Фінансовий облік на підприємствах України (2001)
Права на відпустки
4.8. Права на відпустки
Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.96 р. встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховування дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Встановлено такі види відпусток:
1) Щорічні відпустки:
- основна відпустка (ст. 6 Закону);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
2) Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15 Закону).
3) Творча відпустка (ст. 16 Закону).
4) Соціальні відпустки:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (от. 17 Закону);
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону);
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону).
5) Відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону).
Тривалість відпусток призначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.
Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Промислово-виробничому персоналові вугільної, сланцевої, електроенергетичної галузей промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботі на поверхні шахт тощо надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків тощо — 28 календарних днів за переліком робіт, професій, посад, затверджуваних Кабінетом Міністрів України.
Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам — до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи -26 календарних днів.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість надається за переліком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (до 35 календарних днів). Працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із переліком посад та професій, визначеним колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці визначається колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Загальна тривалість щорічної й додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для
працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, 69 календарних днів.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи (у т.ч. на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, за винятком частково оплаченої відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і част. И ст. 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
б) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
(Згідно з постановою Верховної Ради України № 505/96-ВР від 15.11.96 p., Законом України "Про відпустки", введеним до дії з 1 січня 1997 р., ст. 7, 8 (відповідно: "Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість" і "Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість") і част. 1 ст. 10 ("Порядок надання щорічних відпусток") - з 1 січня 1998 р.)
Оплата відпусток. Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених ст. 6,' 7, 8, 13, 14, 15, 16, 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на Оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток здійснюється з бюджетних асигнувань на їх утримання.
Оплата інших видів відпусток, передбачених договором та угодами, трудовим договором, здійснюється з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток здійснюється в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.
Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється з коштів державного соціального страхування.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток має становити не менше 24 календарних днів.
Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не припускається.
Розрахунок відпускних. Нарахування відпускних провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів. Розрахунковим періодом для нарахування виплат за час щорічної відпустки додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки - є 12 календарних місяців роботи (пп. "а" і "б" п. 1 Порядку № 100).
Необхідно підсумковий заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період поділити на відповідну кількість календарних днів року або меншого, фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, визначених законодавством). Потім одержану середньоденну заробітну плату помножити на число календарних днів відпустки.
Законодавством установлено 10 святкових днів (ст. 73 Кодексу законів про пращо України) (з 2000 р. 7 і 8 листопада відмінено):
1 січня - Новий рік;
7 січня - Різдво Христове;
8 березня - Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня - День Міжнародної солідарності трудящих;
9 травня - День перемоги;
28 червня - День Конституції України;
24 серпня - День незалежності України.
Три неробочих дні (ст. 73 КЗпП):
7 січня - Різдво Христове;
1 день (неділя) - Великдень;
1 день (неділя) - Трійця.
У розрахунках середньої заробітної плати враховується не 13 святкових і неробочих днів, а 12, оскільки 7 січня - Різдво Христове - законодавством враховано двічі: і як святковий, і як неробочий день.
Приклад 1. При підсумованому заробітку за розрахунковий період у сумі 1600 грн. середньоденний заробіток становитиме:
1600 грн. : (365 - 12) = 4 грн. 53 коп.
Приклад 2. При скороченому режимі роботи робітник не працював 39 календарних днів і 40 днів перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Середньоденний заробіток становитиме:
1600 грн. : (365 - 12 - 39 - 40) = 5 грн. 84 коп.
Отриманий середньоденний заробіток помножується на число календарних днів відпустки.
Примітка. Якщо в період безоплатної відпустки збігаються святкові дні (із зазначених 12), то відраховувати потрібно не 12 святкових або іншої кількості встановленої законодавством, а відповідну кількість.
Нарахування оплати здійснюється на підставі:
- наказу про відпустку;
- наказу про компенсацію за невикористану відпустку;
- копії свідоцтва про рік народження підлітка;
- наказу про звільнення з роботи та ін.
Оплата підліткам пільгових годин (з 14 до 16 років) здійснюється за кожну недопрацьовану годину за її відрядною ставкою; при погодинній оплаті праці - за тарифними ставками або окладами відповідних категорій.
Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний).
До загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв.
