Небава Макроекономіка (2003)
15.4 Валютний курс та фактори, що його визначають. Валютна політика
Результати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни значною мірою пов?язані з курсом національної валюти. Валютний(обмінний) курс – це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміється будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних розрахунках. Отже, національна грошова одиниця стає валютою, якщо вона використовується в міжнародних розрахунках. Валютний курс установлюється на валютному ринку в процесі торгів по валютах різних країн.
Динаміка курсу національної валюти залежить від співвідношення темпів інфляції в окремих країнах. Але паритет купівельної спроможності визначає ва¬лютний курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді, а в короткостроковому періоді він відхиляється від цього паритету. Особливо значні відхилення відбуваються в умовах застосування валютного курсу, який коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Як будь-яка ціна, так і ціна валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій – від пропозиції на валютному ринку.
У першу чергу попит на національну валюту визнача¬ється попитом на вітчизняний експорт, а її пропозиція – попитом на вітчизняний імпорт товарів та послуг. Якщо вітчизняний експорт збільшується, то іноземні покупці збільшують попит на гривню, а якщо зростає наш імпорт, то вітчизняні покупці збільшують пропозицію гривні. Отже, ті фактори, від яких залежить експорт та імпорт товарів і послуг, є одночасно і факторами валютного курсу. Основні з них – якість товарів і послуг, їхня ціна та динаміка доходів іноземних покупців.
Крім факторів стосовно експорту та імпорту товарів і послуг, на валютний курс впливають й інші, зокрема спів¬відношення між відсотковими ставками окремих країн. Якщо відсоткова ставка в нашій країні зростає порівняно зі світовою, то це збільшує попит на наші фінансові активи (акції, облігації), а значить і попит на вітчизняну валюту. Важливим фактором валютного курсу є інфля¬ційні очікування. Якщо в нашій країні намітилася тенден¬ція до зростання інфляції, що в перспективі викличе знецінювання національної валюти, то власники гривні будуть намагатися конвертувати її в більш стійку (тверду) валюту, наприклад в американські долари. Внаслідок цього курс американського долара підвищиться, а курс гривні впаде.
Усі фактори, від яких залежить валютний курс, знахо¬дять своє інтегральне відображення через стан платіжного балансу. Особливо це стосується торговельного балансу.
Між торговельним балансом і валютним курсом існує обернений зв'язок. Якщо, наприклад, торговельний ба¬ланс погіршується (збільшується від'ємне сальдо), то це слугує ознакою того, що країна більше витрачає грошей за кордоном, ніж отримує їх від продажу своїх товарів. У цьому випадку на валютному ринку з боку учасників торгових операцій збільшується пропозиція національної валюти і зростає попит на іноземну валюту, що спрямовує курс національної валюти на зниження. Навпаки, при позитивному сальдо торговельного балансу виникає тенденція до підвищення курсу національної валюти.
Зі зростанням курсу національної валюти все відбува¬ється в протилежному напрямі. Одночасно слід врахову¬вати, що обернений зв'язок між торговельним балансом і валютним курсом не є прямо пропорційним. Він залежить від еластичності цін стосовно експорту та імпорту. Але незалежно від цінової еластичності в довгостроковій пер¬спективі зміни валютного курсу є важливим чинником регулювання торговельного балансу.
Курс іноземної валюти (еi) – кількість національної валюти (Mn), яку можна купити або продати за одиницю іноземної валюти (Мi) :
.
Курс національної валюти (en) – кількість іноземної валюти (Mi), яку можна купити або продати за одиницю національної валюти (Mn) на певний момент часу:
.
Розрізняють такі валютні курси:
• фіксований, що є результатом договору країн про пропорції обміну валют;
• гнучкий (змінний), що встановлюється у результаті взаємодії попиту і пропозиції на валютному ринку. Змінний валютний курс звичайно встановлюють сильні зовнішньоторговельні партнери.
Зміна обмінного курсу пов'язана зі зміною купівельної спроможності валют. Реальний обмінний курс валют відбиває конкурентоспроможність країни в міжнародній торгівлі, а темпи економічного росту впливають на коливання валютного курсу. При збільшенні темпів економічного росту валютний курс національної валюти падає, тобто зростає частка імпорту.
