Фінансовий облік на підприємствах України (2001)
Зміни підходу до оцінки вартості основних засобів
Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки «розрізняють такі види вартості (за національним стандартом 7 "Основні засоби") № 92 від 27.04.2000 p.:
- первісна вартість;
- переоцінена вартість;
- залишкова вартість;
- справедлива вартість;
- вартість, яка амортизується;
- ліквідаційна вартість.
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість - вартість необоротних активів ? після їх переоцінки.
Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.
Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.
Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. І Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, Що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно Отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до Статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16 "Витрати".
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх переваг від його використання, включаються до складу витрат.
3. Зміни методології переоцінки основних засобів
Залишкова вартість груп основних засобів підприємства збільшувалась у зв'язку з проведенням щорічної індексації.
Порядок індексації також регламентувався пп. 8.3.3 Закону України № 283/97-ВР.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" № 92 від 27.04.2000 р. підприємство переоцінює об'єкт основних засобів (за Положенням (стандартом) 7), якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.
Звідси переоцінену первісну вартість основних засобів (ППВо.з.) можна визначити за формулою:
ППВоз = ПВ * Іп
де ПВ - первісна вартість об'єкта основних засобів; Іп - індекс переоцінки об'єкта основних засобів.
Переоцінену суму зносу об'єкта основних засобів (ПЗоз):
П∑Зоз =∑З * Іі
де 3 - сума зносу об'єкта основних засобів.
Індекс переоцінки об'єкта основних засобів (Іп):
Іп=СВ\ЗВ
де СВ — справедлива вартість;
3В - знос об'єкта основних засобів.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в п. 20 Положення (стандарту) 7.
У пункті 20 Положення (стандарту) 7 вказано, що перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.
Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.
При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
4. Кардинальні зміни методології нарахування зносу (амортизації) основних засобів
Облік зносу необоротних активів (pax. № 13)
Основні засоби підлягають фізичному зносу як у процесі їх використання, так і при їх бездіяльності. На розміри фізичного зносу основних засобів у процесі їх використання можуть впливати такі фактори:
- ступінь навантаження виробничих засобів у процесі виробництва, що залежить від кількості змін і годин роботи за добу, тривалості праці впродовж року, інтенсивності праці:
- якість основних засобів:
- особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів від впливу зовнішніх умов (температура, вологість, атмосферні опади тощо),
- якість догляду за основними засобами;
- кваліфікація робітників і ставлення їх до основних засобів
Основні засоби зношуються не тільки фізично (наприклад, машини, обладнання тощо), а й стають відсталими за своєю технічною характеристикою, а також економічною ефективністю, тобто підлягають моральному зносу.
Моральний знос зумовлюється двома факторами: ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Поява більш досконалих зразків обладнання й інших видів основних засобів веде до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці.
Знос під дією сил природи пов'язаний із впливом зовнішніх факторів і призводить до передчасного старіння основних засобів.
Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновлювальної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань.
Фізичний знос може бути визначений відповідно до термінів служби основних засобів за допомогою формули:
З=Тф\Тн *100
де 3 - знос (%),
Тф - фактичний термін служби (роки),
ТН - термін служби за встановленою нормою (амортизаційний період) (роки).
Проте найбільш правильно можна визначити фізичний знос шляхом обстеження технічного стану об'єкта в натурі (вузлів, частин і об'єкта в цілому). Водночас доцільно визначати ступінь зносу і за термінами служби.
Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їх відновлювальної вартості.
Обліковується знос на рахунку № 13 "Знос необоротних активів".
Амортизація основних засобів
У перекладі з пізньолатинської "амортизація" - це "сплата боргів".
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Земля та інші основні засоби, які мають необмежений термін корисного використання, не є об'єктом амортизації.
Термін корисного використання активу може бути коротшим, ніж технічний термін його використання.
Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.
Термін корисного використання активу може змінюватись:
а) у разі зміни технології виробництва або ринкового попиту продукції, що виробляється за допомогою цього активу;
б) у разі капіталізації наступних витрат, пов'язаних з використанням активу, що покращують його стан.
