Законодавча база

Стаття 11. Правила ведення податкового обліку

11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові

періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня

податкового періоду і закінчується останнім календарним днем

податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської

продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний

податковий період починається з 1 липня поточного звітного

(бюджетного) року. ( Абзац другий пункту 11.1 статті 11 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 1957-IV ( 1957-15 ) від

01.07.2004 )

У разі коли особа береться на облік податковим органом як

платник цього податку всередині податкового періоду, то перший

звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає

початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем

наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення

першого звітного податкового періоду), останнім податковим

вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який

припадає дата такої ліквідації.

( Пункт 11.1 статті 11 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від

24.12.2002 )

11.2. Дата збільшення валових витрат

11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)

вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого

відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника

податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання

за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для

робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку

результатів робіт (послуг).

11.2.2. У разі коли платник податку придбаває товари (роботи,

послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або

комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата

оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

11.2.3. Датою збільшення валових витрат платника податку при

здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою,

ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку,

зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей

податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими

від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із

законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх

імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому

імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного

отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати

(у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту,

зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його

вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має

статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених

цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про

такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення

письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових

витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані

особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа,

яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах,

передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким

платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється

від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього

платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не

несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за

датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг)

на підставі недостовірної інформації про статус платника податку,

зазначеної у договорі.

( Підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону

N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

11.3. Дата збільшення валового доходу

11.3.1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка

припадає на податковий період, протягом якого відбувається

будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на

банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,

послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,

послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника

податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у

банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата

фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

( Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )

11.3.2. У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними

цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних

автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає

наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це

фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата

вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання

грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються

Національним банком України.

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через

торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток

або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу

вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших

замінників гривні.

( Підпункт 11.3.2 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )

11.3.3. У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами)

здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток,

дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою

збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного

рахунку (товарного чека).

( Пункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключено на підставі

Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

11.3.5. Датою збільшення валового доходу в разі продажу

товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є

дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника

податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому

іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого

платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

( Підпункт 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 із змінами, внесеними

згідно із Законами N 639/97-ВР від 18.11.97, N 2921-III

( 2921-14 ) від 10.01.2002 )

11.3.6. Датою збільшення валових доходів кредитора від

здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування

процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним)

договором.

Датою збільшення валових доходів власника іпотечного

сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є

дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за

консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за

управління та обслуговування іпотечних активів).

Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи

комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із

пунктом 12.1 статті 12 цього Закону.

При цьому метод нарахувань для визначення податкових

зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не

застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або

списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку,

встановленому цим Законом.

( Підпункт 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 в редакції Закону

N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

Стаття 12. Безнадійна заборгованість

12.1. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної

заборгованості

12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг)

має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на

вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у

поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли

покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з

таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів

компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових

витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається

будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про

стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи

про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів

компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку -

продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої

йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не

отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених

законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про

стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого

майна (крім податкового боргу). ( Підпункт 12.1.1 пункту 12.1

статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від

18.11.97, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

12.1.2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити

валовий дохід відповідного податкового періоду на суму

заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу

валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або

відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3

цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду

відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє

його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження

(розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання

недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її

частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо

продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї

суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення

мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом

строків, визначених законодавством, або отримав від покупця

відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати

(інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості)

протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому

протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського

суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення

справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого

внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах,

визначених законом для несвоєчасного погашення податкового

зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня

податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого

відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1

цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який

припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від

значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний

звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її

частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової

угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи

з дати укладення такої мирової угоди.

( Установити, що в 2005 році пеня, передбачена абзацом п'ятим

підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 стягується із розрахунку

3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку

України, діючої на день виникнення додаткового податкового

зобов'язання згідно із Законом N 2285-IV ( 2285-15 ) від

23.12.2004 )

Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності)

такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити

валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

( Підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )

12.1.3. У разі коли платник податку оскаржує рішення суду

у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу,

передбачене підпунктом 12.1.2 цієї статті, не відбувається до

моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.