До загального трудового стажу зараховується також служба у Збройних Силах, Національній гвардії тощо, період, протягом якого виплачувалась допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, по догляду за дитиною
до досягнення нею трьохрічного віку та ін. (постанова Кабінету Міністрів України № 1658 від 19.10.98 p.).
До загального трудового стажу для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності не враховується:
- час навчання у вищому закладі освіти (у т.ч. на підготовчому відділенні), в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання та ін.
Тривалість загального трудового стажу встановлюється власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації відповідно до записів у трудовій книжці.
Допомога з тимчасової непрацездатності визначається в розмірі:
1. 100% середньої заробітної плати (доходу):
- працівникам, що мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;
- працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років, що доглядають за дитиною віком до 14 років;
- працівникам, що мають на своєму утриманні 3 і більше дітей віком до 16 років (учням — до 18 років);
- дружинам військових незалежно від стажу роботи, а також по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;
- учасникам, інвалідам війни і прирівняним до них особам;
- працівникам, що дістали трудове каліцтво і страждають професійним захворюванням;
- одному з батьків (особі, яка замінює їх) хворих дітей віком до 14 років, визнаних потерпілими відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від безперервного стажу роботи за весь період хвороби або санаторно-курортного лікування, якщо дитині необхідний догляд відповідно до висновку ЛТЕК;
- працівникам, віднесеним до I-IV категорій відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від стажу роботи.
2. 80% середньої заробітної плати:
- особам, які мають загальний стаж від 5 до 8 років;
- особам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років, по догляду за дитиною віком до 14 років.
3. 60% середньої заробітної плати:
- особам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років, по догляду за дитиною до 14 років.
Якщо працівник працює за неповним (скороченим) робочим тижнем, був тимчасово непрацездатним, то у цьому випадку допомога обчислюється за робочі дні або години, в
які працівник повинен був працювати згідно з графіком роботи підприємства.
Нарахування виплат з тимчасової непрацездатності
здійснюється виходячи з розміру середньої (погодинної) заробітної плати за формулою:
СЗ=Зф\Рд
де СЗ - середньоденна (погодинна) заробітна плата;
Зф - заробітна плата за фактично відпрацьовану кількість робочих днів протягом двох останніх місяців, що передували непрацездатності (календарних за цей період);
Рд - число робочих днів (годин) або календарних.
При цьому для обчислення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю середньоденний заробіток визначається з фактичної заробітної плати, що не перевищує подвійного посадового (місячного) окладу або подвійної тарифної ставки (погодинної) присвоєного робітникові розряду.
Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності визначається за формулою:
Дн=СД*Рх*В
де Дн - розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, грн.;
СД - середньоденна (погодинна) заробітна плата, гри.;
Рх - число робочих (календарних) днів (годин), пропущених у зв'язку з хворобою;
В - розмір допомоги залежно від стажу роботи, %.
Первинним документом для нарахування допомоги є лист непрацездатності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 28.06.97 р. встановлено Порядок визначення розміру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і в зв'язку з вагітністю та пологами особам, що мають постійно обрахований дохід, та особам, дохід яких може постійно бути обрахований тільки за результатами роботи за рік.
Середній дохід обраховується виходячи із доходу за 12 календарних місяців, що передують місяцю до настання тимчасової непрацездатності або надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Середньоденний дохід визначається шляхом ділення сумового доходу за 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року.
Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів непрацездатності з урахуванням
коефіцієнтів, розмір яких залежить від безперервного стажу роботи.
Розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ("Праця і зарплата", № 13 (125), 1997).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1398 від ЗО липня 1999 р. внесено доповнення до Порядку обчислення середньої заробітної плати.
"Під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та пологах виплати враховуються у розмірі, з якого справляються збори (внески) на обов'язкове державне соціальне страхування. Середньоденний (годинний) заробіток у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не може перевищувати в розрахунку на день (годину) подвійної тарифної ставки, подвійного посадового окладу з доплатами і надбавками в одинарному розмірі, які мають постійний характер і встановлені Кабінетом Міністрів України (крім надання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у разі виробничого травматизму, професійного захворювання, захворювання осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції і віднесені до І чи II категорії, а також допомоги по вагітності та пологах).
