Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Характеристика управлінських рішень у митній службі
Одним з найбільш відповідальних видів роботи, яку в процесі управління виконують керівники та інші посадові особи митної служби, є розробка й прийняття управлінських рішень. Кожна практична дія в митній службі починається з прийняття конкретного рішення, яким передбачається безперервна система заходів його реалізації, прийнятих на різних етапах управління.
Особливості управлінського рішення в митній службі:
- має директивний, владний характер і є обов'язковим для виконання всіма особами, яким воно адресується;
- приймається в одноособовому порядку навіть при колегіальному обговоренні;
- установлює обов'язкові правила поведінки, що регулюють окремі управлінські відносини;
- може стосуватись як усього колективу, так і окремих його членів;
- приймається у встановленому процедурному порядку, який регламентується відповідними нормативними актами.
Під час прийняття рішення мають місце три моменти: інтуїція, судження і раціональність.
Людина керується власними відчуттями, коли приймає інтуїтивне рішення.
У рішеннях на підставі суджень превалюють знання і досвід минулого. Частіше обирається варіант рішення, який мав найбільший успіх у минулому в схожій ситуації.
Раціональні рішення базуються на застосуванні методів економічного аналізу, обґрунтованості й оптимізації вибору.
Перевагу одного з моментів при прийнятті рішення визначає особа, яка приймає рішення. Перші два моменти превалюють при індивідуальному прийнятті рішення, а другий і третій - при колективному.
Дуже важливим в управлінні є визначення ефективності управлінського рішення.
Ефективним можна вважати управлінське рішення, позитивний ефект якого перевищує ефект від небажаних наслідків. Таким чином, ефективність управлінського рішення прямо пропорційна позитивному ефекту в процесі досягнення мети і обернено пропорційна ефекту від небажаних наслідків та кількості й якості використаних засобів.
Теорією управління розроблено системи вибору та підтримки прийняття ефективних рішень. Система включає набір аспектів, критеріїв і стратегій вибору раціонального, оптимального і доцільного управлінського рішення, з якими можна ознайомитися у спеціальній літературі.
Слід зазначити, що митній системі притаманні певні особливості, які значною мірою впливають на процеси управління. Насамперед, це її фіскальний характер, правоохоронна спрямованість, а також мілітаризована структура. У той же час поступово зростає роль споживача результатів митної діяльності. При визначенні ефективності діяльності митної служби, особливо у взаєминах з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, усе наполегливіше заявляє про себе принцип задоволення потреб споживача і замовника.
Як уже зазначалося, в соціальному управлінні приймається велика кількість управлінських рішень, які можна класифікувати за різними критеріями, основні з них відображено в табл. 3.2.
Зовнішні рішення забезпечують взаємодію органу з навколишнім середовищем, в якому він функціонує (питання організації діяльності стосовно суб'єктів ЗЕД, злочинності, правопорушень, взаємодії з іншими правоохоронними органами тощо).
Внутрішньосистемні рішення забезпечують взаємодію органу із середовищем, в якому він існує, і виявляються у складанні таких
документів:
- графіків чергувань у підрозділах, установах;
- планів роботи органів, підрозділів, окремих співробітників;
- наказів керівників органів, підрозділів з організації їх роботи тощо.
Ініціативні рішення приймаються самими органами без вказівок вищих суб'єктів управління.
Таблиця 3.2.
Класифікація рішень в управлінні митною службою
Забезпечувальні рішення спрямовані на забезпечення виконання рішень вищих суб'єктів управління.
Стратегічні рішення розраховані на тривалий час і включають весь комплекс діяльності органу (підрозділу) або його основні напрямки (наприклад, Концепція реформування системи митної служби України, спеціальні плани дій).
Тактичні рішення розраховані на довгостроковий термін (до 5 років).
Індивідуальні рішення стосуються окремих осіб і подій (наприклад, накази про призначення, догану, подяку, покарання).
Нормативні рішення обов'язкові для виконання всіма співробітниками органу (наприклад, наказ про режим роботи органу).
Рекомендаційні рішення знаходяться у матеріалах передового досвіду, наказах ДМСУ.
Імперативні рішення зобов'язують об'єкти виконувати вимоги, які встановлюються рішеннями суб'єкта.
Окремі рішення приймаються за конкретними питаннями і мають оперативний характер.
Письмові рішення розглядаються як певним чином оформлений письмовий документ. У багатьох випадках такі рішення оформлюються в суворій формі (плани оперативних заходів тощо) з необхідними атрибутами.
Усні рішення не є другорядними і обов'язкові до виконання, а у випадках їх невиконання забезпечуються примусовими заходами (вимоги, вказівки, накази, розпорядження).
У підсумку підкреслимо, що управлінське рішення - це усвідомлений акт організаційної діяльності в митній службі, котрий пов'язаний з вибором мети, шляхів і способів її досягнення.
Поширені різні моделі прийняття рішень. Це обумовлено тим, що моделі дають можливість спростити складні проблеми управління й одержувати об'єктивні варіанти рішень у складних ситуаціях.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Особливості управлінського рішення в митній службі:
- має директивний, владний характер і є обов'язковим для виконання всіма особами, яким воно адресується;
- приймається в одноособовому порядку навіть при колегіальному обговоренні;
- установлює обов'язкові правила поведінки, що регулюють окремі управлінські відносини;
- може стосуватись як усього колективу, так і окремих його членів;
- приймається у встановленому процедурному порядку, який регламентується відповідними нормативними актами.
