Небава Макроекономіка (2003)
3.2 Макроекономічні моделі сучасної теорії циклів
Сучасна теорія циклів являє собою певну сукупність різноманітних моделей із деякими спрощеннями, що формалізують процес економічної динаміки, найбільш відомі з яких подані нижче.
Гіпотетична модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла. Перша серйозна спроба узагальнення в теорії економічних циклів була почата Артуром Бернсом і Уеслі Мітчеллом у їхньому дослідженні, що було частиною широкомасштабного проекту, проведеного протягом декількох десятиліть Національним бюро економічних досліджень (США). Одна з основних гіпотез, що лежать в основі підходу в даній моделі, полягає в тому, що динаміку рядів випуску і зайнятості обумовлює економічний ріст, відомий як зростаючий тренд, а цикл ділової активності являє собою коливання навколо тренда.
Рисунок 3.1 – Модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла
Тренд є результат дії чинників, що обумовлюють довгостроковий ріст в економіці: рівня заощаджень, приросту праці і капіталу, технологічних зсувів і т.п. Чинники ж, що визначають вид ділового циклу, практично не впливають на формування довгострокового тренда. Тобто бізнес-цикл являє собою тимчасові відхилення від довгострокового тренда. Довгий час дана гіпотеза була узвичаєною, проте в деяких недавніх дослідженнях обгрунтованість розходжень між трендом і циклом поставлена під сумнів. Деякі автори (Рендо Уолкс, Едвард Прескотт, Джон Кемпбелл і Грегорі Менкью) висловлюють точку зору, що істотна частина коливань випуску відбувається внаслідок постійних шоків, а не тимчасових відхилень від незмінного тренда. На їхню думку, наслідки випадкових впливів на випуск достатньо стійкі в часі. Наприклад, якщо випуск зненацька різко зросте в поточному періоді, то і тренд в цілому буде вище протягом деякого наступного періоду.
В ранніх дослідженнях економічних коливань надавалася перевага детерміністським теоріям, згідно з якими економічні цикли з'являються зі стійкою регулярністю, причому для всіх циклів характерні одні й ті ж самі властивості.
На противагу детермінізму імпульсно-поширювальний підхід припускає, що економічні цикли є наслідком випадкових впливів (імпульсів), що викликають в економіці циклічну модель відгуку. Сила такого відгуку згодом слабшає (тобто цикл “згасає”), проте ділові цикли виникають знову внаслідок появи нових імпульсів. Таким чином, циклічність розвитку економіки є результатом впливу серії незалежних імпульсів або шоків, що послідовно виникають. Розрізняють три типи шоків: шоки пропозиції (коливання світових цін на сировину і відкриття нових джерел сировини, технологічні зрушення, природні катаклізми), політичні шоки (зміни пропозиції грошей, обмінного курсу, фіскальної політики), шоки в попиті приватного сектора (зміни інвестиційних або споживчих витрат, викликані перервами в чеканнях економічних суб'єктів).
Кейнсіанська теорія бізнес-циклу. Дж. Кейнс вважав інвестиційні витрати основним джерелом імпульсу, що викликає циклічні коливання. При цьому природа самого імпульсу пояснюється нестійкістю чекань економічних суб'єктів (у даному випадку оцінка очікуваної прибутковості), що викликає і нестійкість інвестиційного попиту, отже – і сукупного попиту, і валового випуску. При цьому, внаслідок жорсткості номінальної зарплати, коливання сукупного попиту, викликані коливаннями в рівні інвестицій, виявляються не в зміні рівня цін, а в коливаннях випуску.
Модель коливань розмірів інвестицій у запаси Ллойда Мецлера. Рівень запасів є одним із найважливіших параметрів економічної діяльності для будь-якої фірми. Проте внаслідок непередбачених імпульсів (шоків) у сукупному попиті цей рівень може змінюватися. Так, за несподіваним збільшенням попиту виникає незаплановане збільшення виробництва і скорочення запасів, і навпаки – за скороченням попиту піде скорочення виробництва і ріст запасів. Оскільки для фірм характерна підтримка розміру запасів на певному рівні, то природно, що у відповідь на незаплановане збільшення або зменшення запасів фірма відреагує відповідною зміною обсягів виробництва. Наприклад, із початком рецесії фірма почне скорочувати обсяг запасів, у результаті обсяг виробництва скоротиться не тільки внаслідок скорочення попиту, але й через необхідність скоротити запаси до нормативного рівня. Така поведінка фірми цілком може служити причиною виникнення циклічних коливань.
