Мороз Національний банк і грошово-кредитна політика (1999)
Принципи організації бухгалтерського обліку в банках
Організація бухгалтерського обліку в банках базується на використанні загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах. Основними принципами бухгалтерського обліку є: І. Принцип безперервності діяльності. Він означає, що банківська установа постійно функціонує і продовжуватиме свою діяльність у майбутньому необмежений період. Власники банку не мають наміру його ліквідувати, продати або скоротити масштаби діяльності. Відповідно до цього принципу господарські засоби враховуються у балансі за їхньою фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. Якщо ж з'являються ознаки, що банківська установа припинить свою діяль-
ність і буде ліквідована повністю або зменшена кількість її філій, застосовуються інші правила бухгалтерського обліку. В цьому разі активи банку оцінюються за ринковою (ліквідаційною) вартістю.
2. Принцип постійності. Цей принцип вимагає від банків протягом тривалого часу керуватися одними й тими самими правилами і методами бухгалтерського обліку. Зміни обраних методів і правил обліку мають бути обгрунтовані (наприклад зміни в законодавчій базі) та докладно описані в додатку до фінансової звітності. При цьому необхідно забезпечити порівнюваність із фінансовими звітами за минулі періоди.
3. Принцип обачливості (обережності). Цей принцип передбачає, що активи й пасиви мають бути оцінені та відображені в обліку розумно, з достатньою мірою обережності. За даним принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком очевидною, а витрати та збитки — коли їх здійснення є ймовірною,можливою подією. Принцип обачливості дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і витрат. Передбачені потенційні збитки мають бути відображені в результатах звітного періоду, а не переноситися на наступні. Реалізація цього принципу вимагає ведення банками спеціальних рахунків сумнівних активів, резервів під знецінювання активів та можливих утрат за сумнівними активами, резервів під ризики та платежі.
4. Принцип нарахування. Згідно з цим принципом доходи й витрати відображаються в обліку в тому звітному обліковому періоді, в якому вони були нараховані або зроблені, незалежно від того, колифактично були отримані чи сплачені гроші. Безперервна діяльність суб'єкта господарювання передбачає виділення звітних періодів для складання необхідної звітності та виявлення результатів господарської діяльності. Найчастіше звітний період збігається з календарним роком, а проміжними звітними періодами є поквартальні та/або місячні.
5. Принцип реалізації (дати операції). Згідно з цим принципом доходи від реалізації продукції (надання послуг), а також витрати відображаються в обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від того,коли фактично було отримано чи сплачено гроші за ними.
6. Принцип окремого відображення активів та пасивів. За даним принципом всі рахунки, на яких вони обліковуються, є активними або пасивними, за винятком рахунків прибутків та збитків, переоцінки, а також клірингових, транзитних та технічних банківських рахунків. Іншими словами, статті активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді, вони не повиннісальдуватись у балансі.
7. Прийнятність вхідного балансу. Цей принцип означає, що залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду.Власне, цей принцип означає реалізацію поділу безперервної діяльності банку на звітні періоди.
8. Принцип суттєвості. Даний принцип означає, що в обліку мають бути відображені всі суттєві (важливі) події або господарські операції. Водночас несуттєві події чи факти не повинні відображатися в обліку. Зауважимо, що визначення суттєвості може бути суб'єктивним.
9. Принцип собівартості. Згідно з цим принципом активи й пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті переоцінюються на звітну дату за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду.
10. Принцип відкритості. Відповідно до цього принципу фінансові звіти мають бути достатньо якісними і детальними, щоб уникнути двозначності, достовірно відображати фінансовий стан установи та результати її діяльності за звітний період. Звітність має бути чітко складеною, зрозумілою для користувачів та супроводжуватися
пояснювальною запискою.
11. Принцип консолідації. Згідно з цим принципом, якщо установа має філіали, дочірні та спільні підприємства, вона повинна складати зведену фінансову звітність у цілому по банку, в якій буде відображена економічна ситуація загалом. Під час підготовки до складання зведеної фінансової звітності необхідно: уніфікувати рахунки дочірніх та спільних підприємств; здійснити зведення статей балансу; зменшити валюту балансу на залишки за взаємними розрахунками та вкладеннями.