12.1.4. Повідомлення про збільшення валових витрат або

валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів

12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає

податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими

первинними документами, які підтверджують наявність

дебіторсько-кредиторської заборгованості. ( Підпункт 12.1.4 пункту

12.1 статті 12 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від

24.12.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1957-IV

( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

12.1.5. Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити

валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини),

визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за

виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який

припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку

погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого

договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом

про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або

вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються

також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію,

надіслану продавцем, у строки, визначені

господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються

незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа,

прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового

стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу

покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка

погашається таким покупцем до настання строків, визначених

абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму

визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за

процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові

витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками

податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат

згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за

рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка

визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця,

визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її

списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до

законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові

зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким

визнанням.

( Пункт 12.1 статті 12 доповнено підпунктом 12.1.5 згідно із

Законом N 639/97-ВР від 18.11.97, в редакції Закону N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )

12.2. Особливості покриття безнадійної заборгованості банками

та небанківськими фінансовими установами

12.2.1. Будь-який банк, а також будь-яка небанківська

фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів,

крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі -

фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для

відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та

комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим

іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних

паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою

дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться

до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

( Підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002, в редакції

Закону N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

12.2.2. З урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті

створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою

самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків

неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками,

придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості,

визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для

банків Національним банком України, а для небанківських фінансових

установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у

сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами,

гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами

заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього

Закону. ( Підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

12.2.3. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок

збільшення валових витрат фінансової установи, не може

перевищувати:

для комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових

вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та

поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на

останній робочий день звітного податкового періоду;

для небанківських фінансових установ - розміру, що

встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську

фінансову установу, але не більше 30 відсотків від суми боргових

вимог, а саме сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської

фінансової установи на останній робочий день звітного податкового

періоду.

До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання

дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не

включаються до основної діяльності фінансових установ.

Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції,

визначені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську

діяльність" ( 872-12 ), а також відповідними статтями законів про

небанківські фінансові установи. ( Абзац п'ятий підпункт 12.2.3

пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

12.2.4. У разі коли за наслідками звітного податкового

періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або

безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх

переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу

валових витрат платника податку за процедурою, встановленою

пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що

використовується як база для визначення обмежень, встановлених

підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву

направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за

наслідками такого звітного періоду.

12.2.5. Порядок і джерела створення та використання резервів

(фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб

встановлюються окремим законом.

12.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за

рахунок страхового резерву платника податку

12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати

кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним

договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим

Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на

таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо

її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності,

не включається до складу валових витрат кредитора згідно з

підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути

відшкодованою за рахунок його страхових резервів. ( Абзац другий

підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 1957-IV

( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з

дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури

відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових

витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї

статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових

резервів, створених згідно з цією статтею. ( Підпункт 12.3.1

пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом

N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

( Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )

12.3.2. Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають

виставлення векселя на користь кредитора в якості забезпечення

боргових зобов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок

страхового резерву кредитора за умови, якщо опротестований у

неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних

днів з моменту його опротестування та векселеотримувач порушив

справу про банкрутство векселедавця у суді.

При цьому валовий доход векселедавця збільшується на суму

опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який

припадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого

векселя.

12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного

банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується

за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття

судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані

кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу

майна позичальника, включаються до складу валових доходів

кредитора в податковий період їх надходження.

У разі коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого

порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної

угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена

(за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах

процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав)

безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок

власних коштів кредитора.

При цьому валовий доход дебітора, об'явленого банкрутом у

встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму

зазначеної безнадійної заборгованості.

У разі коли кредитор не може звернутися до суду із заявою

про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні

вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу

за 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог

включається до складу валових витрат кредитора у порядку,

визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1. ( Підпункт

12.3.3 пункту 12.3 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом

N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

( Підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )

12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою, погашається у

порядку, передбаченому нормами Закону України "Про заставу"

(2654-12 ).

Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок

страхового резерву частину заборгованості, що залишилася

непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних кредитором

від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що

інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого

майна позичальника не призвели до повного покриття

заборгованості. Продаж майна, переданого у заставу, здійснюється

лише через аукціони (публічні торги). У разі відчуження майна,

переданого у заставу, іншими способами кредитор покриває збитки

за рахунок прибутку, який залишається у його розпорядженні після

оподаткування.