Для розрахунків застосовуються тарифна ставка, посадовий оклад, доплати і надбавки працівника на день настання непрацездатності.
Подвійна тарифна ставка, подвійний посадовий оклад з доплатами і надбавками у розрахунку на день (годину) розраховуються як сума двох складових, отриманих від ділення місячної тарифної ставки, посадового окладу на число робочих днів (годин) за графіком роботи у місяці, в якому настала непрацездатність, помножена на 2, та суми доплат і надбавок в одинарному розмірі в розрахунку на день (годину).
У разі встановлення на підприємстві, в установі, організації скороченого робочого тижня (робочого дня) місячна тарифна ставка, посадовий оклад з доплатами та надбавками беруться для розрахунків у пропорційному розмірі залежно від графіка роботи.
Сума допомоги за один день (годину) непрацездатності визначається виходячи із середньоденного (годинного) заробітку, обчисленого відповідно до абзацу першого цього пункту, та розміру допомоги у процентах залежно від загального трудового стажу роботи.
Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за один день на число робочих днів, а у І випадках, передбачених законодавством, на число календарних днів, що припадають на період непрацездатності.
Для працівників, яким встановлено підсумований облік робочого часу, загальна сума допомоги визначається множенням допомоги за одну годину на число робочих годин, що припадають на період непрацездатності".
У випадках збільшення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, або періоді тимчасової непрацездатності, відпустки по вагітності та пологах, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати за проміжок часу до підвищення, коригується на коефіцієнт їх підвищення.
Винагорода за підсумками роботи за рік. Відповідно до статті 91 КЗпП України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів (прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після платежів до бюджету) можуть встановлювати додаткові винагороди.
Відрахування з нарахованої заробітної плати працюючих можуть здійснюватися тільки на підставі актів чинного законодавства, а саме:
1. Прибутковий податок відраховується із заробітної плати за основним місцем роботи і за сумісництвом відповідно до Указу Президента України № 519 від 16 вересня 1995 р. Подальшими указами уряду ці ставки можуть змінюватися. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.
2. Пенсійний фонд - у розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати до 150 грн., 2% від 151 грн. до 250 грн., 3% від 251 грн. до 350 грн., 4% від 351.грн. до 500 грн., 5% - понад 500 грн.
3. Аліменти (після відрахування від нарахованої заробітної плати прибуткового податку): на 1 дитину - 25%;
на 2 дітей - 33%; ' | на 3 і більше - 50%.
4. Профспілкові внески (членів профспілки) - 1% від 1 загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за відрахуванням нарахованої суми допомоги за дні непрацездатності за цей же період.
5. Одержаний аванс за звітний місяць.
6. Надлишкове сплачені суми за попередній період, виявлені внаслідок проведених перевірок або самоперевірок.
7. Своєчасно не повернені підзвітні суми.
8. Суми з осіб, що відбувають виправні роботи (за виконавчими документами).
9. Грошові нарахування (за нестачі товарно-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування згідно з чинним законодавством України.
10. Збір на випадок безробіття - 0,5% (Закон України № 402/97-ВР від 26.06.97 p.).
11. Інші відрахування.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать подарунки.
До сукупного оподатковуваного доходу громадян не включалися суми матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та подарунків, що надавалися у межах 12 мінімальних розмірів заробітної плати на рік. Також не включалися суми матеріальної допомоги як у грошовій, так і в натуральній формах незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень уряду України у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями і катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, Фондом соціального страхування, благодійними фондами та іноземними державами.
Розмір мінімальної заробітної плати значно перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який згідно з Указом президента України від 21.11.95 р. становить 17 грн.
З 1 січня 1998 р. Законом України "Про встановлення величини вартості малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 р." № 780/97-ВР від 24.12.97 р. розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 45 грн. на місяць, азі липня — 55 грн. на місяць.
Виходячи з цього у 1998 р. сума матеріальної допомоги, • включаючи вартість речових призів і подарунків, що надавалися громадянам, не оподатковувалися у межах 12 мінімальних заробітних плат на рік, тобто 600 грн. [(45 грн. х 6 міс.) + (55 грн. х 6 міс.)].