Корисним засобом міркування про реальний валютний курс є проведення різниці між товарами і послугами, що є обмінюваними в сфері міжнародної торгівлі (експортуються або імпортуються) і необмінюваними благами (виробляються і споживаються усередині країни). Прикладами благ і послуг, що не можуть фізично обмінюватися, є житло, будівництво і транспорт та інші. Вони не обмінюються тому, що специфічні для конкретної країни правила обмежують використання цих благ за її межами, або їхньому обміну перешкоджають протекціоністські заходи. Найважливішою перешкодою для торгівлі, проте, є витрати на транспортування (перукарські і медичні послуги, ремонт автомобілів або асфальтування). Багато благ можуть бути необмінюваними, але, незважаючи на це, їх можна обмінювати, якщо будуть зняті протекціоністські бар'єри або знижені витрати на транспортування. Проте це розходження використовується, тому що необмінювані блага конкурують між собою меншою мірою, чим обмінювані. Для того щоб витримати своє бюджетне обмеження, країна, що робить позики за кордоном, повинна утворити надлишки на рахунку поточних операцій. Варто змінити розміщення виробничих ресурсів, направивши частину їх у сектор обмінюваних благ, а також скоротити місцевий попит. Механізм ринку забезпечить такий результат через зміни реального валютного курсу. Цей результат допомагає пояснити добре відомий факт, що спостерігається мандрівниками: у багатих країнах товари звичайно дорожчі, чим у бідних. Якщо значення дефляторів ВВП різних країн відобразити в одній валюті, то можна розглядати їх як середньозважену величину із цін на обмінювані і необмінювані блага. Якщо ціни обмінюваних на світовому ринку благ приблизно вирівняні в одній валюті (передумова про вирівнювання цін обмінюваних на світовому ринку благ іноді називається законом однієї ціни), розбіжності в середніх рівнях цін відбивають відмінності в цінах на необмінювані блага (стрижка волосся, готельні номери, транспорт і хліб). Звідси можна зробити висновок про те, що необмінювані блага дешевші в бідних країнах з таких причин:
Перша причина – попит. У той час як рівень цін обмінюваних благ залежить від кон'юнктури на світовому ринку, ціни необмінюваних благ диктуються економічним становищем усередині країни. Якщо внутрішнє багатство мале, то рівень витрат низький. Низький попит на необмінювані блага в бідних країнах приводить до того, що ціни в цих країнах будуть нижче щодо цін у багатих державах.
Друга причина – пропозиція. Бідні країни відрізняються меншими запасами фізичного і/або людського капіталу, що є причиною низької продуктивності в секторі обмінюваних благ. Коли продуктивність низька, для забезпечення конкурентоспроможності даного сектора на світових ринках ставки заробітної плати повинні бути також низькими. Ці ставки будуть маленькими й у секторі необмінюваних благ тому, що мобільність робочих, звичаї (бажання справедливості) і діяльність профспілок запобігають розходженню між ставками зарплати в різних секторах. При низькій зарплаті ціни на необмінювані блага будуть нижче в бідних країнах, якщо в цьому секторі продуктивність не менша, ніж у багатих країнах. У реальності рівні продуктивності в секторі трудомістких необмінюваних благ значно менше відрізняються між країнами у порівнянні з рівнями продуктивності в секторі капіталомістких благ (стрижка волосся здійснюється ножицями в усьому світі). Узагальнюючи, можна сказати, що ціни необмінюваних благ, що випускаються в бідних країнах, мало відрізняються від аналогічних цін у багатих країнах, тоді як ціни необмінюваних благ нижчі. У результаті загальний рівень цін у бідних країнах більш низький. Дана закономірність відома під назвою ефекта Баласса-Самуельсона.
При фіксованому курсі підвищення (зниження) ціни іноземної валюти, що є наслідком державних рішень, називається девальвацією (ревальвацією). Ревальвація валюти – заходи валютної політики, які спрямовані на підвищення курсу національної валюти. Рівень ревальвації є відношенням зміни валютного курсу (е -е ) до його базового значення(е ):
.