Порядок проведення аукціонів (публічних торгів)

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

( Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )

12.3.5. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок

неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією

обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору),

відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за

наявності будь-якого з нижче названих документів:

підтвердження Торгово-промислової палати України про настання

обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України

або

підтвердження уповноважених органів іншої держави,

легалізованих консульськими установами України, у разі настання

обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої

держави;

рішення Президента України про запровадження надзвичайної

екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене

Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України

про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені,

посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення

щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих

погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю

сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують 30

відсотків від середнього врожаю за попередні п'ять календарних

років.

При цьому валовий доход дебітора не збільшується на суму

заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності погасити

таку заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили

або стихійного лиха (форс-мажору), протягом усього строку дії

таких форс-мажорних обставин.

12.3.6. Прострочена заборгованість підприємств, установ і

організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або

тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством

України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у

разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення

прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами

Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або

компенсована в будь-який інший спосіб.

При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством,

зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування

збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли

кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством

строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну

заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи

на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий

період.

12.3.7. Прострочена заборгованість фізичних осіб, визнаних у

судовому порядку безвісно відсутніми або померлими,

відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови,

якщо рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми

або померлими було прийнято пізніше дати укладення кредитної

угоди.

При цьому кредитор має здійснити юридичні заходи щодо

стягнення безнадійної заборгованості зі спадку такої фізичної

особи у межах та за процедурою, визначеною законодавством.

12.3.8. Прострочена заборгованість за договорами, визнаними у

судовому порядку повністю або частково недійсними з вини дебітора,

відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі,

якщо дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договорами

протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення суду про

визнання їх повністю або частково недійсними.

При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої

заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду

щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини

дебітора.

12.3.9. Прострочена заборгованість за договорами або їх

частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини

кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок

повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі

її неповернення протягом 30 календарних днів - з прибутку, який

залишається у розпорядженні кредитора після оподаткування.

При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої

заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду

щодо визнання договорів або їх частин недійсними з вини обох

сторін.

12.3.10. Прострочена заборгованість фізичних осіб, стосовно

яких оголошено розшук у порядку, передбаченому

Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за

рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180

календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування такої

фізичної особи не встановлено.

12.3.11. Прострочена заборгованість юридичних осіб, стосовно

керівників яких оголошено розшук у порядку, передбаченому

Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за

рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180

календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування цих

осіб не встановлено.

12.3.12. У разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної

заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї

статті, не привели до позитивного наслідку, банки та небанківські

фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість

в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву,

створеного відповідно до цієї статті.

12.4. Додаткові положення

12.4.1. У разі коли дебітор повністю або частково погашає

безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до

складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового

резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї

статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації,

одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого

відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

12.4.2. У разі коли за висновком відповідного уповноваженого

органу, визначеного підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 цієї статті,

обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс - мажору)

носять тимчасовий характер і не впливають на дієспроможність

дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор

зобов'язаний надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної

заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення дії

таких обставин непереборної сили. У випадку якщо дебітор не

погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з

позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом

строків, визначених законодавством, валові доходи кредитора і

дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

12.4.3. У разі коли фізична особа - дебітор, визнана у

судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, заявляється,

кредитор зобов'язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення

заборгованості з такої особи. У випадку коли така фізична особа

сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором до

складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового

резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму коштів, одержаних

від дебітора у податковий період, протягом якого відбулося

повернення зазначеної заборгованості.

12.4.4. У разі коли відповідно до законодавства рішення про

визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване, а

кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені

законодавством, кредитор збільшує валовий доход на суму

заборгованості, попередньо включену до валових витрат або

відшкодовану за рахунок страхового резерву у податковий період,

протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.

12.4.5. У разі коли фізична особа, стосовно якої органами

слідства оголошено розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка

була попередньо включена кредитором до складу валових витрат або

відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує

валовий доход на суму компенсації заборгованості, одержаної від

дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення

зазначеної заборгованості (її частини).

12.4.6. У разі коли юридичні або фізичні особи, визнані

винними в заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу

України ( 1540-06 ), сплачують заборгованість фізичної особи, що

віднесена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за

рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на

суму коштів, одержаних у погашення заборгованості дебітора, у

податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної

заборгованості (її частини).

( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV

( 349-15 ) від 24.12.2002 )