З 1 січня 1999 р. Законом України № 366-XIV від 25.12.98 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 74 грн. на місяць. Сума матеріальної допомоги у 1999 р. становила 888 грн. (74 грн. х 12 міс.); межа малозабезпеченості — 90,7 грн.
Постанова Верховної Ради України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 р." № 1766-ІН від 01.06.2000 р.
- з 01.04.2000 р. - 90 грн.,
- з 01.07.2000 р. - 118 грн.
Вартість подарунків, речових призів та матеріальної допомоги:
а) за місцем основної роботи, що перевищує 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку на рік нарахування на заробітну плату на загальних підставах (32%, 4/о, 1,5%), відрахування із заробітної плати також на загальних підставах;
б) не за місцем основної роботи нарахування на заробітну плату аналогічно, а відрахування: прибутковий податок -20%, збір на пенсійне страхування - 2%, збір на випадок безробіття - 0,5%.
Згідно з Наказом від 31 березня 2000 р. матеріальна допомога, виплачена після цієї дати, оподатковується прибутковим податком (за існуючою шкалою) і включається до сукупного оподатковуваного доходу.
Розрахункові відомості складаються з вкладних листків, які брошурують у книгу, що використовується протягом року (або окремо за кожний місяць). Такі відомості по заробітній платі робітників і службовців складаються з трьох розділів (табл. 4.1):
1) нараховано;
2) відраховано;
3) належна на. 1-ше число наступного за звітним місяця сума до виплати.
Складаються Розрахункові (Розрахунково-платіжні) відомості на заробітну плату щомісячно по кожному працюючому на підставі існуючих методик і відповідної первинної документації, а також здійснюються необхідні відрахування з заробітної плати (аванс, одержаний за першу половину звітного місяця, прибутковий податок та ін.).
Дані з третього розділу Розрахункової відомості "Належать до виплати" переносять до Платіжної відомості, яка є основою для виплати заробітної плати за другу половину звітного місяця.
Розрахункові та платіжні відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер. Для одержання зведених даних нарахованої заробітної плати, а також даних про використання Фонду оплати праці за її складом і категоріями працівників у розрізі, необхідному для контролю і складання звітності, слід підсумкові дані розрахункових відомостей по цехах, відділах підсумувати в цілому по підприємству. З цією метою складаються таблиці № 3 і № 4 або № 5.
Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.96 р. встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховування дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Встановлено такі види відпусток:
1) Щорічні відпустки:
- основна відпустка (ст. 6 Закону);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
2) Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15 Закону).
3) Творча відпустка (ст. 16 Закону).
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (от. 17 Закону);
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону);
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону).
5) Відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону).
Тривалість відпусток призначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.
Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Промислово-виробничому персоналові вугільної, сланцевої, електроенергетичної галузей промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботі на поверхні шахт тощо надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків тощо — 28 календарних днів за переліком робіт, професій, посад, затверджуваних Кабінетом Міністрів України.
Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам — до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи -26 календарних днів.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці визначається колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Загальна тривалість щорічної й додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для
працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, 69 календарних днів.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи (у т.ч. на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, за винятком частково оплаченої відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і част. И ст. 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
б) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
(Згідно з постановою Верховної Ради України № 505/96-ВР від 15.11.96 p., Законом України "Про відпустки", введеним до дії з 1 січня 1997 р., ст. 7, 8 (відповідно: "Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість" і "Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість") і част. 1 ст. 10 ("Порядок надання щорічних відпусток") - з 1 січня 1998 р.)
Оплата відпусток. Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених ст. 6,' 7, 8, 13, 14, 15, 16, 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на Оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток здійснюється з бюджетних асигнувань на їх утримання.
Оплата інших видів відпусток, передбачених договором та угодами, трудовим договором, здійснюється з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток здійснюється в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.
Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється з коштів державного соціального страхування.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток має становити не менше 24 календарних днів.
Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не припускається.
Розрахунок відпускних. Нарахування відпускних провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів. Розрахунковим періодом для нарахування виплат за час щорічної відпустки додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки - є 12 календарних місяців роботи (пп. "а" і "б" п. 1 Порядку № 100).
