Петрик Аудит у заробіжних країнах (2002)
ТЕМА 2. Організація і структура аудиторської діяльності
ПЛАН
1. Організація аудиту в зарубіжних країнах.
2. Створення і функціонування аудиторських фірм.
3. Аудиторські професійні організації.
4. Атестація аудиторів.
5. Нормативи аудиту.
6. Правила професійної етики аудиторів.
Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.
Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах Європи та США.
Франція. Питання, пов'язані з аудитом, регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту звітності всіх компаній із обмеженою відповідальністю і повних товариств, є Закон про промислово-торговельні компанії 1966 р. Аудитора у Франції називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства (акціонерами) строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Якщо розмір статутного капіталу компанії перевищує 500 тис. франків або вона зареєстрована на фондовій біржі, акціонери обирають двох аудиторів. Аудиторська перевірка товариств з обмеженою відповідальністю і простих товариств здійснюється лише у тому разі, якщо їх розмір перевищує встановлену величину.
У Франції існує такий поділ на малі, середні і великі компанії:
1. Малими вважаються компанії, які протягом двох фінансових років підряд не перевищували два з трьох зазначених показників:
а) загальна сума активів — 1 500 000 французьких франків;
б) чистий оборот — 3 000 000 французьких франків;
в) середня кількість працюючих — 10 осіб.
2. До середніх належать компанії, які, не потрапляючи в категорію малих, протягом двох фінансових років підряд не перевищували два із трьох таких показників:
а) загальна сума активів — 10 000 000 французьких франків;
б) чистий оборот — 20 000 000 французьких франків;
в) середня кількість працюючих — 50 осіб.
3. До великих належать компанії, які протягом двох років підряд перевищували два із трьох показників, передбачених для середніх компаній.
Крім цього, проведення аудиту у Франції є обов'язковим для:
1) фінансових організацій;
2) страхових компаній;
3) сільськогосподарських кооперативів;
4) інвестиційних фондів;
5) спортивних організацій.
Німеччина. Починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодав-і ством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі| інші середні та великі компанії зобов'язані проводити щорічний аудит.
Компанії відносять до середніх та великих, якщо вони перевищують два з таких трьох критеріїв:
1) загальна сума активів — 3,9 млн німецьких марок;
2) обсяг продажу — 8 млн німецьких марок;
3) середня кількість працюючих — 50 осіб.
Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство, економіки.
Великобританія. На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вима-1 гає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р.1 Аудитор призначається власниками компанії.
Сполучені Штати Америки. Це країна, в якій теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках, має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, у свою чергу, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:
1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів — виконувати аудиторські функції для Конгресу.
2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам прооподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).
3. Внутрішньогосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов'язки внутрішньогосподарських аудиторів ви-;начаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети пепевірки.
4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов'язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.
Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів, в яку входить понад 100 держав світу.
На підставі вивчення досвіду роботи провідних міжнародних аудиторських фірм наводимо приблизну структуру аудиторської фірми.
Аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. До укладення договору на аудиторську перевірку підприємству-клієнту та аудитору (аудиторській фірмі) доцільно обмінятися листами, які б містили попередню пропозицію та згоду на проведення аудиту. Крім того, до складання і підписання договору аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом, що передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вивчення засновницьких документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення ступеня аудиторського ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів аудиту під час виконання перевірки. Таке попереднє ознайомлення проводиться з метою визначення обсягів, строків та вартості аудиторської перевірки.
Договір на проведення аудиту може бути довгостроковим (складається на строк більше одного року) або стосуватися разової аудиторської перевірки. Строк, на який укладено договір, визначає його розташування в робочому досьє аудитора. Договір слід укладати не менш як у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
Договір проведення аудиту повинен містити таку інформацію:
• назва документа;
• номер;
• місце та дата укладення;
• повні назви виконавця (аудиторської фірми, аудитора) та клієнта (замовника);
• прізвища уповноважених посадових осіб, що підписали договір;
• предмет договору (аудиторська перевірка);
• період, за який проводиться перевірка;
• мета та обсяг робіт;
• зобов'язання сторін;
• порядок здавання та приймання виконаних робіт;
• строк виконання;
• вартість указаних у договорі робіт та послуг;
• порядок розрахунків;
• відповідальність виконавця та клієнта;
• особливі умови (в разі потреби);
• реквізити сторін;
• додатки до договору (в разі потреби);
• підписи та печатки сторін договору.