Моделі взаємодії мультиплікатора й акселератора є базовими кейнсіанськими моделями циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань в економіці служить автономне збільшення якої-небудь складової автономного попиту. Ріст сукупного попиту, як випливає з кейнсіанської теорії, породжує мультиплікативний ефект, у результаті якого кінцевий приріст національного доходу перевищує початковий приріст сукупного попиту на величину, рівну значенню мультиплікатора автономних витрат. Доти, поки економіка має вільні виробничі потужності, ріст сукупного попиту задовольняється за рахунок залучення у виробництво вже наявних потужностей (чинників виробництва). У цьому випадку спостерігається лише одиничний імпульс, недостатній проте для виникнення циклічних коливань. Якщо ж на наявних виробничих потужностях задовольнити ріст сукупного попиту неможливо, то підприємці змушені здійснювати індуційовані інвестиції для створення додаткових потужностей. У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора й акселератора: приріст сукупного попиту викликає індуційовані інвестиції, останні збільшують сукупний попит, що, у свою чергу, викликає нові індуційовані інвестиції. Схематично процес взаємодії мультиплікатора-акселератора можна уявити таким чином:
Ріст автономних витрат ? Ріст сукупного попиту ? Мультиплікаційний ефект ? Ріст національного доходу ? Ефект акселератора ? Індуційовані інвестиції ? Ріст інвестиційного попиту ? Ріст сукупного попиту ? Мультиплікаційний ефект ? ...
Неокласичні теорії бізнес-циклу – моделі з абсолютно гнучкими цінами і зарплатою, у яких імпульси сукупного попиту можуть породжувати не тільки зміни в пропозиції, але й циклічні коливання. Розрізняють дві групи моделей: в одній економічні суб'єкти мають неповну інформацію й в умовах впливу на економіку різноманітних шоків роблять помилки в прийнятті рішень про рівень пропозиції (модель недосконалої інформації), в іншій – технологічні шоки безпосередньо впливають на економіку, і результатом коливань сукупної пропозиції є добровільна зміна пропозиції праці (модель реального бізнес-циклу).
Концепція політичних шоків. У “Грошовій історії США” М. Фрідмен і А. Шварц показали, що більшості циклів випуску в США передували значні зміни грошової пропозиції. Темпи приросту ВНП мали тенденцію до зниження, якщо за період біля року до цього мало місце зниження приросту грошової маси. Цей зв'язок не тільки стійкий, але й кількісно вимірний (чим більше зниження темпів приросту грошової пропозиції, тим сильніше падіння темпів приросту випуску). Сама по собі зміна грошової маси і темпів її приросту не несе в собі якогось механізму, що породжує циклічні коливання. Проте грошова політика є складовою частиною економічної політики в цілому, а уряди, що здійснюють економічну політику, мають тенденцію змінюватися із певною періодичністю. Тому циклічні коливання обсягів випуску є результат періодичної зміни характеру монетарної політики (ліберальні уряди проводять як правило експансіоністську грошово-кредитну політику, консервативні – жорстку).
Модель економічного циклу Самуельсона-Хікса являє собою типово кейнсіанську динамічну модель із статичними чеканнями, тобто передбачається, що рівень цін і ставка відсотка постійні, при цьому модель розглядає тільки ринок благ. У моделі подані тільки два суб'єкти – домашні господарства і фірми. Обсяг споживання в поточному періоді визначається величиною прибутку попереднього періоду. Обсяг індуційованих інвестицій у поточному періоді визначається величиною приросту прибутку попереднього періоду. В даній моделі приймається як постулат, що характер динаміки національного доходу визначається характером поведінки економічних суб’єктів. У формальному вигляді характер поведінки домашніх господарств виражається через величину граничної схильності до споживання, характер поведінки фірм – через прирісну капіталомісткість (акселератор)
Модель економічного циклу Калдора – це модель в якій робиться спроба пояснити циклічні коливання економічної активності ендогенними чинниками, якими виступають процеси формування заощаджень і інвестицій у різноманітних фазах циклу ділової кон'юнктури. Модель Калдора описує тільки ринок благ, причому на ринку благ виступають лише домогосподарства і фірми. Калдор припустив, що обсяг заощаджень і розмір інвестиційного попиту не є лінійно залежними функціями від доходу, а описуються так званими логістичними кривими.