Законодавством установлено 10 святкових днів (ст. 73 Кодексу законів про пращо України) (з 2000 р. 7 і 8 листопада відмінено):
1 січня - Новий рік;
7 січня - Різдво Христове;
8 березня - Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня - День Міжнародної солідарності трудящих;
9 травня - День перемоги;
28 червня - День Конституції України;
24 серпня - День незалежності України.
Три неробочих дні (ст. 73 КЗпП):
7 січня - Різдво Христове;
1 день (неділя) - Великдень;
1 день (неділя) - Трійця.
У розрахунках середньої заробітної плати враховується не 13 святкових і неробочих днів, а 12, оскільки 7 січня - Різдво Христове - законодавством враховано двічі: і як святковий, і як неробочий день.
Приклад 1. При підсумованому заробітку за розрахунковий період у сумі 1600 грн. середньоденний заробіток становитиме:
1600 грн. : (365 - 12) = 4 грн. 53 коп.
Приклад 2. При скороченому режимі роботи робітник не працював 39 календарних днів і 40 днів перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Середньоденний заробіток становитиме:
1600 грн. : (365 - 12 - 39 - 40) = 5 грн. 84 коп.
Отриманий середньоденний заробіток помножується на число календарних днів відпустки.
Примітка. Якщо в період безоплатної відпустки збігаються святкові дні (із зазначених 12), то відраховувати потрібно не 12 святкових або іншої кількості встановленої законодавством, а відповідну кількість.
Нарахування оплати здійснюється на підставі:
- наказу про відпустку;
- наказу про компенсацію за невикористану відпустку;
- копії свідоцтва про рік народження підлітка;
- наказу про звільнення з роботи та ін.
Оплата підліткам пільгових годин (з 14 до 16 років) здійснюється за кожну недопрацьовану годину за її відрядною ставкою; при погодинній оплаті праці - за тарифними ставками або окладами відповідних категорій.
Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний).
До загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв.
До загального трудового стажу зараховується також служба у Збройних Силах, Національній гвардії тощо, період, протягом якого виплачувалась допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, по догляду за дитиною
до досягнення нею трьохрічного віку та ін. (постанова Кабінету Міністрів України № 1658 від 19.10.98 p.).
До загального трудового стажу для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності не враховується:
- час навчання у вищому закладі освіти (у т.ч. на підготовчому відділенні), в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання та ін.
Тривалість загального трудового стажу встановлюється власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації відповідно до записів у трудовій книжці.
Допомога з тимчасової непрацездатності визначається в розмірі:
1. 100% середньої заробітної плати (доходу):
- працівникам, що мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;
- працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років, що доглядають за дитиною віком до 14 років;
- працівникам, що мають на своєму утриманні 3 і більше дітей віком до 16 років (учням — до 18 років);
- дружинам військових незалежно від стажу роботи, а також по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;
- учасникам, інвалідам війни і прирівняним до них особам;
- працівникам, що дістали трудове каліцтво і страждають професійним захворюванням;
- одному з батьків (особі, яка замінює їх) хворих дітей віком до 14 років, визнаних потерпілими відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від безперервного стажу роботи за весь період хвороби або санаторно-курортного лікування, якщо дитині необхідний догляд відповідно до висновку ЛТЕК;
- працівникам, віднесеним до I-IV категорій відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від стажу роботи.
2. 80% середньої заробітної плати:
- особам, які мають загальний стаж від 5 до 8 років;
- особам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років, по догляду за дитиною віком до 14 років.
3. 60% середньої заробітної плати:
- особам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років, по догляду за дитиною до 14 років.
Якщо працівник працює за неповним (скороченим) робочим тижнем, був тимчасово непрацездатним, то у цьому випадку допомога обчислюється за робочі дні або години, в
які працівник повинен був працювати згідно з графіком роботи підприємства.
Нарахування виплат з тимчасової непрацездатності
здійснюється виходячи з розміру середньої (погодинної) заробітної плати за формулою:
СЗ=Зф\Рд
де СЗ - середньоденна (погодинна) заробітна плата;
Зф - заробітна плата за фактично відпрацьовану кількість робочих днів протягом двох останніх місяців, що передували непрацездатності (календарних за цей період);
Рд - число робочих днів (годин) або календарних.