12. Перевага змісту над формою. Цей принцип означає, що операції відображаються відповідно до їхньої економічної суті, а не юридичної форми. Так, операції з обліку векселів, фінансовий лізинг відображені в плані рахунків банків відповідно до їхньої економічної суті, тобто як кредитні операції.
Облік, грунтуючись на зазначених принципах, має забезпечити одержання достовірної, якісної, своєчасної та доступної для розуміння інформації з метою прийняття її користувачами відповідних рішень.
ність і буде ліквідована повністю або зменшена кількість її філій, застосовуються інші правила бухгалтерського обліку. В цьому разі активи банку оцінюються за ринковою (ліквідаційною) вартістю.
2. Принцип постійності. Цей принцип вимагає від банків протягом тривалого часу керуватися одними й тими самими правилами і методами бухгалтерського обліку. Зміни обраних методів і правил обліку мають бути обгрунтовані (наприклад зміни в законодавчій базі) та докладно описані в додатку до фінансової звітності. При цьому необхідно забезпечити порівнюваність із фінансовими звітами за минулі періоди.
3. Принцип обачливості (обережності). Цей принцип передбачає, що активи й пасиви мають бути оцінені та відображені в обліку розумно, з достатньою мірою обережності. За даним принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком очевидною, а витрати та збитки — коли їх здійснення є ймовірною,можливою подією. Принцип обачливості дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і витрат. Передбачені потенційні збитки мають бути відображені в результатах звітного періоду, а не переноситися на наступні. Реалізація цього принципу вимагає ведення банками спеціальних рахунків сумнівних активів, резервів під знецінювання активів та можливих утрат за сумнівними активами, резервів під ризики та платежі.
4. Принцип нарахування. Згідно з цим принципом доходи й витрати відображаються в обліку в тому звітному обліковому періоді, в якому вони були нараховані або зроблені, незалежно від того, колифактично були отримані чи сплачені гроші. Безперервна діяльність суб'єкта господарювання передбачає виділення звітних періодів для складання необхідної звітності та виявлення результатів господарської діяльності. Найчастіше звітний період збігається з календарним роком, а проміжними звітними періодами є поквартальні та/або місячні.
5. Принцип реалізації (дати операції). Згідно з цим принципом доходи від реалізації продукції (надання послуг), а також витрати відображаються в обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від того,коли фактично було отримано чи сплачено гроші за ними.
6. Принцип окремого відображення активів та пасивів. За даним принципом всі рахунки, на яких вони обліковуються, є активними або пасивними, за винятком рахунків прибутків та збитків, переоцінки, а також клірингових, транзитних та технічних банківських рахунків. Іншими словами, статті активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді, вони не повиннісальдуватись у балансі.
7. Прийнятність вхідного балансу. Цей принцип означає, що залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду.Власне, цей принцип означає реалізацію поділу безперервної діяльності банку на звітні періоди.
8. Принцип суттєвості. Даний принцип означає, що в обліку мають бути відображені всі суттєві (важливі) події або господарські операції. Водночас несуттєві події чи факти не повинні відображатися в обліку. Зауважимо, що визначення суттєвості може бути суб'єктивним.
10. Принцип відкритості. Відповідно до цього принципу фінансові звіти мають бути достатньо якісними і детальними, щоб уникнути двозначності, достовірно відображати фінансовий стан установи та результати її діяльності за звітний період. Звітність має бути чітко складеною, зрозумілою для користувачів та супроводжуватися
пояснювальною запискою.
11. Принцип консолідації. Згідно з цим принципом, якщо установа має філіали, дочірні та спільні підприємства, вона повинна складати зведену фінансову звітність у цілому по банку, в якій буде відображена економічна ситуація загалом. Під час підготовки до складання зведеної фінансової звітності необхідно: уніфікувати рахунки дочірніх та спільних підприємств; здійснити зведення статей балансу; зменшити валюту балансу на залишки за взаємними розрахунками та вкладеннями.
12. Перевага змісту над формою. Цей принцип означає, що операції відображаються відповідно до їхньої економічної суті, а не юридичної форми. Так, операції з обліку векселів, фінансовий лізинг відображені в плані рахунків банків відповідно до їхньої економічної суті, тобто як кредитні операції.
Облік, грунтуючись на зазначених принципах, має забезпечити одержання достовірної, якісної, своєчасної та доступної для розуміння інформації з метою прийняття її користувачами відповідних рішень.
