Опорний конспект лекцій Конституційне право України
§ 5. Поняття і система інститутів конституційного права України.
Інститут права – це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об’єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання.
Таким чином, конституційно-правовий інститут – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв’язаних правових норм. Це – головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.
Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це – інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.
Можна запропонувати й іншу класифікацію конституційних інститутів залежно від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.
І. Інститут народовладдя, який включає:
1) безпосереднє народовладдя (пряма демократія);
1. представницьке народовладдя (здійснюється через обраних представників народу);
2. місцеве самоврядування.
ІІ. Інститут конституційного оформлення народовладдя:
3. конституційний лад;
4. юридична конституція;
5. конституційні закони;
6. конституційна законність;
7. конституційні звичаї, традиції.
ІІІ. Інститут правового статусу людини і громадянина:
2) громадянство (постійний зв’язок особи і держави);
3) система основних прав і свобод людини та громадянина;
4) гарантії основних прав і свобод.
ІV. Інститут державного будівництва:
1. форма держави;
2. територіальна організація України;
3. механізм держави.
Таким чином, конституційно-правовий інститут – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв’язаних правових норм. Це – головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.
Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це – інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.
Можна запропонувати й іншу класифікацію конституційних інститутів залежно від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.
І. Інститут народовладдя, який включає:
1) безпосереднє народовладдя (пряма демократія);
1. представницьке народовладдя (здійснюється через обраних представників народу);
2. місцеве самоврядування.
ІІ. Інститут конституційного оформлення народовладдя:
3. конституційний лад;
5. конституційні закони;
6. конституційна законність;
7. конституційні звичаї, традиції.
ІІІ. Інститут правового статусу людини і громадянина:
2) громадянство (постійний зв’язок особи і держави);
3) система основних прав і свобод людини та громадянина;
4) гарантії основних прав і свобод.
ІV. Інститут державного будівництва:
1. форма держави;
2. територіальна організація України;
3. механізм держави.