Амортизаційні відрахування не нараховували в разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних засобів І групи у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією і консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України; балансова вартість такого об'єкта дорівнювала нулю.
Балансова вартість II і III груп не змінювалася у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів цих груп у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України, згідно з порядком, встановленим пп. 8.4.5 і пп. 8.4.6 п. 8.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції № 283/9/-ВР.
Амортизація продовжувала нараховуватися по об'єктах І групи основних засобів, якщо підприємство з будь-яких причин простоювало і основні засоби цього підприємства не експлуатувалися, але не виведені з експлуатації.
При виведенні окремих об'єктів основних засобів II і III груп з експлуатації балансова вартість групи не змінювалася, а амортизація продовжувала нараховуватися.
Згідно з пп. 8.3.1 ст. 8 Закону "Про прибуток" суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів.
— придбання основних засобів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінних тварин і придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння;
— самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на нараховану заробітну плату працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
— проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів покращання основних засобів
— придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту тільки юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) і надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям;
— покращання якості земель, не пов'язаних з будівництвом.
Не підлягали амортизації і повністю відносилися до складу валових витрат (у податковому обліку) звітного періоду витрати платника податку на:
— придбання і відгодівлю продуктивних тварин;
— вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
— придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку або використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних засобів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;
— утримання основних засобів, що знаходилися на консервації.
Не підлягали амортизації та здійснювалися за рахунок відповідних джерел фінансування:
— витрати бюджетів на будівництво й утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і зберігання бібліотечних та архівних фондів;
— витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
— витрати на придбання та зберігання Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується і утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;
— витрати на придбання, ремонт і модернізацію легкових автомобілів, використовуваних для інших потреб,
Норми амортизаційних відрахувань.
Річні норми амортизаційних відрахувань встановлювалися в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду у таких розмірах:
група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої - 5%;
група 2 - автомобілі, призначені для перевезення людей, включаючи вантажно-пасажирські автомобілі, фургони та інші подібні до них транспортні засоби, меблі, побутові електронні, включаючи електронно-обчислювальні, та інші машини для автоматичної обробки інформації, інше конторське (офісне) обладнання та інвентар - 25%;
група 3 - інші основні засоби, що не увійшли до груп 1 і 2> включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу худобу - 15%.
Зазначені норми застосовуються для нарахування зносу невиробничих основних засобів, у тому числі житлових будинків.
Ці ж норми застосовувалися бюджетними установами й організаціями для визначення зносу основних засобів.
Відповідно до пп. 22 4 ст. 22 Закону "Про прибуток" встановлені норми амортизації (груп 1-3) використовувалися у 1997 р. з понижуючим коефіцієнтом 0,7, з 1 січня 1998 р. — з урахуванням понижуючого коефіцієнта - 0,6.
Розрахунок суми амортизації основних засобів (гр. 1, 2, 3) за III і IV кв. 1997 р. виконувався окремо відповідно до їх залишкової вартості на 1.07.97 p., квартальних норм амортизації (1,25; 6,25; 3,75), понижуючих коефіцієнтів до норми амортизації на 1997 р. (0,7), квартальних норм амортизації (0,875; 4,375; 2,625) і з урахуванням витрат, які збільшували і зменшували балансову вартість основних засобів.
З 1 січня 1999 р. платники податків проводили нарахування амортизаційних відрахувань згідно з нормами, визначеними пп. 8.6.1 Закону про прибуток № 283/97-ВР від 22.05.97 р., без понижуючих коефіцієнтів, тобто:
— для першої групи - 1,25%;
- для другої групи - 6,25%;
- для третьої групи - 3,75% до балансової вартості кожної із зазначених груп основних засобів на початок звітного (податкового) періоду з розрахунку на календарний квартал; понижуючі коефіцієнти не використовуються.
Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 26.01.99 р. встановлено обов'язок підприємств перераховувати 10% амортизаційних відрахувань від нарахованої суми за звітний місяць. Оскільки обов'язкове відрахування 10% від сум нарахованої амортизації встановлено не Законом України "Про систему оподаткування", а постановою Кабміну України, суми амортизаційних відрахувань не включаються до складу валових витрат підприємства у податковому обліку.