При цьому для обчислення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю середньоденний заробіток визначається з фактичної заробітної плати, що не перевищує подвійного посадового (місячного) окладу або подвійної тарифної ставки (погодинної) присвоєного робітникові розряду.
Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності визначається за формулою:
Дн=СД*Рх*В
де Дн - розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, грн.;
СД - середньоденна (погодинна) заробітна плата, гри.;
Рх - число робочих (календарних) днів (годин), пропущених у зв'язку з хворобою;
В - розмір допомоги залежно від стажу роботи, %.
Первинним документом для нарахування допомоги є лист непрацездатності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 28.06.97 р. встановлено Порядок визначення розміру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і в зв'язку з вагітністю та пологами особам, що мають постійно обрахований дохід, та особам, дохід яких може постійно бути обрахований тільки за результатами роботи за рік.
Середній дохід обраховується виходячи із доходу за 12 календарних місяців, що передують місяцю до настання тимчасової непрацездатності або надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Середньоденний дохід визначається шляхом ділення сумового доходу за 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року.
Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів непрацездатності з урахуванням
коефіцієнтів, розмір яких залежить від безперервного стажу роботи.
Розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ("Праця і зарплата", № 13 (125), 1997).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1398 від ЗО липня 1999 р. внесено доповнення до Порядку обчислення середньої заробітної плати.
"Під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та пологах виплати враховуються у розмірі, з якого справляються збори (внески) на обов'язкове державне соціальне страхування. Середньоденний (годинний) заробіток у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не може перевищувати в розрахунку на день (годину) подвійної тарифної ставки, подвійного посадового окладу з доплатами і надбавками в одинарному розмірі, які мають постійний характер і встановлені Кабінетом Міністрів України (крім надання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у разі виробничого травматизму, професійного захворювання, захворювання осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції і віднесені до І чи II категорії, а також допомоги по вагітності та пологах).
Для розрахунків застосовуються тарифна ставка, посадовий оклад, доплати і надбавки працівника на день настання непрацездатності.
Подвійна тарифна ставка, подвійний посадовий оклад з доплатами і надбавками у розрахунку на день (годину) розраховуються як сума двох складових, отриманих від ділення місячної тарифної ставки, посадового окладу на число робочих днів (годин) за графіком роботи у місяці, в якому настала непрацездатність, помножена на 2, та суми доплат і надбавок в одинарному розмірі в розрахунку на день (годину).
У разі встановлення на підприємстві, в установі, організації скороченого робочого тижня (робочого дня) місячна тарифна ставка, посадовий оклад з доплатами та надбавками беруться для розрахунків у пропорційному розмірі залежно від графіка роботи.
Сума допомоги за один день (годину) непрацездатності визначається виходячи із середньоденного (годинного) заробітку, обчисленого відповідно до абзацу першого цього пункту, та розміру допомоги у процентах залежно від загального трудового стажу роботи.
Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за один день на число робочих днів, а у І випадках, передбачених законодавством, на число календарних днів, що припадають на період непрацездатності.
Для працівників, яким встановлено підсумований облік робочого часу, загальна сума допомоги визначається множенням допомоги за одну годину на число робочих годин, що припадають на період непрацездатності".
У випадках збільшення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, або періоді тимчасової непрацездатності, відпустки по вагітності та пологах, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати за проміжок часу до підвищення, коригується на коефіцієнт їх підвищення.
Винагорода за підсумками роботи за рік. Відповідно до статті 91 КЗпП України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів (прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після платежів до бюджету) можуть встановлювати додаткові винагороди.
Відрахування з нарахованої заробітної плати працюючих можуть здійснюватися тільки на підставі актів чинного законодавства, а саме:
1. Прибутковий податок відраховується із заробітної плати за основним місцем роботи і за сумісництвом відповідно до Указу Президента України № 519 від 16 вересня 1995 р. Подальшими указами уряду ці ставки можуть змінюватися. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.
2. Пенсійний фонд - у розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати до 150 грн., 2% від 151 грн. до 250 грн., 3% від 251 грн. до 350 грн., 4% від 351.грн. до 500 грн., 5% - понад 500 грн.
