Опря Фінансове право (2004)
4. Фінансове право і наука фінансового права
Наука фінансового права являє собою сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, правові підгалузі та інститути, що входять до його складу. Вона вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодавства шляхом вироблення рекомендацій.
Якщо фінансова галузь права матеріалізується в фінансово-правових принципах, методах, то наука фінансового права матеріалізується в монографіях, статтях, наукових посібниках, підручниках з фінансового права. Як і кожна наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона - частина юридичної науки в цілому.
Предмет науки фінансового права:
- вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави;
- знання про фінансове право у формі складних, найбільш узагальнених фінансове -правових понять і категорій;
- систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень прості елементарні поняття про фінансово-правові норми, відносини, інститути;
- історія фінансового законодавства, практичний досвід правозастосовної діяльності органів управління фінансовими відносинами;
Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінансове право і закономірності розвитку цих знань. Особливості науки фінансового права:
1. Вона є суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається деформаціям і політичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища - фінансово-правові відносини і норми, що їх регулюють.
2. Наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. У сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність учасників, діють норми цивільного права.
3. Наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою. Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансової науки, який складає обов'язковий фундамент більшості фінансово-правових понять.
4. Вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами.
Аналітична функція науки фінансового права полягає в усвідомленні "дослідного знання", класифікації фінансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.
Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.
Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.
Прогнозуюча функція науки фінансового права, а іноді її ще називають "орієнтовною" функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких імовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим вищий рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи.
Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-правового дослідження, метод звернення до інших наук, метод статистичної обробки фактичного матеріалу та інші.
Система науки фінансового права відповідає системі фінансового права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє теоретичні положення, які за своїм характером можуть не знайти прямого відображення у фінансовому праві. З іншого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться з об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі "дослідного знання", яке ще не є власне науковим.
Зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, поняттях і категоріях. Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називають фінансово-правовими категоріями. Їх характерні риси:
— вони стають такими лише після закріплення їх в законі;
— вони, на відміну від інших понять, складають постійну частину фінансового права.
Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави.
Якщо фінансова галузь права матеріалізується в фінансово-правових принципах, методах, то наука фінансового права матеріалізується в монографіях, статтях, наукових посібниках, підручниках з фінансового права. Як і кожна наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона - частина юридичної науки в цілому.
Предмет науки фінансового права:
- вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави;
- знання про фінансове право у формі складних, найбільш узагальнених фінансове -правових понять і категорій;
- систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень прості елементарні поняття про фінансово-правові норми, відносини, інститути;
- історія фінансового законодавства, практичний досвід правозастосовної діяльності органів управління фінансовими відносинами;
Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінансове право і закономірності розвитку цих знань. Особливості науки фінансового права:
1. Вона є суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається деформаціям і політичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища - фінансово-правові відносини і норми, що їх регулюють.
2. Наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. У сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність учасників, діють норми цивільного права.
4. Вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами.
Аналітична функція науки фінансового права полягає в усвідомленні "дослідного знання", класифікації фінансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.
Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.
Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.
Прогнозуюча функція науки фінансового права, а іноді її ще називають "орієнтовною" функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких імовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим вищий рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи.
Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-правового дослідження, метод звернення до інших наук, метод статистичної обробки фактичного матеріалу та інші.
Система науки фінансового права відповідає системі фінансового права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє теоретичні положення, які за своїм характером можуть не знайти прямого відображення у фінансовому праві. З іншого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться з об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі "дослідного знання", яке ще не є власне науковим.
Зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, поняттях і категоріях. Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називають фінансово-правовими категоріями. Їх характерні риси:
— вони стають такими лише після закріплення їх в законі;
— вони, на відміну від інших понять, складають постійну частину фінансового права.
Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави.
