Рокоча Трансакційні корпорації (2001)

4.2. Внутрішньофірмове міжнародне виробництво

Завдяки активній участі у процесах міжнародного виробництва на базі традиційного міжнародного поділу праці ТНК створили власне внутрішньофірмове міжнародне виробництво на основі модернізованого міжнародного поділу праці, охопивши ринки, що розвиваються, з новою для них спеціалізацією. Саме такий внутрішньофірмовий варіант міжнародного виробництва є основним для сучасних корпорацій.

Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає ТНК низку переваг. По-перше, ТНК дістають можливість використати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн. По-друге, створюються умови для максимального використання податкових, інвестиційних та інших пільг, які надаються країнами для зарубіжних інвесторів. Зокрема, для заохочення вивезення приватного капіталу до країн, що розвиваються, уряди розвинутих капіталістичних держав, зокрема США, Великої Британії, Німеччини, Японії, широко практикують укладення з урядами молодих держав міждержавних угод про скасування подвійного оподаткування. Мета таких угод - уникнути становища, за якого одні й ті самі прибутки, отримані західними корпораціями за кордоном, оподатковуються двічі: спершу у країні вкладення капіталу, а відтак у країні базування корпорацій. Крім того, адміністрація США активно веде переговори з країнами, що розвиваються, про укладення двосторонніх інвестиційних договорів, що передбачають гарантування режиму найбільшого сприяння, свободу переказу прибутків, легку процедуру урегулювання суперечок, забезпечення порядку виплати компенсацій за націоналізовану власність та ін. У 70-80-ті роки уряд США зробив нові кроків з метою захисту американських капіталовкладень за кордоном. До Закону про торгівлю (1974 р.) було внесено низку положень, які позбавляють країни, що розвиваються, митних преференцій (торгових пільг) у разі націоналізації американської власності без відповідної компенсації або якщо ці країни у разі виникнення суперечок відмовляться визнати рішення арбітражу, винесені на користь американських фірм.



По-третє, в межах внутрішньокорпоративних зв'язків ТНК можуть маневрувати завантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми до кон'юнктури світового ринку.

По-четверте, функціонування мережі закордонних філій як єдиного господарського організму дає змогу використовувати дочірні компанії як плацдарм для завоювання ринків країн, що розвиваються. Організація зарубіжних філій міжнародних компаній багато в чому зумовлена необхідністю збуту і технічного обслуговування за кордоном складної сучасної продукції, що потребує товаре- і послугосупровід-ної системи (мережі) підприємств у приймаючих країнах. Така стратегія дає змогу ТНК збільшити свою частку на світовому ринку. Зокрема, реалізація продукції ТНК через закордонні філії значно перевищує світовий експорт. При цьому продаж ТНК за межами країни основного базування зростає на 20-30% швидше і, отже, збільшує експорт. Здійснюючи інвестиції в багатьох країнах, що розвиваються, ТНК будують заводи не для реалізації виробленої продукції в країні свого базування, а для потреб країн - реципієнтів капіталу.

По-п'яте, у межах ТНК існують реальні можливості подовжити життєвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в зарубіжних філіях у разі морального старіння продукту в країні основного базування.

Слід також пам'ятати, що у внутрішньофірмовій торгівлі в ТНК, коли філії компанії знаходяться в різних країнах, використовуються трансфертні (внутрішньофірмові) ціни. Трансфертні ціни можуть істотно відрізнятися від ринкових на аналогічну продукцію, оскільки встановлюються з розрахунком на забезпечення максимального прибутку корпорації. Завищуючи або занижуючи ціни у внутрішньофір-мовому обороті з урахуванням відмінностей у законодавствах різних країн про податки, охорону праці та навколишнього середовища, корпорація зменшує свої витрати і збільшує чистий прибуток.