Закон України № 568-ХІІ від 06.04.99 р. вніс зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. і юридичне набрав чинності 16 червня 1999 p., а фактично (для більшості платників податків) - з 1 квітня 1999 p., скасував 10%-й амортизаційний податок і відновив систему сплати до Державного бюджету України частини податку на прибуток, яка виникає (розрахункове) за рахунок застосування до норм амортизаційних відрахувань, наведених у п. 8.6 Закону про прибуток, понижуючого коефіцієнта. У даному випадку такий коефіцієнт встановлено в розмірі 0,8.
Відповідно до пп. З п. 4 розділу 1 Закону України № 1523-ІП від 02.03.2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби в І кварталі 2000 р. провадяться без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, тобто за розмірами амортизації пп. 8.6.1 Закону № 283/97-ВР; з 1 квітня 2000 р. застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8.
Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. платник податку міг самостійно прийняти рішення про використання прискореної амортизації основних засобів групи З, придбаних після набрання сили цим Законом, за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):
перший рік експлуатації - 15 відсотків;
другий рік експлуатації - 30 відсотків;
третій рік експлуатації - 20 відсотків;
четвертий рік експлуатації - 15 відсотків;
п'ятий рік експлуатації - 10 відсотків;
шостий рік експлуатації - 5 відсотків;
сьомий рік експлуатації - 5 відсотків.
Зазначене рішення не могло бути прийнято платниками податку, що випускали продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлювалися (регулювалися) державою. Облік таких основних засобів регулюється окремо по кожному об'єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов'язаних з покращенням таких засобів.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначалася шляхом використання норм амортизації (відповідно до зазначених вище трьох груп) до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.
Балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду розраховувалася за формулою, грн.:
Б(а) =Б(а-1) +П(а-1) –В(а-1)-А(а-1)
де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) ~ балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а-1) - сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших покращень основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Платники податку всіх форм власності мали право використовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням коефіцієнта індексації, який визначається за формулою:
Ki = [ I(a-1) – 110 ] : 100
де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищувало одиниці, індексація не провадилася.
Облік балансової (залишкової) вартості основних засобів, які підпадали під визначення групи 1, вівся за кожною окремою будовою, спорудою або їх структурним
компонентом та в цілому по групі 1, як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних засобів, які підпадали під визначення груп 2 та 3, вівся за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних засобів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних засобів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що належав до складу основних засобів групи 2, не вівся.
Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних засобів визначається Міністерством фінансів України.
Амортизація окремого об'єкта основних засобів групи 1 нараховувалася до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта належала до складу валових витрат за результатами відповідного оподатковуваного періоду, а вартість такого об'єкта прирівнювалася до нуля.
Амортизація основних засобів груп 2 та 3 нараховувалася до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
Для амортизації нематеріальних активів використовувався лінійний метод, згідно з яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизувався рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом терміну, який визначався платником податку самостійно, виходячи з терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 20 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування здійснювалися до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового Значення.
У разі здійснення витрат на придбання основних засобів балансова вартість відповідної групи збільшувалася на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у випадку, коли платник податку на прибуток підприємства зареєстрований платником ПДВ.
У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних засобів збільшувалася на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, пов'язаних з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість у випадку, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.
У разі виводу з експлуатації окремих об'єктів основних засобів групи 1 у зв'язку з їх реалізацією балансова вартість групи 1 зменшувалася на суму балансової вартості такого об'єкта.
Сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів групи 1 і нематеріальних активів включалася до валових доходів г латника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації включалася до валових витрат платника податку.
У разі виводу з експлуатації окремого об'єкта основних засобів групи 1 у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для потреб амортизації прирівнювалася до нуля. Балансова вартість відповідної групи основних засобів не зменшувалася на вартість основних засобів, що надавалися платником податку в оперативний лізинг (оренду).
