесених до 1-ї і 2-Ї категорій, а також при призначенні допомоги по вагітності і пологах.
Порядок призначення допомоги по вагітності і пологах регламентується Положенням про порядок призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим наказом Мінпраці, Мінзахисту, Міносвіти і Мінфіну України від 11.03.93 № 04-800. Відповідно до цього Положення право на допомогу по вагітності і пологах мають жінки,
які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності - у розмірі 100% заробітку;
звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства розмірі 100% заробітку, який вони мали за останнім місцем роботи;
зареєстровані у державній службі зайнятості по безробіттю не менше 10 місяців - у розмірі 16 грн. 60 коп, (постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян») від 26.07.96 № 832;
військовослужбовці - у розмірі ІОО^о грошового натурального забезпечення;
які навчаються з відривом від виробництва – у розмірі місячних стипендій.
Допомога по непрацездатності по вагітності і пологах видається сумарно на період 126 календарних днів. У разі ускладнення пологів або народження двох і більше дітей - на 140 календарних днів. Працюючим жінкам, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (1-4-ї категорій), листок непрацездатності видається на 180 календарних днів.
Якщо відпустка по вагітності і пологах настає у період відпустки без збереження заробітної плати, наданої жінці у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею віку шести років, листок непрацездатності підлягає оплаті; а при догляді за дитиною до трьох років - жінкам надається на їх вибір допомога по вагітності і пологах або по догляду за дитиною.
Допомога по вагітності і пологах працюючим жінкам призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби, навчання), а іншим жінкам, які мають право на цю допомогу, - органами соціального захисту населення за місцем проживання. Підставою для призначення жінкам допомоги по вагітності і пологах є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.
Обчислення середнього заробітку для призначення допомоги по вагітності і пологах проводиться за тими самими правилами зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, що і при загальному захворюванні. Проте обчислений середньоденний заробіток не обмежується двома тарифними ставками або двома посадовими окладами. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденної допомоги на число робочих днів періоду відпустки по вагітності і пологах.
Визначення допомоги для відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я» пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, здійснюється згідно з Правилами відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, нанесеної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 № 472 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 № 1100). У цьому разі за бажанням потерпілого такий розрахунок робиться або за 12, або за 3 останніх повних календарних місяці роботи, що передували каліцтву або повній втраті професійної працездатності.
Деякі особливості є в порядку нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які забезпечують себе роботою самостійно. До такої категорії належать члени творчих спілок, творчі працівники, які не являються членами творчих спілок, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси. Нарахування допомоги зазначеним особам регламентується Порядком визначення розміру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з вагітністю і пологами особам, доход яких повністю може бути визначений тільки за результатами роботи за рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 651.
Відповідно до вказаного Порядку виплати коштів з Фонду соціального страхування ця категорія осіб одержує за умови їх реєстрації в територіальному органі Фонду і сплати ними добровільних страхових внесків. Загальний трудовий стаж визначається за часом сплати внесків на обов'язкове соціальне страхування. Допомога по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи з середнього доходу. Середній доход, який враховується при призначенні допомоги особам, які мають постійно обчислюваний доход, визначається виходячи з доходу за 12 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою. Якщо страхові збори сплачувались менше 12 місяців, то в розрахунок приймається доход виходячи з фактичного часу сплати внесків. Особам, доход яких може бути визначений тільки за підсумками роботи за рік, для визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності береться доход за попередній рік.
Середньоденний доход визначається діленням сукупного доходу на кількість календарних днів в періоді, що береться до розрахунку. При цьому дні тимчасової непрацездатності і відпустка, по вагітності і пологах не включаються до кількості календарних днів, на які ділиться сукупний доход. Розмір допомоги визначається множенням середньоденного доходу на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності (з урахуванням відсотків, величина яких залежить від стажу роботи). Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не повинна перевищувати 10-кратної суми сплачених страхових внесків на день непрацездатності.
Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності включаються до сукупного оподатковуваного доходу і підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.
Допомога по тимчасовій непрацездатності не видається:
особам, які умисно заподіяли шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або інших обов'язків;
при тимчасовій непрацездатності від захворювання або травм, спричинених сп'янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем;
особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок травм, одержаних при здійсненні ними злодійства;
за час примусового лікування за рішенням суду (крім психічно хворих);
за час перебування під арештом і за час судово-медичної експертизи.
В бухгалтерському обліку використання коштів соціального страхування відображається по дебету рахунка 652 «За соціальним страхуванням» і кредиту рахунків:
661 «Розрахунки за заробітною платою» (на суму нарахованої допомоги по тим-часовій непрацездатності працівникам),
30 «Каса» (на суму разової допомоги, виплаченої з каси за рахунок коштів соціального страхування),
31 «Рахунки в банках» (на суми коштів соціального страхування, використані в безготівковому порядку, а також перераховані до Фонду соціального страхування України).
Щоквартально платники збору подають звіт (розрахункову відомість за формою № Ф4-ФСС) про нараховані, використані і перераховані кошти збору на соціальне страхування