На думку Калдора, обсяги інвестицій і заощаджень змінюються в залежності від економічної кон'юнктури: в умовах спаду інвестиційний попит нееластичний до приросту національного доходу, тому що є вільні виробничі потужності. Чим менше залишається вільних виробничих потужностей у період підйому, тим більш еластичним стає попит на інвестиції стосовно прибутку, проте при досягненні національним доходом розміру повної зайнятості інвестиції стають знову малоеластичними до прибутку, тому що їхнє здійснення викликає значні витрати внаслідок підвищення процентних ставок і зарплати.
Обсяг заощаджень також схильний до аналогічних коливань внаслідок того, що гранична схильність до заощадження достатньо велика при крайніх значеннях прибутку – нижче середнього і вище за середній рівень – і мала при середньому рівні прибутку. Коливання обсягів заощаджень і інвестицій викликають відхилення від рівноважного стану на ринку благ і відповідної реакції економіки на порушення рівноваги, що і породжує механізм циклічних коливань Дія механізму циклічних коливань наочно зображена при поєднанні графіків функцій заощаджень і інвестицій Калдора (рис.3.2.):
Рисунок 3.2 – Модель економічного циклу Калдора
Легко побачити, що протягом одного періоду значення обсягів заощаджень і інвестицій можуть збігатися тільки тричі: на початку, у середині і наприкінці періоду (що відповідає точкам А, В, і С). При цьому якісні характеристики короткострокової рівноваги принципово різні. У точці В короткострокова рівновага хитлива: будь-яке випадкове відхилення від точки В вліво призводить до утворення надлишку на ринку благ (тому що S > I), що буде сприяти тільки подальшому скороченню виробництва, будь-яке ж випадкове відхилення від точки В вправо призводить до утворення дефіциту на ринку благ (тому що I > S), що буде сприяти подальшому зростанню виробництва.
Аналіз динаміки бізнес-циклів за останні 150 років (за даними США) приводить до двох зауважень. По-перше, цикли за своєю тривалістю і структурою мають різний характер, що підтверджує тезу про неможливість створення єдиної теорії циклів. По-друге, після Другої світової війни помітна загальна тенденція: фази піднесення стають тривалішими, а фази падіння коротшими.
Гіпотетична модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла. Перша серйозна спроба узагальнення в теорії економічних циклів була почата Артуром Бернсом і Уеслі Мітчеллом у їхньому дослідженні, що було частиною широкомасштабного проекту, проведеного протягом декількох десятиліть Національним бюро економічних досліджень (США). Одна з основних гіпотез, що лежать в основі підходу в даній моделі, полягає в тому, що динаміку рядів випуску і зайнятості обумовлює економічний ріст, відомий як зростаючий тренд, а цикл ділової активності являє собою коливання навколо тренда.
Рисунок 3.1 – Модель ділового циклу А. Бернса й У. Мітчелла
Тренд є результат дії чинників, що обумовлюють довгостроковий ріст в економіці: рівня заощаджень, приросту праці і капіталу, технологічних зсувів і т.п. Чинники ж, що визначають вид ділового циклу, практично не впливають на формування довгострокового тренда. Тобто бізнес-цикл являє собою тимчасові відхилення від довгострокового тренда. Довгий час дана гіпотеза була узвичаєною, проте в деяких недавніх дослідженнях обгрунтованість розходжень між трендом і циклом поставлена під сумнів. Деякі автори (Рендо Уолкс, Едвард Прескотт, Джон Кемпбелл і Грегорі Менкью) висловлюють точку зору, що істотна частина коливань випуску відбувається внаслідок постійних шоків, а не тимчасових відхилень від незмінного тренда. На їхню думку, наслідки випадкових впливів на випуск достатньо стійкі в часі. Наприклад, якщо випуск зненацька різко зросте в поточному періоді, то і тренд в цілому буде вище протягом деякого наступного періоду.
В ранніх дослідженнях економічних коливань надавалася перевага детерміністським теоріям, згідно з якими економічні цикли з'являються зі стійкою регулярністю, причому для всіх циклів характерні одні й ті ж самі властивості.