При гнучкому валютному курсі відбувається знецінювання валюти. Валютний курс відбивається на добробуті споживачів і фірм, тому уряд вживає заходи щодо коливань валютного курсу. Валютна інтервенція –купівля/продаж валюти для фіксації її курсу. Валютна інтервенція передбачає операції з іноземною валютою, впливає на резерви країни, отже, на обсяг грошової маси. Щоб виключити цей вплив одночасно з інтервенцією проводиться стерилізація – продаж/купівля валюти на відкритому ринку. Змінний валютний курс також не впливає на валютні резерви.
Динаміка курсу національної валюти залежить від співвідношення темпів інфляції в окремих країнах. Але паритет купівельної спроможності визначає ва¬лютний курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді, а в короткостроковому періоді він відхиляється від цього паритету. Особливо значні відхилення відбуваються в умовах застосування валютного курсу, який коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Як будь-яка ціна, так і ціна валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій – від пропозиції на валютному ринку.
У першу чергу попит на національну валюту визнача¬ється попитом на вітчизняний експорт, а її пропозиція – попитом на вітчизняний імпорт товарів та послуг. Якщо вітчизняний експорт збільшується, то іноземні покупці збільшують попит на гривню, а якщо зростає наш імпорт, то вітчизняні покупці збільшують пропозицію гривні. Отже, ті фактори, від яких залежить експорт та імпорт товарів і послуг, є одночасно і факторами валютного курсу. Основні з них – якість товарів і послуг, їхня ціна та динаміка доходів іноземних покупців.
Крім факторів стосовно експорту та імпорту товарів і послуг, на валютний курс впливають й інші, зокрема спів¬відношення між відсотковими ставками окремих країн. Якщо відсоткова ставка в нашій країні зростає порівняно зі світовою, то це збільшує попит на наші фінансові активи (акції, облігації), а значить і попит на вітчизняну валюту. Важливим фактором валютного курсу є інфля¬ційні очікування. Якщо в нашій країні намітилася тенден¬ція до зростання інфляції, що в перспективі викличе знецінювання національної валюти, то власники гривні будуть намагатися конвертувати її в більш стійку (тверду) валюту, наприклад в американські долари. Внаслідок цього курс американського долара підвищиться, а курс гривні впаде.
Усі фактори, від яких залежить валютний курс, знахо¬дять своє інтегральне відображення через стан платіжного балансу. Особливо це стосується торговельного балансу.
Між торговельним балансом і валютним курсом існує обернений зв'язок. Якщо, наприклад, торговельний ба¬ланс погіршується (збільшується від'ємне сальдо), то це слугує ознакою того, що країна більше витрачає грошей за кордоном, ніж отримує їх від продажу своїх товарів. У цьому випадку на валютному ринку з боку учасників торгових операцій збільшується пропозиція національної валюти і зростає попит на іноземну валюту, що спрямовує курс національної валюти на зниження. Навпаки, при позитивному сальдо торговельного балансу виникає тенденція до підвищення курсу національної валюти.
Зі зростанням курсу національної валюти все відбува¬ється в протилежному напрямі. Одночасно слід врахову¬вати, що обернений зв'язок між торговельним балансом і валютним курсом не є прямо пропорційним. Він залежить від еластичності цін стосовно експорту та імпорту. Але незалежно від цінової еластичності в довгостроковій пер¬спективі зміни валютного курсу є важливим чинником регулювання торговельного балансу.
Курс іноземної валюти (еi) – кількість національної валюти (Mn), яку можна купити або продати за одиницю іноземної валюти (Мi) :
.
.
Розрізняють такі валютні курси:
• фіксований, що є результатом договору країн про пропорції обміну валют;
• гнучкий (змінний), що встановлюється у результаті взаємодії попиту і пропозиції на валютному ринку. Змінний валютний курс звичайно встановлюють сильні зовнішньоторговельні партнери.
Зміна обмінного курсу пов'язана зі зміною купівельної спроможності валют. Реальний обмінний курс валют відбиває конкурентоспроможність країни в міжнародній торгівлі, а темпи економічного росту впливають на коливання валютного курсу. При збільшенні темпів економічного росту валютний курс національної валюти падає, тобто зростає частка імпорту.