Укладення договору на аудиторську перевірку, підписання його обома сторонами не дають ніякої гарантії отримання підприємством-клієнтом безумовно позитивного висновку, тобто не виключається можливість негативного аудиторського висновку.
Оплата підприємством-клієнтом виконаних аудиторською фірмою (аудитором) належним чином робіт, обумовлених у договорі, здійснюється незалежно від результату аудиту та виду аудиторського висновку, складеного аудитором. Договір набуває чинності з моменту підписання його і діє до зазначеної к ньому дати.
Разом з тим затвердженої типової стандартної форми договору на проведення аудиту немає. Вона повинна відповідати загальноприйнятій у кожній країні формі укладення договорів. Кожна аудиторська фірма (аудитор) можуть самостійно вирішувати питання вибору форми договору на аудиторську перевірку з урахуванням і додержанням установлених вимог.
Узагальнивши практичний досвід вітчизняних і зарубіжних аудиторських фірм, автор розробив форму договору на проведення аудиту. Ця форма є найбільш загальною і може бути удосконалена, змінена і пристосована до конкретних умов та специфіки окремих аудиторських перевірок, власних традицій роботи аудиторських фірм.
В Україні сертифікацію аудиторів здійснює Аудиторська палата України згідно із положенням про сертифікацію аудиторів від 27 листопада 1997 р.
Професійна діяльність аудиторів (аудиторських фірм) регулюється нормативами (стандартами) аудиту. Існують такі види нормативного аудиту:
1) міжнародні;
2) національні;
3) внутрішньофірмові.
Міжнародні стандарти аудиту (МСА) розробляються Комітетом з міжнародної аудиторської практики, який є постійним Комітетом Ради Міжнародної федерації бухгалтерів.
Наведемо перелік МСА, рекомендованих Міжнародною федерацією бухгалтерів для застосування в процесі аудиту фінансової звітності і незалежних аудиторських послуг.
Крім МСА, Міжнародною федерацією бухгалтерів затверджено Кодекс етики МФБ.
Основні правила професійної етики аудиторів:
— об'єктивність;
— незалежність;
— доброзичливість;
— конфіденційність;
— компетентність;
— чесність.
1. Організація аудиту в зарубіжних країнах.
2. Створення і функціонування аудиторських фірм.
3. Аудиторські професійні організації.
4. Атестація аудиторів.
5. Нормативи аудиту.
6. Правила професійної етики аудиторів.
Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.
Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах Європи та США.
У Франції існує такий поділ на малі, середні і великі компанії:
1. Малими вважаються компанії, які протягом двох фінансових років підряд не перевищували два з трьох зазначених показників:
а) загальна сума активів — 1 500 000 французьких франків;
б) чистий оборот — 3 000 000 французьких франків;
в) середня кількість працюючих — 10 осіб.
2. До середніх належать компанії, які, не потрапляючи в категорію малих, протягом двох фінансових років підряд не перевищували два із трьох таких показників:
а) загальна сума активів — 10 000 000 французьких франків;
б) чистий оборот — 20 000 000 французьких франків;
в) середня кількість працюючих — 50 осіб.
3. До великих належать компанії, які протягом двох років підряд перевищували два із трьох показників, передбачених для середніх компаній.
Крім цього, проведення аудиту у Франції є обов'язковим для:
1) фінансових організацій;
2) страхових компаній;
3) сільськогосподарських кооперативів;
5) спортивних організацій.
Німеччина. Починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодав-і ством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі| інші середні та великі компанії зобов'язані проводити щорічний аудит.
Компанії відносять до середніх та великих, якщо вони перевищують два з таких трьох критеріїв:
1) загальна сума активів — 3,9 млн німецьких марок;
2) обсяг продажу — 8 млн німецьких марок;
3) середня кількість працюючих — 50 осіб.
Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство, економіки.
Великобританія. На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вима-1 гає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р.1 Аудитор призначається власниками компанії.