У разі, коли на кінець звітного кварталу один з видів основних засобів перестав існувати, балансова вартість такої групи відносилася на збитки платника податку і враховувалася при визначенні балансового прибутку (Закон України "Про амортизацію" .
Балансова вартість відповідної групи основних засобів не зменшується на вартість основних засобів, що надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для реалізації основних засрбів. При цьому лізингоодержувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів у порядку, передбаченому для придбання основних засобів.
На схемі 2.4 наведена залежність балансової вартості групи основних засобів від порядку реалізації, ліквідації, ремонту.
Синтетичний та аналітичний облік операцій основних засобів ведеться у журналі-ордері № 10/1, відомостях № 12 і № 15 і типових формах В-1, В-3 і В-4, при спрощеній формі обліку - в журналі-ордері № 04.
Сальдо на кредиті субрахунка № 131 "Знос основних засобів" являє собою амортизаційний резерв, який накопичується за нормативний період амортизаційних відрахувань.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" № 92 від 27.04.2000 р. нарахування амортизації здійснюються протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації,, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
— очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
— фізичний та моральний знос, що передбачається;
— правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші факторі}.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних переваг від його використання.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
4) комулятивного, за яким річна сума визначається як добуток вартості, що амортизується, та комулятивного коефіцієнта. Комулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені додатковим законодавством.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені у підпунктах І і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об'єкта 100%. його вартості.
Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних переваг від його використання.
Метод амортизації об’єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації провадиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду работи підприємства у звітному році.
Місячна норма амортизації при застосуванні методів залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став приданим для корисного використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.
Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єкта зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій,
які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального використання збільшуються доходи цих підприємств І організацій зі зменшенням Додаткового капіталу, а при його недостатності - Статутного капіталу. Організації, звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків та інших будівель, можуть також застосовувати норму частини другої цього пункту. Зменшення корисності основних засобів Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, — відображаються у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 20 Положення (стандарту) 7.
Якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається визначенням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів. Відновлення корисності об'єкта основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, відображається в порядку, передбаченому абзацом першим пункту 20. Положення (стандарту) 7.
Вибуття основних засобів
Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується ї балансу) у разі вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.
Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття
основних засобів.
У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.
- первісна вартість;
- переоцінена вартість;
- залишкова вартість;
- справедлива вартість;
- вартість, яка амортизується;
- ліквідаційна вартість.
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість - вартість необоротних активів ? після їх переоцінки.
Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.
Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. І Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, Що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно Отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до Статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх переваг від його використання, включаються до складу витрат.
3. Зміни методології переоцінки основних засобів
Залишкова вартість груп основних засобів підприємства збільшувалась у зв'язку з проведенням щорічної індексації.
Порядок індексації також регламентувався пп. 8.3.3 Закону України № 283/97-ВР.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" № 92 від 27.04.2000 р. підприємство переоцінює об'єкт основних засобів (за Положенням (стандартом) 7), якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.
Звідси переоцінену первісну вартість основних засобів (ППВо.з.) можна визначити за формулою:
ППВоз = ПВ * Іп
де ПВ - первісна вартість об'єкта основних засобів; Іп - індекс переоцінки об'єкта основних засобів.
Переоцінену суму зносу об'єкта основних засобів (ПЗоз):
П∑Зоз =∑З * Іі
де 3 - сума зносу об'єкта основних засобів.
Індекс переоцінки об'єкта основних засобів (Іп):
Іп=СВ\ЗВ
де СВ — справедлива вартість;
3В - знос об'єкта основних засобів.
У пункті 20 Положення (стандарту) 7 вказано, що перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.
Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.
При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
4. Кардинальні зміни методології нарахування зносу (амортизації) основних засобів
Облік зносу необоротних активів (pax. № 13)
Основні засоби підлягають фізичному зносу як у процесі їх використання, так і при їх бездіяльності. На розміри фізичного зносу основних засобів у процесі їх використання можуть впливати такі фактори:
- ступінь навантаження виробничих засобів у процесі виробництва, що залежить від кількості змін і годин роботи за добу, тривалості праці впродовж року, інтенсивності праці:
- якість основних засобів:
- особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів від впливу зовнішніх умов (температура, вологість, атмосферні опади тощо),
- якість догляду за основними засобами;
- кваліфікація робітників і ставлення їх до основних засобів
Основні засоби зношуються не тільки фізично (наприклад, машини, обладнання тощо), а й стають відсталими за своєю технічною характеристикою, а також економічною ефективністю, тобто підлягають моральному зносу.
