Основи економічної теорії: політ економічний аспект
Загальнонаукові методи
Багатовимірність економічних явищ і процесів вимагає адекватних методів їх пізнання. Поняття "метод" походить від грец. meto шлях дослідження. В сучасній загальній економічній теорії визначились два основні напрями: вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих "русел" єдиної еконо-мічної науки особливо актуальним є сьогодні, коли потрібно, по-перше, встановити основні джерела кризового стану української економіки і, по-друге, виробити та практично реалізувати страте-гію трансформації виробничих відносин.
Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.
Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів є пояснення їх через внутрішні суперечності. Політекономічний аспект відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність і кон-флікт.
Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економіч-них процесів чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих "елементів. Так, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об'єктом зі зв'язка-ми відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента в рамках системи; б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів у системному об'єкті; в) гене-тичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку сис-теми.
Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні оз-наки, що зберігаються за об'єктами дослідження незалежно від характеру їхньої трансформації.
Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні елементи системи взаємопов'язані. Система у цілому може мати ознаки, що відрізняються від ознак її частин. Одна й та сама дія може спричи-нити різний вплив на систему в цілому і на окремі її частини, проте дія на які-небудь частини системи впливає і на систему в цілому. Нарешті, зміна системи не є адекватною сумі змін її частин.
Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація та управління. Щодо останнього можна виявити наявність чи від-сутність центрального регулюючого органу, ступінь та засоби його впливу на систему (пряме управління, непрямі важелі впливу), рі-вень централізації та децентралізації господарської діяльності у динаміці. Після структурного аналізу досліджуваних систем слід розробити концепції розвитку системи на основі вивчення її струк-тури, тобто виявити "чутливі" точки, через використання яких мож-на управляти системою.
Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і визначення на цій ос-нові математичних методів в економічних дослідженнях. Ними користуються різні економічні школи (неокейнсіанська, монетаристська, неоліберальна та ін.).
Кількісні характеристики є невід'ємною частиною будь-якого економічного дослідження. Так, один з класиків політичної еко-номії та теорії вартості У. Петті назвав одну із своїх перших політико-економічних праць "Політичною арифметикою", де зазначав, що викладати думки можна не тільки словесне, але й "мовою чи-сел, терезів і мір". Засновники математичного напряму в політеко-номії XIX ст. У. Джевонс і Л. Вальрас, застосувавши абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової вартості.
Учені-економісти завжди обґрунтовували свої висновки за до-помогою точного кількісного аналізу. Наприклад, можна вміти аналізувати кількісні величини (розрізняти тенденцію, закономір-ність і закон, виходячи з періодичності повторення тих чи інших емпіричних випадків у тому чи іншому соціально-економічному явищі) і таким чином проникати в сутність відносин між людьми. Якщо певне явище відбувається певну кількість разів, воно є зако-номірним і може бути виражене математичною формулою.
Необхідність володіння прийомами математичного аналізу зу-мовлена розвитком об'єкта дослідження - багатовимірного світу економіки. Процес виявлення тенденцій економічного розвитку зумовлює широке впровадження математичних прийомів (з від-повідними формулами рівнянь, нерівностей, функцій, інтегралів тощо).
За давніх часів дрібний товаровиробник, можливо, здійснював усі економічні розрахунки за допомогою елементарної арифмети-ки, виступаючи одночасно і як постачальник, і як технолог, і, зрештою, як фінансист. Сьогодні подібний підхід приречений на провал.
Ще в 1937 р. майбутній Нобелівський лауреат Р. Коуз в одній із своїх статей про теорію фірми окреслив межу, що відділяє внут-рішнє середовище підприємства від зовнішнього ринкового сере-довища. Суб'єкт господарювання, за його гіпотезою, має вибір:
оплатити витрати господарських операцій, вступаючи у відносини з контрагентами, чи здійснювати аналогічні операції всередині самої фірми під контролем власника чи менеджера, шукаючи ефективні-ший і дешевший варіант. Цей вибір (між управлінням усередині фірми і економією на управлінні, але з ринковими витратами), на думку Р. Коуза, визначає розміри підприємства.
Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, зростання масшта-бів виробництва, розширення міжгалузевих і територіальних зв'яз-ків зумовлюють технолого-економічні розрахунки, які часто вихо-дять за межі елементарної математики. Глибокі математичні знан-ня стають необхідними не лише для практиків, а й для теоретиків економіки, оскільки без них уже неможливо простежити взає-мозв'язки суспільного виробництва.
Широке впровадження математики в економічну та інші науки розпочалося ще в XIX ст. За цей час виявились також негативні
моменти, пов'язані зі спробами "математизувати" практично все. Дискусія про місце і роль математики в економічних дослідженнях то затихає, то розгортається з новою силою. Сьогодні швидко роз-виваються і вдосконалюються технічні засоби здійснення найсклад-ніших математичних розрахунків, збирання та обробки величез-них потоків інформації на ЕОМ. Комп'ютерна грамотність стає еле-ментарною потребою. Це створює сприятливі умови для широкого впровадження математичних методів як у практичне управління економічними процесами, так і в теоретичне осмислення їх.