На противагу детермінізму імпульсно-поширювальний підхід припускає, що економічні цикли є наслідком випадкових впливів (імпульсів), що викликають в економіці циклічну модель відгуку. Сила такого відгуку згодом слабшає (тобто цикл “згасає”), проте ділові цикли виникають знову внаслідок появи нових імпульсів. Таким чином, циклічність розвитку економіки є результатом впливу серії незалежних імпульсів або шоків, що послідовно виникають. Розрізняють три типи шоків: шоки пропозиції (коливання світових цін на сировину і відкриття нових джерел сировини, технологічні зрушення, природні катаклізми), політичні шоки (зміни пропозиції грошей, обмінного курсу, фіскальної політики), шоки в попиті приватного сектора (зміни інвестиційних або споживчих витрат, викликані перервами в чеканнях економічних суб'єктів).
Кейнсіанська теорія бізнес-циклу. Дж. Кейнс вважав інвестиційні витрати основним джерелом імпульсу, що викликає циклічні коливання. При цьому природа самого імпульсу пояснюється нестійкістю чекань економічних суб'єктів (у даному випадку оцінка очікуваної прибутковості), що викликає і нестійкість інвестиційного попиту, отже – і сукупного попиту, і валового випуску. При цьому, внаслідок жорсткості номінальної зарплати, коливання сукупного попиту, викликані коливаннями в рівні інвестицій, виявляються не в зміні рівня цін, а в коливаннях випуску.
Модель коливань розмірів інвестицій у запаси Ллойда Мецлера. Рівень запасів є одним із найважливіших параметрів економічної діяльності для будь-якої фірми. Проте внаслідок непередбачених імпульсів (шоків) у сукупному попиті цей рівень може змінюватися. Так, за несподіваним збільшенням попиту виникає незаплановане збільшення виробництва і скорочення запасів, і навпаки – за скороченням попиту піде скорочення виробництва і ріст запасів. Оскільки для фірм характерна підтримка розміру запасів на певному рівні, то природно, що у відповідь на незаплановане збільшення або зменшення запасів фірма відреагує відповідною зміною обсягів виробництва. Наприклад, із початком рецесії фірма почне скорочувати обсяг запасів, у результаті обсяг виробництва скоротиться не тільки внаслідок скорочення попиту, але й через необхідність скоротити запаси до нормативного рівня. Така поведінка фірми цілком може служити причиною виникнення циклічних коливань.
Моделі взаємодії мультиплікатора й акселератора є базовими кейнсіанськими моделями циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань в економіці служить автономне збільшення якої-небудь складової автономного попиту. Ріст сукупного попиту, як випливає з кейнсіанської теорії, породжує мультиплікативний ефект, у результаті якого кінцевий приріст національного доходу перевищує початковий приріст сукупного попиту на величину, рівну значенню мультиплікатора автономних витрат. Доти, поки економіка має вільні виробничі потужності, ріст сукупного попиту задовольняється за рахунок залучення у виробництво вже наявних потужностей (чинників виробництва). У цьому випадку спостерігається лише одиничний імпульс, недостатній проте для виникнення циклічних коливань. Якщо ж на наявних виробничих потужностях задовольнити ріст сукупного попиту неможливо, то підприємці змушені здійснювати індуційовані інвестиції для створення додаткових потужностей. У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора й акселератора: приріст сукупного попиту викликає індуційовані інвестиції, останні збільшують сукупний попит, що, у свою чергу, викликає нові індуційовані інвестиції. Схематично процес взаємодії мультиплікатора-акселератора можна уявити таким чином:
Неокласичні теорії бізнес-циклу – моделі з абсолютно гнучкими цінами і зарплатою, у яких імпульси сукупного попиту можуть породжувати не тільки зміни в пропозиції, але й циклічні коливання. Розрізняють дві групи моделей: в одній економічні суб'єкти мають неповну інформацію й в умовах впливу на економіку різноманітних шоків роблять помилки в прийнятті рішень про рівень пропозиції (модель недосконалої інформації), в іншій – технологічні шоки безпосередньо впливають на економіку, і результатом коливань сукупної пропозиції є добровільна зміна пропозиції праці (модель реального бізнес-циклу).