Моральний знос зумовлюється двома факторами: ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Поява більш досконалих зразків обладнання й інших видів основних засобів веде до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці.
Знос під дією сил природи пов'язаний із впливом зовнішніх факторів і призводить до передчасного старіння основних засобів.
Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновлювальної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань.
Фізичний знос може бути визначений відповідно до термінів служби основних засобів за допомогою формули:
З=Тф\Тн *100
де 3 - знос (%),
Тф - фактичний термін служби (роки),
ТН - термін служби за встановленою нормою (амортизаційний період) (роки).
Проте найбільш правильно можна визначити фізичний знос шляхом обстеження технічного стану об'єкта в натурі (вузлів, частин і об'єкта в цілому). Водночас доцільно визначати ступінь зносу і за термінами служби.
Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їх відновлювальної вартості.
Обліковується знос на рахунку № 13 "Знос необоротних активів".
Амортизація основних засобів
У перекладі з пізньолатинської "амортизація" - це "сплата боргів".
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Земля та інші основні засоби, які мають необмежений термін корисного використання, не є об'єктом амортизації.
Термін корисного використання активу може бути коротшим, ніж технічний термін його використання.
Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.
Термін корисного використання активу може змінюватись:
а) у разі зміни технології виробництва або ринкового попиту продукції, що виробляється за допомогою цього активу;
б) у разі капіталізації наступних витрат, пов'язаних з використанням активу, що покращують його стан.
Амортизаційні відрахування не нараховували в разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних засобів І групи у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією і консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України; балансова вартість такого об'єкта дорівнювала нулю.
Балансова вартість II і III груп не змінювалася у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів цих груп у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України, згідно з порядком, встановленим пп. 8.4.5 і пп. 8.4.6 п. 8.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції № 283/9/-ВР.
Амортизація продовжувала нараховуватися по об'єктах І групи основних засобів, якщо підприємство з будь-яких причин простоювало і основні засоби цього підприємства не експлуатувалися, але не виведені з експлуатації.
При виведенні окремих об'єктів основних засобів II і III груп з експлуатації балансова вартість групи не змінювалася, а амортизація продовжувала нараховуватися.
Згідно з пп. 8.3.1 ст. 8 Закону "Про прибуток" суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів.
— придбання основних засобів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінних тварин і придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння;
— самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на нараховану заробітну плату працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
— проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів покращання основних засобів
— придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту тільки юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) і надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям;
— покращання якості земель, не пов'язаних з будівництвом.
Не підлягали амортизації і повністю відносилися до складу валових витрат (у податковому обліку) звітного періоду витрати платника податку на:
— придбання і відгодівлю продуктивних тварин;
— вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
— придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку або використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних засобів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;
— утримання основних засобів, що знаходилися на консервації.
Не підлягали амортизації та здійснювалися за рахунок відповідних джерел фінансування:
— витрати бюджетів на будівництво й утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і зберігання бібліотечних та архівних фондів;
— витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
— витрати на придбання та зберігання Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується і утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;
— витрати на придбання, ремонт і модернізацію легкових автомобілів, використовуваних для інших потреб,
Норми амортизаційних відрахувань.
Річні норми амортизаційних відрахувань встановлювалися в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду у таких розмірах:
група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої - 5%;
група 2 - автомобілі, призначені для перевезення людей, включаючи вантажно-пасажирські автомобілі, фургони та інші подібні до них транспортні засоби, меблі, побутові електронні, включаючи електронно-обчислювальні, та інші машини для автоматичної обробки інформації, інше конторське (офісне) обладнання та інвентар - 25%;
група 3 - інші основні засоби, що не увійшли до груп 1 і 2> включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу худобу - 15%.