Корисним засобом міркування про реальний валютний курс є проведення різниці між товарами і послугами, що є обмінюваними в сфері міжнародної торгівлі (експортуються або імпортуються) і необмінюваними благами (виробляються і споживаються усередині країни). Прикладами благ і послуг, що не можуть фізично обмінюватися, є житло, будівництво і транспорт та інші. Вони не обмінюються тому, що специфічні для конкретної країни правила обмежують використання цих благ за її межами, або їхньому обміну перешкоджають протекціоністські заходи. Найважливішою перешкодою для торгівлі, проте, є витрати на транспортування (перукарські і медичні послуги, ремонт автомобілів або асфальтування). Багато благ можуть бути необмінюваними, але, незважаючи на це, їх можна обмінювати, якщо будуть зняті протекціоністські бар'єри або знижені витрати на транспортування. Проте це розходження використовується, тому що необмінювані блага конкурують між собою меншою мірою, чим обмінювані. Для того щоб витримати своє бюджетне обмеження, країна, що робить позики за кордоном, повинна утворити надлишки на рахунку поточних операцій. Варто змінити розміщення виробничих ресурсів, направивши частину їх у сектор обмінюваних благ, а також скоротити місцевий попит. Механізм ринку забезпечить такий результат через зміни реального валютного курсу. Цей результат допомагає пояснити добре відомий факт, що спостерігається мандрівниками: у багатих країнах товари звичайно дорожчі, чим у бідних. Якщо значення дефляторів ВВП різних країн відобразити в одній валюті, то можна розглядати їх як середньозважену величину із цін на обмінювані і необмінювані блага. Якщо ціни обмінюваних на світовому ринку благ приблизно вирівняні в одній валюті (передумова про вирівнювання цін обмінюваних на світовому ринку благ іноді називається законом однієї ціни), розбіжності в середніх рівнях цін відбивають відмінності в цінах на необмінювані блага (стрижка волосся, готельні номери, транспорт і хліб). Звідси можна зробити висновок про те, що необмінювані блага дешевші в бідних країнах з таких причин:
Перша причина – попит. У той час як рівень цін обмінюваних благ залежить від кон'юнктури на світовому ринку, ціни необмінюваних благ диктуються економічним становищем усередині країни. Якщо внутрішнє багатство мале, то рівень витрат низький. Низький попит на необмінювані блага в бідних країнах приводить до того, що ціни в цих країнах будуть нижче щодо цін у багатих державах.
Друга причина – пропозиція. Бідні країни відрізняються меншими запасами фізичного і/або людського капіталу, що є причиною низької продуктивності в секторі обмінюваних благ. Коли продуктивність низька, для забезпечення конкурентоспроможності даного сектора на світових ринках ставки заробітної плати повинні бути також низькими. Ці ставки будуть маленькими й у секторі необмінюваних благ тому, що мобільність робочих, звичаї (бажання справедливості) і діяльність профспілок запобігають розходженню між ставками зарплати в різних секторах. При низькій зарплаті ціни на необмінювані блага будуть нижче в бідних країнах, якщо в цьому секторі продуктивність не менша, ніж у багатих країнах. У реальності рівні продуктивності в секторі трудомістких необмінюваних благ значно менше відрізняються між країнами у порівнянні з рівнями продуктивності в секторі капіталомістких благ (стрижка волосся здійснюється ножицями в усьому світі). Узагальнюючи, можна сказати, що ціни необмінюваних благ, що випускаються в бідних країнах, мало відрізняються від аналогічних цін у багатих країнах, тоді як ціни необмінюваних благ нижчі. У результаті загальний рівень цін у бідних країнах більш низький. Дана закономірність відома під назвою ефекта Баласса-Самуельсона.
При фіксованому курсі підвищення (зниження) ціни іноземної валюти, що є наслідком державних рішень, називається девальвацією (ревальвацією). Ревальвація валюти – заходи валютної політики, які спрямовані на підвищення курсу національної валюти. Рівень ревальвації є відношенням зміни валютного курсу (е -е ) до його базового значення(е ):
.
При гнучкому валютному курсі відбувається знецінювання валюти. Валютний курс відбивається на добробуті споживачів і фірм, тому уряд вживає заходи щодо коливань валютного курсу. Валютна інтервенція –купівля/продаж валюти для фіксації її курсу. Валютна інтервенція передбачає операції з іноземною валютою, впливає на резерви країни, отже, на обсяг грошової маси. Щоб виключити цей вплив одночасно з інтервенцією проводиться стерилізація – продаж/купівля валюти на відкритому ринку. Змінний валютний курс також не впливає на валютні резерви.