Застосування математичних методів, на нашу думку, не повин-но зводити складне економічне життя до кількісних залежностей, аналізу та розробки моделей оптимізації їх. Оскільки економічні відносини і закони мають кількісну визначеність, то математичні методи сприятимуть пізнанню та викладу економічної теорії. Ра-зом з тим вони обов'язково мають доповнюватись якісним аналі-зом. Знеособлені формули, графіки, матриці навряд чи допоможуть виявити сутність тих чи інших соціально-економічних процесів. І навпаки, органічне поєднання структурно-функціонального під-ходу та математичних методів створює умови для ефективного нау-кового спілкування представників різних шкіл та напрямів еконо-мічної теорії.
Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.
Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів є пояснення їх через внутрішні суперечності. Політекономічний аспект відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність і кон-флікт.
Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економіч-них процесів чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих "елементів. Так, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об'єктом зі зв'язка-ми відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента в рамках системи; б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів у системному об'єкті; в) гене-тичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку сис-теми.
Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні оз-наки, що зберігаються за об'єктами дослідження незалежно від характеру їхньої трансформації.
Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні елементи системи взаємопов'язані. Система у цілому може мати ознаки, що відрізняються від ознак її частин. Одна й та сама дія може спричи-нити різний вплив на систему в цілому і на окремі її частини, проте дія на які-небудь частини системи впливає і на систему в цілому. Нарешті, зміна системи не є адекватною сумі змін її частин.
Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація та управління. Щодо останнього можна виявити наявність чи від-сутність центрального регулюючого органу, ступінь та засоби його впливу на систему (пряме управління, непрямі важелі впливу), рі-вень централізації та децентралізації господарської діяльності у динаміці. Після структурного аналізу досліджуваних систем слід розробити концепції розвитку системи на основі вивчення її струк-тури, тобто виявити "чутливі" точки, через використання яких мож-на управляти системою.
Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і визначення на цій ос-нові математичних методів в економічних дослідженнях. Ними користуються різні економічні школи (неокейнсіанська, монетаристська, неоліберальна та ін.).
Кількісні характеристики є невід'ємною частиною будь-якого економічного дослідження. Так, один з класиків політичної еко-номії та теорії вартості У. Петті назвав одну із своїх перших політико-економічних праць "Політичною арифметикою", де зазначав, що викладати думки можна не тільки словесне, але й "мовою чи-сел, терезів і мір". Засновники математичного напряму в політеко-номії XIX ст. У. Джевонс і Л. Вальрас, застосувавши абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової вартості.
Необхідність володіння прийомами математичного аналізу зу-мовлена розвитком об'єкта дослідження - багатовимірного світу економіки. Процес виявлення тенденцій економічного розвитку зумовлює широке впровадження математичних прийомів (з від-повідними формулами рівнянь, нерівностей, функцій, інтегралів тощо).
За давніх часів дрібний товаровиробник, можливо, здійснював усі економічні розрахунки за допомогою елементарної арифмети-ки, виступаючи одночасно і як постачальник, і як технолог, і, зрештою, як фінансист. Сьогодні подібний підхід приречений на провал.
Ще в 1937 р. майбутній Нобелівський лауреат Р. Коуз в одній із своїх статей про теорію фірми окреслив межу, що відділяє внут-рішнє середовище підприємства від зовнішнього ринкового сере-довища. Суб'єкт господарювання, за його гіпотезою, має вибір:
оплатити витрати господарських операцій, вступаючи у відносини з контрагентами, чи здійснювати аналогічні операції всередині самої фірми під контролем власника чи менеджера, шукаючи ефективні-ший і дешевший варіант. Цей вибір (між управлінням усередині фірми і економією на управлінні, але з ринковими витратами), на думку Р. Коуза, визначає розміри підприємства.
Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, зростання масшта-бів виробництва, розширення міжгалузевих і територіальних зв'яз-ків зумовлюють технолого-економічні розрахунки, які часто вихо-дять за межі елементарної математики. Глибокі математичні знан-ня стають необхідними не лише для практиків, а й для теоретиків економіки, оскільки без них уже неможливо простежити взає-мозв'язки суспільного виробництва.
Широке впровадження математики в економічну та інші науки розпочалося ще в XIX ст. За цей час виявились також негативні
моменти, пов'язані зі спробами "математизувати" практично все. Дискусія про місце і роль математики в економічних дослідженнях то затихає, то розгортається з новою силою. Сьогодні швидко роз-виваються і вдосконалюються технічні засоби здійснення найсклад-ніших математичних розрахунків, збирання та обробки величез-них потоків інформації на ЕОМ. Комп'ютерна грамотність стає еле-ментарною потребою. Це створює сприятливі умови для широкого впровадження математичних методів як у практичне управління економічними процесами, так і в теоретичне осмислення їх.
Застосування математичних методів, на нашу думку, не повин-но зводити складне економічне життя до кількісних залежностей, аналізу та розробки моделей оптимізації їх. Оскільки економічні відносини і закони мають кількісну визначеність, то математичні методи сприятимуть пізнанню та викладу економічної теорії. Ра-зом з тим вони обов'язково мають доповнюватись якісним аналі-зом. Знеособлені формули, графіки, матриці навряд чи допоможуть виявити сутність тих чи інших соціально-економічних процесів. І навпаки, органічне поєднання структурно-функціонального під-ходу та математичних методів створює умови для ефективного нау-кового спілкування представників різних шкіл та напрямів еконо-мічної теорії.