Зазначені норми застосовуються для нарахування зносу невиробничих основних засобів, у тому числі житлових будинків.
Ці ж норми застосовувалися бюджетними установами й організаціями для визначення зносу основних засобів.
Відповідно до пп. 22 4 ст. 22 Закону "Про прибуток" встановлені норми амортизації (груп 1-3) використовувалися у 1997 р. з понижуючим коефіцієнтом 0,7, з 1 січня 1998 р. — з урахуванням понижуючого коефіцієнта - 0,6.
Розрахунок суми амортизації основних засобів (гр. 1, 2, 3) за III і IV кв. 1997 р. виконувався окремо відповідно до їх залишкової вартості на 1.07.97 p., квартальних норм амортизації (1,25; 6,25; 3,75), понижуючих коефіцієнтів до норми амортизації на 1997 р. (0,7), квартальних норм амортизації (0,875; 4,375; 2,625) і з урахуванням витрат, які збільшували і зменшували балансову вартість основних засобів.
З 1 січня 1999 р. платники податків проводили нарахування амортизаційних відрахувань згідно з нормами, визначеними пп. 8.6.1 Закону про прибуток № 283/97-ВР від 22.05.97 р., без понижуючих коефіцієнтів, тобто:
— для першої групи - 1,25%;
- для другої групи - 6,25%;
- для третьої групи - 3,75% до балансової вартості кожної із зазначених груп основних засобів на початок звітного (податкового) періоду з розрахунку на календарний квартал; понижуючі коефіцієнти не використовуються.
Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 26.01.99 р. встановлено обов'язок підприємств перераховувати 10% амортизаційних відрахувань від нарахованої суми за звітний місяць. Оскільки обов'язкове відрахування 10% від сум нарахованої амортизації встановлено не Законом України "Про систему оподаткування", а постановою Кабміну України, суми амортизаційних відрахувань не включаються до складу валових витрат підприємства у податковому обліку.
Закон України № 568-ХІІ від 06.04.99 р. вніс зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. і юридичне набрав чинності 16 червня 1999 p., а фактично (для більшості платників податків) - з 1 квітня 1999 p., скасував 10%-й амортизаційний податок і відновив систему сплати до Державного бюджету України частини податку на прибуток, яка виникає (розрахункове) за рахунок застосування до норм амортизаційних відрахувань, наведених у п. 8.6 Закону про прибуток, понижуючого коефіцієнта. У даному випадку такий коефіцієнт встановлено в розмірі 0,8.
Відповідно до пп. З п. 4 розділу 1 Закону України № 1523-ІП від 02.03.2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби в І кварталі 2000 р. провадяться без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, тобто за розмірами амортизації пп. 8.6.1 Закону № 283/97-ВР; з 1 квітня 2000 р. застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8.
Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. платник податку міг самостійно прийняти рішення про використання прискореної амортизації основних засобів групи З, придбаних після набрання сили цим Законом, за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):
перший рік експлуатації - 15 відсотків;
другий рік експлуатації - 30 відсотків;
третій рік експлуатації - 20 відсотків;
четвертий рік експлуатації - 15 відсотків;
п'ятий рік експлуатації - 10 відсотків;
шостий рік експлуатації - 5 відсотків;
сьомий рік експлуатації - 5 відсотків.
Зазначене рішення не могло бути прийнято платниками податку, що випускали продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлювалися (регулювалися) державою. Облік таких основних засобів регулюється окремо по кожному об'єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов'язаних з покращенням таких засобів.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначалася шляхом використання норм амортизації (відповідно до зазначених вище трьох груп) до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.
Балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду розраховувалася за формулою, грн.:
Б(а) =Б(а-1) +П(а-1) –В(а-1)-А(а-1)
де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) ~ балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а-1) - сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших покращень основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Платники податку всіх форм власності мали право використовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням коефіцієнта індексації, який визначається за формулою:
Ki = [ I(a-1) – 110 ] : 100
де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищувало одиниці, індексація не провадилася.