Концепція політичних шоків. У “Грошовій історії США” М. Фрідмен і А. Шварц показали, що більшості циклів випуску в США передували значні зміни грошової пропозиції. Темпи приросту ВНП мали тенденцію до зниження, якщо за період біля року до цього мало місце зниження приросту грошової маси. Цей зв'язок не тільки стійкий, але й кількісно вимірний (чим більше зниження темпів приросту грошової пропозиції, тим сильніше падіння темпів приросту випуску). Сама по собі зміна грошової маси і темпів її приросту не несе в собі якогось механізму, що породжує циклічні коливання. Проте грошова політика є складовою частиною економічної політики в цілому, а уряди, що здійснюють економічну політику, мають тенденцію змінюватися із певною періодичністю. Тому циклічні коливання обсягів випуску є результат періодичної зміни характеру монетарної політики (ліберальні уряди проводять як правило експансіоністську грошово-кредитну політику, консервативні – жорстку).
Модель економічного циклу Самуельсона-Хікса являє собою типово кейнсіанську динамічну модель із статичними чеканнями, тобто передбачається, що рівень цін і ставка відсотка постійні, при цьому модель розглядає тільки ринок благ. У моделі подані тільки два суб'єкти – домашні господарства і фірми. Обсяг споживання в поточному періоді визначається величиною прибутку попереднього періоду. Обсяг індуційованих інвестицій у поточному періоді визначається величиною приросту прибутку попереднього періоду. В даній моделі приймається як постулат, що характер динаміки національного доходу визначається характером поведінки економічних суб’єктів. У формальному вигляді характер поведінки домашніх господарств виражається через величину граничної схильності до споживання, характер поведінки фірм – через прирісну капіталомісткість (акселератор)
Модель економічного циклу Калдора – це модель в якій робиться спроба пояснити циклічні коливання економічної активності ендогенними чинниками, якими виступають процеси формування заощаджень і інвестицій у різноманітних фазах циклу ділової кон'юнктури. Модель Калдора описує тільки ринок благ, причому на ринку благ виступають лише домогосподарства і фірми. Калдор припустив, що обсяг заощаджень і розмір інвестиційного попиту не є лінійно залежними функціями від доходу, а описуються так званими логістичними кривими.
На думку Калдора, обсяги інвестицій і заощаджень змінюються в залежності від економічної кон'юнктури: в умовах спаду інвестиційний попит нееластичний до приросту національного доходу, тому що є вільні виробничі потужності. Чим менше залишається вільних виробничих потужностей у період підйому, тим більш еластичним стає попит на інвестиції стосовно прибутку, проте при досягненні національним доходом розміру повної зайнятості інвестиції стають знову малоеластичними до прибутку, тому що їхнє здійснення викликає значні витрати внаслідок підвищення процентних ставок і зарплати.
Обсяг заощаджень також схильний до аналогічних коливань внаслідок того, що гранична схильність до заощадження достатньо велика при крайніх значеннях прибутку – нижче середнього і вище за середній рівень – і мала при середньому рівні прибутку. Коливання обсягів заощаджень і інвестицій викликають відхилення від рівноважного стану на ринку благ і відповідної реакції економіки на порушення рівноваги, що і породжує механізм циклічних коливань Дія механізму циклічних коливань наочно зображена при поєднанні графіків функцій заощаджень і інвестицій Калдора (рис.3.2.):
Рисунок 3.2 – Модель економічного циклу Калдора
Легко побачити, що протягом одного періоду значення обсягів заощаджень і інвестицій можуть збігатися тільки тричі: на початку, у середині і наприкінці періоду (що відповідає точкам А, В, і С). При цьому якісні характеристики короткострокової рівноваги принципово різні. У точці В короткострокова рівновага хитлива: будь-яке випадкове відхилення від точки В вліво призводить до утворення надлишку на ринку благ (тому що S > I), що буде сприяти тільки подальшому скороченню виробництва, будь-яке ж випадкове відхилення від точки В вправо призводить до утворення дефіциту на ринку благ (тому що I > S), що буде сприяти подальшому зростанню виробництва.
Аналіз динаміки бізнес-циклів за останні 150 років (за даними США) приводить до двох зауважень. По-перше, цикли за своєю тривалістю і структурою мають різний характер, що підтверджує тезу про неможливість створення єдиної теорії циклів. По-друге, після Другої світової війни помітна загальна тенденція: фази піднесення стають тривалішими, а фази падіння коротшими.