Сполучені Штати Америки. Це країна, в якій теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках, має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, у свою чергу, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:
1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів — виконувати аудиторські функції для Конгресу.
2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам прооподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).
3. Внутрішньогосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов'язки внутрішньогосподарських аудиторів ви-;начаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети пепевірки.
4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов'язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.
Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів, в яку входить понад 100 держав світу.
На підставі вивчення досвіду роботи провідних міжнародних аудиторських фірм наводимо приблизну структуру аудиторської фірми.
Аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. До укладення договору на аудиторську перевірку підприємству-клієнту та аудитору (аудиторській фірмі) доцільно обмінятися листами, які б містили попередню пропозицію та згоду на проведення аудиту. Крім того, до складання і підписання договору аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом, що передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вивчення засновницьких документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення ступеня аудиторського ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів аудиту під час виконання перевірки. Таке попереднє ознайомлення проводиться з метою визначення обсягів, строків та вартості аудиторської перевірки.
Договір на проведення аудиту може бути довгостроковим (складається на строк більше одного року) або стосуватися разової аудиторської перевірки. Строк, на який укладено договір, визначає його розташування в робочому досьє аудитора. Договір слід укладати не менш як у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
Договір проведення аудиту повинен містити таку інформацію:
• назва документа;
• місце та дата укладення;
• повні назви виконавця (аудиторської фірми, аудитора) та клієнта (замовника);
• прізвища уповноважених посадових осіб, що підписали договір;
• предмет договору (аудиторська перевірка);
• період, за який проводиться перевірка;
• мета та обсяг робіт;
• зобов'язання сторін;
• порядок здавання та приймання виконаних робіт;
• строк виконання;
• вартість указаних у договорі робіт та послуг;
• порядок розрахунків;
• відповідальність виконавця та клієнта;
• особливі умови (в разі потреби);
• реквізити сторін;
• додатки до договору (в разі потреби);
• підписи та печатки сторін договору.
Укладення договору на аудиторську перевірку, підписання його обома сторонами не дають ніякої гарантії отримання підприємством-клієнтом безумовно позитивного висновку, тобто не виключається можливість негативного аудиторського висновку.
Оплата підприємством-клієнтом виконаних аудиторською фірмою (аудитором) належним чином робіт, обумовлених у договорі, здійснюється незалежно від результату аудиту та виду аудиторського висновку, складеного аудитором. Договір набуває чинності з моменту підписання його і діє до зазначеної к ньому дати.
Разом з тим затвердженої типової стандартної форми договору на проведення аудиту немає. Вона повинна відповідати загальноприйнятій у кожній країні формі укладення договорів. Кожна аудиторська фірма (аудитор) можуть самостійно вирішувати питання вибору форми договору на аудиторську перевірку з урахуванням і додержанням установлених вимог.
Узагальнивши практичний досвід вітчизняних і зарубіжних аудиторських фірм, автор розробив форму договору на проведення аудиту. Ця форма є найбільш загальною і може бути удосконалена, змінена і пристосована до конкретних умов та специфіки окремих аудиторських перевірок, власних традицій роботи аудиторських фірм.
В Україні сертифікацію аудиторів здійснює Аудиторська палата України згідно із положенням про сертифікацію аудиторів від 27 листопада 1997 р.
Професійна діяльність аудиторів (аудиторських фірм) регулюється нормативами (стандартами) аудиту. Існують такі види нормативного аудиту:
1) міжнародні;
2) національні;
3) внутрішньофірмові.
Міжнародні стандарти аудиту (МСА) розробляються Комітетом з міжнародної аудиторської практики, який є постійним Комітетом Ради Міжнародної федерації бухгалтерів.
Наведемо перелік МСА, рекомендованих Міжнародною федерацією бухгалтерів для застосування в процесі аудиту фінансової звітності і незалежних аудиторських послуг.
Крім МСА, Міжнародною федерацією бухгалтерів затверджено Кодекс етики МФБ.
Основні правила професійної етики аудиторів:
— об'єктивність;
— незалежність;
— доброзичливість;
— конфіденційність;
— компетентність;
— чесність.