Під час прийняття рішення мають місце три моменти: інтуїція, судження і раціональність.
Людина керується власними відчуттями, коли приймає інтуїтивне рішення.
У рішеннях на підставі суджень превалюють знання і досвід минулого. Частіше обирається варіант рішення, який мав найбільший успіх у минулому в схожій ситуації.
Перевагу одного з моментів при прийнятті рішення визначає особа, яка приймає рішення. Перші два моменти превалюють при індивідуальному прийнятті рішення, а другий і третій - при колективному.
Дуже важливим в управлінні є визначення ефективності управлінського рішення.
Ефективним можна вважати управлінське рішення, позитивний ефект якого перевищує ефект від небажаних наслідків. Таким чином, ефективність управлінського рішення прямо пропорційна позитивному ефекту в процесі досягнення мети і обернено пропорційна ефекту від небажаних наслідків та кількості й якості використаних засобів.
Теорією управління розроблено системи вибору та підтримки прийняття ефективних рішень. Система включає набір аспектів, критеріїв і стратегій вибору раціонального, оптимального і доцільного управлінського рішення, з якими можна ознайомитися у спеціальній літературі.
Слід зазначити, що митній системі притаманні певні особливості, які значною мірою впливають на процеси управління. Насамперед, це її фіскальний характер, правоохоронна спрямованість, а також мілітаризована структура. У той же час поступово зростає роль споживача результатів митної діяльності. При визначенні ефективності діяльності митної служби, особливо у взаєминах з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, усе наполегливіше заявляє про себе принцип задоволення потреб споживача і замовника.
Як уже зазначалося, в соціальному управлінні приймається велика кількість управлінських рішень, які можна класифікувати за різними критеріями, основні з них відображено в табл. 3.2.
Зовнішні рішення забезпечують взаємодію органу з навколишнім середовищем, в якому він функціонує (питання організації діяльності стосовно суб'єктів ЗЕД, злочинності, правопорушень, взаємодії з іншими правоохоронними органами тощо).
Внутрішньосистемні рішення забезпечують взаємодію органу із середовищем, в якому він існує, і виявляються у складанні таких
документів:
- графіків чергувань у підрозділах, установах;
- планів роботи органів, підрозділів, окремих співробітників;
- наказів керівників органів, підрозділів з організації їх роботи тощо.
Ініціативні рішення приймаються самими органами без вказівок вищих суб'єктів управління.
Таблиця 3.2.
| № з/п | Підстави для класифікації | Вид управлінських рішень |
| 1 | За суб'єктами управління | 1) Центральних органів; регіональних; місцевих тощо; 2) індивідуальні; колегіальні; колективні |
| 2 | За спрямованістю безпосереднього впливу | Зовнішні, внутрішньосистемні |
| 3 | За масштабом та рівнем управління | Стратегічні, тактичні, оперативні |
| 4 | За часом дії | Не обмежені у часі дії; з визначеним терміном дії (довгострокові, середньострокові, короткострокові); припиняють свою дію в мірі їх виконання |
| 5 | За характером (обсягом проблеми) | Загальні; окремі; спеціальні |
| 6 | За змістом | Економічні; політичні; організаційні; технологічні |
| 7 | За формою | Письмові; усні |
| 8 | За ініціативою прийняття | Ініціативні; забезпечення |
| 9 | За юридичними ознаками | Нормативні; рекомендаційні; імперативні |
Стратегічні рішення розраховані на тривалий час і включають весь комплекс діяльності органу (підрозділу) або його основні напрямки (наприклад, Концепція реформування системи митної служби України, спеціальні плани дій).
Тактичні рішення розраховані на довгостроковий термін (до 5 років).
Індивідуальні рішення стосуються окремих осіб і подій (наприклад, накази про призначення, догану, подяку, покарання).
Нормативні рішення обов'язкові для виконання всіма співробітниками органу (наприклад, наказ про режим роботи органу).
Рекомендаційні рішення знаходяться у матеріалах передового досвіду, наказах ДМСУ.
Імперативні рішення зобов'язують об'єкти виконувати вимоги, які встановлюються рішеннями суб'єкта.
Окремі рішення приймаються за конкретними питаннями і мають оперативний характер.
Письмові рішення розглядаються як певним чином оформлений письмовий документ. У багатьох випадках такі рішення оформлюються в суворій формі (плани оперативних заходів тощо) з необхідними атрибутами.
Усні рішення не є другорядними і обов'язкові до виконання, а у випадках їх невиконання забезпечуються примусовими заходами (вимоги, вказівки, накази, розпорядження).
У підсумку підкреслимо, що управлінське рішення - це усвідомлений акт організаційної діяльності в митній службі, котрий пов'язаний з вибором мети, шляхів і способів її досягнення.
Поширені різні моделі прийняття рішень. Це обумовлено тим, що моделі дають можливість спростити складні проблеми управління й одержувати об'єктивні варіанти рішень у складних ситуаціях.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
