Мороз Національний банк і грошово-кредитна політика (1999)

Система електронних платежів Національного банку України — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов 'язаннями банків один перед одним на території України.

Основними завданнями системи є:

— задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

— удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

— виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

— мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

— високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

— надання широкого спектру послуг для користувачів;

— високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

— мінімізація вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем.



Система електронних платежів НБУ виконує такі функції:

— здійснення розрахунків між банками України в національній валюті України та в низці іноземних валют;

— ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

— забезпечення контрольних функцій Національного банку за станом кореспондентських рахунків комерційних банків;

— надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

— обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;

— забезпечення надійності розрахунків;

— багатоступеневий контроль достовірності даних на всіх стадіях розрахунків;

— багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях оброблення;

— створення механізму впливу НБУ на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування в СЕП.

Розрахунки за допомогою СЕП регламентуються відповідними документами Національного банку України. Це:

— «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою Правління Національного банку України від 21 березня 1996 р.

— «Інструкція № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р.

Порядок виконання міжбанківських розрахунків через внутріш-ньобанківські платіжні системи регулюється нормативними документами банків.

СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки — учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.

На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат.

Банки — учасники СЕП Києва та області обслуговуються в Центральній розрахунковій палаті, тобто вони не мають окремої розрахункової палати.

Складові СЕП. Система електронних платежів складається з:

— прикладного програмного забезпечення;

— телекомунікаційного середовища;

— засобів захисту інформації.

У свою чергу, до прикладного програмного забезпечення входять:

— програмно-технічні комплекси автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП, призначені для виконання власне розрахунків;

— системи резервування роботи СЕП, призначені для забезпечення поновлення її роботи у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій;

— інформаційно-пошукова система, призначена для одержання довідкової інформації про проходження платежів.

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури СЕП.

Рівень Центральної розрахункової палати. На цьому рівні застосовується програмно-технічний комплекс АРМ-1. Він призначений для керування роботою РРП у масштабах України. АРМ-1 виконує:

— перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;

— синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;

— контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

— захист системи від несанкціонованого втручання;

— надання звітної інформації в цілому по системі;

— виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

Рівень регіональних розрахункових палат. На даному рівні використовується програмно-технічний комплекс АРМ-2. Це — комплекс програмних та технічних засобів, призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами. АРМ-2 здійснює:

— обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками цього регіону — учасниками СЕП;

— ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків банків регіону;

— обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

— синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

— бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів;

— захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого втручання;

— застосування санкцій до порушників технології;

— передавання результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проходження коштів через СЕП на реальних коррахунках;

— обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологічного та звітного характеру;

— надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;

— довідкові функції.

Рівень банків —учасників СЕП. На цьому рівні використовується програмно-технічний комплекс АРМ-3. Це — комплекс програмних і технічних засобів, призначений для передавання, приймання та перевірки файлів СЕП між банком — учасником розрахунків і регіональною розрахунковою палатою. АРМ-3 виконує:

— перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком;

— обмін пакетами платіжних документів та службовою (технологічною) інформацією з РРП;

— передавання електронних розрахункових документів від/до ОДБ банку;

— захист документів від несанкціонованого втручання;

— довідкові функції.

Електронні платіжні документи, що приймаються в СЕП, готуються в ОДБ банківської установи. ОДБ має забезпечувати коректне формування і захист електронних розрахункових документів та службових повідомлень СЕП відповідно до вимог Національного банку.

Компоненти системи (програмне забезпечення АРМ СЕП, програмні та апаратні засоби захисту, програмні засоби електронної пошти НБУ) надаються учасникам СЕП відповідними РРП. РРП і ЦРП отримують їх від структурних підрозділів Національного банку, у функції яких входить розроблення і впровадження нових версій компонентів системи.

З метою підвищення надійності та ефективності роботи СЕП Національний банк може змінювати технологічну структуру системи та шляхи програмно-технічної реалізації її компонентів і вимагати від учасників відповідної адаптації їх програмно-технічних засобів ОДБ та технології роботи банків у СЕП. Терміни інформування учасників розрахунків про необхідність внесення змін до програмно-технічного забезпечення визначаються Національним банком. Заміна програмно-технічних засобів і технології електронних розрахунків відбувається за розпорядженням ЦРП у разі потреби після дослідної експлуатації системи у нових технологічних умовах.