3. Аліменти (після відрахування від нарахованої заробітної плати прибуткового податку): на 1 дитину - 25%;
на 2 дітей - 33%; ' | на 3 і більше - 50%.
4. Профспілкові внески (членів профспілки) - 1% від 1 загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за відрахуванням нарахованої суми допомоги за дні непрацездатності за цей же період.
5. Одержаний аванс за звітний місяць.
6. Надлишкове сплачені суми за попередній період, виявлені внаслідок проведених перевірок або самоперевірок.
7. Своєчасно не повернені підзвітні суми.
8. Суми з осіб, що відбувають виправні роботи (за виконавчими документами).
9. Грошові нарахування (за нестачі товарно-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування згідно з чинним законодавством України.
10. Збір на випадок безробіття - 0,5% (Закон України № 402/97-ВР від 26.06.97 p.).
11. Інші відрахування.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать подарунки.
До сукупного оподатковуваного доходу громадян не включалися суми матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та подарунків, що надавалися у межах 12 мінімальних розмірів заробітної плати на рік. Також не включалися суми матеріальної допомоги як у грошовій, так і в натуральній формах незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень уряду України у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями і катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, Фондом соціального страхування, благодійними фондами та іноземними державами.
Розмір мінімальної заробітної плати значно перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який згідно з Указом президента України від 21.11.95 р. становить 17 грн.
З 1 січня 1998 р. Законом України "Про встановлення величини вартості малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 р." № 780/97-ВР від 24.12.97 р. розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 45 грн. на місяць, азі липня — 55 грн. на місяць.
Виходячи з цього у 1998 р. сума матеріальної допомоги, • включаючи вартість речових призів і подарунків, що надавалися громадянам, не оподатковувалися у межах 12 мінімальних заробітних плат на рік, тобто 600 грн. [(45 грн. х 6 міс.) + (55 грн. х 6 міс.)].
З 1 січня 1999 р. Законом України № 366-XIV від 25.12.98 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 74 грн. на місяць. Сума матеріальної допомоги у 1999 р. становила 888 грн. (74 грн. х 12 міс.); межа малозабезпеченості — 90,7 грн.
Постанова Верховної Ради України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 р." № 1766-ІН від 01.06.2000 р.
- з 01.04.2000 р. - 90 грн.,
- з 01.07.2000 р. - 118 грн.
Вартість подарунків, речових призів та матеріальної допомоги:
а) за місцем основної роботи, що перевищує 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку на рік нарахування на заробітну плату на загальних підставах (32%, 4/о, 1,5%), відрахування із заробітної плати також на загальних підставах;
б) не за місцем основної роботи нарахування на заробітну плату аналогічно, а відрахування: прибутковий податок -20%, збір на пенсійне страхування - 2%, збір на випадок безробіття - 0,5%.
Згідно з Наказом від 31 березня 2000 р. матеріальна допомога, виплачена після цієї дати, оподатковується прибутковим податком (за існуючою шкалою) і включається до сукупного оподатковуваного доходу.
Розрахункові відомості складаються з вкладних листків, які брошурують у книгу, що використовується протягом року (або окремо за кожний місяць). Такі відомості по заробітній платі робітників і службовців складаються з трьох розділів (табл. 4.1):
1) нараховано;
2) відраховано;
3) належна на. 1-ше число наступного за звітним місяця сума до виплати.
Складаються Розрахункові (Розрахунково-платіжні) відомості на заробітну плату щомісячно по кожному працюючому на підставі існуючих методик і відповідної первинної документації, а також здійснюються необхідні відрахування з заробітної плати (аванс, одержаний за першу половину звітного місяця, прибутковий податок та ін.).
Дані з третього розділу Розрахункової відомості "Належать до виплати" переносять до Платіжної відомості, яка є основою для виплати заробітної плати за другу половину звітного місяця.
Розрахункові та платіжні відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер. Для одержання зведених даних нарахованої заробітної плати, а також даних про використання Фонду оплати праці за її складом і категоріями працівників у розрізі, необхідному для контролю і складання звітності, слід підсумкові дані розрахункових відомостей по цехах, відділах підсумувати в цілому по підприємству. З цією метою складаються таблиці № 3 і № 4 або № 5.