Облік балансової (залишкової) вартості основних засобів, які підпадали під визначення групи 1, вівся за кожною окремою будовою, спорудою або їх структурним
компонентом та в цілому по групі 1, як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних засобів, які підпадали під визначення груп 2 та 3, вівся за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних засобів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних засобів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що належав до складу основних засобів групи 2, не вівся.
Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних засобів визначається Міністерством фінансів України.
Амортизація окремого об'єкта основних засобів групи 1 нараховувалася до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта належала до складу валових витрат за результатами відповідного оподатковуваного періоду, а вартість такого об'єкта прирівнювалася до нуля.
Амортизація основних засобів груп 2 та 3 нараховувалася до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
Для амортизації нематеріальних активів використовувався лінійний метод, згідно з яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизувався рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом терміну, який визначався платником податку самостійно, виходячи з терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 20 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування здійснювалися до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового Значення.
У разі здійснення витрат на придбання основних засобів балансова вартість відповідної групи збільшувалася на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у випадку, коли платник податку на прибуток підприємства зареєстрований платником ПДВ.
У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних засобів збільшувалася на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, пов'язаних з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість у випадку, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.
У разі виводу з експлуатації окремих об'єктів основних засобів групи 1 у зв'язку з їх реалізацією балансова вартість групи 1 зменшувалася на суму балансової вартості такого об'єкта.
Сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів групи 1 і нематеріальних активів включалася до валових доходів г латника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації включалася до валових витрат платника податку.
У разі виводу з експлуатації окремого об'єкта основних засобів групи 1 у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для потреб амортизації прирівнювалася до нуля. Балансова вартість відповідної групи основних засобів не зменшувалася на вартість основних засобів, що надавалися платником податку в оперативний лізинг (оренду).
У разі, коли на кінець звітного кварталу один з видів основних засобів перестав існувати, балансова вартість такої групи відносилася на збитки платника податку і враховувалася при визначенні балансового прибутку (Закон України "Про амортизацію" .
Балансова вартість відповідної групи основних засобів не зменшується на вартість основних засобів, що надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для реалізації основних засрбів. При цьому лізингоодержувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів у порядку, передбаченому для придбання основних засобів.
На схемі 2.4 наведена залежність балансової вартості групи основних засобів від порядку реалізації, ліквідації, ремонту.
Синтетичний та аналітичний облік операцій основних засобів ведеться у журналі-ордері № 10/1, відомостях № 12 і № 15 і типових формах В-1, В-3 і В-4, при спрощеній формі обліку - в журналі-ордері № 04.
Сальдо на кредиті субрахунка № 131 "Знос основних засобів" являє собою амортизаційний резерв, який накопичується за нормативний період амортизаційних відрахувань.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" № 92 від 27.04.2000 р. нарахування амортизації здійснюються протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації,, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
— очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
— фізичний та моральний знос, що передбачається;
— правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші факторі}.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних переваг від його використання.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
4) комулятивного, за яким річна сума визначається як добуток вартості, що амортизується, та комулятивного коефіцієнта. Комулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені додатковим законодавством.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені у підпунктах І і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об'єкта 100%. його вартості.
Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних переваг від його використання.
Метод амортизації об’єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації провадиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду работи підприємства у звітному році.
Місячна норма амортизації при застосуванні методів залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став приданим для корисного використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.
Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єкта зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій,
які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального використання збільшуються доходи цих підприємств І організацій зі зменшенням Додаткового капіталу, а при його недостатності - Статутного капіталу. Організації, звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків та інших будівель, можуть також застосовувати норму частини другої цього пункту. Зменшення корисності основних засобів Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, — відображаються у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 20 Положення (стандарту) 7.
Якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається визначенням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів. Відновлення корисності об'єкта основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, відображається в порядку, передбаченому абзацом першим пункту 20. Положення (стандарту) 7.
Вибуття основних засобів
Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується ї балансу) у разі вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.
Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття
основних засобів.
У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.