Учасниками СЕП (прямими учасниками або користувачами) є:

— операційне управління Національного банку України;

— регіональні управління Національного банку;

— управління Національного банку по м. Києву і Київській області;

— Центр міждержавних розрахунків Національного банку;

— комерційні банки України та їхні установи, які мають кореспондентські (субкореспондентські) рахунки в регіональних управліннях Національного банку і задовольняють технічні та технологічні вимоги роботи у СЕП.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти України, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з прямих учасників.

Відповідальність прямих учасників є фінансовою й технічною і поширюється на установи, для яких вони є посередниками.

Користувачами СЕП можуть бути також банки-нерезиденти України, які укладають відповідні угоди з Національним банком.

Безпосереднє обслуговування клієнтів банків цією системою не здійснюється.

Права та обов'язки учасників СЕП регулюються двосторонніми угодами банків-учасників з регіональними управліннями НБУ — на ведення кореспондентських рахунків та на здійснення розрахунків у мережі розрахункових палат. Передбачена типова форма угоди.

Основні обов 'язки регіонального управління НБУ (розрахункової палати) стосовно банку — учасника СЕП такі:

— забезпечувати своєчасне та якісне здійснення міжбанківських розрахунків на регіональному та міжрегіональному рівнях;

— виконувати через мережу розрахункових палат розрахунки,учасником яких є комерційний банк, за умови дотримання банком регламенту функціонування СЕП;

— відображати підсумки розрахунків банку на відповідному кореспондентському рахунку;

— зберігати банківську таємницю та дотримуватися вимог банківської безпеки згідно з «Положенням про систему захисту електронних банківських документів у системі електронних платежів Національного банку України» (Додаток 6 до «Положення про міжбанківські розрахунки на Україні»);

— щоденно надавати банку інформацію про результати його міжбанківських розрахунків, виконаних у СЕП за попередній день;

— надавати інформаційні послуги банку щодо поточного стану його кореспондентського рахунку;

— забезпечувати банк програмними засобами зв'язку з РРП, включаючи засоби електронної пошти;

— своєчасно надавати банку інформацію про актуальний стан нормативно-довідкової бази обчислювальної мережі Національного банку України (перелік учасників тощо);

— забезпечувати необхідні консультації для підготовки персоналу банку до роботи в мережі СЕП після підписання угоди та по

дальші консультації протягом дії угоди в разі виникнення невідкладних обставин.

Регіональне управління НБУ має право відмовити банку в обслуговуванні або тимчасово припинити надання послуг у разі порушень банком регламенту роботи в мережі Розрахункової палати України, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Основні обов 'язки банку—учасника СЕП:

— надавати Розрахунковій палаті платіжну та технологічну інформацію у вигляді електронних документів, підготовлених згідно з вимогами до інформаційного інтерфейсу з СЕП;

— дотримуватися технологічної дисципліни роботи в обчислювальній мережі НБУ;

— використовувати під час роботи в обчислювальній мережі НБУ лише офіційно придбані та зареєстровані програмні засоби;

— своєчасно оплачувати послуги, що надаються розрахунковою палатою;

— виконувати вимоги банківської безпеки, включаючи наявність технічних та програмних засобів інформаційної безпеки, а також дотримання умов зберігання, обліку та використання цих засобів;

— узгоджувати свої плани ліквідації аварійних, екстремальних та непередбачених ситуацій з регіональним управлінням НБУ.

Банк — учасник СЕП, зокрема, має право:

— передавати інформацію іншим абонентам засобами електронної пошти НБУ, якщо це не суперечить вимогам законодавства України та нормативним вказівкам НБУ;

— вільно обирати будь-яку визнану НБУ систему для здійснення власних розрахунків, не обмежуючись рамками мережі розрахункових палат.

Суперечки, що виникають між банком та Розрахунковою палатою (регіональним управлінням НБУ), розв'язуються згідно з умовами угоди між ними, через переговори або в арбітражному суді.

СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш уживаних іноземних валютах. Вона є системою типу «брутто», тобто кожний платіжний документ безпосередньо впливає на кореспондентські рахунки учасників СЕП. Це — замкнута система, тобто грошові кошти циркулюють у замкненому фінансовому просторі та перебувають під суворим емісійним контролем з боку Національного банку.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

Платіжні трансакції в СЕП є безвідкличними, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і взяту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший.

Ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам Національного банку України для обмежених типів трансакцій.

Відсутні пріоритети оброблення трансакцій за будь-якими ознаками, крім черговості надходження в систему.

Обмеження на суми трансакцій не обумовлені. Технологічно сума кредитової трансакції обмежена поточним значенням залишку рахунку банку — ініціатора трансакції.

Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ. Унаслідок цього:

— учасники розрахунків мають необхідну інформацію для прогнозування ліквідності;

— платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту кореспондентського рахунку платника.

Обмін платіжними документами організований у пакетному режимі, технологічними циклами приймання-передавання, довжина яких варіюється залежно від поточних потреб.

Здійснюється транзитний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного банківського

дня. Це дає змогу організовувати асинхронну роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки можливостей кожного з них (наприклад нестійкої роботи каналів зв'язку).

Система електронних платежів є власністю Національного банку України.

Хоча СЕП не є в повному розумінні системою класу RTGS (переказування великих сум у реальному часі), але можна вважати, що вона наближається до цього класу за такими ознаками:

— СЕП здійснює всі міжбанківські розрахунки в Україні, в тому

числі платежі великими сумами (включаючи міжбанківські кредити,

кредити уряду тощо);

— проведення коштів через СЕП за кожним пакетом платіжних документів відображається на рахунках учасників у режимі реального часу.

СЕП є системою вузького спектра дії (лише міжбанківські розрахунки), але водночас і системою вузького спектра ризику. У подібних системах розрізняють два типи фінансового ризику: кредитний та ризик ліквідності.

Для СЕП розроблені та реалізовані такі принципи розподілу фінансових ризиків.

Кредитний ризик у СЕП усувається, бо фактичне передавання коштів одержувачу здійснюється лише після їх списання із рахунку відправника та зарахування на рахунок банку одержувача.

Ризик ліквідності в системі знижений за допомогою зарахування коштів, що надходять на рахунок банку, в режимі реального часу.

Заборона овердрафту на кореспондентських рахунках банків та усунення двох інших видів фінансового ризику знижують можливість поширення ризику в системі, тобто обмежують системний ризик.

СЕП забезпечує потреби банків у виконанні міжбанківських розрахунків з наданням їм робочого часу не менш ніж 14 годин за банківський день.

Регламент функціонування СЕП (далі — регламент) визначається документом «Регламент функціонування мережі розрахункових палат України та її взаємодії з банками — учасниками системи електронних платежів» (додаток № 4 до «Положення про міжбанківські розрахунки на Україні»). Регламент є обов'язковим для всіх учасників СЕП.

У разі особливих ситуацій (типу «кінець банківського року»), коли система працює за нестандартним регламентом, усі зміни регламенту відбуваються з ініціативи Національного банку України.

Послуги системи електронних міжбанківських платежів платні. Умови оплати визначаються угодами про обслуговування в системі між учасниками розрахунків.

Вартість трансакції для комерційного банку як учасника СЕП залежить від кількості платіжних документів та загального обсягу платіжної інформації, переданої через СЕП за місяць.

Слід підкреслити, що Національний банк України не прагне до отримання комерційного прибутку від експлуатації системи та високої рентабельності СЕП, маючи на меті загальний економічний ефект від упровадження СЕП у масштабах всієї України.

Для участі в СЕП комерційний банк установлює з регіональним управлінням НБУ кореспондентські відносини, тобто укладає угоду «про відкриття кореспондентського (або субкореспондентського) рахунку». Цей рахунок призначений:

— для зберігання власних коштів комерційного банку (зі статутного, резервного та інших фондів);

— для проведення міжбанківських розрахунків цього банку з

іншими банками — як платежів клієнтів, так і операцій самого банку.

Кореспондентським називається рахунок, що відкривається комерційному банку — юридичній особі. Субкореспондентський рахунок відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управлінню тощо), що не є юридичною особою. Здебільшого обслуговування кореспондентських та субкореспондентських рахунків відбувається однаково. Далі використовуватиметься термін «коррахунок» для позначення і кореспондентського, і субкореспондентського рахунку у разі, коли відмінність між ними не є принциповою.

Коррахунки ведуться в електронній формі в регіональному управлінні НБУ. Раніше вони здійснювалися в підрозділі регіонального управління, що мав назву «розрахунково-касовий центр». Зараз розрахунки здійснюються через СЕП (яку обслуговують окремі підрозділи регіональних управлінь). Ведення коррахунків банків покладено на операційні відділи регіональних управлінь НБУ (або на операційні управління, залежно від структури відповідного регіонального управління НБУ). Коррахунки ведуться в електронній формі засобами програмного комплексу «ОДБ ОПЕРУ» (ОДБ операційного управління) або «ОДБ ОПЕРВ» (ОДБ операційного відділу).

На коррахунку відображаються кошти, фактично наявні у банку, для виконання міжбанківських розрахунків у СЕП. Програмні комплекси, що виконують обмін платіжними документами в системі електронних міжбанківських розрахунків (АРМ-2 СЕП), відокремлені від тих, що ведуть коррахунки (ОДБ ОПЕРУ). Вони обмінюються інформацією один з одним лише кілька разів на добу. Тому в СЕП введено поняття технічного коррахунку (технічного субкорра-хунку). Технічний коррахунок банку — це інформація в електронній формі, яка зберігається безпосередньо в тому програмному комплексі СЕП, котрий виконує обмін платіжними документами з цим банком (АРМ-2). Стан технічного коррахунку поновлюється безпосередньо в момент оброблення платіжних документів банку і фактично відображає стан коррахунку в режимі реального часу. Початкові платежі в СЕП від банку приймаються лише в межах поточного

значення залишку на технічному коррахунку цього банку. Відтак гарантується, що банк може використовувати для розрахунків у СЕП лише ті ресурси, які реально у нього є.

АРМ-2 в кінці дня надсилає зведену інформацію про результати електронних розрахунків в ОДБ ОПЕРУ для того, щоб вони були відображені на коррахунках банків, які ведуться в ОДБ ОПЕРУ. Надалі називатимемо коррахунок, що здійснюється в ОДБ ОПЕРУ, реальніш на відміну від технічного.

Сьогодні основним (але не єдино можливим) джерелом зміни значення коррахунку банку є міжбанківські розрахунки через СЕП. Тому можна вважати, що технічний коррахунок адекватно відображає стан реального коррахунку банку.

Під час прийняття в СЕП початкового платежу від банку коррахунок дебетується (зменшується) на суму цього платежу. Під час отримання банком відповідного платежу від СЕП коррахунок кредитується (збільшується) на суму цього платежу.

Комерційний банк повинен відображати у своєму ОДБ значення свого коррахунку за своєю інформацією про відправлені/прийняті з СЕП платіжні документи (тобто обчислювати внутрішнє значення коррахунку, дзеркально відображати його стан) і порівнювати його з технологічною інформацією про стан коррахунку, яка надається СЕП.

Між моментами прийняття в СЕП платіжного документа від банку «А» та отримання цього документа банком «Б» минає певний час. Зокрема, цей документ може бути отриманий банком «Б» і наступного банківського дня. Для відображення сум платіжних документів, що надійшли через СЕП на адресу банку «Б», але не отримані ним, в ОДБ ОПЕРУ паралельно з кожним коррахунком відкривається відповідний йому «Транзитний кореспондентський рахунок для сум, що не були підтверджені протягом робочого дня».

Цей рахунок банку «Б» кредитується наприкінці банківського дня на суму тих платіжних документів, які надійшли протягом цього дня на адресу банку «Б», але не отримані ним, і дебетується в той день, коли банк «Б» отримує платіжні документи, що надійшли на його адресу в попередні банківські дні, але не були тоді отримані (тобто були «зараховані» на транзитний рахунок у попередні банківські дні).

Зауважимо, що кошти банку «Б», які перебувають на транзитному рахунку, ще не можуть бути використані банком (для зарахування на рахунок клієнта, виконання початкових платежів на цю суму тощо).